Питання для самостійної роботи

1. Перший Президент незалежної України – Леонід Макарович Кравчук.

2. Кучма Леонід Данилович – президент 1994-1998 рр. та 1998-2002 рр.

3. Співробітництво України та НАТО.

4. Україна та Європейський Союз.

5. Політичні відносини України та Росії.

6. Дипломатичні відносини України та Польщі.

Список використаної літератури

1. Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. - К., 1991.

2. Алексеев Ю. М., Кульчицькніі С. В., С'люсаренко А. Г. Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985-1999 рр). - К., 2000.

3. Декларація про державний суверенітет України. - К., 1990.

4. Дергачов О. Українська державність у XX столітті: історико-політичний аналіз. - К,, 1996. Етнічний довідник. Національні меншини в Україні. - К., 1996.

5. Іванченко О. Г. Україна в системі міжнародних відносин; історична ретроспектива і сучасний стан.-К, 1997.

6. Конституція України. - К , 1996.

7. Кремень В. Г., Табачник Д. В., Ткаченко В. М. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). - К., 1996.

8. Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці. - К., 1994.

9. Литвин В. М. Україна на межі тисячоліть (1991-2000 рр). - К., 2000.

10. Панченко П. П. Україна: друга половина XX століття. Нариси історії. - К., 1997. Терещенко Ю. Україна і європейський світ. - К., 1996.

11. Яблонський В. Сучасні політичні партії України. Довідник. - К., 1998

Лекція № 16

Тема: Україна в умовах незалежності.

Лекція № 16

Тема: Україна в умовах незалежності.

1. Розбудова держави і суспільно-політична ситуація.

2. Економічна ситуація в Україні.

3. Розвиток культури в незалежній Україні.

4. Релігійна і міжконфесійна ситуація у незалежній Україні.

5. Зовнішня політика незалежної України.

1. Розбудова держави і суспільно-політична ситуація.

На тлі суспільно-політичної ситуації, яка за своєю суттю являла реставрацію радянських порядків, у 2004 р. відбувалася президентська передвиборна кампанія, яка стала найбільш знаковою в історії країни. Тривалий час була незрозумілою позиція чинного Президента Л. Кучми, який відмовився від участі у виборах, а провладні сили виставили кандидатом у президенти чинного Прем'єр-міністра В. Януковича. Опозиційні сили представляв В. Ющенко, колишній керівник Національного банку України. У передвиборній кампанії брали участь 24 кандидати, основна боротьба розгорнулася саме між В. Януковичем та В. Ющенком.

В результаті голосування 31 жовтня 2004 р., яке проводилося зі значними порушенням жоден з кандидатів не здобув більшості голосів (В. Ющенко — 39,26%, В. Янукович — 39,11%, О. Мороз - 5,82%, П. Симоненко — 4,97%, Н. Вітренко — 1,53%, Кінах — 0,93%). Було призначено другий тур виборів за участю В. Ющенка та В.Януковича.

21 листопада відбувся другий тур виборів, який супроводжувався ще більшими фальсифікаціями на користь кандидата від влади. Офіційно ЦВК почало говорити про перемогу В. Януковича. Та така поведінка влади дала привід опозиції вивести 21 листопада на площу Незалежності сотні тисяч людей. Наступного дня мітинг переріс у акцію протесту, яка дістала назву Помаранчевої революції. Це було демократичне повстання, акти громадянської непокори. У масових акціях на території України брали участь до 7 млн. громадян. Найгостріші події в Києві тривали 17 діб (з 22 листопада до 8 грудня 2004 р.), які вважаються власне «Помаранчевою» революцією. Були блоковані будівлі адміністрації Президента та Кабінету Міністрів. Л. Кучма фактично самоусунувся від урегулювання ситуації. Виникла загроза силового розв'язання конфлікту.

За цих умов єдиним легітимним органом в країні залишалася Верховна Рада України, яка своєю «Постановою про політичну кризу в Україні» визнала факт фальсифікації і висловила недовіру ЦВК, яка 24 листопада оголосила переможцем В. Януковича. Але остаточне рішення ухвалив Верховний Суд України, який скасував результати другого туру і призначив переголосування на 26 грудня 2004 р.

8 грудня Верховна Рада прийняла одним пакетом поправки до закону «Про вибори Президента України», які виключали можливість фальсифікації виборів,а також проект конституційної реформи про перерозподіл повноважень між парламентом та урядом. Верховна Рада також затвердила новий склад ЦВК, яку очолив Я. Давидович.

Переголосування 26 грудня 2004 р., яке проходило під наглядом 12 тис. міжнародних спостерігачів, принесло перемогу В. Ющенку, який отримав 52% голосів проти 44,2%, поданих за В. Януковича. 23 січня 2005 р. відбулася інавгурація новообраного президента, а 27 січня був сформований новий уряд на чолі з Ю. Тимошенко. Коли суперечки у «помаранчевому таборі» поглибилися, Президент України В. Ющенко змушений був відправити прем’єра Ю.Тимошенко у відставку. Новий «помаранчевий» уряд очолив Ю. Єхануров. А з серпня 2006 р. прем’єр-міністром став В. Янукович.