Вибір лікарської форми для лікування тварин

Правильний вибір лікарської форми скорочує терміни видужування хворих тварин і сприяє більш ефективному і раціональному використанню лікарських засобів, які є в розпорядженні лікаря ветеринарної медицини!!!

Для будь-якого фармакологічного засобу можливі кілька лікарських форм, але для кожного конкретного випадку лікування тварини одна з них є оптимальною. Завдання лікаря ветеринарної медицини вибрати саме цю форму з урахуванням усіх її переваг і недоліків.

При виборі лікарської форми необхідно враховувати:

• фізико-хімічні властивості препарату, що визначають можливість готування тієї чи іншої форми (фтазин, фталазол, бітіонолне можуть застосовуватися у формі розчинів, тому що вони нерозчинні у воді; з фенілсаліцилату не можна приготувати болюси – вони змішується з їх основою);

• стан хворої тварини (подразливі лініменти протипоказані при алергії, фото сенсибілізації; таблетки, пілюлі, болюси при спробі примусового введення тварині чи при порушенні акту ковтання можуть потрапити в трахею чи бронхи і закупорити їх);

• доступність тварини для лікарських маніпуляцій (табунному коню або леву доцільніше зробити підшкірну чи внутрішньо м’язову ін'єкцію, ніж намагатися вводити ліки перорально);

• локалізацію збудника хвороби і вогнища ураження (при захворюваннях шлунково-кишкового тракту пероральні форми є переважними перед ін'єкційними, а при пневмоніях, сепсисі – навпаки);

• необхідність створення терапевтичної концентрації лікарського засобу в окремих органах і на визначені терміни (при циститах речовина, що вводиться усередину у формі розчину, діє швидше і більш повно, ніж у формі таблеток; ін'єкція звичайного розчину пеніциліну веде до швидкого наростання антибіотика в крові, але на короткий час, тоді як із пролонгованої форми він всмоктується

повільно, виявляється в крові довше, хоча й у більш низькій концентрації);

• раціонально можливий спосіб введення ліків в організм (при відсутності апетиту призначення лікарської речовини тварині у формі болю сів для впливу лікарської речовини на кишечник);

• екстреність ситуації (при шоці, колапсі, судомах, передозуванні холіноміметиків, внутрішньовенні ін'єкції серцевих засобів і протиотрут більш надійні, ніж підшкірні);

• тривалість курсу лікування і можливість проводити його обслуговуючим персоналом чи власниками тварин;

• терміни зберігання ліків (звичайно, болюси використовують у день виготовлення, настої і відвари – не більш двох діб, екстем пероральні розчини – до 10 діб, тоді як ін'єкційні розчини, мазі і таблетки – від 1 до 3 років і більше);

-– вартість і витрати праці по виготовленню ліків, доступність і ціна складових компонентів (застосування таблеток дешевше, ніж пілюль, що виготовляються вручну; супозиторії на олії какао набагато дорожчі, ніж на комбінованій основі).

5. Тверді лікарські форми. Основні поняття.

Включають порошки, гранули, таблетки, драже, брикети, премікси, капсули, мікрокапсули, болюси, пілюлі, збори та інші (11 основних). Технологія виготовлення включає:

Спочатку визначається, яка лікарська форма виписана і що необхідно для її виготовлення.

I етап – якщо виписана речовина списку А чи Б, то обов'язково перевіряється її вища разова доза для певної тварини.

II етап – складається паспорт рецепта, проводяться розрахунки лікарських та допоміжних речовин на всі дози.

III етап – вибирається оптимальний спосіб виготовлення лікарської форми (препарату). (Якщо препарат призначений для введення у відносно стерильні середовища: око, молочна залоза, піхва, матка, сечовивідний канал, сечовий міхур, рани тощо, то він виготовляється в асептичних умовах, а при можливості та необхідності стерилізується):

а) здрібнювання або підготовка основи;

б) змішування (у складних порошків пункти «а» і «б» співпадають);

в) дозування та формування лікарської форми;

г) упаковка: в капсули із звичайного, парафінованого чи іншого паперу або скляну банку;

д) оформлення – на коробку наклеюють основну етикетку –«Внутрішнє» чи «Зовнішнє» з назвою лікарської форми («Порошки», «Збір», «Пілюлі», «Болюси» тощо) та зазначенням номера рецепта, аптеки, виду, статі та віку тварини, прізвища та адреси її власника, способу використання. Залежно від умов зберігання забезпечують попереджувальними етикетками: «Зберігати в прохолодному–місці», «Зберігати в захищеному від світла місці».

Виготувач ставить свій підпис на паспорт і корінець квитанції, що прикріплена до рецепта.

IV етап – оцінка якості препарату:

а) аналіз документації: рецепт виписано вірно, всі компоненти–сумісні, дози речовин списку А чи Б не перевищені. У паспорті вказані назви інгредієнтів, їх кількість, маса однієї дози та число доз, всі розрахунки точні;

б) оформлення: чи відповідає основна етикетка способу застосування та наявність попереджувальних;

в) упаковка: чи відповідає властивостям складових препарату, лікарський препарат не випадає із упаковки при її обертанні;

г) оцінка зовнішнього вигляду препарату: сухий, не прилипає до–капсули, сипкий (для порошку), однакові за розміром та формою(пілюлі);

д) органолептичний контроль: колір, запах, смак готової лікарської форми;

є) оцінка однорідності (для порошку, пілюлі): на відстані 25 см неозброєним оком не відмічаються окремі частинки порошку, тобто він однорідний;

є) перевірка відхилень в масі окремих доз: після визначення маси трьох доз розраховують відхилення в кожній із них і переводять у відсотки за формулою:

х = А х 100 % / М,

де X – відхилення в масі окремих доз, %;

а – відхилення у масі окремих доз із 3 у натуральних числах, г;

М – маса дози лікарського препарату, г.

Відхилення (у %) не повинно перевищувати допустимих (приводяться по тексту для кожної лікарської форми). У пілюль встановлюють термін їх розпадання в 3-кратному повторі (не > 60 хв.) при температурі дистильованої води + 37±2°С і струшуванні 1–2 рази за секунду.

Якщо показники якості відповідають вимогам, то лікарський препарат виготовлено задовільно і його можна відпустити. Викладач у паспорті ставить свій підпис.