Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії

МЕТА: - розкрити зміст понять «літературна мова», «мовна норма», «культура мовлення», «професійне мовлення»;

• визначити ознаки та аспекти культури мовлення;

• визначити зміст поняття «професійна мовнокомунікативна компетенція»;

• формувати уміння й навички оволодіння мовними нормами сучасного українського ділового мовлення;

• формувати уміння розпізнавати норми літеру тарної мови, відповідно до норм редагувати тексти офіційно-ділового стилю ;

• виховувати повагу до української літературної мови

Обладнання:

Хід заняття

І. Актуалізація опорних знань

- Пояснити зміст понять «державна мова», «мова», «стиль»

- Назвіть особливості офіційно-ділового та наукового стилів

ІІ. Повідомлення теми та мети заняття

ПЛАН

2. Поняття літературної мови

3. Мовні норми.

4. Ознаки та аспекти культури мовлення.

5. Мовленнєва культура – критерій професійної майстерності фахівця. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.

6. Культура мовлення під час дискусії.

ІІІ. Сприйняття та свідоме засвоєння нового матеріалу

1. Поняття літературної мови

Упродовж віків відпрацьовувалися певні нормативні правила та засади, які стали визначальними й обов’язковими для сучасних носіїв літературної мови.

Українська національна мова існує

у вищій формі загальнонародної мови у нижчих формах

сучасній літературній мові територіальні діалекти

Літературна мова - це упорядкована цілою системою норм вища форма загальнонародної національної мови.

Головною ознакою літературної мови є унормованість, для якої обов’язкова правильність, точність, логічність, чистота, ясність і доступність, доцільність висловлювання. Але слід пам’ятати, що вона норма – категорія історична, оскільки піддається змінам разом із розвитком суспільства.

Сформувалася сучасна українська літературна мова на основі південно-східного наріччя . Зачинателем нової української літературної мови був І.П.Котляревський ( «Наталка Полтавка», «Енеїда»). Він першим використав народно розмовні багатства полтавських говорів і фольклору.

Основоположником нової української мови є Т.Г.Шевченко

Найважливішою ознакою літературної мови є наявність норм.

Норми літературної мови - сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, закріплених у процесі суспільної комунікації.

Ці правила оберігають літературну мову від проникнення в неї суржика , діалектизмів: всього, що може спотворити її структуру.

Мовні норми найповніше й у певній системі фіксуються у правописі, словниках, довідниках, підручниках і посібниках з української мови.

МОВНІ НОРМИ

Мовні норми	Регулюють правильність	Приклади
Орфоепічні й акцентні	Належної вимови звуків і звукосполучень, наголошування та інтонації	[Ведец´: а], [шчи пити], [но шу] позаочі, добродій
Графічні	передачі звуків на письмі	Робочі, а не робочи
Орфографічні	написання слів згідно з чинним правописом	пів’яблука , пів-Європи
Лексичні	вживання слів у властивих їм значеннях	Будь-яке питання (а не любе); наступна ( а не слідуюча) зупинка
Морфологічні	уживання морфем	Протягом, а не на протязі року
Синтаксичні	керування, узгодження, поєднання і розміщення слів, речень
Стилістичні	вибору мовних елементів відповідно до умов спілкування	Він кваліфікований працівник, а не він добрий роботяга.
Пунктуаційні	вживання розділових знаків	Це, може, й так.

Норми словотворення, морфологічні й синтаксичні іноді об’єднують в

одну групу – граматичні норми.