Тема 1.2. Літературна мова. Мовна норма. Культура мови. Культура мовлення під час дискусії

МЕТА: - розкрити зміст понять «літературна мова», «мовна норма», «культура мовлення», «професійне мовлення»;

• визначити ознаки та аспекти культури мовлення;

• визначити зміст поняття «професійна мовнокомунікативна компетенція»;

• формувати уміння й навички оволодіння мовними нормами сучасного українського ділового мовлення;

• формувати уміння розпізнавати норми літеру тарної мови, відповідно до норм редагувати тексти офіційно-ділового стилю ;

• виховувати повагу до української літературної мови, потребу у використання літературної мови під час професійного мовлення

Обладнання: таблиця «Мовні норми», порівняльна таблиця «Дискусія і полеміка»

ПЛАН

1. Поняття літературної мови

2. Мовні норми.

3.Ознаки та аспекти культури мовлення.

4. Мовленнєва культура – критерій професійної майстерності фахівця. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.

5.Культура мовлення під час дискусії.

Зміст заняття

Літературна мова – вища форма загальнонародної мови. Ознаки літературної мови. Мовні норми: орфоепічні й акцентні, графічні, орфографічні, лексичні, граматичні (норми словотворення, морфологічні, синтаксичні), стилістичні, пунктуаційні.

Ознаки й аспекти культури мовлення. Культура мови. Культура мовлення. Комунікативні ознаки культури мовлення: правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.

Мовленнєва культура – критерій професійної майстерності фахівця. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури.

Вимоги до культури мовлення працівника культурно-дозвіллєвої галузі. Способи підвищення мовленнєвої культури. Аспекти культури мовлення (нормативність, адекватність, естетичність, полі функціональність)

Культура мовлення під час дискусії. З історії виникнення дискусії. Мовно-жанрові ознаки дискусії ( у порівнянні з полемікою). Основні правила ведення дискусії. Етика дискутивного спілкування.

Студенти повинні

знати:

• зміст понять «літературна мова» (у порівнянні з національною мовою), «мовна норма», «культура мови», «культура мовлення»

• головні ознаки літературної мови ;

• що регулюють мовні норми;

• аспекти культури мовлення ;

• способи підвищення мовленнєвої культури;

• особливості дискусії (порівняно з полемікою);

• правила ведення дискусії

уміти:

• користуватись літературною мовою з дотриманням мовних норм; визначати порушення мовних норм;

• спілкуватись з дотриманням критеріїв культури мовлення;

• підвищувати мовленнєву культуру;

• визначити відмінність між дискусією і полемікою

• взяти участь у дискусії.

Тема 1.3. Специфіка мовлення фахівця

МЕТА: - ознайомити студентів з основними умовами ефективного мовленнєвого спілкування;

• ознайомити з композицією публічного виступу;

• формувати уміння й навички підготовки до публічного виступу, правильно сприймати фахову інформацію;

• розвивати уміння володіти різними видами усного професійного спілкування

• виховувати культуру усного професійного мовлення

Обладнання: пам’ятка «Як готуватись до виступу», схема «Структура доповіді», таблиця «Прийоми тактики під час публічного виступу», схема «Структура професійної публічної промови», таблиця «Форми публічного мовлення»

ПЛАН

1. Мова і професія. Специфіка мови професійного спілкування.

2. Майстерність публічного виступу. Види. Підготовка до виступу.

3. Управління мовленням та його структурування за допомогою тематичної організації, зв’язності та злитості.

4. Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування.

Зміст заняття

Мова і професія – дві важливі суспільні категорії, що визначають глибину пізнання світу , оволодіння набутками цивілізації, рівень мовленнєвої культури.

Знати мову професії – вільно володіти багатим лексичним матеріалом з фаху.

Особливості мови працівника галузі культури ( відповідно до напрямку діяльності). Чистота професійної мови.

Майстерність публічного виступу. Книжно-розмовна форма публічного мовлення, підготовлено-імпровізаційний характер.

Види і жанри публічних виступів: доповідь (політична, ділова, наукова), промова (розважальна, інформаційна, агітаційна, вітальна), виступ, повідомлення.

Підготовка до виступу. Основні етапи підготовки. Структура виступу.

Набір відповідних тактичних та мовних засобів у межах конкретного виду усного вербального спілкування. Прийоми тактики.

Студенти повинні

знати:

• специфіку мови професійного спілкування (відповідно до напрямку діяльності);

• основні умови ефективного мовленнєвого спілкування;

• види і жанри публічних виступів;

• структуру та композицію професійного публічного виступу;

• тактичні прийоми під час виступу

уміти:

• готуватися до публічного виступу;

• правильно сприймати фахову інформацію;

• використовувати тактичні прийоми під час виступу;

• володіти різними видами усного професійного спілкування