1. Уживання особових займенників

1. Форми займенників третьої особи ( він, вона, воно, вони) після

прийменників починаються з Н : до нього, біля неї , у них

Після прийменників, що вимагають давального відмінка ( завдяки, всупереч, наперекір, назустріч. Вслід, на противагу, навперейми) уживаються форми без Н: завдяки їй, назустріч йому

2. Займенники він, воно у місцевому відмінку мають стилістично

рівноправні варіанти – на ньому, на нім . Більш уживаною є перша форма.

3. При вживанні займенників третьої особи ( він, вона, вони) може

виникнути змістова неясність, якщо займенник співвідноситься за родом і числом з кількома іменниками.

Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження.

У цьому реченні займенник вона стоїть після трьох іменників жіночого роду – реклама, продукція, фірма, через що зміст речення сприймається неоднозначно. Правильно : Ми дуже вдячні за можливість ознайомитися з рекламою виробів вашої фірми. Вони справили на нас приємне враження.

4. Типовою помилкою є введення займенника, що не співвідноситься за родом з іменником, який замінюється.

Тепер ти, Петре, знаєш, що відчуває людина, коли його зневажають.

5. Уживаючи особові займенники, слід уникати їхнього нагромадження, одноманітного повторення.

Мій брат цього року закінчив школу. В атестаті у нього тільки дві «четвірки». Він збирається вступати до університету. Він давно вже вирішив стати юристом. Він дуже наполеглива і цілеспрямована людина.

Займенник ВИ вживається при ввічливому звертанні до однієї особи ( це так звана пошанна множина)

2. Вживання зворотного і присвійних займенників.

1. Стилістично розрізняються конструкції з присвійними займенниками

їхній, їхня, їхнє і конструкції , в яких у присвійній функції виступає форма родового відмінка займенника вони – їх: їхні проблеми – їх проблеми.

Стилістично нейтральна форма їх уживається в офіційно-діловому, науковому стилях. В інших стилях перевага надається присвійним займенникам.

2. Присвійні займенники чоловічого і середнього роду у місцевому відмінку однини мають варіанти: (на) моєму – (на) моїм, (на) твоєму – (на) твоїм, (на) вашому – (на ) вашім, (на) своєму - (на) своїм. Частіше вживаються перші з наведених паралельних форм, а в ОДС вони є єдино допустимими.

3. Форми родового і давального відмінків присвійних займенників мойого, твойого, свойого, моному, твойому, свойому належать до просторічних. Їх літературними відповідниками виступають форми мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму.

4. Часто у реченнях присвійний займенник свій є зайвим: У своєму атестаті я не маю жодної трійки. За все своє життя я не чув нічого цікавішого.

3.Означальні, вказівні, неозначені займенники

1. У кількох означальних займенників наявна повна і коротка форма:

кожний і кожен, жодний, жоден, усякий, усяк. Два останніх займенники вживаються у розмовному мовленні, всі інші належать до загально стильових.

2. Стилістично розрізняються неозначені займенники, утворені за допомогою часток аби-, казна-, хтозна- ( абихто, казна-що) і займенники із частками – небудь, -будь- ( хто-небудь, будь-який). Перші займенники мають відтінок розмовності, другі живаються в усіх стилях.

3. Російські займенники любой, другой мають омонімами в українській мові прикметник ( любий) і числівник (другий). Міжмовна омонімія є причиною вживання слів любий і другий у невластивому їм значенні. Отже, слід розрізняти відповідники у двох мовах:

Російська мова Українська мова

Любой будь-який (займенник)

Дорогой, любимый любий ( прикметник)

Другой інший ( займенник)

Второй другий (числівник)

4. Близькі але не тотожні за значенням займенники кожний, всякий, будь-який. У певних контекстах вони можуть взаємозамінюватись : Думаю, що зможу відповісти на будь-яке (кожне) запитання викладача. У цих прикладах займенники використовуються для виділення предмета з групи однорідних.

5. Заміна неможлива, коли займенники реалізують властиві їм відтінки значення : кожний – «усі по одному» ( Кожного дня йшов дощ); всякий – «різноманітний, різний» ( У нашому класі є всякі учні); будь-який – «який завгодно на вибір» ( Мене влаштує будь-який квиток).

Особливості використання займенників у ділових паперах

1. Слід уникати використання займенників ( якщо можна) або в їх

значенні вживати інші частини мови ( особливо в автобіографії, заяві, службових записках).

Неправильно Правильно

1. Я про пропоную розглянути питання Пропоную розглянути питання

2. Слід уникати вживання займенників:

- із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький;

- складних неозначених форм: абиякий, абихто, казна-хто, хто-небудь;

- усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, на цім

2. Треба використовувати тільки нормативні займенники, уникаючи

розмовних, діалектних варіантів:

Неправильно Правильно

Сей захід Цей захід

У кожнім У кожному

Свойого зобов’язання Свого зобов’язання

Воно сталося випадково Це сталося випадково

Казна-який звіт Невідомо який звіт

4. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти е в називному, а не в орудному відмінку.

Неправильно Правильно

Мною запроваджено Я запровадив

Нами запропоновано Ми запропонували

Ними привезено Вони привезли

5. Не слід використовувати займенники 3-ої особи в присутності тих, про кого йдеться.

Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, які починаються дієсловами у І-й особі множини ( від імені установи, організації – Нагадуємо…, Надсилаємо…, Повідомляємо…) . паралельно вживається форма 3-ої особи однини ( Адміністрація повідомляє…, Об’єднання інформує…) .

Без займенника Я укладаються розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом І-ої особи однини ( Доручаю… пропоную… наказую…) .

Слід запам’ятати ! правильну форму займенників у таких словосполученнях:

Неправильно Правильно

Дякую Вас Дякую Вам

Пробачте мене Пробачте мені

На котру годину призначили О котрій годині призначили

Скільки годин? Котра година?

Властивий для нього Властивий йому

Характерний йому Характерний для нього

Телефонував до нього Телефонував йому

Окремі учасники Деякі учасники

Правильний наголос у займенниках – це не тільки культура мовлення, а й засіб уникнення двозначності.

У родовому й давальному відмінках однини займенників то, те, це, цей наголос падає на кінцевий склад: того, тому, цього,цьому. А в місцевому та родовому відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад: на тому, у цьому, біля того, до того, не від того.