Засоби милозвучності української мови

Звуки в мовному потоці поєднуються не будь-як, а за певними, властивими даній мові правилами, законами.

Звуки в словах та реченнях організовуються так, щоб їх було легко вимовляти і щоб вони були розбірливі для того, хто слухає. Це одна з найважливіших умов милозвучності мови.

Цій вимозі підпорядковані всі українські слова, і далеко не завжди їй відповідають запозичені слова. Щоб переконатися в цьому, досить вимовити в голос українське і запозичене слова:

Спонукання – інстинкт ( латинська);

Крапка – пункт ( французька)

Розбійник – гангстер ( з англійської)

Отже, для української мови характерна евфонічність, або милозвучність.

Евфонія – галузь фоностилістики. Вона вивчає здатність фонетичної організації мови до мелодійного звучання, створення звукозображання у висловлюванні відповідно до його змісту і художнього призначення.

Милозвучність української мови досягається природним чергуванням окремих голосних і приголосних звуків; спрощенням у групах приголосних; використанням паралельних форм слів.

Евфонічність української мови, приємне звукове оформлення її служать засобом естетичності, краси. Для української мови характерне уникання важкого для вимови нагромадження звуків.

Евфонічність – характерна ознака усіх її стилів. Щоб дотримуватись милозвучності мовлення , свідомо уникати незграбності у вживанні звуків, треба знати евфонічні засоби і вміло ними користуватися. Для створення мелодійного звучання мовлення служать різні фонетичні засоби.

Ряд засобів милозвучності стали нормативними в сучасній мові і використовується кожним мовцем , незалежно від стилістичного забарвлення тексту.

Засоби милозвучності:

1. Українська мова уникає збігу голосних : вона йде ( він іде); буду ввечері ( був увечері).

Збіг голосних в українських словах допустимий лише на межі префікса

і твірної основи: виорати, приозерний, переінакшити.

2. Униканні збігу приголосних

- спрощення у групах приголосних: щасливий, серце;

- це явище розповсюдилось і на запозичені слова, що з’явилися значно пізніше ( інтелігент – інтелігентський : [інтелігент с кий]; студент – студентський [студен с кий ];

- зміни приголосних при додаванні суфіксів: запорозький ( запорож + ський);ткацтво ( ткач + ство)

- уподібнення приголосних за місцем творення : їжджу ( а не ізджу), козаччина – ( а не козацьчина).

Якщо доводиться вибирати між збігом голосних і збігом приголосних, то, як правило, насамперед усуваємо збіг голосних ( хай навіть при цьому виникає збіг приголосних) : росте вглиб і вшир ( а не углиб і ушир).

Відхилення від цих правил допускається лише у розмовній мові.

3.Систематизація правил з орфографії. (див. Глазова Українська орфографія)

4.Правопис прізвищ, імен та по батькові в українській мові

Складні випадки написання українських прізвищ

* Деякі прізвища функціонують як юридично-правові одиниці у своїх орфографічних і фонетичних варіантах,які передаються за традицією вживання як різні за джерелом походження:

Бондарук –Боднарук

Герасименко – Гарасименко

Задорожний –Задорожній

Панасенко – Опанасенко

Олексієнко –Алексієнко

* Нормативним є написання прізвищ на –иченко : Калиниченко, Михайличенко, Мірошниченко,Удовиченко

* Не подвоюються приголосні у прізвищах: Криленко, Комісар, Комісаренко, Поліський, Савенко , Філіпенко, Чекраський

* И пишеться :

- у переважній більшості після к : Кикоть, Кищук, Кизим;

- у суфіксах –их(а) : Зубиха, Павлиха;

- у суфіксах – инськ(ий), -ицьк(ий) : Крапинський, Мотовицький, Петрицький

* І пишеться в суфіксі –ій під наголосом: Бабій, Журбій, Завалій, Мокрій, Яцій

* У практиці написання складних прізвищ традиційно значна частина форм уживається без закономірного переходу О в І в закритому складі: Біловол, Довгонос, Лисогор, Чорновол

* голосні о,е чергуються з нульовим звуком (випадають): Вітер –Вітра, Кравець - Кравця

* однак не відбувається чергування у прізвищах: Кисиль – Кисіля, Куліш – Кулішеві, Чіп -Чіпом

* Відмінюються обидві частини складних прізвищ, якщо перша частина може бути самостійним прізвищем: Квітка-, Гулак-, Карпенко-, Нечуй-…

Квітка-Основ’яненко – Івана Квітки –Основн’яненка , Марії Квітки-Основ’яненко

* Не відмінюються: Бонч-,Дольд-, Кос-, Кара- тощо.

* Паралельні форми існують і відповідно відмінюються

Тверда група	М’яка група
Задорожний – Задорожного Зарудний –Зарудного	Задорожній – Задорожнього Зарудній - Заруднього

Правопис імен

* Подвоєння приголосних іменах

Не подвоюються приголосні в іменах : Агрипина, Інеса, Інокентій, Іполит, Кирило, Сава

* Не пишеться знак м’якшення після м’яких приголосних перед я,ю в іменах: Омелян, Тетяна, Уляна, але Люсьєна, Жульєн

* Не пишеться апостроф, коли я,ю означають а, у в сполученні з пом’якшеним приголосним : Зорян, Катря.

Особливості творення та відмінювання форм імен по батькові

	Чоловічі	Приклад	Жіночі	Приклад
Андрій Володимир Ілля Кузьма	- ович -іч- -ич-	Андрійович Володимирович Ілліч Кузьмич	- ївн (а) -ївн(а)	Андріївна Володимирівна Іллівна Кузьмівна