3. Мова як генетичний код нації, засіб пізнання, мислення, спілкування, як показник рівня культури людини

Сучасна українська мова є багатовіковим надбанням українського народу. Вона створена зусиллями багатьох поколінь.

Національна мова – важлива ознака визначення народу, його самобутності, засіб єднання поколінь та формування національної свідомості. В ній виявляється генотип нації, досвід її буття, закладено код нації, її ментальність.

Мова лежить в основі духовного єднання людей у певну спільноту, вона є «найдосконалішим, незамінним засобом етнічної (національної) єдності, «найголовнішим і найміцнішим цементом, що об’єднує етнографічний народ і перетворює його в свідому націю» (І.Огієнко) У ній виявляється генотип нації, досвід її буття, закладено код нації, її ментальність. Мова – найважливіша ознака нації і засіб репрезентації її у світі.

Становлення народу тісно пов’язане з формуванням його мови. Усі сторони суспільного життя, процеси пізнавальної і творчої діяльності людини, кожен момент її свідомості супроводжується мовою.

МОВА – найважливіший засіб людського спілкування, обміну думками,

пізнання світу і передачі досвіду з покоління в покоління

Мова безпосередньо пов’язана з мисленням. Не може бути мислення

без мови і мови без мислення. Мова і мислення мають глибоко суспільний характер – не лише за своєю природою , а й за своєю функцією в суспільстві.

За допомогою мовлення люди пізнають світ, об’єктивні закони

природи й суспільства. Пізнавальна діяльність людини, її мислення можливе лише на базі мовного матеріалу, слів і речень. Тільки завдяки мові все здобуте попередніми поколіннями не гине марно, а служить фундаментом для подальшого розвитку людства.

Українська мова належить до слов’янської групи індоєвропейських мов. Вона є національною мовою українського народу.

За функціональним призначенням – це мова державного законодавства, освіти. Науки, мистецтва, засобів масової інформації, засіб спілкування людей у виробничо-матеріальній та культурній сферах.

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової та культурної діяльності. Усна форма використовується у безпосередньому спілкуванні людей, побутовій і виробничій сферах суспільства.

Щоб осягнути роль мови в суспільстві, варто розглянути її функції, важливі для суспільства взагалі і окремо кожного носія мови.

Функції мови:

1. Комунікативна

Мова є засобом спілкування і порозуміння між людьми.

Це одна з найголовніших соціально-практичних функцій мови. Вона є важливою для кожної людини, для існування суспільства і для життя самої мови.

Досліджуючи закони спілкування, психологи визначили, що контакти людини зі світом вкладаються у сім кіл спілкування, перше з яких – це сім’я, де вона народилася,а найширше , сьоме, - спілкування зі світом У кожному з цих кіл людина формує свою мовну поведінку. Професійне спілкування – одна з важливих ланок цього ланцюга.

Мова – засіб обміну інформацією у всіх суспільно важливих сферах комунікації: політиці, науці, у галузі культури, освіти, діловій сфері.