Словники і словникові видання

Для того, щоб засвоїти норми української літературної мови, оволодіти українською лексикою, вміти користуватися стилістичним багатством мови, потрібно систематично читати найрізноманітнішу літературу. Крім цього, необхідно звертатися до словників, які дають певну інформацію щодо особливостей та правил використання мовних засобів. Словники відіграють величезну роль у піднесенні культури мови, адже вони радять мовцеві, як правильно, як краще висловити свою думку.

Теорія і практика укладання словників називається лексикографією.

Розрізняють словники:

понятійно-довідкового характеру власне мовні

( енциклопедичні словники) ( лінгвістичні словники)

Енциклопедичний словник містить найважливіші відомості про ту чи іншу галузь людських знань, про найважливіші події, явища, про найвідоміших осіб. У такому словнику розкриваються не значення й особливості вживання слів, а поняття. Тому до енциклопедичного словника, як правило, входять іменники . Енциклопедичні словники можуть містити ілюстрації, карти, схеми, таблиці.

( Завдання : порівняти тлумачення слова преамбула , подане в енциклопедичному та лінгвістичному словниках)

Енциклопедичний словник

Преамбула ( від лат. Praeambulus - той, що передує ) – вступна частина законодавчого акта, декларації, договору та інших важливих актів, у якій викладено обставини та мотиви , що були приводом для видання чи кладення даного акта, його цілі і завдання.

Словник української мови

Преамбула , и, ж. 1. Вступна частина якого–небудь важливого документа – законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини та підстави його проголошення, укладення

2. жарт. Вступ до чого-небудь. Куди там! Старий тільки договорював преамбулу. Він аж тремтів, знайшовши вдячного слухача.

Серед філологічних ( лінгвістичних) словників виділяють словники дво- та багатомовні ( перекладні) і словники одномовні.

До одномовних словників належать:

- тлумачні;

- іншомовних слів;

- орфоепічні;

- міжслівних зв’язків ( синонімічні, антонімічні, омонімічні, патронімічні);

- фразеологічні

- термінологічні;

- словники мовних труднощів.

Тлумачні словники мають на меті роз’яснити значення і показати використання слів сучасної української мови. Найвищим досягненням української лексикографії вважається одинадцятитомний «Словник української мови» ( 1971-1980) Він містить близько 135 тисяч слів.

Статті цього словника містять докладну інформацію про значення. Граматичні характеристики, стилістичне забарвлення слів, а також приклади використання слів у літературній мові.

Наприклад:

Похватом , присл., розм. Поспішно, квапливо. Вона похватом намагалась перевести розмову на іншу тему.

Прикуплений, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикупити. Прикуплена земля давала йому право стати поруч з родом.

У 2001 році побачив світ однотомний «Великий тлумачний словник сучасної української мови» , який містить близько 170 тис. слів і словосполучень. У ньому, крім загальновживаної лексики, подані терміни сучасної науки і техніки, слова, що позначають явища і реалії виробничого, культурного і побутового життя українського народу, а також архаїзми, діалектизми, жаргонні слова. Словник фіксує слова, як поповнили українську лексику в останнє десятиліття.

У словникових статтях розкривається значення слів, дається їхня граматична та стилістична характеристика.

Наприклад:

Діловитий, -а, -е. Працьовитий і знаючий. // Зайнятий справами; заклопотаний// Який виражає зайнятість, заклопотаність.

Діловито, прися. До Діловитий.* У порівн..

Діловодство, -а, с. Ведення справ канцелярії.

Ділок, -лка, ч., зневажл. Той, хто спритно веде справи, перев. комерційні, вдаючись до будь-яких засобів для досягнення мети.

Словники іншомовних слів

Характеризують слова запозичені українською мовою з інших мов. У них звичайно дається етимологічна довідка ( пояснення походження іншомовного слова) та визначення.

Наприклад:

Форс-мажор ( від фр.forse majeure – непереборна перешкода, обставина) – надзвичайні обставини, які примушують діяти інакше, ніж передбачалося.

До орфографічних словників вносяться найпоширеніші слова, які можуть становити труднощі при написанні. Всі слова подаються в певних початкових формах. Словник містить також додаткові форми, наприклад форму родового, давального, орудного відмінка однини іменників, форми минулого часу дієслова тощо.

експрес-звіт, -у

експресивно-емоційно-оцінний

експресивно забарвлений

експресіонізм, -у

експрес-лабораторія , -ї, ор. –єю

експрес-обстеження, р. мн. – ень

Орфоепічні словники наводять відомості про наголошування слів і їхню правильну вимову, тобто характеризують звуки та їх зміни у певних фонетичних умовах.

Купання [ан’:а]

Словники синонімів фіксують синоніми, тобто слова тотожні або близькі зазначенням. У таких словниках наводяться значення слів, що утворюють синонімічний ряд, фіксуються особливості їх сполучення, стилістичне забарвлення, сфера вживання, даються приклади вживання кожного із синонімів у текстах.

Наприклад:

Лікар ( особа з вищою медичною освітою, яка лікує хворих) , медик, доктор розм., ескулап жарт., заст.., цілитель книж. уроч. коновал зневажл. (поганий лікар)

У словнику паронімів дається тлумачення паронімів, тобто слів, що мають подібне звучання, але розрізняються за значенням. У словниковій статті подаються також слова, з якими сполучається кожний із паронімів, наводяться приклади вживання паронімів у текстах.

Словники антонімів розкривають значення антонімів – слів із протилежним значенням. Стаття словника має такий вигляд: