2. Нормативні документи про державний статус української мови

Державна мова – це «закріплена традицією або законодавством мова. Вживання якої обов’язкове в органах державного управління та діловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у закладах освіти, науки, культури, у сферах зв’язку та інформатики» ( Українська мова 6Енциклопедія.- К.: Укр.енцикл.,2000.- С.126)

Термін «державна мова» з’явився у часи виникнення національних держав. Звичайно, в одно національних державах немає необхідності конституційного закріплення державної мови. В багатонаціональних країнах статус державної закріплюється за мовою більшості населення.

Українська мова мала статус, близький до державного, вже у XIV – першій половині XVI століття, оскільки функціонувала в законодавстві, судочинстві, канцеляріях, державному і приватному листуванні.

В Україні державною є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя; сприяє розвитку української нації, її традицій і культури. Це гарантує Конституція України

1989 року було прийнято Закон УРСР «Про мови в Українській РСР»:

Українська мова є одним із вирішальних чинників національної самобутності українського народу.

Українська РСР забезпечує українській мові статус державної з метою сприяння всебічному розвиткові духовних творчих сил українського народу, гарантування його суверенної національно-державної самобутності.

СТ.10 Конституції України

Державною мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом

Мовні обов’язки громадян

1.Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідну мову , ти захищаєш свій народ, його гідність, право на існування.

2.Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок.

3. Не поступайся своїми мовними правами заради вигоди, привілеїв, лукавої похвали – це зрада свого народу.

4. Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те , що вона – мати.

5.Розмовляй у сім’ї мовою своєї нації.

6.Допомагай кожному, хто хоче вивчати українську мову.

7. Ніколи не зупиняйся у вивченні рідної мови. « Усі головні європейські мови можна вивчити за шість років, свою ж рідну треба вчити все життя» (Вольтер)

8.Підтримуй усі починання окремих осіб і громадськості, спрямовані на утвердження української мови.

9. Стався до інших мов так, як би ти хотів, щоб ставились до твоєї рідної мови.

10. Вивчай інші мови. Це дасть можливість не тільки оволодіти скарбницями духовності інших народів, але й об’єктивніше оцінити свою мову, її сильні і слабкі сторони.