Тема 3.1. Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни

МЕТА: - ознайомити студентів з поняттям «термін», «термінологія»;

визначити особливості фахової термінології.;

• визначити відмінність термінологічної і професійної лексики від загальновживаної;

• визначити функції та структурно-граматичні особливості слів-термінів;способи творення та джерела походження;

• формувати уміння володіти літературною професійною мовою свого фаху;

• розвивати уміння студентів користуватися термінологічними словниками та словниками іншомовних слів; правильно використовувати терміни свого фаху;

• виховувати культуру професійного спілкування

Обладнання: словники термінів , словники іншомовних слів

ПЛАН

1. Терміни і термінологія.

2. Термінологічна і професійна лексика, її відмінність від загальновживаної.

3. Функції та структурно-граматичні особливості слів-термінів.

4. Джерела, походження, способи творення термінологічної лексики.

Зміст заняття:

Історія українського термінотворення. Термін. Терміносистема. Характерні ознаки терміна. Загальнонаукова та вузькоспеціальна термінологія. Відмінність термінологічної і професійної лексики від загальновживаної ( загальномовна лексика, термінологізована лексика термінологія, власне ділова лексика (канцеляризми).

Функції термінів у професійному мовленні. Структура термінів (одно-,

дво-, три- багатокомпонентні терміни). Способи творення термінів (суфіксальний, безафіксний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, основоскладання, абревіація). Джерела та походження термінів.

Студент повинен

знати:

• історію виникнення термінів свого фаху;

• сферу вживання термінів;

• мету, потребу у вживанні їх;

• специфічні особливості вживання термінів певної галузі;

уміти:

• влучно, доцільно, доречно використовувати терміни у професійному мовленні;

• визначати їх у тексті, пояснювати значення;

• надавати перевагу власне українським термінам у побудові думок;

• добирати відповідні синонімічні, антонімічні варіанти для більш конкретного пояснення мовних ситуацій;

• працювати з термінологічними словниками для вибору потрібних термінів, фразеологізмів;

• виконувати різноманітні практичні завдання, спрямовані на засвоєння теми;

• орієнтуватися у фахових текстах, використовуючи їх дидактичні можливості.

Розділ 3. Лексичний аспект сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

Тема 3.1 . Терміни і термінологія. Загальнонаукові терміни

3.2.Спеціаальна термінологія і професіоналізми

Ключові поняття

Термін,-а –

1. слово або словосполучення, що означає чітко окреслене спеціальне поняття якої-небудь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо;

2. слово або вислів, що вживається в тому чи іншому середовищі, на певній території, людьми певного фаху.

Професіоналізм, -у - слово або зворот, властиві мовленню людей певної професії.

Професійний жаргон, -у – слово якоїсь соціальної чи професійної гурпи, що відрізняється від загальнонародної наявністю специфічних слів і виразів, властивих цій групі; сленг.

Фразеологізм, -у – усталений зворот, стійке поєднання слів, що виступає в мові як єдиний, неподільний і цілісний за значенням вислів.

Вивчивши тему студент повинен

знати:

• історію виникнення термінів, професіоналізмів;

• сфери вживання термінів, професіоналізмів;

• мету, потребу у вживанні їх;

• специфічні особливості вживання;

• відмінності, пов’язані зі сферою професійної діяльності.

уміти:

• влучно, доцільно, доречно використовувати терміни, професіоналізми, фразеологізми в усному і писемному мовленні ;

• визначати їх у тексті, пояснювати значення;

• надавати перевагу власне українським термінам у побудові думок;

• добирати відповідні синонімічні, антонімічні варіанти для більш конкретного пояснення мовних ситуацій;

• працювати з термінологічними словниками для вибору потрібних термінів, фразеологізмів;

• виконувати різноманітні практичні завдання, спрямовані на засвоєня теми;

• орієнтуватися у фахових текстах, використовуючи їх дидактичні можливості.

Цікаво знати

Українське термінотворення бере свій початок у витоках української писемності, о ще у пам’ятках ХІ століття , зокрема в Ізборнику Святослава і 1073, і 1076рр., а згодом у Руській правді фіксуються вислови, які можна назвати термінолексемами.

Утверджуючись на національній основі, термінологія засвідчує інтелектуальні підвалини народу, його державності.

Загальнонаукова термінологія використовується в усіх галузях науки, виробництва, суспільного життя, як-от: аналіз, синтез, держава, проблема, право.

Більшість термінів – іменники, є терміни – прикметники, що переважно є прикметниками. Які перейшли в іменник (типове, парнокопитні), рідко зустрічаються інш чатини мови, зокрема, прислівники (пристрасно в музиці) тощо.

Виділяються однослівні (аванс, капітал, патент) та терміни-словосполучення ( разове доручення, банківський білет).

Одні слова-терміни є власне українськими (позивач, правник), а інші – іншомовними за походженням (авізо, конверсія).

Трапляється, що»чуже» слово знаходить синонім у мові, до якої прийшло, тоді утворюються терміни-дублети, наприклад: експорт – вивіз.

Діловодство, що обслуговує управління, галузі культури, науки, освіти, має свою термінологію. Треба пам’ятати: укладаючи документ, необхідно враховувати його адресат, не вводити спеціальні терміни до тих документів, що адресуються широкому загалові.

Від слова термін утворено слово термінологія , яке означає сукупність термінів з усіх галузей знання (або однієї галузі знання).

Терміносистема – опрацьована фахівцями певної галузі та лінгвістами підмножина термінів, яка адекватно й однозначно відображає систему понять цієї галузі.

Від термінів слід відрізняти номенклатурні назви – своєрідні етикетки предметів, явищ, понять. Якщо в основі терміна лежить загальне поняття, то в основі номенклатурної назви – одиничне.

До номенклатури входять серійні марки машин, приладів, найменування підприємств, установ, організацій, географічні назви тощо.

Характерні ознаки терміна:

а) належність до певної термінологічної системи;

б) наявність визначення

в) однозначність в межах однієї терміносистеми;

г) точність;

д) стилістична нейтральність;

е) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми;

є) відсутність експресивності, образності, суб’єктно-оцінних відтінків.

Джерела походження термінів:

а) власне терміни - лексичні одиниці, які називають ключові поняття терміносистеми й відповідають усім вимогам до терміна;

б) професійна лексика (спеціальні лексичні одиниці, що вживають представники певних професій, переважно в усному мовленні: професіоналізми, жаргонна лексика, професійний жаргон);

в) запозичені з інших наук (ретермінологізація);

г) запозичені із загального вжитку (загальнолітературні мовні одиниці, що входять до складу термінів)

Терміни поділяють на загальнонаукові та вузькоспеціальні.

Загальнонаукові терміни - це звичайні слова, які набули значного поширення, найменування предметів, якостей, ознак, дій, явищ, які однаково використовуються в побутовій мові, художній літературі, ділових документах. Такі терміни прості, доступні, зрозумілі, вони ніякого спеціального змісту не мають (ідея, гіпотеза, формула, аналіз, синтез, закон, документ)

Вузькоспеціальні терміни – це слова чи словосполучення, які позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, наприклад мистецтва:-------------------------------------.

Для таких термінів характерна семантична конкретність, однозначність.

1. Терміни різноманітні за структурою::

• однокомпонентні терміни –

• двокомпонентні терміни – найчастіше це словосполучення іменник + іменник (_____), прикметник + іменник (____)

• трикомпонентні конструкції, до складу яких можуть входити прийменники:

  • прикметник+прикметник+іменник (необхідний робочий час, пересувна телевізійна установка)

  • прикметник+іменник+іменник ( типовий носій запису);

  • іменник+прикметник+іменник ( плинність робочої сили);

• багатокомпонентні аналітичні терміни , що мають чотири і більше компонентів (міжнародний комерційний арбітражний суд)

Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва , культури має свою термінологію. Загалом серед термінологічної лексики можна виділити суспільно-політичну, науково-технічну, природничу, адміністративно-ділову тощо. Кожна з них має свої підсистеми:

• політичну (демократія, інтеграція, уряд, соціал-демократ);

• юридичну (законодавство, апеляція, позов, адвокат, прокурор);

• фінансову (кредит, банк, вклад, депозит);

• музичну ( квартет, адажіо, піанісимо)

• хореографічну (батман, );

• образотворчу ( палітра, мольберт, сюжет, скульптура)