Не забувайте!

Уміння працівника галузі культури спілкуватися є найважливішим для забезпечення успіху. Для спілкування потрібні такі вміння: слухати, говорити, спілкуватися баз слів ( міміка, жести,знаки).

Уміння СЛУХАТИ

Слухання – не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, їй передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення іншого,залежить від рівня її моральності, її культури.

Важливе значення мають як вербальні, так і невербальні аспекти слухання, передусім слухання «всім тілом»

Слухати партнера і здійснювати вербальний зворотний зв'язок можна по-різному. Розрізняють такі типи реакцій людини на мовлення співрозмовника: оцінювання, тлумачення, підтримка, уточнення, чуйність і розуміння.

Два види слухання:

• нерефлексивне (уважне слухання з мінімальним мовним втручанням). Варто застосовувати тоді, коли співрозмовникові важко передати свої

почуття (наприклад, він дуже схвильований) або коли бар’єром у спілкування стає різний статус партнерів

• рефлексивне (передбачає регулярне використання зворотного зв’язку

з тим, щоб досягти більшої точності в розумінні співрозмовника.

Розрізняють чотири види реакцій людини під час слухання: з’ясування, перефразування, відбиття почуттів і резюмування.

З’ясування полягає у зверненні до співрозмовника за уточненнями та

в постановці перед ним «відкритих» запитань ( таких, на які не можна відповісти одним словом»так» чи «ні»)

Перефразування – це формулювання думки співрозмовника своїми

словами з метою визначення точності розуміння.

Відбиття почуттів – акцент зроблено в процесі слухання не на

змістовній стороні мовлення співрозмовника, а на його емоційних реакціях. Під час зворотного зв’язку ми робимо спробу показати співрозмовникові, що розуміємо його переживання.

Резюмування використовується , якщо під час розмови увага переключається на інше, нерідко другорядне питання. Цей вид треба використовувати у бесіді для того, щоб підбити підсумки.

1. Коди Ви когось слухаєте, перестаньте говорити. Ви не можете слухати розмовляючи.

2. Зосередьте увагу на тому, що говорить Ваш співрозмовник:

• слідкуйте за словами;ї

• спостерігайте за виразом обличчя, очей;

• контролюйте (стримуйте) свої емоції, вони заважають розуміти;

• реагуйте на думки, ідеї, а не на особу;

• не висловлюйте оцінних суджень.

3. відгукуйтеся. Якщо Ви розумієте, про що йдеться, підтвердьте це, а якщо ні – попросіть роз’яснити.

4. звертайте увагу на настрій співрозмовника, на зміст сказаного ним.

ГОВОРІННЯ – механізм мовлення, побудови висловлювань, індивідуальної особливості людини, що говорить.

Побудова висловлювання – це вирішення конкретних комунікативних завдань відповідно до мети мовленнєвої ситуації

Важливими характеристиками мовленнєвого спілкування є діалог і монолог. Ефективним може бути спілкування, в якому використано як діалог, так і монолог.

Уміння ГОВОРИТИ

1. Визначаючи завдання:

• давайте чіткі, короткі, конкретні вказівки замість розпливчастих інструкцій;

• будьте впевнені, але не самовпевнені;

• розробляйте детальні інструкції, щоб вони були зрозумілими;

• ставте запитання, що упевнитися, що співрозмовник зрозумів Вас;

• залучайте партнерів до участі в обговоренні.

2. Висловлюючи незадоволення, заперечення, несхвалення:

• пам’ятайте, що й роботодавець, і працівник повинні мати право на це;

• той, хто висловлює конструктивну критику, є цінним працівником; той, хто постійно чимось незадоволений, - тягар для Вас.

3. Повідомляючи неприємні новини:

• не перекладайте відповідальність на когось;

• робіть це в усній формі;

• не відкладайте повідомлення про неприємне і не уникайте його;

• почніть говорити у дружньому тоні;

• розкажіть про можливі позитивні сторони;

• створюйте умови для спільного обговорення;

• виберіть найзручніший час для працівника;

• звертайтеся безпосередньо до тієї людини, якої це стосується.

Уміння СПІЛКУВАТИСЯ:

Кажуть, що під час розмови лише 7% повідомлення передається сдовами, а решта – 93% - мовою жестів.

1. Дії говорять голосніше, ніж слова.

2. І керівники, і працівники швидко розпізнають того, хто говорить одне, а робить інше.

3. ефективне спілкування починається яз позитивного й поважного ставлення до самих себе та інших.