Хід заняття

І.Актуалізація опорних знань

ІІ. Повідомлення теми та мети заняття

ПЛАН

7. Форми та функції ділового спілкування.

8. Бар’єри в спілкуванні та шляхи їх подолання.

9. Соціальні типи особистості в діловому спілкуванні.

10. Основні види ділового спілкування: публічний виступ, ділова бесіда, службова нарада .

11. Основні правила ділового спілкування.

12. Мовленнєвий етикет.

ІІІ. Сприйняття і засвоєння нового матеріалу

Структура ділового спілкування

В узагальненому вигляді спілкування визначається як процес обміну між людьми інформацією, думками, судженнями. Оцінками, почуттями. При цьому вирізняють формальне і неформальне спілкування (дати схему Формальне неформальне спілкування)

Ділове спілкування належить до формального, здійснюється у відповідності з деякими правилами і спрямоване на підтримку зв’язків між представниками різних взаємозацікавлених у спільній діяльності організацій.

Звичайне спілкування (розмова)	Ділове спілкування
попередньо не планується ; не визначається його мета, зміст	передбачає попередню підготовку ; визначення змісту, мети, можливих висновків
під час звичайної розмови люди можуть торкатися різних, часто не пов’язаних між собою тем Спілкування носить інформативний характер	не виходить за рамки теми; має конструктивний характер; спрямована на розв’язання конкретних завдань, досягнення визначної мети
не зобов’язує нікого приймати рішення	Обов’язкові висновки, що отримуються на основі узгодження думок; Розробка взаємоприйнятного рішення та організація взаємодії партнерів

Мета ділового спілкування - викликати у партнерів взаємне бажання діяти певним чином.

Отже, ділове спілкування – це специфічна форма контактів та взаємодії людей, що мають певні повноваження від своїх організацій. Ділове спілкування включає обмін пропозиціями, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем, підписання угод чи встановлення інших відносин між підприємствами.

Під час ділового спілкування через усні й письмові контакти партнери намагаються вплинути один на одного, аби змінити існуючу ситуацію. Ділове спілкування завжди орієнтоване на результат. При оптимальному результаті ділового спілкування кожний його учасник усвідомлює, що він отримав певні вигоду у порівнянні з вихідною ситуацією.

Процес спілкування складний за своєю структурою. Його якісний розвиток пов'язаний з тим. Наскільки об’єктивно й повно партнери сприймають та оцінюють один одного, вміють обмінюватись інформацією з питань, важливих для обох сторін.

Якщо в діловому спілкуванні з’являється та розвивається взаємний інтерес, виникає взаємодія між партнерами. Якщо ні – виникає взаємне неприйняття, конкуренція і конфлікт.

Спілкуючись, кожен з ділових партнерів виконує такі функції:

- передає та сприймає виробничу інформацію;

- коригує поведінку свою і партнера;

- стимулює емоційні контакти;

- організовує спільну діяльність з партнерами для опрацювання взаємовигідних рішень.

У діловому спілкування можна виділити три фази:

а) початкову, протягом якої встановлюються вихідні контакти;

б) основну, протягом якої реалізується така послідовність дій:

- встановлення проміжної та кінцевої мети спілкування;

- безпосередні мовні та документальні контакти;

- взаємний аналіз вихідних та проміжних позицій;

- пошук узгоджених рішень, визначення перспектив спілкування;

в) завершальну, протягом якої формулюються підсумки ділової взаємодії.

Форми ділового спілкування

Характер сприйняття партнерами один одного, обмін інформацією та їхня взаємодія багато в чому визначається тим, яку форму спілкування вони обрали:

• ділову бесіду віч-на-віч;

• розмову по телефону;

• діловий лист;

• діловий прийом.

Кожна з цих форм , орієнтована на дотримання загальних принципів спілкування, має деякі особливості, які треба належним чином використовувати найефективніше.

Використання тієї чи іншої форми спілкування обумовлюється конкретною ситуацією чи особистими вподобаннями.

БАР’ЄРИ в спілкуванні

Бар’єри на шляху до взаєморозуміння виникають залежно від характеру комунікації та індивідуальних особливостей людей, які спілкуються. Бар’єрами також можуть бути особливості різних соціальних груп, до яких належать співбесідники, а також їхні соціокультурні відмінності.

Перший бар’єр - межа уяви партнера, який передає інформацію. Із запланованого до передачі змісту в середньому тільки 70% може бути передане словами. Згадаймо відоме :»Словами не передати!».

Другий бар’єр - словниковий запас того, хто формулює думку.

Якщо запас бідний – можна втратити ще до 20% змісту повідомлення.

Третій бар’єр – хвилювання, пов’язане з бажанням людини, щоб її зрозуміли. Інколи діють емоції, які мають негативний відтінок, тому нерідко впливають на логіку викладу, мовлення, заважають слухати уважно іншого й зрозуміти його.

Четвертий бар’єр – інтелектуальний – внаслідок особливостей людини у сприйманні, мисленні, пам’яті.

П’ятий бар’єр – взаєморозуміння людей,які належать до різних великих і малих соціальних груп (за віком, статтю, професією, національністю).

ПОДОЛАННЯ бар’єрів допомагає налагодженню ефективних контактів між діловими людьми. Для цього діловій людині потрібно:

• постійно збагачувати свій словниковий запас та мову, читати художню та спеціальну літературу;

• намагатися якомога частіше виступати з промовами та повідомленнями перед різною аудиторією;

• Навчитися затримувати увагу партнера, зосереджувати її на змісті свого повідомлення;

• вивчати словниковий запас партнера і дотримуватись зрозумілого обом набору слів, термінів, виразів.