§ 6. Актуалізація забутого в пам'яті допитуваного

Важливим завданням слідчого при допиті свідків або обвинувачених є надання допомоги у пригадуванні подій минулого. Поновлення (актуалізація) сприйнятого ма­теріалу може характеризуватися різним ступенем труднощів: від «автоматичного» впі­знання предметів до важкого пригадування їх.

Можливість актуалізації забутого у пам'яті допитуваного базується на збудженні відповідних нервових зв'язків або асоціацій (за схожістю, суміжністю або контрас­том), а тому тактичні прийоми, які сприяють актуалізації, повинні ґрунтуватися са­ме на цьому.

Допитуваний може зробити заяву типу «я вже нічого не пам'ятаю», «був п'яний і не пам'ятаю, що відбувалося» тощо. При «побічній відмові» від показань допиту­ваний звичайно вказує на повне випадіння з його пам'яті подій, що становлять ін­терес, і не докладає зусиль для пригадування «забутого». Встановити, чи має місце «побічна відмова» від показань або допитуваний дійсно забув обставини, які цікав­лять органи розслідування, слідчому допомагає аналіз таких даних, як час, що прой­шов з моменту сприйняття окремих фактів, характер події, наступна діяльність до­питуваного, його стан у момент сприйняття, індивідуальні особливості пам'яті.

Система тактичних прийомів, спрямована на актуалізацію забутих матеріалів у пам'яті свідків (потерпілих) або обвинувачених (підозрюваних) може включати: 1) постановку нагадуючих запитань; 2) показ доказів; 3) демонстрацію іншої ма­теріалізованої інформації; 4) допит на місці події; 5) оголошення показань інших осіб.

Запропонована система є найбільш типовою. У процесі її використання ефек­тивним може стати кожен із зазначених прийомів або їх комплекс залежно від пси­хологічних особливостей допитуваного і своєрідності забутого матеріалу. Можливість реалізації окремих тактичних прийомів системи зумовлена ситуацією розслідування, яка складається до проведення допиту.

Важливим прийомом, спрямованим на актуалізацію забутих обставин, є поста­новка допитуваному нагадуючих запитань, мета яких полягає у нагадуванні обста­вин, що сприяють збудженню асоціативних зв'язків. Дані для нагадуючих запитань слідчий одержує з матеріалів кримінальної справи, показань інших осіб, оператив-но-розшукових відомостей.

Позитивний ефект у пригадуванні забутого має постановка запитань у хроноло­гічній або логічній послідовності про попередні, супровідні та наступні за подією злочину обставини.

Так, в одному з будинків була вчинена квартирна крадіжка. Припускалося, що зло­чинці могли проникнути до квартири або шляхом підбирання ключів, або використову­ючи ключі від даної квартири, які були загублені господаркою рік тому. За підозрою у вчиненні злочину були затримані Г., Л., М., які заперечували свою причетність до крадіжки. Під час розслідування була допитана молодша сестра одного з підозрюваних В. При її до­питі слідчий спробував з'ясувати чи не знаходив хто-небудь з їхньої сім'ї ключі. У своїх показаннях В. повідомила, що одного разу вона знайшла два ключі, які потім віддала своєму братові. Однак час, коли вона знайшла ключі, і день, коли віддала їх братові, не пам'ятала. Слідчий вирішив поставити їй такі дві групи нагадуючих запитань: а) запитан­ня, які сприяли пригадуванню часу знаходження ключів: У якому місці були знайдені ключі? Чому В. була у цьому місці? Куди вона прямувала і з ким?; б) запитання, які спри­яли пригадуванню дня, коли ключі були передані братові: Де вона їх віддала і за яких об­ставин? Чим займалася у той час? Постановка цих запитань дозволила В. пригадати об­ставини, які мали важливе значення для подальшого розслідування.