1 10 Допит

Так, очевидець дорожньо-транспортної події часто обмежує свою увагу фактами, які найсильніше впливають на його психік)'. Наприклад, свідок — очевидець наїзду автома­шини на велосипедиста — показав, що він не запам'ятав ні обставин наїзду, ні зовніш­нього вигляду автомашини. Він запам'ятав тільки, як з неї на велосипедиста упав ящик (ящик, падаючи, вдарив велосипедиста залізним кутом, перевертаючись, вдарив ще раз і придавив його, розтрощивши голову і плече). Свідок зосередив увагу на потерпілому, а то­му його показання в цій частині виявилися найповнішими. Спрямованість уваги в цьому разі сприяла кращому запам'ятовуванню окремих обставин.

Дослідження мимовільного запам'ятовування, як і досвід проведення допитів, свідчить про те, що особи запам'ятовують не тільки те, що справляє яскраве вражен­ня, а й фонові обставини, на які не спрямована безпосередня увага. Тут доцільно за­стосовувати тактичні прийоми допиту з використанням асоціативних зв'язків. До них належать: а) постановка додаткових запитань, заснованих на аналізі показань осіб і використанні можливих асоціацій у допитуваного в момент спостереження події; б) по­становка нагадуючих запитань (витяги з показань допитуваного чи відомостей з ін­ших матеріалів справи з метою відновлення в пам'яті обставин події, що спостеріга­ється); в) пред'явлення під час допиту речових доказів; г) допит на місці події.

Третім етапом формування показань є відтворення сприйнятого. Воно залежить від низки умов, у тому числі фізичного і психічного стану особи в момент відтво­рення. Особливого значення при цьому набуває здатність особи висловлювати свої думки. Ця здатність у кожної людини є індивідуальною і залежить від її культурно­го рівня, інтелекту, словникового запасу. Тут значну роль відіграють вислови, які ви­користовує слідчий при допиті, окремі фрази, слова, формулювання запитань.

У психології відомі два типи відтворення: а) вільне відтворення смислового зміс­ту з відхиленням від форми; б) відтворення змісту із збереженням його форми. Цей поділ важливо встановити в показаннях з метою їх правильної оцінки і визначення тактики допиту. Так, відтворення змісту із збереженням форми виявляється в деталь­ному і послідовному викладі події, без виділення ЇЇ головних і другорядних рис. Від­творення ж змісту без форми полягає у викладі суті події.

§ 3. Підготовка до допиту

Ретельна і всебічна підготовка до допиту є необхідною умовою одержання по­вних та достовірних показань. У процесі підготовки до допиту слідчий здійснює ком­плекс організаційних і тактичних заходів.

Підготовка до допиту може бути поділена на три основних рівня: пізнавальний; прогностичний та синтезуючий. Пізнавальний рівень полягає у вивченні матеріалів кримінальної справи, ознайомленні з оперативно-розшуковими даними, збиранні ві­домостей про особу допитуваного, вивченні спеціальних питань. Інформація, яка бу­де одержана на цьому рівні, дозволяє прогнозувати різні ситуації допиту, визначати можливість виникнення у допитуваного реакцій на використання того чи іншого так­тичного прийому або небажаного психічного стану, обирати найдоцільніші способи встановлення психологічного контакту. Підготовка до допиту завершується на син­тезуючому рівні і охоплює складання плану допиту, а також вирішення питань, по­в'язаних з визначенням доцільного місця, часу та режиму його здійснення.

Під час підготовки до допиту велике значення має цілеспрямоване вивчення ма­теріалів справи. Воно дозволяє встановити коло осіб, які підлягають допиту, визна­чити предмет допиту, сформулювати запитання допитуваному. Вивчення матеріалів справи слід розпочинати з первинних даних, покладених в основу порушення кри-

Підготовка до допиту 111

мінальної справи. У цьому плані цікаву інформацію для проведення допиту можна одержати з пояснень опитуваного, в яких відбивається його позиція, ставлення до того, що трапилося. Такі пояснення нерідко містять дані, що допомагають спряму­вати хід допиту, перевірити відомості, одержані від опитуваного.

Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає аналіз даних, які містять­ся у протоколах слідчих дій, що дає можливості виявити суперечності або прогали­ни з деяких обставин. Важливе місце в процесі вивчення матеріалів справи належить аналізу результатів таких слідчих дій, як огляд місця події та обшук. їх дослідження може бути корисним для висування версій про механізм вчиненого злочину і осіб, що його вчинили.

Вивчення даних, які містяться у протоколі огляду місця події, дає змогу вияви­ти окремі психологічні риси особи допитуваного: його рішучість або обачливість, сміливість або боягузтво, навички та звички, жорстокість, цинізм, схильність до афек­тивних спалахів, патологічні відхилення психіки тощо. Вивчення матеріалів справи дозволяє зробити висновок щодо характеру дій допитуваного і скласти його «кримі­нальний» портрет.

Під час вивчення матеріалів справи слідчий робить закладки у потрібних міс­цях, виписує прізвища, адреси, систематизує письмові та речові докази. В окремих випадках доцільно вести робочі записи щодо кожного допитуваного у вигляді кар­ток або на окремих аркушах паперу.

Вивчення матеріалів кримінальної справи передбачає необхідність:

1. предметної систематизації матеріалів про факти, події, особу тощо;

2. виявлення суперечностей і прогалин у досліджуваних матеріалах;

3. одержання контрольних відомостей, які можна використовувати на допиті. Деякі слідчі розпочинають допит, не вивчивши добре матеріали справи, і тому

забувають з'ясувати істотні обставини. Це призводить до необхідності проводити по­вторні допити, що є небажаним.

Підготовка до допиту передбачає необхідність вивчення соціально-психологічної ха­рактеристики допитуваного, тобто його характеру, темпераменту, рівня інтелекту, спо­собу мислення, схильності до референтної групи, способу життя, виховання в сім'ї тощо. Вивчення особи допитуваного дозволяє обрати доцільний момент допиту, виз­начити послідовність допиту кількох свідків або обвинувачених, встановити психо­логічний контакт з допитуваним, обрати найефективніші прийоми, способи вихов­ного впливу, а також оцінити одержані показання.

Вивчення особи допитуваного здійснюється на підставі певних методів: спосте­реження, бесіди, аналізу результатів діяльності, узагальнення незалежних характери­стик. Обсяг даного вивчення залежить від таких чинників, як процесуальне стано­вище допитуваного, характер злочину, мета допиту, організаційні можливості слідчо­го та його професійні знання.

Під час вивчення особи допитуваного істотну допомогу слідчому може надати фахівець-психолог. Використання спеціальних знань у галузі психології в процесі під­готовки і проведення допиту є досить ефективним. Психолог може допомогти виз­начити особливості психічних процесів, властивостей і станів допитуваного, встано-?ити тип темпераменту, риси характеру, інтелектуальні здібності тощо; а також ре-сомендувати способи, за допомогою яких можуть бути виявлені окремі психологічні ікості допитуваного; запропонувати запитання, які доцільно поставити з метою вста-ювлення контакту. Психолог при підготовці до допиту може запропонувати також кспрес-психодіагностику допитуваного, використовуючи можливості тестів.