При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення (табл. 7).

На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням «північ—південь» ^ — 3) для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють со­бою ті чи інші зображені об'єкти.

Плани і схеми місця події підписують слідчий і поняті.

,,.., . ... . ,. Таблиця 7

Умовні позначення при складанні схем і планів

Кам'яна будівля Дерев'яна будівля Споруджувана будівля Зруйнована будівля Окремий двір

Кам'яний паркан Дерев'яний паркан Одностулкові двері Двустулкові двері

Вікно на 2 рами Вікно на 1 раму Плита газова Плита електрична Унітаз Ванна

Колодязь ' < и Сходи Город

Лука

Трав'яне болото Виноградник Окремий куш,

Міст кам'яний (залізобетонний) Шосе ' / , Ґрунтовий шлях Стежка ■■:■;■•■ .;;-,-.-,.. ;■■

а є » Одноколійна залізниця: И'-О-*-"" _а _ насип; б — полустанок;

в — труба , ;-■■ ,. . <--.

Двоколійна залізниця Кілометровий стовп ^:

Автомобіль

МОТОЦИКЛИ:

а — з коляскою; б — без коляски Велосипед ' '■" ^:ї!' ■'■'■"-'■

Труп . .-....... . ,.■■•

Місце злому .V- -.і і .■....■■-.

Знаряддя злому

Сокира ■■■'.. ..■..•■:■-.; ■ '■■'<. ■'* ^:! ^;

Ніж

Речові докази :■ ^; •; .-:■■. ■■:

Сліди пальців рук

| Сліди ніг.

а — поверхневий; б — вдавлений

Сліди транспортних засобів: а — поверхневі; б — вдавлені ■

Гільза

Пляма : : • . • '. >>

Стіл ; '"." "\; ' '*''''■

Окреме дерево:

_А _ хвойне; б - листяне

Шафа

106 Допит

Мішаний ліс

Яма, балка

Горб, пагорб

Ставок

Міст дерев'яний

Глава 12. Допит

§ 1. Поняття, сутність та види допиту

Показання свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених та інших осіб мо­жуть бути отримані шляхом допиту.

Допит — це процесуальна дія, яка являє собою регламентований кримінально-про­цесуальними нормами інформаційно-психологічний процес спілкування осіб, котрі бе­руть в ньому участь, спрямований на отримання інформації про відомі допитуваному факти, що мають значення для встановлення істини по даній справі.

Допит є найбільш поширеним способом отримання доказів. У той же час до­пит — одна з найбільш складних слідчих дій, його проведення вимагає від слід­чого високої загальної та професійної культури, глибокого знання психології лю­дини.

Мета допиту полягає в отриманні повних та об'єктивно відображуючих дійсність показань. Ці показання є джерелом доказів, а фактичні дані, які в них містяться, — доказами.

Процесуальний порядок допиту регламентується нормами КПК України (стат­ті 107, 143-146, 166-171, 201, 300, 303, 304, 307, 308, 311), дотримання яких є обо­в'язковим. Недотримання процесуальних правил проведення допиту є порушенням закону і тягне за собою недійсність проведеної дії та недопустимість отриманих по­казань як джерела доказів.

Згідно зі статтями 143, 167 КПК України допит можна проводити у місці про­вадження досудового слідства або в місці перебування допитуваного, як правило, у денний час. Допитувані дають показання віч-на-віч зі слідчим, за винятком випад­ків, прямо передбачених у законі (присутність захисника, педагога, законних пред­ставників неповнолітнього та ін.).

Перед допитом слідчий у разі необхідності упевнюється в особі допитуваного, роз'яснює йому його права та обов'язки, з'ясовує відомості анкетного характеру. Сві­док попереджається про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань. Конституція України у ст. 63 проголошує імунітет свідка: «Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або по­яснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається зако­ном».

Допит свідка розпочинається запропонуванням розповісти все відоме йому про обставини справи, у зв'язку з якими він викликаний на допит. На початку допиту обвинуваченого слідчий повинен запитати його, чи визнає він себе винним у пред'яв­леному обвинуваченні, після чого пропонує йому дати показання по суті обвинува-

Поняття, сутність та види допиту 107

чення. Після вільної розповіді свідка або обвинуваченого слідчий має право поста­вити свої запитання. Показання записуються до протоколу у першій особі та по мож­ливості дослівно. Допитуваному може бути надана можливість власноручно написа­ти показання.

Коло тих обставин, які слідчий має намір з'ясувати шляхом допиту, називаєть­ся предметом допиту. До їх числа належать обставини, пов'язані з самою подією зло­чину (його способом, місцем вчинення, часом, наслідками та ін.), які встановлюють або спростовують винність у його вчиненні певних осіб та мотиви їх дій. Практич­но предметом допиту можуть бути будь-які обставини, що мають значення для вста­новлення істини по справі. Предмет допиту залежить як від процесуального стано­вища допитуваного, так і від того, яку інформацію він може мати у своєму розпо­рядженні. Слідчий визначає предмет допиту під час підготовки до його проведення. Конкретне своє вираження предмет допиту знаходить у плані допиту, у вигляді пе­реліку обставин, які підлягають з'ясуванню.

Допит може бути розглянутий як інформаційний процес, що має властиву йому структуру. Характеризуючи інформаційну структуру допиту, необхідно відзначити її багатоелементність та складність. Інформація у процесі допиту може бути класифі­кована за видами (рис. 44). Так, за суб'єктом допиту її можна підрозділити на такі види: 1) інформація, що виходить від слідчого; 2) інформація, що виходить від до­питуваного; 3) інформація, що виходить від інших осіб, які беруть участь у допиті. Ці види інформації взаємопов'язані та взаємозалежні. Однак кожний з вказаних ви­дів інформації має відносну самостійність та відповідну структуру.

Інформація, що виходить від слідчого, може бути класифікована за різними під­ставами. Важливе значення має класифікація цього виду інформації за функціональ­ним призначенням. Розподіл інформації за цією підставою дозволяє виділити такі її види: 1) комунікабельно-забезпечувальну (використовують для забезпечення успіш­ного проведення допиту та встановлення психологічного контакту з допитуваним); 2) субстанціональну (спрямовану на з'ясування основних відомостей по справі, що відбувається, у постановці запитань, які визначаються предметом допиту); 3) спону­каючу (використовується у разі, якщо допитуваний забув важливі для справи обста­вини або відмовився від їх викладу); 4) викриваючу (покликану виявити та викрити неправдиві дані в показаннях допитуваного); 5) коригуючу (дозволяє уточнити по­казання або виявити та усунути викривлення, які є наслідком добросовісної помил­ки свідка або обвинуваченого).

Інформація, що виходить від допитуваного, може бути класифікована за такими критеріями: 1) за характером вираження: змістовна (відомості, які повідомляються допитуваним у процесі допиту), паралінгвістична (жести, міміка, рухи тіла, звукові явища, які супроводжують мову людини), мімічна (мімічні прояви, безпосередньо не пов'язані з мовою допитуваного), конклюдентна (рухи, жести, указання на що-не-будь, з котрих можна дійти висновку про наміри особи або її ставлення до чого-не­будь), така, що відображає психофізіологічні реакції (почервоніння або збліднення шкіри обличчя, тремтіння рук, виступання поту та ін.); 2) за характером виявлення (така, що вільно викладена, та викладена із спонуканням); 3) за характером відобра­ження дійсності (така, що відповідає дійсності, і така, що не відповідає їй).

Допит являє собою процес спілкування, в якому слідчий завжди повинен збері­гати ініціативу у регулюванні процесу обміну інформацією. Він зобов'язаний керу­вати особами, які беруть участь у справі. Отримання інформації у ході допиту має свої особливості, що визначаються процесуальним становищем допитуваного, зайня-