Iнакше. Так менi здається... Занадто вона гаряча... Дика... Самолюбива.

Снiжинка. Ви каєтесь?

Корнiй. Я не каюсь. Нi... Що ж? Тут двi сили... стукнулись... Так

менi здається... Каятись нема чого. Лесику лучче... Тiльки все-таки...

той... все-таки... якось це не так. Я знаю, вона пiшла до Мулена.

Снiжинка. Ви ревнуете? Ха-ха-ха! Ну, розумiється, до Мулена, а ви

думали куди? А потiм пiде до другого. А ви мали її за таку святу? О, такi

швидше котяться. Святiсть - найслабша перепона, вона. занадто напружена,

мiй бiдний,Медведю! Святiсть легше всього рветься... Ха-ха-ха! О, бiдний,

покинутий муж сидить, сумує, колихає дитинку й гiркi сльози ллє. Бiдний,

бiдний! Нi, я певна, що ви повiсилися б, якби Лесик помер. Правда?

Корнiй. Тут, Снiжинко, мало смiшного. Тут, бачите... Не вмiю я вам

сказати... тут...

Снiжинка (гаряче-злiсно). Тут тiльки смiшної Ви хто: артист, творець

краси чи фабрикант дiтей? Хто?

Корнiй. Е, все можна говорити. Тут, Снiжинко, не те. Тут...

Снiжинка. Нi, тут тiльки те! Артист є жрець, артист - весь краса

повинен бути, весь! Пелюшки, горщечки, колиски - це не його. справа! Двом

богам не служать! Хто хоче бути великим артистом, той не повинен бруднити

себе. Ну що з того, що помре ваш Лесик? Будемо говорити, нарештi, прямо.

Що з того? Ну, не стане на свiтi шматочка м'яса, яке кричить, робить

неестетичнi штуки i... i в'яже людей. А замiсть того ви стаєте вiльним,

легким, ви всi сили дасте тому, що вiчно, що вище м'яса! Так-так, Медведю,

гарний i бiдний! Краса вiчна. Ну, подумайте самi об'єктивно, холодно: не

правду я кажу?

Корнiй. А, маєш. Подумайте. Та хiба тiльки треба додумать, щоб усе

добре було? А тут (б'є себе в груди) подумаєш? Єсть тут щось, i нiякi

думання нiчого не поможуть... Маєш... I тi також говорять: Подумай. Ну, i

думаю, ну, i що? От i єеть. А те, що тут нiяких дум, не розумiє. От i вже.

Подумай... А Боже, Боже! (Сильно зачiсує руками волосся назад).

Снiжинка (якийсь мент мовчить. З усмiшкою). Так... Значить, ви - не

артист. Я помилилась. Я думала, що в вас велика сила i ви дасте щось

надзвичайне. А що ви дали досi? Нiчого. Декiлька малюнкiв, якi зараз же й

продали, бо у Лесика пелюшок не було, бо Лесику було холодно i треба було

дров купить, бо Рита заслабла, i треба було касторки купувати, ба.. А! Феї

Артист з голови до нiг, од мозку до серця мусить бути красою, коли хоче не

малюнки дати, а красу, велику й вiчнуї От що, мiй Медведю! Сiм'я - це

дикi, темнi iнстинкти, це звiряче, а краса - в чисто людському. Чуєте,

Медведю?

Корнiй. А-а, все можна сказати, все... Та що з того? Може, й так.

Тiльки ви все-таки... не так. Що таке краса? Що таке людське? А... все

можна сказати. Все, Снiжинко, можна сказати... Так-так. А що я не дав

нiчого, то правда, е-е, правда... Але дам. Снiжинко, дам!

Снiжинка. Не дасте.

Корнiй (стукає кулаком по столi). Дам!

Снiжинка. Не дасте.

Пiдскакує гарсон:

- Месьє?

Корнiй (здивовано). Я... нiчого. А проте... Дайте менi... пляшку

коньяку i двi чарки. Наймiцнiшого.

Снiжинка. Може, не треба. Медведю?

Корнiй. Не треба? Нi, давайте... Треба. (Гарсон бiжить до стойки i

зараз же приносить). Дам, Снiжинко! Мушу дати, бо розiрве мене те, що от

тут... (Показує на груди). Мушу. От i єсть. Хочу не хочу, а мушу.

Снiжинка. О-ля! Так вам i дозволять!

Корнiй. Na, маєш! Хто менi не дозволить?

Снiжинка. "Священний очаг сiм'ї", пелюшки, Медведю!

Корнiй. Нi, цього не буде... Це мусить якось iнакше. От хай все це

якось... той... I вже iнакше... Так неможливо. А, нi, так уже далi

неможливо! Або хай вона теж заробля, або десь Лесика дати... Я не знаю, а.

Боже, я нiчого не знаю ще, як там, але так неможливо далi. От i вже. (З

мукою). Снiжинко, вiрите, мене душить отут (показує на груди), я не можу!

От не можу, та й усе. Я мушу щось дати... Я вже мушу! Я не можу дрiбничок

От це полотно, я хотiв дати щось таке, що мусить... що вiки життя мусить

пронизати одною ниткою. Розумiєте, Снiжинко, провести нитку через усе

життя, як бублики нанизати на неї те, що у всiх вiках було й буде. От так

його понизати, та й уже. Ну, i от... Дрiбниця - триста-чотириста франкiв,