I продавався б в тридцять раз дорожче!

Мулен. Ви занадто, мадемуазель, читаєте в душах!

Снiжинка. А особливо в таких, як ваша!

Входять Корнiй,Блекi Мiгуелес. Блек i Мiгуелес з ложками в руках, їдять

з каструльки кашу, яку держить в руцi Блек.

Мiгуелес (палко до Блека). Мистецтво мусить вiдбивати все! А найперш

страждання, радiсть людей! Мистецтво...

Блек (спокiйно). Дуже прошу. Я вчора стр страждав животом... Може б,

ти проявив це страждання...

Мiгуелес. Вульгарнiсть не одповiдь!

Снiжинка. Бiлий Медведю! Слухайте,продасте ви своє полотно месьє

Швайцеру, чи то пак месьє Мулену?

Корнiй (здивовано). Я нiяке полотно не продаю панове... От єсть!

Нiякого полотна не маю. Я все вже продав, що мав. (Поводить рукою по

стiнах).

Снiжинка. А це?

Корнiй. Це - в Салон. I воно не скiнченеї От маєш. Тут роботи ще...

Ха! Нi-нi, месьє Мулеи, тут лучче й не думайте... I не думайте... Тут, мої

панове плюс!.. Це моя робота. Тiльки моя! В цьому, мої панове моя, скажу

вам, надiя... От...

Мiгуелес (грiзно). Продать?! Що продав?! Це полотно? Зараз? (До

Мулена). Ану, спробуйте,месьє, купити його! Ану! Це полотно купити? Та ви

знаєте, що в цьому полотнi? Ну? А! Ви, критики! Тут iмпресiанiзм, реалiзм,

натуралiзм? Правда? Тут - Бог!Розумiєте? Ви можете Бога купити? Говорiть!

Блек. Їж кашу, Мiгуелес.

Мiгуелес. Я сам оцими руками порву полотно як сеньйор Корнiй продасть

його вам. Voila![10]

Блек. Мiгуелес, їж кашу, бо не зостанеться.

Мiгуелес машинально бере кашу з казана.

Мулен. Сеньйор Мiгуелес бiльший роялiст,нiж сам король... Але мушу

спитати, колись же та продасть месьє Корнiй своє полотно?

Снiжинка. Iз Салону продасть! Ось коли.

Мiгуелес. Безумовної (Їсть кашу).

Корнiй. Мої панове! Я мушу наперед скiнчити його... Наперед треба,

знаєте, скiнчити. А я не занаю, чи до Салону встигну... Ну, як там. Рито,

Лесику, гa?

Рита. Зараз лiкар прийде, спитаєш у нього.

Корнiй. Ну, от, лiкар. От єсть. А полотно стоїть... От i маєте...

Салон.

Снiжинка. Ех, Бiлий Медведю, скували ви себе лiкарями, Лесиками,

пелюшками! (Дивиться з смiливим викликом на Риту). Артист мусить бути

вiльним од усього i жерцем тiльки краси! Правда, сер Блек?

Блек. Yes![11]

Рита. Бiлий Медвiдь, Снiжинко, так i робить, не бiйтеся!

Снiжинка. Так? О ля-ля! Хiба такi вiльнi? Ха! Вiльнi трiшки iнакше

виглядають. Ех, славне було колись Запорiжжя! От, месьє Мулен, знаєте,

було колись в українцiв таке вiйсько, яке не знало сiм'ї. Це були рицарi

вiйни i краси! Коли чого хочеш добути, то мусиш все йому вiддати. От всiм

артистам Сiч Запорiзьку установити. Киями того, хто одружиться.

Рита (холодно-вороже). Так? О, таких "рицарiв" багато знайдеться.

Снiжинка. Ви думаєте? Ой, нi. Сильних мало. Через пелюшку не

переступлять. Ха-ха-ха! Ходiмте, Янсоне! Мiгуелес, не стережiть полотно,

все одно продадуть. (Стук у дверi з коридору).

Рита. Ввiйдiть.

Входить Лiкар з настовбурченими сивими бровами i рiзким крикливим

голосом.

Лiкар (киває всiм головою, до Рити). Ну, як? Що нового? Нiчого?

Рита. Нiчого.

Лiкар. Температура не впала?

Рита. Нi, Лiкар. Треба подивитись. Ходiмте.