1.2. Сучасні екологічні проблеми і здоров'я людини

Розвиток людської цивілізації неможливий без раціональної взаємодії з природою. Людина отримує все необхідне для життя: енергію, продукти харчування, матеріали, бере від природи емоційну та естетичну наснагу.

Цілеспрямованість дії людини на природу зумовлює не тільки позитивний вплив, а й призводить і до негативних наслідків. Тому сьогодні вкрай необхідна стратегія охорони довкілля, широке екологічне виховання населення.

Екологія — це наука про відносини між рослинними і тваринними організмами та навколишнім середовищем.

Важливим об'єктом вивчення екології є біосфера. Біосфера — оболонка Землі, у межах якої існує життя. Основним елементом біосфери є людина. Людина — вищий ступінь розвитку живих організмів на Землі, суб'єкт суспільно-історичної діяльності та культури. Відзначальною особливістю людини є розробка і створення знарядь виробництва і використання їх для впливу на навколишнє середовище. Біологічна єдність людини і біосфери полягає в тому, що людина є однією з ланок кругообігу у природі. Речовини, які бере людський організм з оточуючого середовища (повітря, води, їжі), використовуються у процесі життєдіяльності, а потім (звичайно, у зміненому вигляді) вони виділяються і повертаються у зовнішнє середовище, де внаслідок біогеохімічних перетворень розпадаються на складові елементи, які знову надходять у біологічний кругообіг.

Поки людство було нечисленним, а його діяльність примітивною, люди могли впливати на навколишнє середовище тільки локально, тобто істотно не змінювати біологічного кругообігу речовин у масштабах планети і динамічної рівноваги в цілому. При цьому середовище самоочищалося, що не впливало негативно на організм людини та її здоров'я.

Із збільшенням чисельності людства і розселенням його по всій планеті потреби у природних ресурсах постійно зростають. Людина, щоб забезпечити свої потреби і поліпшити умови життя, за допомогою запасу знань починає відбирати у природи все більше її ресурсів, іноді на шкоду собі. На відміну від інших істот людина бере не тільки ті речовини, які потрібні їй для фізіологічних потреб (кисень, воду, продукти харчування), а й використовує величезну кількість копалин, лісових та інших матеріалів,

Таблиця 1

Граничне допустимі концентрації ГДК шкідливих речовин у атмосфері населених пунктів

	ГДК
РЕЧОВИНА	максимальна	середньодобова,
	0,5	0,05
	0,005	0,005
	3,0	1.0
	0,2	0,004
	-	0,04
	0,5	0,04
Пил нетоксичнии	0,5	0,15
	0,15	0,05
Пари сірчаної кислоти	0,3	0,1
Пари фтороводню	0,02	0,005
формальдегід	-	0,003
	-	0,003
Пари свинцю		0,0003
Пари ртуті	-	0,0003
Гексахлоран	0,03	0,003
Метафос	0,001	-
Солі нікелю	-	0,0002
Двоокис селену		0,00005
Двоокис телуру	-	0,00001
Трихлорметан (хлороформ)	-	0,03
Хром (шестивалентний)	0,0015	0,0015
Хлор	0,1	0,03
Хлорид заліза	-	0,004
Фосфорний ангідрид	0,15	0,05
Пари оцтовоі кислоти	0,2	0,06
Оксиди міді (хлорид міді)	-	0,002
Ацетон	0,35	0,35
Нафталін	0,003	0,003
Пеніцилін	0,05	0,002

Граничне допустимі концентрації (ГДК) — це максимальна концентрація якоїсь речовини в повітрі, воді, їжі, що не шкодить здоров'ю людини, не знижує її самопочуття та працездатність. Виражається ГДК у концентраціях шкідливих речовин у повітрі — мг/м', воді — мг/л, у ґрунтах та продуктах харчування — мг/кг. потрібних для функціонування сотень тисяч електростанцій, фабрик, заводів, їхні відходи потрапляють до навколишнього середовища у кількості, що перевищує можливості його самоочищення.

Проблема «Людина — біосфера» має два основних аспекти:

1. Техніко-економічний, пов'язаний із зростаючим виснаженням природних ресурсів планети, що ставить перед ученими чимало проблем щодо пошуку нових джерел енергії тощо;

2. Екологічний, пов'язаний із забрудненням навколишнього середовища і порушенням біологічної рівноваги у системі людина — біосфера.

На планеті сформувалися регіони, де рівень забруднення біосфери сягнув загрозливих розмірів. У атмосферу щорічно викидається приблизно 15 млрд. окису вуглецю як наслідок горіння палива та різних видів господарської діяльності.

Щорічно в Україні викидається в атмосферу 20 млн. т шкідливих речовин (Кривий — Ріг—1,56 млн. т, Маріуполь — 824 тис. т, Дніпропетровськ — 443 тис. т, Запоріжжя — 407 тис. т, Київ — 327 тис. т, Донецьк — 329 тис. т). У середньому на кожного громадянина України припадає понад 380 кг шкідливих речовин. Крім того, 14 працюючих атомних реакторів АЕС за умов Ідеально! безаварійної роботи викидають в амосферу понад 140 тис. кюрі радіоактивних речовин на рік.

Граничне допустимі концентрації (ГДК) шкідливих речовин у атмосфері населених пунктів подано у таблиці 1.

ЗВ'ЯЗОК МІЖ ЗДОРОВ'ЯМ ЛЮДИНИ Й АТМОСФЕРОЮ

Атмосфера — це зовнішня газоподібна оболонка планети, яка безпосередньо прилягає до космічного вакууму і захищає все живе на Землі від згубного впливу космічного випромінювання. Хімічний склад атмосфери: 78,1 відсотка — азот, 20 — кисень, 0,9 — аргон, решта — вуглекислий газ, водяна пара, водень, гелій, неон. Кожний компонент по-своєму важливий для життя.

Азот (Мд) — газ без кольору і запаху, є обов'язковим компонентом отримання білкових сполук. Складні білкові сполуки започаткували життя на Землі. Азот входить до складу всіх видів білків в організмі людини. Ось чому високий вміст азоту в атмосфері є необхідною умовою життя.

Кисень (Од) — активний окислювач в усіх життєвих процесах, обов'язковий учасник будь-якого горіння. Зниження кількості кисню в атмосфері (нижче 15 відсотків) становить небезпеку для життя. Кисень забезпечує фізіологічні процеси організму людини.

Газ без кольору і запаху, густина — 1,23 г/л, хімічно найактивніший (після фтору) неметал, взаємодіє з більшістю інших елементів (процес окислення). При підвищенні температури окислення може перейти в горіння.

Люди, тварини, рослини отримують необхідну для життя енергію за рахунок біологічного окислення різних речовин киснем, який надходить в організм різними шляхами (легені, шкіра).

Кисень — найрозповсюдженіший на Землі елемент. У вигляді складових він становить 1/2 маси Земної кори, входить до складу води, живих організмів. У вільному стані — 21%. Завдяки фотосинтезу рослини продукують кисень.

Формула фотосинтезу:

При цьому близько 80% кисню надходить в атмосферу при фотосинтезі океанського планктону і 20% — від земних рослин.

Аргон (Ад) — інертний газ з густиною 1,73 г/л. Використовується в промисловості (аргонове зварювання) при хімічних процесах, для наповнення електричних ламп і газорозрядних трубок.

Озон (Од) — модифікація кисню. Газ синього кольору з різким запахом. Утворюється із О, при електричних розрядах в атмосфері на висотах 20 — 25 км. Озон охороняє все живе на Землі від шкідливого впливу короткохвильової УФ—радіації Сонця. У техніці використовується як озонатори для знезараження води та збагачення повітря.

Вуглекислий газ (СО,) — основний газовий компонент у процесі фотосинтезу зелених рослин. Важливість цього процесу в тому, що рослини виділяють у повітря кисень. Ось чому нестача вуглекислого газу становить небезпеку. Підвищений вміст газу в атмосфері призводить до іншої глобальної небезпеки для людей — парникового ефекту. Вуглекислий газ як парникове скло пропускає сонячні промені, але затримує тепло нагрітої поверхні землі. В результаті цього підвищується середня температура повітря, погіршується мікроклімат, що впливає на здоров'я людини.

Щорічно в результаті фотосинтезу поглинається 300 млрд. т СОу виділяється 200 млрд. тонн Од, утворюється 150 млрд. тонн органічних речовин.

Атмосфера Землі включає:

тропосферу (до 15 км) стратосферу (15—100 км) іоносферу (100 — 500 км).

Між тропосферою і стратосферою розміщується перехідний шар ~ тропопауза. У глибинах стратосфери під впливом сонячного світла створюється озоновий екран, який захищає живі організми від космічного випромінювання. Вище — мезо-, термо- й екзосфери. Значного впливу

Таблиця 2

Вміст основних забруднювачів у вихлопних газах автомобільних двигунів

Компонент	у викидах двигунів			ГДК середньо­добова, мг/м3
	бензинових	дизельних
Окис вуглецю, %		0,5-12,0	0,01-0,5		1,0
Окиси азоту, %		0.8	до 0,5		0,85
Вуглеводні, %		0,2-3,0	0,01-0,5		1,5
Сажа. г/м3		до 0,4	0,01-1.1		0.05
Бензапірен, мг/м3		до 0,02	до 0,01		0,0001

науково-технічного прогресу зазнає атмосфера Землі. Сьогодні в атмосфері міститься 2300 млрд. т вуглекислого газу, а до 2000 року його кількість може зрости до 4000 млрд. т. Близько 300 млн. автомобілів щорічно викидають в атмосферу 400 млн. т оксидів вуглецю, понад 100 млн. т вуглеводів, сотні тисяч тонн свинцю (див. табл. 2). Найпотужніші виробники викидів в атмосферу: ТЕС, металургійна, хімічна, нафтохімічна, целюлозна та інші галузі промисловості, автотранспорт.

Систематичне вдихання забрудненого повітря помітно погіршує здоров'я людей. Газоподібні і пилові домішки можуть надавати повітрю неприємного запаху, подразнювати слизові оболонки очей, верхніх дихальних шляхів і тим самим знижувати їхні захисні функції, бути причиною хронічних бронхітів та захворювань легенів. Численні дослідження показали, що на фоні патологічних відхилень в організмі (захворювання легенів, серця, печінки, нирок та інших органів) шкідлива дія атмосферного забруднення проявляється сильніше. Важливою екологічною проблемою стало випадання кислотних дощів. Щорічно при спалюванні палива в атмосферу надходить до 15 млн. т двоокису сірки, який, сполучаючись з водою, утворює слабкий розчин сірчаної кислоти. що разом з дощем випадає на землю. Кислотні дощі негативно впливають на людей, врожай, споруди та ін.

Забруднення атмосферного повітря може також опосередковано впливати на здоров'я і санітарні умови життя людей.

Накопичення в атмосфері вуглекислого газу може викликати потепління клімату в результаті парникового ефекту. Суть його полягає в тому, що шар двоокису вуглекислого газу, який вільно пропускає сонячну радіацію до Землі, буде затримувати повернення у верхні шари атмосфери теплового забруднення. У зв'язку з цим у нижніх шарах атмосфери підвищуватиметься температура, що, у свою чергу, призведе до танення льодовиків, снігів, підйому рівня океанів і морів, затоплення значної частини суші.

Певну проблему сьогодні становлять амкидн атмосферу хлористих і фтористий сполук, а само — фреоні», які забезпечують дію холодильних установок та аерозольних упаковок. фроони руйнують оаон, який, перебуваючи у верхніх шарах атмосфери, перешкоджає доступу до пояерхні Землі ультрафіолетового опромінення. За сучасних темпів викиду фтористих сполук уже у 2000 році передбачається зменшення кількості озону на 10 аідсоткіа. Глобальною проблемою людстяа є утворення так званих «озонових дір». Уперше озонову діру було виявлено в озоновому шарі над Південним полюсом 25 років тому. Нині ця ДІра розрослась до розмірів континенту. Останнім часом шар озону над Європою зменшився на 15 відсотків, а в окремих місцях — на 20— ЗО відсотків. У Сибіру озоновий шар став тонший на 40 відсотків. У цілому ж за рік планета втрачає 0,3 відсотка озону. Натомість посилилося ультрафіолетове випромінювання, що призвело до поширення захворювання раку шкіри. До того ж, воно негативно впливає на врожаї сільськогосподарських культур.

Який же вихід з цієї ситуації?

— На думку спеціалістів, кожний вільний шар ґрунту має бути відведений під зелені рослини, які очищують повітря від вуглекислого газу та хвороботворних мікробів. Так, наприклад, посадивши у великому місті гектар ялівцю, можна повністю очистити повітря від бактерій. За добу ці рослини виділяють до ЗО кг фітонцидів, які мають згубний вплив

на хвороботворні мікроби.

— Необхідно вдосконалювати технологію виробництва і спалювання палива, а також будівництво захисних споруд, фільтровентиляційних

установок та ін.

— Позитивний ефект дає також впровадження безкисневої енергетики за допомогою використання сонячного світла й енергії вітру. Атомні електростанції також не потребують кисню.

ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ ЛЬВІВЩИНИ

За матеріалами Львівського обласного управління статистики, протягом 1996 року стаціонарні джерела забруднення в атмосферне повітря області викинули 106,4 тис. т (1995 року— 124,6 тис. т), пересувні джерела — 74 тис. т забруднюючих речовин (у 1995 року — 115 тис. т), у Львові — усього 48,9 тис. т, у т.ч. стаціонарні — 42 тис. т, пересувні — 44,7 тис. т (1995 року, відповідно, 47,9; 58; 43,9). Динаміку показників наведено в табл. З, 4.

Зменшення у 1996 року викидів у повітря сірчистого ангідриду відбулось в основному за рахунок зменшення кількості викидів на найбільшому забруднювачі повітря — Добротвірській ДРЕС у зв'язку зі спадом виробництва.

Таблиця З

Динаміка викидів шкідливих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у Львівській області.

Показники	Роки
	1992	1993	1994	1995	1996
Усього	184,3	149	153,1	124,6	106,4
у тому числі: тверді речовини	36,9	33	39	28,8	23
газоподібні і рйкі речовини	145,4	116	114,1	95,8	83,4
3 НИХ: чистий ангідрид	39,4	43,2	48,2	49,4	33,2
окис вуглецю	34,2	17,3	10,5	8,6	12,3
окиси азоту	17	13,4	10,7	9,6	10
вуглеводні	23,5	18,8	16,4	13,4	13,8
леткі органічні сполуки, інші газоподібні та рдкі речовини	27,9	20,3	26,2	13,2	12,8

де розташовані підприємства — найбільші забруднювачі: Кам'янсько-Бузький, Радехівський, Сокальський, Миколаївський, Жидачівський, Городоцький райони та міста Дрогобич, Стрий, Борислав, Червоноград, Львів, на які припадає 94 відсотки загальнообласної величини викидів.

1996 року на очисних спорудах підприємств та організацій, що викидають шкідливі речовини в атмосферу, уловлено 264,5 тис. т шкідливих речовин, з яких утилізовано 104,6 тис. т (1995 року, відповідно, 533,2 та 164 тис. т).

Спостереження за фоновим забрудненням атмосфери області веде лабораторія спостережень за забрудненням атмосфери Львівського центру з гідрометеорології (СЗА ЦГМ).

Згідно з даними лабораторії спостережень за забрудненням атмосфери Львівського обласного центру з гідрометеорології. 1996 року проаналізовано проби повітря чотирьох стаціонарних постів (ПСЗ), що розміщені у місті Львові {див. табл. 5).

Таблиця 4

Викиди шкідливих речовин підприємствами — найбільшими забруднювачами атмосферного повітря, тис. т

	Роки
Підприємство-забруднювач	1993	1994	1995	1996
Добротвірська ДРЕС	49,5	61,5	60,3	27,1
ВАТ Нафтопереробний комплекс «Галичина»	17,4	15,4	12,5	9,9
Миколаївський цементно-гірничий комбінат	10,6	12.7	5	1,8
ЦЗФ «Червоноградська»	3	2,7	2,9	1,5
АТВТ Сокальський завод хімволокна	4,2	0,7	1,9	0.9
Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат	1	0,7	1,9	0,9
НГВУ «Бориславнафтогаз»	1,7	1,6	1,6	1,2
Роздільське ДГХП «Сірка»	1,8	1,9	1,6	0,9
ОП Радехівський цукровий завод	0,8	2	1,2	1,3
Яворівське ДГХП «Сірка»	0,8	0,6	0.5	0,3

Різких коливань середньомісячних концентрацій забруднень протягом року не спостерігалось. Щомісячно спостерігалися незначні перевищення гранично допустимої концентрації (ГДК) оксиду вуглецю. Як і у попередні роки, спостерігалися випадки перевищення ГДК вмісту бензапірену в повітрі.

Радіаційний фон повітря області змінювався у межах 8—16 мікрорентген за годину, що відповідає природному фону.

Транскордонне перенесення газоподібної частини викидів в атмосферу, яке формується на рівновіддалених від кордону територіях Західної України і Республіки Польща (260 — 270 км), за даними національних публікацій, становить: з української сторони — близько 260 тис. т/рік, з польської — близько 400 тис. т/рік. Повторюваність вітрів східних румбів (з України) — 34%, західних румбів (з Польщі) — 52%. За даними Європейської програми екологічного моніторингу (ЕМЕП), випадання сірки на територію України від польських джерел перевищує випадання сірки на територію Польщі від українських джерел у 9 разів. Основними забруднювачами атмосфери, які беруть участь у формуванні транскордонного перенесення на території Львівської області, є: АТВТ Сокальський завод хімволокна, Добротвірська ДРЕС, Роздільське та Яворівське ДГХП «Сірка».

Таблиця 5

Динаміка середнього рівня забруднення повітря у м. Львові, мг/м³

Забруднююча речовина	Роки
	1992	1993	1994	1995	1996
Пил	0,2	0,2	0,2	0,2	0.2
Діоксид сірки	0,05	0,05	0,05	0,05	0,046
Розчинні сульфати	0,03	0,03	0.03	0.03	0,03
Оксид вуглецю	2	2	3	4	3
Діоксид азоту	0,08	0,07	0,06	0,06	0,05
Оксид азоту	0,08	0,07	0,06	0,05	0,05
Фтористий водень	0.008	0,007	0,006	0,007	0,005
Формальдегід	0,006	0,007	0,006	0,006	0,005

Наявність у повітрі промислового пилу, продуктів згоряння, шкідливих та сильнодіючих отруйних речовин створює загрозу здоров'ю та життю людей, призводить до виникнення різних хвороб, у тому числі і хронічних, скорочує тривалість життя. Наявність у повітрі хлору, окисів азоту та сірки сприяє випаданню кислотних дощів, що впливає на врожайність сільськогосподарських культур та здоров'я людей.

ГІДРОСФЕРА 1 ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

Гідросфера — це водяна сфера планети, що тісно пов'язана з атмосферою і літосферою і становить 71 відсоток поверхні планети (361 млн. км). Вода — найрозповсюдженіша речовина у природі. Її загальна кількість становить близько 1,4 млрд. км³, з цього обсягу 92,2 відсотка — солона морська вода. Добова норма споживання води людиною

1 5 л. Водні ресурси України становлять 50—70 млрд. м³. На території нашої країни є понад 22 тис. річок. Запаси підземних вод дорівнюють 16 млрд. м³. Однак у багатьох місцях уже вичерпуються запаси підземних прісних артезіанських вод. Нестача води часто обмежує розвиток промисловості, знижує врожайність, ставить під загрозу життя людей. Проте внаслідок недбалої господарської діяльності продовжується забруднення річок і озер, в які скидаються мільярди кубометрів недостатньо очищених промислових і господарських стічних вод. Така вода містить збудники інфекційних хвороб.

Основними джерелами забруднення гідросфери є:

• стічні води промислових і комунальних підприємств, води рудників, шахт, нафтопромислових підприємств;

• забруднення радіоактивними відходами, що становлять потенційну небезпеку;

• викиди водного, залізничного та автомобільного транспорту;

• змивання міндобрив і отрутохімікатів із сільськогосподарських угідь, стоки з тваринницьких ферм та ін.

Забруднення води поділяються на: хімічні, фізичні, біологічні і теплові.

Хімічне забруднення відбувається при потраплянні у водоймища кислот, лугів, нафтопродуктів, солей важких металів, отрутохімікатів і міндобрив. ГДК шкідливих речовин у воді водоймищ санітарно-побутового водокористування подано у габл. 6.

Особливу небезпеку становить вода, забруднена солями ртуті, свинцю, міді, хрому, кадмію та інших важких металів. Основними постачальниками цих речовин є підприємства целюлозно-паперової промисловості, нафтопереробні підприємства, металургійні і коксохімічні комбінати, тваринницькі комплекси.

Особливо небезпечні синтетичні миючі засоби, наявність їх у воді призводить до інтенсивного розвитку синьо-зелених водоростей, цвітіння

води, загибелі флори і фауни.

Кількість хімічних речовин у воді постійно зростає, 1995 року їх зафіксовано вже близькоЮОО (959 різновидів). ГДК хімічних речовин у питній воді подано у табл. 7.

Фізичне забруднення води пов'язане зі зміною її фізичних властивостей: прозорості, наявності суспензій, температурного режиму. Суспензії (пісок, частинки глини, радіоактивні речовини) сповільнюють процеси фотосинтезу водяних рослин, забруднюють зябри риб,

погіршують смак води.

Біологічне забруднення води відбувається в результаті потрапляння У воду різних видів мікроорганізмів (віруси, грибкові захворювання), більшість з яких небезпечні для людей, тварин і рослин. Серед джерел біологічного забруднення перше місце посідають енергетично-комунальні стоки, а також стоки підприємств мікробіологічної, м'ясо-молочної Гіромисловості і цукрових заводів,

Таблиця 6

ГДК шкідливих речовин у воді водоймищ санітарно-побутового використання

РЕЧОВИНА	Лімітуючий показник шкідливості	ГДК, мг/л
		0,1
	Теж	2,0
		0.0
Капролактам		1,0
Тетраетилсвинець	Санітарне-токсилогічний	0.0
	Теж	0.1
Бензол		0,5
		0,1
Гексахлорбензол		0,05
Нітрати (за азотом)		10,0
Кобальт-60		КУКі/л
Ванадій-48		8х1 О^Кі/л
Стронцій-90		Зх10-"КІ/л
Залізо	Органолептичний	0,5
Нафта багатосірчиста	Теж	0,1
		0,3
Фенол		0,001
Сірководень		1,0
ДДТ (пестицид)		0,2
СПАР		0,5

Таблиця 7

ГДК хімічних речовин у питній воді, мг/л

РЕЧОВИНА	ГДК, мг/л
Нітрити	0
Нітрати	45
Сульфати	500
фосфати	1
Хлориди	100
Фториди	0,75
Ціаніди	0
Залізо	0,5
Мідь	0,1
Хром-4	0,01
Хром (загальний)	0,5
Миш'як (загальний)	0,05
Фосфороорганічні отруюючі хімікати	0,03
Єфіророзчинні речовини	0.1
Нафтопродукти	0,1-0,3
Ацетати	45
Форміати	45
2,4-діхлорфенол-оцтова кислота	1
Феноли	0,001

Теплове забруднення водойм пов'язане з викидом у водоймища теплових вод з різних енергетичних установок (ТЕС, АЕС). Передусім це викиди атомних електростанцій, температура яких сягає до 45° С. Теплове забруднення призводить до захворювань і загибелі риби, загнивання водоростей і мікроорганізмів.

Особливу небезпеку біологічне забруднення води становить у місцях масового відпочинку. Сток водних басейнів в Україні не відповідає сучасним вимогам. Основними причинами кризових ситуацій у басейнах ріки Дніпра є: споруди водосховищ, масштабна меліорація, будівництво великих промислових комплексів, значні обсяги водозабору, скиди недоочищених чи погано очищених стічних вод.

Щорічно внаслідок скидання стічних вод у Дніпро та водосховища потрапляє до

1500 тис. т азотних, 40 тис. т фосфорних, 20 тис. т калійних сполук, 1 тис. т\ заліза, 40 т нікелю, 2 т цинку, 1 т міді, 0.5 т хрому.

У водосховищах Дніпра постійно підвищується радіоактивне забруднення, збільшується концентрація заліза, хрому, кобальту, ртуті, свинцю, фенолів та нафтопродуктів, а відтак Дніпро втратив можливість, для самоочищення.

Не краще становище й з іншими річками. Наприклад, Десна забруднюється Шостківським хімкомбінатом, підприємствами Чернігова, Сум, Смоленська і Курської АЕС, тваринницькими фермами та дачними ділянками.

Тільки в Україні в Десну зливають 10 млн. кубометрів на рік забруднених і недостатньо очищених стічних вод. Унаслідок цього вода у Десні, яка, ще за спогадами Довженка, була чиста, як сльоза, тепер усе більше нагадує бульйон з амінів, фенолів, органічних кислот, альдегідів, фосфорних хлороорганічних сполук, важких металів. Якість, цієї води вже давно не відповідає вимогам нормативів.

Азовське море — зона екологічної катастрофи. У недалекому минулому це море було унікальним. За кількістю різновидів рибних запасів йому не було рівних у світі. Нині води Азовського моря забруднені пестицидами, важкими металами та отрутохімікатами. Екологічна ситуація у басейні Чорного моря не набагато краща. При забрудненні отруйними продуктами внутрішніх водойомищ, морів та океанів небезпечною є не тільки вода, а й риба та інші продукти моря.

Безпрецедентним прикладом небезпеки від забруднення води, що загрожує здоров'ю людини, є так звана хвороба Мінамати. На берегах затоки Мінаматті, на півдні Японії, яка раніше вважалась морським садом завдяки багатству та різноманітності морських організмів, 1956 року вперше виявили раніше невідому хворобу. Вона проявлялась у порушенні слуху, а також у відхиленні у поведінці.

Було виявлено 292 випадки хвороби, з них 62 закінчились смертельно. Лише 1979 року вдалось остаточно довести, що причина хвороби — сполуки метилртуті. які багато років надходили з фабрики Ніппон чиєю (Японський азот). Отруйні речовини потрапляли з дрібними морськими організмами та дрібною рибою до більш великих риб, яких місцеві жителі виловлювали та використовували для приготування їжі.

у Дніпрі та водосховищах, у Чорному та Азовському морях є риба, забруднена солями важких металів. До того ж, у Дніпрі вона ще уражена й радіонуклідами.

Якість питної води залежить не лише від ступеня забруднення рік токсичними відходами промисловості та сільського господарства, а й від стану водопровідних станцій і водопроводів. Нині вони не в змозі без удосконалення та використання нових очисних споруд перешкоджати проникненню шкідливих речовин.

Особливо загрозливий стан з водопроводами у Сумській, Луганській, Харківській і Тернопільській областях. Питну воду подають населенню з високим мікробним забрудненням. За даними Міністерства охорони здоров'я, 1994 року неякісна вода стала причиною спалаху гострих кишкових захворювань у 12 областях України.

1995 року кількість захворювань від вживання забрудненої води ще зросла: черевним тифом — на 40,2 відсотка, дизентерією — 72,4 відсотка, гепатитом — на 20 відсотків. Ця ситуація загрожує безпеці України. Сьогодні понад 240 населених пунктів споживає водопровідну воду, фізико-хімічне та бактеріологічне забруднення якої перевищує всі існуючі норми. З кожним днем кількість міст і сіл, які споживають забруднену воду, збільшується.

У першу чергу цей процес пов'язаний із зношенням очисних та каналізаційних споруд. За даними Державного житлово-комунального господарства, цілодобово комунальні каналізації скидають у річки та озера 350 тисяч зовсім неочищених та 4,5 млн. кубометрів недоочищених стоків. У Миколаєві, де вже не один рік спостерігаються спалахи холери, у Бузький лиман цілодобово скидають 60 тис. кубометрів неочищених каналізаційних стоків.

Санітарні служби України постійно ведуть боротьбу за чисту воду. 1994 року закрито 112 об'єктів водопостачання і тимчасово зупинено роботу 1117, 1995-го закрито ще 385 об'єктів. Проте ці заходи не вирішують проблеми: населенню України потрібна чиста вода, а не закриті об'єкти водопостачання.

Київ для господарсько-питного водопостачання використовує 900 тис. кубометрів води на добу, яка надходить з р. Десни, 400 тис. кубометрів дніпровської води і 320 тис. кубометрів з підземних джерел.

Дніпровська та деснянська вода, що надходить на водозабірні станції, має незадовільний бактеріальний стан, забруднена різними Омічними сполуками, радіонуклідами, синтетичними миючими засобами. Тому повністю очистити її від шкідливих домішок неможливо. Проте, за висновком Водоканалу, вода, що надходить до Київського водопроводу,' є придатною до вживання.

Для біологічної очистки на Дніпровській та Деснянській водозабірних станціях застосовують зріджений хлор, хлорування та дехлорування. Це призводить до підвищення вмісту хлору у воді, а також до утворення хлорофосу, який дуже шкідливий для організму людини. Той, хто п'є некип'ячену хлоровану воду з крана, збільшує свої шанси захворіти раком сечового міхура (21%) і раком прямої кишки (38%).

За даними Львівського регіонального відділу Дністровського басейнового водогосподарського об'єднання, забруднювачами басейну рік Західний Буг — Вісла є: виробниче об'єднання «Сірка» (м. Шкло); завод «Хімволокно» (м. Сокаль); Львівводоканал та ін. 1996 року загальний скид в області становив 370,3 млн. м³ стоків. Потужність очисних споруд наведено на рис. 2.

Обсяг недоочищених стоків, що скидалися у природні водні об'єкти 1996 року, порівняно з 1995-м, трохи зменшився. Обсяг неочищених стоків практично не змінився. 1996 року неочищені та недостатньо очищені стоки у поверхневі водойми скидали такі підприємства й організації (за басейнами рік):

Басейн рік Західний Буг - Вісла: ЛВОГТВ «Юність», ВУВКГ, -Львівхімсільгоспмаш;

ІДП ЛАНТ (м. Львів); ПМК - 185, с. Глиняни; станція Красне Львівської залізниці;

ВУВКГ, м. Жовква; ВУВКГ. м. Кам'янка-Бузька; завод «Хімволокно; м. Сокаль;

станція садівництва, с. Неслухів.

Басейн ріки Дністер: ВУВКГ, м.Турка; ВУВКГ, м. Старий Самбір; ВУВКГ, — Дезпромстанція, Агротехсервіс, Дослідницько-експериментальний завод, АТ «Самбірскло», м. Самбір; ВУВКГ, Завод автокранів, машинобудівний завод, м. Дрогобич; Дослідне господарство «Оброшино»; Пивзавод, ВО "Сірка», м. Розділ;

ВУВКГ. м. Стрий; Жидачівський сирзавод, ВУВКГ. м. Ходорів; НПО "Синтез», м. Борислав, Комітет з благоустрою курорту Моршин.

Басейн ріки Дніпро: Пониковицький пивзавод; ВУВКГ, м. Радехів.

За даними Волинського центру з гідрометеорології, стан поверхневих вод басейну ріки Західний Буг у пунктах контролю на території Львівської області 1996 року не поліпшився. У пунктах спостереження с. Межиріччя (р. Рата), м. Червонограда (р. Солокія) зафіксовані перевищення ГДК по групі азоту і хімічній страті кисню (ХСК). у пунктах контролю басейну ріки Дністер, що закріплені за Рівненським ИГМ, якість води залишилась незмінною.

За даними Львівського регіонального відділу комплексного використання природних ресурсів Дністровського басейнового водогосподарського об'єднання, 1995 року вміст радіоцезію-137 у пробах води поверхневих водойм Львівщини не перевищував тимчасово допустимого рівня.

Наведені дані красномовно свідчать про обстановку гідросфери області. Тому населенню нагальне рекомендується користуватися побутовими фільтрами, колонками з артезіанською водою й обов'язково кип'ятити перед вживанням водопровідну воду.

ЛІТОСФЕРА І ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

Літосфера — зовнішня тверда оболонка Землі, яка включає земну кору й складається з осадочних вивернених і метаморфічних порід. Особливе значення у складі літосфери Землі мають ґрунти.

Ґрунти мають велике значення для життя людини. Вони є основним джерелом отримання продуктів харчування, очищають природні і стічні води, регулюють рослинний шар (покров) та водний баланс Землі. Близько 3/4 всіх ґрунтів земної кори мають понижену продуктивність. Для підвищення її ефективності необхідно вносити органічні та мінеральні добрива, поливати або проводити роботи з осушення перезволожених ґрунтів.

Багато турбот створює сільському господарству ерозія ґрунтів (видування родючого шару). Так, глибока оранка при освоєнні цілинних та перелогових земель у Казахстані на початку 60-х років призвела до повного вивітрення родючого шару ґрунту, внаслідок чого ґрунт став непридатним для землеробства.

Великою проблемою є і засолення ґрунтів, що призводить до осушення землі.

Негативні явища виникли також і в результаті хімізації сільського господарства. Зайве застосування мінеральних добрив, отрутохімікатів призвело до погіршення складу ґрунтів у результаті накопичення в них хімічних речовин (азоту, фосфору, фтору, солей важких металів, стронцію, Цезію, радію, урану та інших).

Наявність останніх спричинене чорнобильською катастрофою. Надлишок у ґрунті сполук азоту, фосфору, сірки, з одного боку, зменшує Родючість ґрунту, а з другого — забруднює сільськогосподарську продукцію нітратами, фосфатами та іншими токсичними речовинами. Використання таких продуктів небезпечне для життя людей.

Забруднення ґрунту — це процес потрапляння в нього різних хімічних речовин, токсикантів, відходів господарської діяльності людини в розмірах, які перевищують їх звичайну кількість, необхідну для участі в біологічному кругообігу. У зв'язку з інтенсивним і зростаючим забрудненням ґрунтів хімічними речовинами розроблені граничнодопустимі концентрації (ГДК) деяких шкідливих речовин у ґрунті (див. табл. 8).

Процес концентрації в ґрунті цілого ряду хімічних елементів (мідь, свинець, кобальт, олово, цинк, срібло, нікель, хром, ванадій, молібден) характерний для багатьох регіонів України поблизу більшості великих промислових підприємств.

Посилюється забруднення ґрунтів твердими відходами (упаковочними поліетиленовими матеріалами, непридатною побутовою технікою, папером, консервними банками, склом, будівельним сміттям, старими автомобілями та ін.). За даними 00Н, такі відходи становлять щорічно 500 — 600 кг на душу населення. Тому тепер загострилась проблема переробки побутового сміття.

Збільшується вміст у рослинах радіоактивного цезію-134 та цезію-137. У результаті забруднення ґрунту цезієм рослини мають концентрацію його в 70 — 100 разів більшу, ніж у ґрунті, і стають непридатними для вживання в їжу.

Головні джерела забруднення літосфери:

• Застосування пестицидів та мінеральних добрив.

• Промисловість, автотранспорт.

• Стічні води, відходи побуту й атмосферне забруднення.

• Накопичення у ґрунті радіонуклідів, особливо після катастрофи

на Чорнобильській АЕС. Основними заходами щодо боротьби із забрудненням ґрунту є:

досконалість технологічних процесів у виробництві; раціональна технологія обробітку ґрунту (зменшення навантаження техніки, дотримання протиерозійних сівозмін, використання органічних добрив, безплужний обробіток земель тощо).

ЛІТОСФЕРА ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

За даними Управління земельних ресурсів Львівської обласної адміністрації, з 2183 тис. га загальної площі земель Львівщини найбільше припадає на сільськогосподарські угіддя.

Основними проблемами з охорони земельних ресурсів в області є охорона земель від впливу водної ерозії ґрунтів та рекультивація іорушених земель (див. габл. 9). 1992 року було рекультивовано 928 га; 1993-го - 693 га; 1994-го — 545 га; 1995-го — 500 га; 1996-го 324 га.

Для ґрунтового покриву області характерний інтенсивний розвитої водної ерозії: щорічно з кожного гектара орних земель зноситься і середньому 16,3 т родючого ґрунту, разом з яким втрачається великД кількість гумусу і поживних речовин.

Таблиця Наявність порушених і відпрацьованих земель

Рік	1992	1993	1994	1995	1996
Площа, га	928	693	545	500	324

1996 року здійснено такі агротехнічні протиерозійні заходи: оранка поперек схилІяШ — 200 тис. га; щілювання ріллі, зябу 1 просапних культур — 92 тис. га; щілюванняш пасовищ, сіножатей— 10,3 тис. га; смугове розміщення сільськогосподарських^^ культур —8,3 тис. га; переривчасте бороздування міжрядь просапних культур -12,6 тис. га; залуження сильноерозоваиих земель на площі 3,3 тис. га; посади протиерозійних лісонасаджень на площі 143 га.

За даними Львівської проектно-пошукової станції хімізації сільськоп господарства, 1996 року на вміст солей важких металів (кадмію, свинцю цинку, міді, ртуті, марганцю) було обстежено 140 тис. га сільсько­господарських земель. Проаналізовано 1278 проб ґрунтів. Виявлені перевищення (менш як удвічі) нормативного вмісту міді у 10 пробах т. цинку у — 19 пробах.

На залишки пестицидів було проаналізовано 4168 ґрунтів. Понаднормативного вмісту гербіцидів не виявлено. Вміст радіонуклідів у ґрунтах аналізувався на 20 основних та чотирьох додаткових контрольних точках, що охоплюють усі райони області. Гамафон сільськогоспо­дарських угідь становив 4—13 мікрорентген за годину. Вміст раді­онуклідів цезію-137 і стронцію-90 не перевищував природного фону.

Забруднення навколишнього середовища негативно впливає на здоров'я населення Львівщини. За даними Управління статистики, уі Львівській області на території 21,8 тис. км² проживає 2778,3 тис. чол,, у тому числі 1693,6 тис. чол. міського населення і 1084,7 — сільського. Як свідчать останні дослідження, нині продовжується процес зниження народжуваності населення — якщо цей показник на 1000 населення 1994 року становив 11,8. то 1996-го — лише 11,09. Смертність населення області залишається високою: на 1000 чол. населення 1994 року — 11,86, у 1996-му — 12,05. Зростає дитяча смертність: у 1994-му— 13,5, 1996-му — 16,3 (на 1000 народжених дітей).

Зростає кількість хвороб, пов'язаних із забрудненням навко­лишнього середовища (див. табл. 10).

Однозначного і безпосереднього зв'язку між станом забруднення навколишнього природного середовища і станом захворюваності населення області не простежується. Проте, наприклад, захворюваність дітей гіпоплазією зубів у смт Соснівка пов'язана з великим техногенним навантаженням на цей регіон і наявним фактичним забрудненням атмосферного повітря, ґрунту, підземних водоносних горизонтів шкідливими речовинами внаслідок виробничої діяльності шахт. Інтенсивне забруднення району призвело до закриття Соснівського водозабору, що погіршило умови проживання населення.

Таблиця 10

Динаміка захворюваності населення по окремих нозологіях*, які пов'язані з забрудненням навколишнього середовища

Нозологія	Показник на 1000 дорослих по роках
	1994	1995	1996
Усі форми гіпертонічної хвороби	8.6	7.1	7.2
Хронічний бронхіт	1,6	1,6	1,6
Злоякісні пухлини	2,24	2,36	2.46
Рівень первинної інвалідності	7,62	7,24	8,20

" Нозологія — учення про хвороби, їх класифікацію і номенклатуру