Продуктивність свиней в умовах тов «Арцизька м'ясна компанія»

Показники	Роки
	2008	2009	2010
1	2	3	4
Середньодобовий приріст свиней, г:
- у підсисний період	190	230	240
- на дорощуванні	425	515	540
- на відгодівлі	650	750	855
Одержано поросят на свиноматку, гол./ опорос:
- основну	-	10,3	11,5
- перевіряємо	9,6	10,1	10,0
Відлучено поросят на свиноматку, гол./ опорос:	-	-	-
- основну	-	10,0	11,0
- перевіряємо	9,0	9,5	9,5
Збережено поросят на свиноматку, % опорос:
- основну	-	97,1	95,6
- перевіряємо	93,7	94,1	95,0
- в середньому по господарству	93,7	95,6	95,3

З даної таблиці видно, що свині різних порід французької селекції в умовах даного господарства відзначаються високими показниками продуктивності. Так, у господарстві відлучають по 10-11 голів поросят на свиноматку за 1 опорос при 93-97% їх збереженості і рівні середньодобових приростів молодняку біля 240г за період підсосу, понад 500г – за період вирощування та понад 700 г – за період відгодівлі.

Показники продуктивності за проаналізований період в розрізі років відзначаються тенденцію поступового підвищення, що можна пояснити поступовим вдосконаленням технології виробництва.

Розділ2. Годівля свиней в умовах ТОВ “ Арцизька м’ясна компанія”

Запорукою високоефективного ведення галузі свинарства є створення стабільної кормової бази в господарстві.

Основні шляхи створення міцної кормової бази – це підвищення ефективності використання природних кормових угідь та створення культурних сіножатей і пасовищ: вдосконалення структури посівних площ і підвищення врожайності кормових культур у системі польового кормо виробництва; забезпечення кормо виробництва машинами і механізмами; збільшення виробництва високо поживних комбікормів, преміксів, білково – вітамінних та інших домішок. Найвищу питому вагу в структурі раціонів свиней повинні займати концентровані корми – 85-95%. [2]

Продуктивна дія корму, поїдання та ступінь використання організмом тварин значною мірою залежить від його виду та підготовки до згодовування.

Концентровані корми найвигідніше згодовувати тваринам у вигляді комбікормів, оскільки вони збалансовані за перетравним протеїном, незамінними амінокислотами, вітамінами, мінеральними речовинами, а також збагачені стимуляторами росту. Згодовування комбікормів дає можливість підвищувати продуктивність свиней на 25-30% порівняно із згодовуванням зерна у складі простих сумішей. Зернові корми обов’язково подрібнюють на дробарках,діаметр решет яких неповинен перевищувати 2 мм.

Збільшення виробництва м’яса є одним з найважливіших завдань,які стоять перед агропромисловими підприємствами будь-якої форми господарювання. Особливе значення у вирішенні цього завдання надається галузи свинарства.

Високих показників у свинарстві можна досягти не тільки за рахунок схрещування й гібридизації, але й за рахунок ефективної годівлі тварин. Правильна годівля поросят у період вирощування має велике значення, тому що в значній мірі визначає продуктивні якості свиней на відгодівлі. Відомо, що затримка в розвитку тварин у ранні періоди не може бути повністю компенсована пізніше. Тому організації годівлі поросят-сисунів необхідно приділяти першочергове значення. Збалансована годівля дозволяє досягти високої рентабельності виробництва. Але для швидкого росту поросят необхідно забезпечити плідність і високий рівень молочності свиноматок.

Поросні свиноматки повинні одержувати 2,3 корм. од. на день перші 84 дні після парування, потім - 3,4 корм. од. на день, останні 2 дні перед опоросом - тільки 1,7-2,2 корм. од. Дуже важливо звертати увагу на стан угодованості свиноматки. Свиноматки, у яких спостерігається ожиріння, повинні бути обмежені в кормі, розміщати їх потрібно у групі з іншими високовгодованими свиноматками. Свиноматкам з низькою вгодованістю варто давати додаткову кількість корму. [3]

Оскільки свиноматки в порівнянні з поросятами на дорощуванні й відгодівлі мають здатність на 10% краще переварювати корм із високим вмістом клітковини, для поросних свиноматок краще використовувати сипучі корми, тим самим тренуючи їх поїдати більше корму, що особливо важливо в період лактації. В цей період необхідними також вважаються соковиті й грубі корми, такі як силос, трава, солома, кормовий буряк, особливо, коли свиноматки утримуються групами. Такий корм відволіче свиноматок на певний час, дозволить більш агресивним свиноматкам їсти стільки, скільки вони хочуть і привести їх у більш спокійний стан. Вміст енергії в кормовій суміші для поросних свиноматок не повинен перевищувати 1 корм. од. на 1 кг корму.

Рівень годівлі підсисної свиноматки повинен починатися з 2,2 корм. од. у перший день після опоросу. Починаючи із другого дня після опоросу й протягом 14 днів після нього варто збільшити кількість корму на день. Дуже важливо, щоб таке збільшення проходило повільно, інакше свиноматка може раптово втратити апетит.

Годівля кнурів повинна бути нормованою, тому що надлишок їжі призводить до ожиріння тварин і знижує відтворні якості. Недостатній рівень годівлі веде до зниження маси тіла та якості сім’япродукції. Головним у годівлі кнурів є одержання тварин з міцною конституцією, високим довголіттям і стійкою продуктивністю. Тому в харчуванні молодих кнурів важливо використовувати біологічно повноцінні корми з достатнім рівнем мінеральних речовин і вітамінів. Щоденне споживання корму залежить від маси кнура й температури вологості повітря в приміщенні. [9]

Режим годівлі заснований на двох видах корму - для свиноматок в період лактації і для поросних свиноматок. Кормом для свиноматок в період лактації варто годувати кнурів до досягнення живої маси 200 кг. Корм для поросних свиноматок повинні одержувати кнури живою масою понад 200 кг.

Після народження поросята повинні одержати молозиво від свиноматки якомога швидше, тому що антитіла з молозива в кишечнику всмоктуються тільки в першу добу після народження. Процес вирощування поросяти ділиться на кілька періодів: підсисний (0-4 тижня), період відлучення (4-6 тижнів), період дорощування (6-11 тижнів). Кожний з даних періодів має свої особливості.

У підсосний період основний корм для поросят - молоко свиноматки й чиста вода. З 3-5-денного віку їм можна давати престартерний корм. Престартерні корми для поросят містять необхідну кількість живильних речовин, вітамінів і енергії. Тому що в поросят раннього віку недостатня активність ферментних травних систем, їм необхідно включати в корми ферментні добавки, що нормалізують травлення.

Віднімають поросят у 35-деннному віці при досягненні ваги не менш 6,5-8 кг. За період вирощування поросята споживають 2-2,5 кг престартеру й до 20 кг стартера на голову.

Після відлучення поросятам згодовувують суміш, що містить у середньому 22-24% сирого протеїну, надалі переходять на більш дешеву й просту суміш зі вмістом близько 16% сирого протеїну.

У результаті проведених дослідів виявилося, що поросята в ранньому віці віддають перевагу кормовій суміші, яка містить сухі відвійки, суху молочну сироватку й лущений овес. З точки зору економічної ефективності встановлено, що 10% сухих відвійок в кормовій суміші є оптимальною дозою для поросят, віднятих у віці 28 днів. Коли замість відвійок давали рибне або м'ясне борошно й соєвий шрот, величина добових приростів ваги значно знижувалася. Одночасно підвищувалося споживання корму на 1 кг приросту.

І нарешті, слід звернути увагу на такий важливий компонент у раціоні свиней, як вода. Свині споживають багато води, і, як правило, їм необхідно 2,5 л води на кожний кг споживаного сухого корму.

Годівля свиней повинна бути систематизованою, точною і проводитися у певний час. Поросята звичайно їдять вранці, потім, якщо використовується багаторазова годівля, у середині дня.

Раціони годівлі свиней в умовах ТОВ «Арцизька м'ясна компанія» та їх аналіз наведені у таблиця5

Таблиця5.

Раціони годівлі свиней

Показники	Жива маса молодняку, кг						ремонтний молодняк	Основне поголів’я
	1-9	9-15		15-30	30-60	60-120		свиноматки		кнури-плідники
								холості, супоросні	підсисні
структура комбікормів, кг/ т
Кукурудза	181	229,8	235		321,7	340	259,8	347,3	345,5	387
Ячмінь					280	210	275	340	345	390
Пшениця	220	250	280				60
Горох екстудований	75	55	75
Соєва макуха	300	300	295		120	60	45		75	40
Соняш. шрот					150	160	120	70	145	110
Висівки пшеничні			50		100	200	200	210	50	50
Соєва олія	25	10					12	7	13
Сухе молоко	100	70
Цукор	30	29	30
Лактоза	15
Глюкоза	15
ТКФ	3	3	3		3				1
Сіль	2	2,3	1,5		3	3	2,5	3	3,4	3,5
Метіонін	2	1,9	1,2
Лізин	5	4,5	4		4,3	3	1,7		2,1
Треонін	3	2	3		1,8
Клінофід	2	2	2		1,5	1,5	1,5	1,5	2	2
Формін	10	7	7		3	3
Крейда	5	5,5	8,5		11,5	14,5	17,5	16,2	13	12,5
ФІЗ	1	1
Аскоген	1	1	1
Премікс для:
- свиней 120 кг и >								5	5	5
- 30-120 кг					5	5	5
- 1-30 кг	5	5	5
Всього, кг	1000	1000	1000		1000	1000	1000	1000	1000	1000
Добове споживання, кг/ добу	0,05-0,25	0,25-0,75	0,75-1,6		1,6-2,9	2,9-3,5	2,9-3,2	2,2-3,2	4,0-6,0	3,3-3,7
В раціоні міститься:
Обмінної ен., МДж/ кг	15,8	15,3	14,6		13,2	12,74	13,07	12,94	13,49	13,16
Сирого протеїну, %	21,13	21,02	20,36		19,96	18,00	16,59	13,85	17,00	15,09
Сирого жиру, %	10,51	8,86	7,08		5,02	4,28	5,01	4,01	5,54	3,81
Лізину, %	1,61	1,55	1,41		1,18	0,99	0,80	0,56	0,91	0,66
Метіонін, %	0,46	0,47	0,42		0,38	0,37	0,37	0,56	0,35	0,32
Кальцій: Фосфор	1,27:1	1,23:1	1,22:1		1,1:1	1,11:1	1,2:1	1,23:1	1,2:1	1,2:1
Вартість, грн./кг	6-04	4-94	3-35		2-83	2-55	2-43	2-13	2-60	2-33

Розділ3. РОЗВЕДЕННЯ СВИНЕЙ

Підвищення продуктивності свиней та збільшення виробництва свинини не можливе без правильної організації племінної роботи. Вона включає організаційно-зоотехнічні заходи(добір,підбір,спрямоване вирощування молодняку зоотехнічний та племінний облік),а також – використання племінних тварин для підвищення продуктивності свиней у товарних стадах.

В практиці свинарства в залежності від категорії господарств, напрямку їх спеціалізації і прийнятої системи племінної роботи існує три основних методи розведення: чистопородне, міжпородне (схрещування) і міжвидове (гібридизація).

При чистопородному розведенні парують маток з кнурами тільки однієї породи. Мета його – зберегти сформовані позитивні якості заводської породи, удосконалити її в обраному напрямку, нарощувати її ареал. Це основний метод у роботі по дальшому удосконаленню племінних і продуктивних цінностей порід, що розводять. Він є обов’язковим на племінних заводах, у племінних радгоспах і племінних фермах.

При чистопородному розведенні можна спаровувати тварин, що знаходяться в родинних зв’язках між собою, тобто споріднених і неспоріднених.

Неспоріднене розведення (аутбридинг) характеризується тим, що тварини, яких спаровують, не мають загального (спільного) предка до четвертого ряду родоводу.

Споріднене парування (інбридинг) – особливе кровозмішування і близьке споріднення, як, наприклад, батька з дочкою, брата з сестрою, знижує багатоплідність маток, поросята народжуються недорозвинені, а інколи і мертвими або сліпими, досить часто хворіють, погано ростуть, розвиваються і відгодовуються. [1]

Схрещування. При цьому методі розведення спаровують свиней різних порід, а одержаний молодняк називають помісним. Помісі відрізняються високою життєздатністю, швидким ростом, міцністю конституції і високою продуктивністю. Біологічною основою схрещування є гетерозис.

Під терміном гетерозис розуміють можливість помісей і гібридів першого покоління перевищувати за життєвою стійкістю, багатоплідністю та іншими ознаками кращого з батьків. У свинарстві він звичайно спостерігається при різних варіантах схрещування і виявляється у великій життєздатності і витривалості нащадків, а часто і в більш високій продуктивності у порівнянні з батьківськими формами при розведенні «в собі». В залежності від особливостей і сполучуваності порід, що використовуються для схрещування, типів і спеціалізованих ліній гетерозис може виявлятися і в збільшенні багатоплідності, підвищенні великоплідності поросят, їх збереженості і скоростиглості, в скороченні витрат кормів на одержання продукції, покращанні м’ясності туш, якісних показників м’яса і сала. Численними науковими дослідженнями і практичними спостереженнями встановлено підвищення окремих ознак продуктивності свиней, що використовуються в господарстві, в порівнянні з чистопородним розведенням при двохпорідному схрещуванні на 3,5-6,3%, при трьохпорідному – на 3,7-9,2% і при гібридизації на 5,8-13,6%.[8]

Є багато прикладів зниження кількісних показників окремих ознак продуктивності при схрещуванні.

В багатьох країнах з розвинутим свинарством виробництво товарної свинини засновано на використанні схрещування і гібридизації. В Англії частка помісей від загальної кількості відгодовуваних свиней складає 90%, США – 85%, Угорщині – 80% і т.д. В основі цього зоотехнічного прийому лежить «великий» закон природи Ч.Дарвіна. Посилення життєздатності, підвищеної міцності, витривалості і продуктивності нащадків від схрещування неспоріднених і вирощених в різних умовах особин отримало назву гетерозису.[7]

В свинарстві вже більш 150 років відома наявність «гібридної сили» у помі сей, розроблено багато гіпотез, які пояснюють явище природи, а фактичне його використання в багатьох країнах світу приймає збільшенні розміри. За останні 40 років в наших дослідженнях проблемі вивчення гетерозису і використання його в свинарстві був присвячений ряд науково-господарських досліді, в яких була встановлена ефективність багатьох сполучень вихідних форм, ліній, родин і окремих особин при двох- і трьохпорідному схрещуванні свиней. В якості маточної породи в схрещуваннях були використанні районовані по зонам породи, в основному це найбільш розповсюджена, універсального напрямку порода – велика біла. В різні роки на поєднаність в схрещуваннях були випробуванні миргородська, коротковуха біла, північнокавказька, беркширська, велика чорна, гемпширська, ландрас, уельська, естонська беконна, урумська, дюрокська і полтавська м’ясна породи (двохпорідне: ВБ х Л, ВБ х М, ВБ х У, ВБ х ВЧ, ВБ х ЕБ, ВБ х Кор.Б, Б х Л, Б х У, ВБ х Б, ВБ х С, ВБ х Д, ВБ х ПМ, та ін. трипорідне: ВБ х Л х М, ВБ х М х Л, ВБ х У х Л, ВБ х У х ЕБ, ВБ х Л х У, ВБ х Л х ЕБ, ВБ х ЕБ х Кор.Б х ЕБ, ВБ х Кор.Б х У,Б х У х Л, ВБ х ПМ х Д, ВБ х Б “в собі” х У х Л). Дослідження показали, що в більшості випадків двохпорідне схрещування мало позитивний вплив на репродуктивні якості свиноматок, швидкість росту і резистентність поросят в молочний період, відгодівельні і м’ясо-сальні якості двохпорідних помісей різних генотипів.

Багатоплідність свиноматок в середньому по групам склала в межах 9,4-13,3 голови. В16 сполученнях з 23 свиноматок при схрещуванні проявили більш високу багатоплідність, ніж при внутрішньопорідному розведенні, на 0,1-0,2 поросяти (1,0-17,6%). Використання з матками великої білої породи кнурів уельської, естонської беконної, дюрок, полтавської м’ясної, миргородської і великої чорної порід супроводжувалось збільшенням багатоплідності в порівнянні з контролем; кнурів беркширської і північнокавказької порід – зниженням багатоплідності.[3]

По великоплідності свиноматок тільки в сполученнях великої білої з беркширською і коротковухою білою відмічено деяке зниження показників на10-70 г, а в усіх останніх переконливе збільшення на 10-290 г (0,9-27,3%) в порівнянні з чистопородним розведенням. Це свідчить про більш високу швидкість росту двохпорідних помісей в ембріональний період їх розвитку.

Молочність свиноматок великої білої породи при інших рівних умовах в силу більшої життєвої активності помісних поросят-сисунів в переважаючій більшості сполучень виявилась більш високою – на 1,1-43,5%. Тільки в сполученнях ВБ х ВЧ, ВБ х Б і ВБ х Кор.Б і у маток великої чорної породи вона виявилась нижче показників в контрольних групах на 1,2-10,6%. Більш високу енергію росту помісних поросят в молочний період підтверджують середні данні по від’ємній живій масі їх в двомісячному віці. Двохпорідні помісі випробуваних генотипів досягали живої маси в середньому по групам на 0,3-3,37 кг більшої, ніж їх чистопородні ровесники, тобто ефект звичайного гетерозису ( за методикою В.Т. Горіна перебільшення помісей над материнською породою) склав 1,7-24,1%. Однак помісі, ½ ВБ + ½ ВЧ, ½ ВБ + Кор.Б і ½ Б + ½ Л: ½ Б + ½ У на 0,5-0,94 кг важили менше ровесників великої білої породи. При відгодівлі підсвинків до товарної живої маси 100 кг тільки помісі двох генотипів ( ½ ВБ + ½ Б і ½ ВБ + ½ Кор.Б) на 1,1 і3,1 дні пізніше досягли кінцевої живої маси в порівнянні з чистопородними ровесниками великої білої породи, всі ж останні в проведених дослідах виявились більш скоростиглими, на 1,8-22,5 днів раніше уходили з відгодівлі (ефект звичайного гетерозису – 0,8-10,2%), при економії кормових засобів на 1 кг приросту живої маси 0,08-0,79 к. од. (1,9-16,0%).

По завершенню відгодівлі, коли в дослідах підсвинки досягли товарної живої маси 100кг, були проведені контрольні забої помісей. Забійний вихід по групам двохпорідних помісей в середньому склав 69,6-80,6%. В порівнянні з групами ровесників великої білої породи величина даного показника при забої помісей була вища на 0,1-6,02% чи приблизно рівною.

В результаті обвалки встановлено, що по вмісту м’яса в туші тільки помісі від кнурів миргородської і коротковусої порід, а також від свиноматок великої чорної породи дещо поступалися чистопородним підсвинкам. В усіх інших сполученнях порід відмічено зростання м’ясності туш, вихід м’яса в тушах на 0,9-13,6% був більшим, ніж в тушах контрольних груп. Особливо звертає на себе увагу виключно позитивний вплив на м’ясні якості помісей спадковості спеціалізованих м’ясних порід – ландрас , уельської і естонської беконної.[3]

В процесі проведення контрольних забоїв підсвинків був визначений хімічний склад м’яса і сала ( проби найдовшого м’яза спини і шпику над шостим-сьомим грудними хребцями). В тушах помісей м'ясо відрізнялось підвищеним вмістом сухої речовини в порівнянні з чистопородними ровесниками на 1,33-4,22%. Збільшення вмісту сухої речовини в м’ясі напівкровних помісей відбувається за рахунок жиру (0,28-1,58%) в порівнянні з пробами з туш тварин контрольних груп. В складі сала помісей дещо більше сухої речовини, але різниця між групами незначна, вони збігаються в межах 1%. Збільшення кінцевої живої маси при відгодівлі від 100 до 125 кг і особливо до150 кг і більше, яке ми неодноразово випробовували при проведенні науково-господарських дослідів, супроводжується природнім подовженням термінів і помітним зростанням затрат кормових засобів на одиницю приросту живої маси по всім генотипам, збільшенням забійного виходу і значною зміною м’ясо-сальних якостей в зв’язку з посиленим жировідкладенням в старшому віці.[11]

Напівкровні помісні свиноматки проявили достатньо високу багатоплідність – 9,9-11,0 поросят на опорос. Тільки в трьох випадках з 15 середні показники багатоплідності помісних маток виявилися нижче, ніж у ровесниць великої білої породи (на 0,1-0,3 поросяти), а в 12 сполученнях в середньому на опорос отримано на 0,2-0,8 порося більше, ніж в контрольних групах (2-8). Найбільш бажані результати по багатоплідності отримані в сполученнях ½ ВБ + ½ У; Л, ½ ВБ + ½ Л х У (11,0гол.), ½ ВБ + ½ Л х М і ½ ВБ + ½ ПМ х Д – (10,9гол.). Великоплідність напівкровок склала 1,15-1,40 в середньому по групам. Використання великої білої породи через батьківську або материнську форми супроводжувалось деяким (на 50-80 г) зниженням великоплідності. В інших сполученнях помісні свиноматки відрізнялись більш високою великоплідністю в порівнянні з ровесницями великої білої породи на 70-200 г (6,1-16,7%). Звертаючи на себе увагу особливо позитивний вплив на великоплідність свиноматок спадковості ландрас і уельської порід. По молочності (умовній) практично тільки напівкровки по коротковусій породі поступалися чистопородним маткам на 1,6 кг (2,4%), а помісні матки інших генотипів проявляли більш високу молочність на 0,6-24,4 кг (0,9-43,5%) в порівнянні з контролем [5]

Середня жива маса поставлених на порівняльну відгодівлю (не менше 20 голів) тварин відповідала середньому показнику по всім відлученням в групі. При забезпеченні годівлі на рівні загальноприйнятих норм і оптимальних умов утримання трьохпорідні помісі проявили більш високу напруженість росту, на 4,1-36,1 днів раніше чистопородних ровесників досягли кінцевої живої маси при економії кормів на 1 кг приросту 0,12-1,05 к. од. Найбільш привабливі відгодівельні якості трьохпородних помісей, в генотипі яких є спадкові задатки двох спеціалізованих м’ясних порід. За забійними якостями повної однорідності серед помісей не встановлено, однак в більшості поєднань вихідних порід проявлялась тенденція деякого збільшення забійного виходу при забої трьохпородних помісей в порівнянні з аналогами із контрольних груп на 0,5-6,18%. Використання миргородської породи при отриманні помісей дозволяє помітно збільшити забійний вихід на 5-6%. Обвалка туш при проведенні контрольних забоїв показала, що вміст м’яса в них коливався в межах 56,2-63,6, сала – 26,1-34,2, кісток – 8,11-11,0%. В порівнянні з підсвинками великої білої породи в тушах трьохпорідних помісей вміст м’яса виявився вищим на 0,8-7,4%, а сала – меншим на 0,3-7,7% .[7]

Порівняльний аналіз результатів дослідів, проведених в різноманітних зонах, свідчить, що найбільш позитивний вплив на м’ясо-сальні якості трьохпорідних помісей виявляє використання в схрещуваннях великої білої і двох спеціалізованих м’ясних порід через кнурів-виробників (ландрас, уельс, дюрок, естонської беконної і полтавської м’ясної). За вмістом кісток різниця між групами була невелика, вона знаходилась в межах 0,8%. М'ясо трьохпорідних помісей в своєму складі містить 29,83-30,04% сухої речовини, це на 2,72-3,22% більше, ніж в м’ясі підсвинків контрольних груп (великої білої породи). Ця різниця склалась за рахунок більшого вмісту білку на 2,14-2,82% і жиру на 0,32-0,72%. В салі трьохпорідних помісей міститься дещо більше сухої речовини, однак різниця в порівнянні з салом чистопородних підсвинків не велика – менше 1% (0,39-0,90%). Для досягнення ефекту гетерозису не завжди виявляється достатнім тільки підбір, адже навіть на одному маточному поголів’ї використання кнурів різноманітних ліній будь-якої породи дасть далеко неоднакові результати. Так, в проведенні науково-господарського досліду в колгоспі ім. Фрунзе Білгородського району Білгородської області в 1976 р. було встановлено на маточному поголів’ї ½ ВБ + ½ ЕБ, що для збільшення запліднюваності свиноматок цілеспрямовано використовувати уельських кнурів лінії Велингтона, поросят з найбільшою енергією росту в період підсосу дають кнурі лінії Уейтера. Лінія Уотчмана в схрещуванні не дає ефекту в порівнянні з чистопородним розведенням великої білої породи. Використання змішаної сперми кнурів 3 ліній для осіменіння маток ефективно як для підвищення репродуктивних якостей маток, так і для покращення отриманих нащадків. Таким чином, збільшення гетерозиготності при хорошому поєднанні вихідних форм забезпечує високий рівень продуктивності свиней. Двох- і трьохпорідне схрещування має позитивний вплив на репродуктивні якості помісних нащадків, є економічно доцільним методом. [10]

Усі випробувані низкою вищенаведених вчених поєднання трьохпорідного схрещування свиней цілеспрямовані для широкого застосування при виробництві товарної свинини, особливо в крупних комплексах. Для підвищення м’ясності помісей і покращення якості продуктів забою найбільш кращі поєднання великої білої і двох спеціалізованих м’ясних порід. Помісі названих поєднань можуть бути вдало використанні на тільки в товарному виробництві, але й при створенні нових генотипів для племінного призначення. На величину ефекту гетерозису здійснює вплив не тільки поєднаність вихідних порід, але й підбір ліній, родин і навіть окремих особин. Ефективність схрещування значно збільшується при масовому використанні кнурів-поліпшувачів в товарному свинарстві з використанням штучного осіменіння свиней. Отже, в спеціалізованих свинарських, особливо великих товарних господарствах, найбільш цілеспрямовано основувати виробництво свинини на використанні трьохпорідного схрещування.

На свинокомплексі ТОВ ”Арцизька м’ясна компанія “ проводять чистопородне розведення таких порід, як: ландрас, п'єтрен, велика біла. Також проводять такі схрещування:

Св/м Пьетрен Х кнур.Дюрок

Св/мЛандрас Х кнур.Велика біла

Св/мF – 100 Х кнур.Ландрас

У свинокомплексі добір проводять на основі бонітування, його суть полягає в тому, що майже все поголів’я, здатне до відтворення, безпосередньо у виробничих умовах підлягає індивідуальному вивченню за сукупністю ознак: походження, розвитком, будовою тіла, власною продуктивністю і якістю потомків з метою добору для дальшого розведення кращих тварин і вибракування менш цінних. Бонітують свиней згідно зі спеціальною інструкцією Міністерства сільського господарства і продовольства України ( Інструкція по бонітуванню свиней.)

Бонітування проводять зоотехніки – селекціонери із залученням спеціалістів ветеринарної медицини.

Нижче наведені таблиці, в яких вказані результати бонітування свиней станом на 2010 рік.

Таблиця6

СТРУКТУРА СТАДА

Назва груп	№ п/п	Наявність поголів’я на 1 січня, усього	Пробонітовано за звітний період, гол.	Записано в ДКПТ
				усього	за звітний рік
А	Б	1	2	3	4
Кнури-плідники:
- основні	1	4	4	-	-
- що перевіряються	2	2	2	х	х
Свиноматки:
- основні	3	46	46	-	-
- що перевіряються	4	12	12	х	х
Ремонтний молодняк у віці 4-10 міс.:
кнурці	5	76	76	х	х
свинки	6	48	48	х	х
Усього:	7	148	148	-	-

Таблиця7.

РОЗВИТОК КНУРІВ

Наявність кнурів		Жива маса однієї голови, кг			Довжина тулуба однієї голови, см
вік, міс.	голів	середня	максимальна	мінімальна	середня	максимальна	мінімальна
12	6	200	219	188	144	146	143
24	4	305	324	293	162	163	161

Таблиця8

ОЦІНКА ЗА ВІДГОДІВЕЛЬНИМИ ТА ЯКОСТЯМИ ПОТОМСТВА

Стать	№ рядка	Оцінено голів	Кількість потомків, гол.	Вік досягнення живої маси 100 кг, днів	Витрати кормових одиниць	Довжина півтуші, см	Товщина шпику півтуші, мм
Кнури	1	4	48	154	2,9	93	9
Свиноматки	2	12	48	154	2,9	93	9
Кращі поєднання
Кличка, ідент. № кнура		Кличка, ідент. № кнура
Р1436		Р4271		148	2,5	91	7
Р1475		Р1440		151	2,7	92	8

Таблиця9

ОЦІНКА РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ ЗА ВЛАСНОЮ ПРОДУКТИВНІСТЮ

Стать	№ рядка	Оцінено тварин, голів	Середній вік, днів	Середня жива маса, кг	Середня товщина шпику, мм	Середній бал
Кнурці	1	76	120	60	-	4,0
Свинки	2	48	120	58	-	4,0

Таблиця10

РОЗВИТОК СВИНОМАТОК

	№ п/п	Усього свиноматок, голів	Вік першого опоросу, місяців	Середня жива маса, кг	Середня довжина тулуба, см	Середній бал
Уся група після бонітування	1	53	14	221	144	3,5
У т.ч. уведено в основне стадо	2	7	13	187	138	3,5
Вибракувано протягом року	3	11	15	204	141	3,0
Провідна група	4	14	13	237	152	3,5

Таблиця11

ПРОДУКТИВНІСТЬ СВИНОМАТОК

Число опоро сів	Групи свиноматок	№ п/п	Свино-маток у групі, голів	Кіль-кість опоро-сів	Одержано поросят, голів		Свино-маток у групі голів	При відлученні			Жива маса гнізда у 60 днів, кг
					усього за групою	на 1 опо-рос
								кіль-кість гнізд	поросят у групі голів	поросят на 1 опорос, голів	загальна всіх поросят	середня одного
												гнізда	поро-сят
1	Усього опоросилося протягом року	1	12	12	104	8,7	12	12	94	7,8	1764	153	19,6
	У т. ч. уведено в основне стадо	2	7	7	64	9,3	7	7	63	9,0	1246	180	20,0
2 і >	Основне стадо	3	46	161	1433	8,9	46	161	1336	8,3	25599	167	20,1
	У т. ч. провідна група	4	14	56	560	10,0	14	56	549	9,8	10864	200	20,4
	За усіма матками (без вибракуваних)	5	53	168	1497	8,9	53	168	1399	8,3	26712	167	20,1

Таблиця12

РОЗПОДІЛ ЗА КЛАСАМИ

Основні показники при оцінці	№ п/п	Еліта-рекорд		Еліта		І клас		ІІ клас		Усього
		гол	%	гол	%	гол	%	гол	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Кнури-плідники
При вирощуванні:
вік досягнення живої маси 100 кг	1			6	100					6
товщина шпику	2			6	100					6
Дорослих тварин:
жива маса	3			4	100					4
довжина тулуба	4							4	100	4
багатоплідність спарованих свиноматок	5			1	25	3	75			4
середня маса потомків у віці 45 або 60 днів	6			4	100					4
об’єм еякуляту	7			1	25	3	75			4
концентрація сперміїв	8			1	25	3	75			4
прямолінійно-поступальна рухливість	9			1	25	3	75			4
За якістю потомків:
вік досягнення живої маси 100 кг	10			4	100					4
витрати кормів	11			4	100					4
товщина шпику у півтуші	12			4	100					4
довжина півтуші	13			4	100					4
Сумарна оцінка	14			4	100					4
У %	15			4	100					4
Свиноматки
При вирощуванні:
вік досягнення живої маси 100 кг	16
товщина шпику	17
Дорослих тварин:
жива маса	18			58	100					58
довжина тулуба	19							58	100	58
багатоплідність	20			9	15	43	74	6	11	58
маса гнізда при відлученні у віці 45 або 60 днів	21			46	79	12	21			58
За якістю потомків:
вік досягнення живої маси 100 кг	22			12	100					12
витрати кормів	23			12	100					12
товщина шпику у півтуші	24			12	100					12
довжина півтуші	25			12	100					12
Сумарна оцінка	26			12	100					12
У %				12	100					12

Таблиця13

РОЗВИТОК І КЛАСНІСТЬ РЕМОНТНОГО МОЛОДНЯКУ

Вікові групи	№ рядка	Кіль-кість голів	Жива маса 1 голови, кг	Довжина тулуба, см	Вік досягнення живої маси 100 кг, днів	Товщина шпику, мм	Комплексний клас (включаючи класність батьків)
							еліта			І клас			ІІ клас
							гол.	%		гол.	%		гол.	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9		10	11		12	13
Кнурці
4 місяці	1	76	60	х	х	х	76	100
6 місяців	2				х	х
9 місяців	3
при 1 паруванні	4
Свинки
4 місяці	1	48	58	х	х	х	48	100
6 місяців	2				х	х
9 місяців	3
при 1 паруванні	4

Таблиця14

КЛАСНІСТЬ РЕАЛІЗОВАНОГО МОЛОДНЯКУ ЗА РІК

	№ п/п	Реалізовано усього, голів
			еліта		І
			голів	%	голів	%
А	Б		1	2	3	4
Кнурці	1		21	100
Свинки	2		-	-
Усього	3		21	100
У тому числі від основних свиноматок	4		21	100

Таблиця15

РОЗПОДІЛ КНУРІВ ОСНОВНОГО СТАДА ЗА ЛІНІЯМИ

Групи кнурів	№ рядка	Лінії *										Сума
		0650	0960	1402
А	Б	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Усього пробонітовано кнурів, голів	1	2	1	1								4
Кількість голів згідно з планом племінної роботи	2	2	1	1								4

* - Заповнюється назва лінії

Таблиця16

РОЗПОДІЛ СВИНОМАТОК ОСНОВНОГО СТАДА ЗА РОДИНАМИ

Групи свиноматок	№ рядка	Родини *										Сума
		1830	1382	1510	2005	0464	7135	1838
А	Б	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Усього пробонітовано свиноматок, голів	1	7	10	6	7	5	5	6				46
Кількість голів згідно з планом племінної роботи	2	5	10	5	5	5	5	5				40

* - Заповнюється назва родини

За результатами бонітування тварин за показником живої маси усіх тварин даного стада віднесено до класу еліта, а за показниками довжини тулуба та багато плідності свиноматки відносяться переважно до I, II класів, що пояснюється специфічністю даного генотипу та невідповідністю вимог діючої Інструкції з бонітування свиней, що висуваються до даної породи. Слід зауважити, що бонітування даної породи було проведено з урахуванням вимог, що висуваються до другої групи порід свиней, які мають суттєві відмінності за показниками багатоплідності, довжини тулуба. За показниками відгодівельних якостей стадо має показники, що суттєво перевищують вимоги класу еліта.

Отже вітчизняній науці необхідно розробити доповнення до діючої інструкції з бонітування свиней, де слід виділити породу п'єтрен у окрему, четверту групу порід з урахуванням специфіки даного батьківського генотипу.

Розділ4. ГІГІЄНА СВИНЕЙ

У підвищенні продуктивних якостей свиней, резистентності їх організму провідне місце належить питанням гігієни. Досить сказати, що інтенсивність росту свиней з 1800 року до сьогодні значно змінилась. Так,1800 році свиня досягала живої маси 100 кг протягом 3 – 4 років, через 50 років – за 1,5 – 2 роки,у 1900 році – за 1 – 1,5 року, у 1950 році – за 10- 12 місяців і сьогодні – 6,5 – місяців.

В свинарстві використовують вигульне і безвигульне утримання тварин.

В умовах ТОВ” Арцизька м’ясна компанія” використовують безвигульну систему утримання свиней. В приміщеннях свиней розташовують в секціях, в групових та індивідуальних станках. Свиноматок формують в групи в залежності від фізіологічного стану і утримують в спеціалізованих приміщеннях чи секціях:

- глибоко поросні і підсисні свиноматки з поросятами сисунами,а також кнури – плідники, утримуються по одній голові в станку;

- холості і легко поросні свиноматки розміщуються в тваринницькому приміщенні в 5 рядів, в кожному з них знаходиться по 50 свиноматок, які зафіксовані індивідуально в станках;

- ремонтний молодняк, поросята на відлученні та свині на відгодівлі утримуються в групових станках по 15-25 голів в кожному.

При будівництві сектору опоросу важливо забезпечити добре спостереження за ним. Насамперед, лігвище поросят і область геніталій матки повинні добре проглядатися і бути легкодоступними, щоб швидко й безперешкодно надати тварині допомогу. Гарний огляд забезпечує дворядне розміщення боксів з кормовими проходами посередині. При цьому розміщення свиноматок визначає форму станків, які розташовуються уздовж проходу. [2]

При поздовжньому розміщенні лігвище розташовується в напрямку до кормового проходу. Перевага: з боку кормового проходу простіше виймати новонароджених поросят з лігвища, що дозволяє заощадити час. Легше перевірити стан годівниці, бо вона перебуває поруч із проходом. Недолік – складніше спостерігати за маткою, коли вона стоїть уздовж проходу.

При поздовжньому розташуванні лігвище для поросят має більш прямокутну форму й розташоване ближче до центру, у зоні передніх кінцівок свиноматки, що відносно небезпечно. Перевага такого розміщення в тому, що лігвище перебуває ближче до вимені, завдяки чому маленькі поросята менше охолоджуються. Але слід мати на увазі, що перегрів може негативно позначитися на продукуванні молока маткою. Тож відстань від лігвища до вимені має становити не менш ніж 20 см. Недолік: при поздовжньому розміщенні складніше спостерігати за опоросом, особливо якщо бокси також розташовані уздовж проходу. Адже задня перегородка є передньою стінкою наступного боксу. Та, на відміну від поперечного розташування, задня стінка, що веде до проходу, не виймається.

Останнім часом свиноматки мають більші розміри й кількість поросят збільшується завдяки підвищеній збереженості. Тому площа боксів для опоросу має становити не менш як 4 м², щоб забезпечити поросят додатковим місцем для руху й відпочинку і зменшити небезпеку їх задушення.

Бокси, розташовані уздовж проходу, довші: 2,4–2,7 м, щоб було зручніше підходити до свиноматки ззаду.

Клітка для опоросу має бути великою. Для підгону під габарити свині її можна перевстановити за шириною й довжиною. Ширина варіюється між 55 й 65 см, довжина – 170–200 см. Свиноматка має легко заходити й виходити. Станок повинен обладнуватися захисною дугою, що позбавляє матку можливості швидко лягати й дає поросятам більше часу для того, щоб покинути небезпечну ділянку.

Годівницю для матки з метою економії місця варто розташувати на відстані від підлоги. Тоді під нею з’явиться додатковий простір, за рахунок якого знизиться небезпека ушкодження поросят. Для легшого видалення води й залишків корму передбачені відкидні годівниці, що складаються в напрямку від свиноматки. Крім того, доцільно обладнати стік води.

Сьогодні пропозицій нового обладнання є достатньою, але воно насамперед має поліпшувати гігієну завдяки легкому очищенню годівниць. Це, у свою чергу, дозволить забезпечити максимальне споживання корму маткою. Для попередження захворювання ММА (метрит, мастит, агалактія) лактуючим маткам треба багато води. Швидкість потоку води в напувалці повинна становити мінімум 2,5–4 л/хв. Ідеально було б крім форсунки, розташованої в годівниці, забезпечити додаткову подачу води, підливаючи її в годівницю за допомогою шлангу чи додаткового підведення води. Ще одне практичне рішення – ніпель над коритом повинен розташовуватися на висоті 90–100 см від підлоги. Так свиноматка може пити воду, навіть коли в годівниці ще є корм. Для поросят необхідні напувалки, що рідше забруднюються й спонукають до частішого споживання води. [11]

Поросята звикають до чашкових напувалок швидко, бо в них завжди є небагато води. Ще одна їх перевага – відсутність випліскування води. Рекомендовано встановлювати їх на висоті 10 см від підлоги (верхній край). Однак такі напувалки швидко забруднюються й важко чистяться. У ніпельних напувалок небезпека забруднення невелика. Вони розташовуються на трубі у двох місцях: на висоті 15 й 25 см від підлоги. Встановлювати напувалки для поросят найкраще в області голови свиноматки, щоб забезпечити найменшу довжину водопроводу й постійний доступ поросят до свіжої води. Крім цього, при такому розташуванні небезпека забруднення гноєм і сечею менша.

У період лактації матка виробляє необхідну кількість молока тоді, коли одержує достатню кількість поживних речовин. Тож підсисних маток годують 2-3 рази на добу. Найчастіше роздача корму у відділенні опоросу здійснюється вручну, щоб одночасно можна було оглянути свиноматку й оцінити стан її здоров’я. З ростом поголів’я витрати часу на роздачу корму й транспорт збільшуються, тому великі господарства процес годівлі автоматизують. Найпростіший варіант – об’ємні дозатори з ручним регулюванням подачі корму.

До підлоги у станках сектору опоросу існують різні вимоги. Вона не має бути занадто гладкою, щоб забезпечити для матки й поросяти безпеку при ходінні. Але не повинна бути й надто шорсткою, бо зростає ймовірність ушкодження суглобів тварин. Також вона має добре пропускати екскременти. На сьогодні не існує ідеального покриття, що у довгостроковому періоді відповідало б усім вищезгаданим вимогам одночасно. Тож найкраще застосовувати комбіновані варіанти.

Для свиноматок добре зарекомендували себе чавунні ґратчасті підлоги. Вони досить міцні й добре відводять зайве тепло. Те саме стосується й підлог із тригранного сталевого профілю. Найчастіше застосовуються й пластикові ґратчасті підлоги, що добре витримують вагу тварин, але переважно на початку їх експлуатації. Найчастіше безпека при русі знижується через зношування полімеру, тож тварині стає важко втриматися. Те саме трапляється зі сталевими ґратами, покритими полімером. Вони стають гладкими, як тільки слабшає дія пластифікатора. Для зон активності поросят оптимальним рішенням є ґратчасті пластикові підлоги. Вони повільніше відводять тепло, їх зношування мале, тварини не ковзають підлогою.

Не рекомендується в боксах для опоросу застосовувати бетонні чи покриті плиткою поверхні. Вони стають згодом шорсткуватими чи надто гладкими. Очищення шорсткуватих поверхонь у старих свинарниках вапном може на деякий час зменшити небажані прояви, але в довгостроковому періоді не можна обійтися без реконструкції. Під свиноматкою бажано вбудовувати суцільну ділянку підлоги.

Поросята-сосуни мають велику потребу в теплі, бо площа поверхні їх тіла досить велика відносно ваги, тож за несприятливого мікроклімату виникає ризик втрати тваринами багато тепла за короткий час. Насамперед швидко охолоджуються кінцівки, що призводить до погіршення рухливості. Як наслідок, тварини не приймають молозиво, не одержують захисних антитіл. Тож при використанні чавунних або сталевих підлог у день опоросу та наступні кілька днів необхідно повісити додаткові теплові інфрачервоні лампи типу ІКУФ-1, які підвищуються по одній на станок в зоні лігва поросят. Висота підвіски обігрівача та час роботи регулюються по мірі росту поросят.

Для дотримання правил прийому та утримання новонароджених поросят на свинокомплекси організовують чергування працівників. Самою оптимальною температурою повітря у відділенні для опоросу є – 18-22 °С, а в гнізді – перші 5 днів – 30- 32°С, другі 5 днів – 28 - 30°С, треті 5 днів – 26 – 28 °С, після 21 дня – 22 - 24°С.

Сучасні системи мікроклімату в приміщеннях повинні створювати й підтримувати як максимальну літню, так і мінімальну зимову потребу тварини у свіжому повітрі. Вентиляції й опалення повинні функціонувати злагоджено. Система опалення повинна компенсувати втрати тепла, що виникають через недостатнє ущільнення стін, при відкриванні дверей. Якщо робота цих систем не синхронізована, це призводить до росту витрат. Така ситуація може виникнути, якщо:

• при роботі опалювального устаткування система вентиляції функціонує й настроєна на рівень більший від мінімального;

• діапазони регулювання температури між опалювальним й вентиляційним устаткуванням налаштовані так, що різниця між ними становить менше 5 °С ;

• настроюванням систем керування опаленням і вентиляцією не забезпечується співвідношення між максимумом і мінімумом діапазону регулювання, що дорівнює 1:20.

На свинокомплекси використовується вентиляція з механічним збудженням витяжки забезпечує надходження свіжого повітря через звичайні припливні канали (щілини ), які розміщенні вздовж стін або стелі. Механічне збудження забезпечується вентиляторами та відповідними електромоторами. Витяжні короби розміщують уздовж годівниць на висоті до 1,5 метра від підлоги і через витяжну шахту відпрацьоване повітря виводиться зовні.

Вентиляція з механічним збудженням припливу забезпечує подачу повітря в приміщення як нагрітого,так і охолодженого до певної температури.

Виділення тваринами вуглекислого газу складає в середньому 0,13 літри на 1 Втч загальної теплоти ( 0,15 літри на 1Ккал.) В той же час гранична концентрація шкідливих газів в приміщенні для утримання тварин повинна становити: вуглекислий газ не більше 0,2 %, аміаку – 20,0 мг /м³, сірководню – 10,0 мг/м³, кількість пилу в повітрі приміщення не більше 6,0 мг /м³.

Норми швидкості руху повітря в приміщенні для утримання свиней наведені в таблиці 17.

Таблиця17