Іv.1.Особливості лікувально-евакуаційного забезпечення у випадках стихійних лих.

Стихійне лихо – це явище природи,яке виникає раптово і призводить до різкого порушення нормальної діяльності населення,ураження та загибелі людей,знищення матеріальних цінностей.

Кожне стихійне лихо має свою фізичну сутність,свої,тільки йому прита-манні , причини виникнення,рушійні сили,характер і стадії розвитку та особливості впливу на навколишнє середовище. В той же час стихійному лихові властиві загальні риси: великий прострорвий розмах,значний вплив на навколишнє середовище,сильний психологічний вплив на людину та ін..Знання причин виникнення і характеру стихійного лиха дозволяє завчасно здійснювати заходи щодо запобігання важких наслідків деяких з них або послабити силу їх руйнівної дії. В багатьох випадках цьому будуть сприяти адекватна поведінка людей під час стихійного лиха та конкретне виконання заходів щодо ліквідації наслідків рятувальними формуваннями.

Найчастішими стихійними лихами,дія яких виникає раптово і відбувається миттєво є землетруси,повені, зсуви, селі, урагани, шквали, грози, снігові замети.

Під час природних катастроф розміри і структура санітарних втрат характеризуються значною варіабельністю.

Під час сильних землетрусів, смерчів, снігових обвалів, катастрофічних повеней, селів і зсувів можуть переважати безповоротні втрати. Основна причина цього полягає у швидкоплинній дії уражаючих чинників, під час якої люди не встигають правильно і своєчасно відреагувати захисними діями, або ж їхня реакція не повною мірою відповідає подіям. Найбільш складна обстановка може виникнути внаслідок стихійних лих, до осередку яких потрапляють промислово розвинені міста та райони з великою густотою населення. У цьому разі руйнуються будинки, споруди, комунікації, системи життєзабезпечення міст і районів, виникають пожежі, з’являється значна кількість потерпілих. Крім того, порушення інфраструктури життєзабезпечення населення, необхідність переселення людей у безпечні місця неминуче призводять до значного погіршення санітарно-гігієнічного та епідеміологічного стану як в зоні стихійного лиха, так і в місцях тимчасового розміщення населення.

Створюються передумови для виникнення інфекційних хвороб, харчових отруєнь. Зростає загроза виникнення епідемічних осередків. Поширення окремої інфекційної хвороби відбувається неоднаково серед різних контингентів населення в одному й тому ж самому осередку стихійного лиха, оскільки існує відмінність між рівнем санітарно-гігієнічних умов проживання людей у зоні катастрофи та в місцях тимчасового розселення під час евакуації. Крім того, захворюваність різних верств населення залежить і від рівня небезпеки зараження, а також від рівня індивідуального імунітету. Порушення умов водопостачання й харчування за умови недотримання гігієнічних вимог може призвести до поширення кишкових захворювань (черевний тиф, сальмонельоз, холера, вірусний гепатит), серед яких в Україні найбільшу загрозу становить холера. Висока скупченість населення, у тому числі й за рахунок контингентів рятувальників, що прибули для ліквідації наслідків НС, може сприяти виникненню й поширенню повітряно-крапельних

інфекційних хвороб ( грип, менінгококова інфекція, дифтерія, кір тощо).

Відсутність можливості здійснення своєчасного банно-прального забезпечення зі зміною білизни може спричинити розвиток паразитарних хвороб (висипний і поворотний тиф тощо).

Зараження територій за межами населенних пунктів рідкими і твердими відходами не має безпосередньої загрози, якщо на цій території відсутнє населення. Однак кордони цієї забрудненої території мають бути позначені для попередження населення про небезпеку.

Розміри й структура санітарних втрат залежать від сили, швидкості поширення НС, густоти населення, ступеня руйнування будівель і комунікаційних мереж, пори року тощо.