ВСТУП.

Проблеми ефективного та адекватного медичного захисту населення(МЗН),яке постраждало внаслідок НС є одним з актуальних завдань сучасної системи охорони здоров’я та медичної науки, що обумовлено двома причинними факторами:

1-зростанням частоти та важкості НС,

2-виникненням нових типів НС, зокрема соціально-політичного характеру, що потребує особливого характеру клініко-організаційних засад ліквідації медико-санітарних наслідків (МСН) цих НС.

Медико-санітарні наслідки природних лих та техногенних катастроф можуть створити обставини, при яких існуюча інфраструктура системи охорони здоров’я певної адміністративної території буде неспроможна їх ліквідувати своїми силами і засобами. Така ситуація для системи охорони здоров’я визначається як надзвичайна ситуація. Для вирішення завдань, що стоять перед галуззю охорони здоров’я при НС у всіх розвинутих країнах світу була створена система медичного захисту населення з структурами у вигляді державних служб екстреної медичної допомоги населенню при НС, які пізніше отримали назву Державної служби медицини катастроф.

Вважається, що медицина катастроф як новий науково-практичний напрямок медицини та охорони здоров’я була відокремлена у 70-х роках ХХ століття. У 1971 р. Генеральна асамблея ООН створила Виконавчий комітет ВООЗ з надання допомоги у випадку стихійного лиха. У його складі постійно функціонують сектор охорони здоров’я у надзвичайних ситуаціях та оперативна група допомоги у випадку стихійного лиха та інших надзвичайних ситуацій. Постійні комітети (відділи) з надання надзвичайної допомоги існують у всіх регіональних бюро ВООЗ. У 1975 р. у Женеві створене міжнародне товариство медицини катастроф (МТМК), до якого були прийняті близько 30 держав. Товариство було призначене для координації та об’єднання зусиль з наукової розробки проблем медицини катастроф міжнародного масштабу, наукових досліджень у напрямках невідкладної медичної допомоги постраждалим та їх лікування в умовах масових уражень, розробки навчальних програм з медицини катастроф. У Сан-Маріно створений науково-дослідний центр з медицини катастроф. Створюються також інші національні та міжнародні асоціації медицини катастроф.

Існують такі міжнародні організації, що працюють у галузі медицини катастроф та надзвичайних ситуацій:

− Міжнародне товариство медицини катастроф;

− Всесвітня асоціація медицини катастроф та надзвичайних ситуацій;

− Панамериканська організація охорони здоров’я;

− Міжнародна організація “Лікарі без кордонів”;

− Центр менеджмента катастроф та надання гуманітарної допомоги “Екселенс”;

− Європейський центр медицини катастроф;

− Відділ медицини катастроф у госпіталі Амстердама;

− Центр міжнародних систем екстренної медичної допомоги;

− Міжнародна організація індивідуального та колективного захисту;

− Чеське товариство медицини катастроф та надзвичайних ситуацій;

− Всесвітня організація охорони здоров’я.

У регіонах земної кулі створені Центри співпраці ВООЗ з проблем медицини катастроф та надзвичайних ситуацій з метою виконання функ- цій, пов’язаних з програмою ВООЗ. Серед понад 120 Центрів співпраці ВООЗ – 9 спеціалізуються з питань готовності до надзвичайних ситуацій та надання допомоги під час ліквідації їхніх наслідків.

Згідно з Узгодженням про взаємодію в галузі попередження та ліквідації наслідків НС природного та техногенного характеру від 22.01.93р. та Рішенням Ради зі співпраці у галузі охорони здоров’я СНД від 03.06.94р. була створена Координаційна рада держав-учасників СНД з проблем медицини катастроф, що є спеціалізованим робочим та консультативним органом Ради зі співпраці у галузі охорони здоров’я СНД, забезпечує або безпосередньо виконує його рішення в межах своїх функціональних обов’язків.

І.ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ СТВОРЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ МЕДИЦИНИ КАТАСТРОФ.

І.1.Нормативно-правові акти щодо створення і функціонування дсмк, як особливого виду аварійно-рятувальних служб.

Державна служба медицини катастроф України утворена, розбудовуєть- ся і функціонує у відповідності з положеннями Концепції організації надан ня екстреної медичної допомоги постраждалим в умовах НС в правовому та нор- мативному полі, яке визначають правові, нормативні та директивні акти нашої держави.

До основних правових та нормативних актів, які зумовлюють розбудову та функціонування ДСМК належать:

1.Конституція України.

2.Закони України:

• Закон України "Про правовий режим надзвичайного стану";

• Основи законодавства України про охорону здоров'я;

• Закон України "Про Цивільну оборону України";

• Закон України "Про державний матеріальний резерв";

• Закон України "Про аварійно-рятувальні служби";

• Закон України "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру";

• Закон України "Про зону надзвичайної екологічної ситуації"".

3.Укази Президента України:

• Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи;

• Указ Президента України від 2.09.1997 р. № 937/97 "Про заходи щодо впровадження в Україні єдиної системи проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування";

• Указ Президента України від 26.03.1999 р. № 284/99 "Про Концепцію захисту населення і територій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.

4. Постанови Кабінету Міністрів України:

• Концепція створення єдиної державної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші надзвичайні ситуації, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 1995року № 501;

• Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1995 р. № 819 "Про взаємодію медичних служб Збройних Сил та інших військових формувань із державною системою охорони здоров'я і про створення загальнодержавної системи екстремальної медицини;

• Типове положення про штаб цивільної оборони та з надзвичайних ситуацій районної, районної умістах Києві та Севастополі державної адміністрації. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4.03.1996 р. №294;

• Положення Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 343 "Про утворення державної служби медицини катастроф";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 1997 р. № 912 "Про Порядок перетинання державного кордону України аварійно-рятувальними та аварійно-відновними формуваннями для локалізації та ліквідації надзвичайних ситуацій, зумовлених стихійним лихом, аваріями і катастрофами";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1997 р. № 1379 "Про затвердження заходів щодо розвитку Державної служби медицини катастроф на 1998-2001 роки";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 15 липня 1998 р. № 1099 "Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 р. № 1198 "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1998 р. № 1643 "Про заходи щодо вдосконалення організації та проведення аварійних робіт з пошуку і рятування";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 18 серпня 1999 р. № 1514 "Про утворення Державного координаційного центру реагування на надзвичайні ситуації на водних об'єктах";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р. № 1313 "Про затвердження Програми запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного і природного характеру на 2000- 2005 роки";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 р. № 308 "Про порядок створення і використання резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 р. № 827 "Про затвердження Положення про державну службу медицини катастроф";

• Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 174 "Про затвердження Програми розвитку Державної служби медицини катастроф на 2002-2005 рік";

• Положення про обласну службу медицини катастроф.