30. Легкі бетони.Бетони на пористих заповнювачах.Ніздрюваті та крупнопористі бетони. Властивості.

Легкі бетони Легкі бетони (на поч XX ст. їх назив«теплі бетони») — бетони з щільністю ≤1800 кг/м3 — універсальний матеріал, який огороджують і несуть конструкції житлових і промислових будинків. Свідчення їхнього застосування відомі ще в Древньому Римі. Для одержання легких бетонів тоді використовували природний заповнювач — пемзу і туф, а також бій кераміки і  навіть порожні глиняні посудини. У даний час ці заповнювачі також використовують як місцевий матеріал. Широкий розвиток легкі бетони одержали в другій половині XX ст., коли почалося масове виробництво штучних пористих заповнювачів: керамзиту, аглопориту, жужільної пемзи. З  легких бетонів виготовляють більшість стінових панелей і блоків, плит покрівельних покриттів та каменів для укладання стін. Термін «легкі бетони» поєднує велику групу різних за складом, структурою і властивостями бетонів. Істотним  недоліком  важкого  бетону  є  велика  щільність   (2400...2500 кг/м3). Знижуючи щільність бетону, будівельники досягають як мінімум двох позитивних результатів: • знижується маса будівельних конструкцій; • підвищуються їхні теплоізоляційні властивості. За призначенням легкі бетони підрозділяють на: -    конструктивні  (клас  міцності  — В7,5...В 35;  щільність — 1400... 1800 кг/м3); -    конструктивно-теплоізоляційні (клас міцності не менше В3,0, щільність — 600...1400 кг/м3); -    теплоізоляційні — особливо легкі (щільність < 600 кг/м3). За будовою і способом одержання пористої структури легкі бетони підрозділяють на наступні види: -    бетони злитої будови на пористих заповнювачах; -    ячеїсті бетони, у складі яких немає ні великого, ні дрібного заповнювача, а їхню роль виконують дрібні сферичні пори; -    крупнопористї, в яких відсутні дрібний заповнювач, у результаті чого між частками великого заповнювача утворюються порожнечі. Особливості технології легких бетонів зв'язані зі специфікою пористих заповнювачів: їхня щільність менше щільності води, поверхня часток шорсткувата, вони активно поглинають воду. Низька щільність не дозволяє ефективно використовувати традиційні бетонозмішувачі «вільного падіння». Тому для приготування легкобетонних сумішей бажано використовувати змішувачі примусового перемішування

31. Загальні відомості про кам’яні природні матеріали.

Природними кам’яними матеріалами називають матеріали, які отримують механічною обробкою гірських порід, а також механічною переробкою не змінюючи їх природньої структури та властивостей.

Гірські породи - це мінеральні маси, які утворюють земну кору і мають відносно сталі склад і будову. Вони складаються з мінералів. Мінерали - це природні утворення, однорідні за хімічним складом, будовою та властивостями. Гірські породи можуть бути полімінеральними, тобто складатися з кількох мінералів, або мономінеральними - з одного мінералу.

Залежно від виду обробки природні кам'яні матеріали бувають:

- подрібнені (щебінь, висівки);

- колоті (бутовий камінь, шашка);

- пиляні (блоки, плити);

- штучні вироби різного ступеня обробки.

У сучасному будівництві визначилися такі основні напрямки використання згаданих матеріалів:

1) штучне каміння та вироби для зведення стін будівель, підлог, сходів тощо;

2) облицювальні (декоративні) вироби - плити, каміння та ін.;

3) каміння та вироби для дорожнього будівництва - брущатка, шашка для мостіння, плити, бордюрний камінь;

4) каміння та вироби різних типів для ГТС та інших споруд;

5) нерудні матеріали - бутовий камінь, заповнювачі для бетону (щебінь, гравій, пісок);

6) сировина для одержання мінеральних в'яжучих речовин, керамічних, скляних та інших плавлених матеріалів.