21.Характеристика матеріалів для важкого бетону.

Бетони виготовляють на основі цементних, вапняних, гіпсових та спеціальних в’яжучих. До групи бетонів на спеціальних в’яжучих входять бетони на полімерних, магнезіальних, фосфатних в’яжучих, рідкому склі.

Для отримання бетонів використовують щільні, пористі та спеціальні заповнювачі.

Бетони з густиною 1800…2500 мг/м³ називають важкими, 500…1800 кг/м³ – легкими, понад 2500 кг/м³ – особливо важкими і менше 500 кг/м³ – особливо легкими.

Будівельно-технічні властивості бетонів залежать від вихідних компонентів та їх співвідношення в бетонній суміші.

Цемент є головним вихідним матеріалом для виготовлення бетону. При виборі цементу повинні враховуватися необхідні міцність бетону, агресивний вплив оточуючого середовища, конструктивні особливості виробів та умови проведення бетонних робіт.

Найбільш широко при виробництві бетону і залізобетонних конструкцій використовують портландцемент і портландцемент з мінеральними добавками М 400, 500, 550 і 600.

Воду для замішування бетонної суміші використовують звичайну для пиття, а також технічну зворотну із водойм, в які попадають промислові відходи, природну і мінералізовану. Водневий показник повинен бути не менше 4 і не більше 12,5.

В якості крупних заповнювачів використовують щільні та пористі заповнювачі.

До щільних належать заповнювачі з густиною зерен понад 2 г/см³. До пористих належать заповнювачі з густиною зерен до 2 г/см³. Їх використовують для отримання легких бетонів та розчинів, а тепло- та звукоізоляційних засипок. Пористі заповнювачі бувають природні, які одержують у вигляді піску та щебеню із пористих порід, та штучні (керамзит, аглопорит, шлакова пемза, гранульований шлак, та ін.). Необхідні властивості бетону при мінімально можливій витраті цементу і необхідному водоцементному відношенні забезпечуються вибором дрібного та крупного заповнювачів.

Дрібним запов-чем служить пісок – природна або штучна мінеральна суміш зерен розміром від 5 до 0,15 мм. Найбільш розповсюдженими щільними дрібними заповнювачами є кварцові піски. Вони можуть бути використані для бетону практично всіх класів.

Вміст глинистих та пиловидних домішок формується залежно від виду заповнювача та призначення бетону.

22.Вимоги до крупного заповнювача до бетону, види властивості.

На долю крупного заповнювача(гравію та щебеню), що утворює жорсткий каркас бетону, припадає приблизно 50% від усієї його маси. Гравій – рихла осадова порода, утворена врезультаті вивітрювання щільних гірських порід. Крупність зерен гравію коливається від 5 до 70 мм. Для гравію характерні окатана форма зерен і в більшості випадків підвищений вміст пилуватих частинок та зерен слабких порід.

Щебінь – продукт подрібнення гірських порід. Щебінь одержують також з гравію, валунів, доменних, сталеплавильних, та ін. шлаків.

Якість крупного заповнювача, як і піску, визначається крупністю, зерновим складом, формою, поверхнею зерен, твмістом домішок. Суттєве значення мають петрографічні особливості та міцність вихідної породи, водостійкість та морозостійкість.

Максимальний розмір крупного заповнювача не повинен перевищувати ¼ мінімального перерізу конструкції. В залізобетонних конструкціях крупність заповнювача приймають меншою 2/3 відстані між стержнями арматури.

Для забезпечення оптимального зернового складу Щ або Г поділяють на окремі фракції, які потім зміш у рекомендованих співвідношеннях.