С.І. Сюткін. Регіональна соціально-економічна географія світу
Лекція № 2.
Країни Західної Європи
Західна Європа – це значний територіальний масив, що простягнувся від Норвезького до Середземного моря майже на 5 тис. км. На площі у 3,7 млн. км2 розташовується 25 країн, міцно пов’язаних спільністю історичної долі, тісними політичними та економічними стосунками. Серед них є декілька відносно значних та впливових країн, що відносяться до «великої сімки» (ФРН, Франція, Великобританія, Італія є значними за чисельністю населення та середніми за площею, а Великобританія навіть малою за площею).
Але у більшості своїй західноєвропейські країни зовсім невеликі. Так, територія Нідерландів, Бельгії або Данії цілком співставна з розмірами областей в Україні або Росії. Щоби проїхати більшість європейських країн на автомобілі вистачить декілька годин, у пасажирських поїздах внутрішнього сполучення навіть відсутні спальні вагони. Дуже часто по відношенню до цієї групи країн використовується образ «малі привілейовані нації». Звернемо увагу на найбільш яскраві особливості цих країн:
дуже висока ступінь «відкритості економіки» як наслідок активної участі в географічному поділі праці;
специфічна структура господарства з вузькою спеціалізацією на галузях «верхніх поверхів» енерговиробничих циклів (найбільш життєздатними є галузі, що базуються на власному науково-технічному потенціалі і виробляють продукцію найвищих технологій невеликими серіями);
висока ступінь концентрації виробництва та, відповідно, висока продуктивність праці;
підвищена частка третинного і четвертинного секторів економіки з особливою роллю освітніх, медичних, наукових і банківських послуг найвищого рангу;
дуже високий інтелектуальний потенціал суспільства та його дбайливе використання (світовими лідерами в цьому контексті є Швеція та Швейцарія);
висока якість життя населення (в це поняття можна включити і «соціальний мир» в суспільстві, відсутність значних соціальних потрясінь, стабільність, впевненість у майбутньому, порівняно низьку злочинність, непогану екологічну ситуацію тощо)1.
Особливу групу західноєвропейських країн складають мікродержави (або так звані країни-«карлики») – Андорра, Ватикан, Ліхтенштейн, Люксембург, Сан-Марино, Монако, Мальта, британська колонія Гібралтар тощо.
За формою правління практично половина західноєвропейських держав – монархії (крім Ватикану – всі монархії конституційні). Республіки зустрічаються як президентські (Франція), так і парламентські (Австрія, Німеччина).
Суспільно-географічне положення:
відносна компактність і гарне сусідське положення більшості країн по відношенню одна до одної;
природні умови не створюють значних перешкод для розвитку відносин, навпаки, вони сприяють їх розвитку (система річкових каналів, що з’єднує Рейн, Майн і Дунай; «Моравський коридор» у Центральну Європу та ін.);
приморське положення більшості країн, особливо підкреслене у острівних та півострівних країн.
Населення
Загальна чисельність населення Західної Європи наближається до 400 млн. осіб. Найбільшою країною є ФРН (80,3 млн.), що займає 12 місце в світі за цим показником. У світову «двадцятку» також входять Великобританія (58,5 млн.), Франція (58,1 млн.), Італія (57,9 млн.). У більшості інших країн мешкає від 5 до 15 млн. осіб; знову ж таки, окрему групу складають мікродержави (в регіоні розташована найменша в світі держава за площею та кількістю населення – Ватикан, яка, до того ж, унікальна й за статевою структурою).
В останні десятиліття чисельність населення Західної Європи зростає дуже повільно. В регіоні спостерігається одна з найгірших демографічних ситуацій в світі, що пояснюється «старінням націй» та низькою народжуваністю. Окремі країни мають нульовий або навіть від’ємний природний приріст: Нідерланди (9-9=0‰), Монако (10-10=0‰), ФРН (10-11=-1‰), Італія (9-10=-1‰). Деякі карликові країни мають дещо кращі демографічні формули, наприклад, Мальта (14-7=7‰), Андорра (14-8=6‰), Ліхтенштейн (12-6=6‰) або Сан-Марино (10-6=4‰), але суттєво вплинути на європейську ситуацію вони неспроможні. Типові для Західної Європи демографічні формули мають Швеція (13-12=1‰), Бельгія та Португалія (12-11=1‰), Греція та Іспанія (10-9=1‰).
Складна демографічна ситуація привела до зміни ролі регіону в світовій системі зовнішніх міграцій. Якщо після Великих географічних відкриттів Західна Європа була головним джерелом еміграції, то зараз вона є провідним осередком трудової імміграції з усього світу.
За національним складом населення більшості країн є досить однорідним. Але поруч з однонаціональними (Італія, Ісландія, Швеція та ін.) зустрічаються й країни із строкатим етнічним складом (наприклад, Швейцарія). Національні питання, переплетені із соціальними та релігійними протиріччями, мають значну гостроту у Великобританії (Ольстер, Уельс, Шотландія), Бельгії (Фландрія і Валлонія), Іспанії (Країна Басків, Каталонія), Франції (Корсика) тощо.
Для розміщення населення Західної Європи характерні високі показники густоти (навіть у середньому більше 100 осіб/км2; в двох нідерландських провінціях Північна і Південна Голландія – 1100 осіб/км2, а в князівстві Монако навіть 17500 осіб/км2). Отже, Західна Європа – один з найбільш густозаселених регіонів світу.
Рівень урбанізації також один з найвищих – >80% в середньому, а у Великобританії навіть >90% (Нідерланди – 89%, ФРН – 88%, Данія – 85%, Швеція – 83%). Мережа міст – найгустіша у світі. До того ж, Західна Європа – батьківщина міських агломерацій, вони і зараз лишаються головною формою розселення. Найбільші агломерації, злившись між собою, утворили мегаполіси Рурштадт («місто Рур» з населенням 40 млн.) у ФРН та Англійський (від Лондона до Ліверпуля з населенням у 35 млн. осіб) у Великобританії.