2.3. Сучасний стан злочинної активності в Україні
Статистична інформація про злочинність відіграє важливу роль і в практичній діяльності правоохоронних органів, і, поряд з цим, має важливе наукове значення. Вона відриває сферу фактично-наявного. Без врахування емпіричних даних статистики навряд чи можна адекватно розробляти теорії, програми протидії злочинності, взагалі вивчати її.
На протязі шести десятиліть статистична інформація про моральний, соцільно-правовий, кримінологічний стан суспільства мали грифи «таємно» та «цілком таємно» і відносились до службової або державної таємниці. ЇЇ розголошення переслідувалось в кримінальному порядку. Юридична наука і практика фактично була відсторонена від об’єктивного аналізу соціальної дійсності. Публікувались лише «вигідні» владі статистичні дані позитивного характеру. Негативна соціально-правова і кримінологічна інформація, що домінує в юриспруденції виявлялася непотрібною хоча її відбір ніколи не припинявся88.
Приведені в розділі статистичні дослідження перш за все будуть орієнтовані на аналіз останніх статистичних показників, для виявлення динаміки злочинності, її коефіцієнтів, структури злочинності та її географії.
Статистичною базою для цього послугують дані: Державної служби статистики України, Міністерства внутрішніх справ.
Спочатку буде статистично проаналізована статистична інформація про рівень злочинності на протязі 1990-2010 років, що дозволить приблизно побачити загальну картину. А потім, окремо буде проаналізована злочинність останніх (2010 і 2011) років.
Загалом, як свідчить статистика Держкомстату89 злочинність в Україні у період з 1990-2010 рр. варіювалася приблизно в інтервалі від 369 до 641 тисяч зареєстрованих злочинів. Історичний мінімум, як слід було очікувати, був зареєстрований 1990 році, максимальне ж число припадало на 1995 рік. До 1995 року спостерігалась очевидна тенденція поступового збільшення злочинів, після – поступове зменшення. Поступове зниження кількості злочинів відбувалось до 2003 року. У 2003 році кількість зареєстрованих злочинів раптово збільшилась по відношенню до попереднього одразу на 100 тисяч і сягнула цифри в 566 тисяч злочинів. Після 2003 року, який став піковим для України в новому ХХI столітті, намітилась знову тенденція до зниження аж до 2008 року включно. 2008 рік став найкращим для України в двохтисячних роках: рівень зареєстрованих злочинів впав до 390 тисяч і тим самим ця цифра наблизилась до мінімуму 90-того року та стала другою найнижчою за досліджуваний період. Після ж 2008 року знову намітилась тенденція до збільшення (див. графік).
Динаміка зареєстрованих злочинів
У період між 1990 і 1995 роками Україна пережила різкий, в приблизно в два рази, підйом рівня зареєстрованої злочинності. Основне джерело такої зміни ситуації слід шукати не в насильницьких злочинах (рівень яких зріс в незначній мірі), а в майнових (крадіжка, пограбування, шахрайство і вимагання) та економічних злочинах (хабарництво, контрафакція, торгівля наркотиками). Кількість цих двох видів злочинів росла настільки швидко в порівнянні з кількістю насильницьких злочинів, таких як вбивство, розбійний напад та хуліганство, що з 1990 по 1995 рік рівень перших двох видів злочинів піднявся з однієї третини до двох третин усіх злочинів. При цьому слід мати на увазі і демографічну ситуацію. Останній перепис населення відбувався в 2001 році і зафіксував населення України на рівні 48 млн. чол.90, попередній перепис 1989 року зафіксував цифру в 51 млн. українців. Демографічна статистика Держкомстату фіксує зниження кількості населення і станом на 1 грудня 2011 року вона становить 45 млн. чол.
Таким чином, якщо ми і наблизились в 2008 році до мінімуму 90-го року за абсолютним показником зареєстрованих злочинів, то по відносному показнику у розрахунку на кількість населення залишились далеко позаду. Хоча у рішенні Ради Національної Безпеки і Оборони України «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції» від 27.10.2009, відзначається тенденція щорічного зростання розриву між кількістю заяв та повідомлень про злочини і числом зареєстрованих злочинів. Внаслідок недостатності заходів прокурорського нагляду та слабкості відомчого контролю набула значного поширення практика відмов у порушенні кримінальних справ працівниками органів внутрішніх справ. У 2011 році, за даними МВС було зареєстровано близько 3,3 млн. заяв і повідомлень про вчинення злочинів і у 75% (2,5 млн.) випадків ОВС відмовляли у порушенні кримінальної справи.
За офіційними даними МВС України (див. таблицю №1) в 2011 році усього зареєстровано 515 тис. злочинів, проти 500 тис. зафіксованих в 2010 р. Динаміка у бік збільшення по відношенню до попереднього року склала 3%. Таким чином ми продовжуємо знаходитись у процесі абсолютного та відносного зростання злочинності.
Доволі загрозливими виглядають цифри нерозкритих злочинів в Україні (табл. №1). Приблизно 45% злочинів, що знаходились в провадженні в 2011 році були нерозкриті. Динаміка у бік збільшення по цьому показнику за останній рік сягнула 8,3%. Тобто практично кожен другий злочин викликає у правоохоронних органів проблеми в плані розслідування. А в окремих регіонах нашої країни – це і АР Крим, Донецька, Кіровоградська області, м. Київ та м. Севастополь залишились нерозкритими більшість злочинів від загальної кількості. Подібна ситуація спостерігалась і в 2010 році. Якщо злочинець вчинить злочин у зазначених регіонах більша вірогідність того, що він уникне покарання ніж те, що його притягнуть до відповідальності. Загалом же, залишок нерозкритих злочинів минулих років на початок 2011 року в ОВС становив 1,9 млн. З них більше половини це тяжкі і особливо тяжкі злочини.
Щодо ступеня тяжкості злочинів, то тут ситуація наступна (табл. №1). Динаміку у бік зниження до попередньо року на рівні -8,8% було зафіксовано для особливо тяжких злочинів. Зниження також було характерним для злочинів невеликої тяжкості на рівні -5,9%. Зросла кількість зареєстрованих злочинів за цей період для злочинів тяжких – на рівні 2,6% і для злочинів середньої тяжкості – на рівні 6,4%. Питома вага злочинів середньої тяжкості у структурі злочинності України продовжує залишатися найбільшою.
Таким чином, позитивні темпи росту злочинності в 2011 році відбувалися внаслідок збільшення тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості.
Щодо географії злочинності (табл. №2). Найбільш криміногенною областю в Україні продовжує залишатись Донецька (на ріні 60 тис. зареєстрованих злочинів). У цій області зафіксована також найвища кількість тяжких та особливо тяжких злочинів. Втім, у відсотковому відношенні до кількості всіх вчинених злочинів, тяжких і особливо тяжких злочинів найбільше реєструється в Київській (45%) і Одеській (43%) областях. Високі абсолютні показники злочинності показали також Дніпропетровська область, АР Крим, Харківська область. Цікаво також, що в м. Києві реєструється більше злочинів ніж в абсолютній більшості областей України – на рівні 37 тис. злочинів, тобто на рівні тієї ж Харківської обл. чи АР Крим.
Найбільш «зразковими» по абсолютних показниках виявилась Тернопільська обл. – на рівні всього 5 тис. зареєстрованих злочинів. Також хороші показники має Івано-Франківська, Закарпатська, Рівненська області. А от найбільшу динаміку у бік збільшення за поточний рік продемонструвала Харківська обл. – на рівні аж 26%. Активно зросла злочинність також в Черкаській обл. (16%) та в АР Крим (12%).
Дніпропетровська обл., незважаючи на високі абсолютні показники продемонструвала динаміку у бік зниження злочинності на рівні -4,6%. Проте найкраща динаміка, на рівні -8,9, залишилась за Чернівецькою обл.
Зрозуміло, що важка криміногенна ситуація східних та південних областей, а також м. Києва, пояснюється соціально-економічними умовами регіонів, складом, демографією населення. Індустріальний Схід України більш густонаселений, туди в пошуках роботи прибуває чимало заробітчан. Аналогічною є ситуація і з Києвом, де середня заробітна плата вище ніж в цілому по країні і роботу знайти легше. Внутрішня трудова міграція населення є одним із важливих чинників.
Південні області країни, особливо АР Крим є традиційно курортними регіонами. В деяких курортних містах (Ялта, Судак), населення в період з квітня по вересень збільшується в 4-5 і більше разів. Наплив відпочивальників, туристів є безумовним фактором високого рівня злочинності в цих регіонах.
Кожна область нашої країни має свою специфіку злочинності.
Так, як свідчить статистика МВС, Одеська область знаходиться в лідерах і по абсолютному і по відносному показнику по хабарництву. Одеса випередила навіть столицю, де чиновників набагато більше. Високі рівні злочинів проти довкілля демонструють індустріально розвинені східні регіони країни (Запорізька, Донецька, Луганська, Дніпропетровська обл.), а також прикарпатські області (Закарпатська, Івано-Франківська). У прикордонних областях країни (Волинська, Харківська, Луганська, Одеська) реєструється багато випадків викрадення та торгівлі людьми. У структурі злочинності вітчизняних залізниць велику долю (від 20 до 30%) становлять злочини у сфері обігу наркотичних речовин.
Цікавою виглядає структура злочинності України за об’єктами злочинних посягань або ж за розділами Особливої частини КК України (табл. 3). Злочини проти власності складають 65% злочинності в країні – це вже характерне обличчя вітчизняної злочинності. 10% припадає на злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Частка інших злочинів значно менша і рідко перевалює за 3%.
Статистика говорить про незначне зменшення (на 1%) в Україні за поточний рік насильницьких злочинів. Натомість злочини у сфері господарської діяльності зросли на цілих 19% до 10 тис. злочинів на рік. Загалам же, злочинність в Україні зросла за рахунок злочинів проти власності, питома вага яких у структурі злочинності також збільшилась.
Стан організованої злочинності за останній рік в Україні практично не змінився (табл. 4). Слід відмітити збільшення кількості організованих злочинних груп, сформованих на етнічній основі. Найбільш поширеними сферами діяльності для них залишаються злочини у сфері обігу наркотичних речовин, розбої, крадіжки.
Щодо характеристики злочинців (табл. 5), слід сказати, що питома вага неповнолітніх складає 6,5%, жінок – 13,5%. Кожен другий неповнолітній вчиняє злочин у групі. При цьому, слід сказати, що за останні роки найбільшу питому вагу, неповнолітні злочинці становили в Житомирській (8,9% у 2010 і 9% у 2011р.), Волинській (8%, 8,7%), Кіровоградській областях (8,3% , 8%). 45% злочинів вчинили особи, які раніше вже вчиняли злочини – цей показник негативно характеризує вітчизняну каральну систему. Близько 16,6% злочинців за останній рік вчини злочини у стані алкогольного сп’яніння і близько 20% - у групі.
Загалом, на основі статистики можна зробити наступні висновки: останні 3 роки злочинність в Україні продовжує зростати; фактично кожен другий злочин 2010-2011 роках залишався нерозкритим, що закономірно викликає підозри щодо ефективності правоохоронних органів у боротьбі зі злочинністю; зниження злочинності в Україні, що відбувалося до 2008 року включно, фактично нівелювалося зменшенням населення України – по відносному показнику злочинності на рівень населення ми, навіть в найкращі роки, залишались далекими від рівня 1990 року; злочинність в Україні за останні 3 роки зростала переважно через зростання злочинів проти власності, які становили в 2011 році 65% в структурі злочинності; найбільш криміногенними залишається м. Київ, східні обл. країни та АРК Крим; разюче зростання злочинності за 2011 рік продемонструвала Харківська обл.; спостерігається зменшення насильницьких злочинів; практично кожен другий злочин в 2011 році вчинявся особою раніше судимою.