Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ЗВІТ КОНІ.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
13.55 Mб
Скачать

2.2. Російська рисиста порода

Затверджена у 1949 р. Використовується для поліпшення масового конярства і у біговому спорті. Російські рисаки за жвавістю кращі, ніж орловські.

Коні цієї породи виведені шляхом простого відтворювального схрещування орловських і американських рисаків при суворому відборі тварин по типу, екстер'єру та робочим якостям. Формування породи почалося майже 100 років тому. Як нова вітчизняна порода, російський рисак зареєстрований в 1949 році. Племінна робота з російськими рисаками ведеться за комплексом ознак, але головний з них – жвавість. Першою „жвавою ластівкою” став гнідий жеребець Жест (1947 р.н.), який у 1953 року під управлінням наїзника А. Сорокіна встановив абсолютний рекорд 1’59.6” на дистанції 1600 м і 4’10.4” на дистанції 3200 м. На сьогоднішній день найбільш жвавий російський рисак – рудий жеребець Полігон. Говорячи про Полігона, не можна не назвати його батька Павліна – рисака найвищого класу, який має 20 всесоюзних рекордів під управлінням А. Крейдіна.

Російські рисаки успішно виступають на міжнародних змаганнях, їх експортують за кордон.

Порода створена в результаті схрещування кращих орловських кобил з американськими рисистими жеребцями, яких для отримання більш жвавого коня стали купляти багато кіннозаводчиків Росії. Серед закуплених коней були як середні за жвавістю, так і висококласні рисаки, які дуже вплинули на породу. Із закінченням бігового сезону американські жеребці і кобили поступали на кінні заводи Росії, де їх схрещували з орловськими рисаками. Отримані в результаті цього помісі були жвавіші, ніж орловські рисаки. Деякі з них відрізнялися гарним екстер’єром і стали відомими плідниками (Альвін Молодий, Ірис, Замисел та ін.). Далі було розпочато розведення бажаних орлово-американських помісей „в собі”, а також оберенене схрещування їх з орловськими рисаками. При цьому було поставлене завдання виростити масивної тілобудови рисаків. В новій породі добре поєднується великий ріст, масивність і правильний екстер’єр орловського рисака з більш високою жвавістю орлово-американських помісей.

Для російських рисаків характерні міцна суха конституція, добрий розвиток мускулатури і сухожилля. Голова у них суха, шия пряма, лопатка довга, косопоставлена, грудна клітка глибока, круп мускулистий, кінцівки міцні, сухі з добре вираженим сухожиллям.

У господарстві за станом на 1 січня 2011 рік було зареєстровано 39 голів коней російської рисистої породи, з них жеребців-плідників – 2 гол., конематок – 10, ремонтного молодняку – 6, чистопородних коней – 39. Було одержано 8 лошат.

Серед мастей найчастіше зустрічаються гніда, ворона, рідше сіра та руда. В даному випадку розподіл маточного складу за мастю такий: 11 гол. (64,8%) – гніда, 2 гол. (11,8%) – руда, 2 гол. (11,8%) – каракова, 1 гол. (5,8%) – інша масть.

Було пробонітовано за 2011 рік 33 гол. коней російської рисистої породи, з них 2 жеребці-плідники і 17 конематок.

Російські рисаки відрізняються високою плодючістю. Молодняк російської рисистої породи більш скороспілий, ніж орловської. Ріст здебільшого закінчується у 4 роки.

Удосконалювали російську рисисту породу, головним чином, шляхом чистопородного розведення, однорідного підбору, помірного спорідненого спаровування і кросів неспоріднених ліній. При цьому велику увагу звертають на покращення умов годівлі та утримання, тренінгу та випробуванням молодняка. У зв’язку з розвитком кінного спорту і експорту проводились повторне схрещування російського рисака з американським і ввідне схрещування з французьким. Провідне значення у породі мають лінії Алойши – Подарка, Гильдейця, Заморського Чуда, Кузбаса, Налима, Додиря і Трепета. З кожним роком зростає значення американських ліній Воломайта і Скотленда. Внашій країні ведеться робота зі створення лінії Лоу Гановера. З американських рисаків – Реприз. Розведенням російської рисистої породи займається Дубрівський КЗ і є одним із найкращих у своїй справі.

У російській рисистій породі досить часто трапляються коні з яскраво вираженим верховим типом. Це пояснюється атавізмом до вихідних порід, які були використані для створення обох російських рисистих порід.