Лекція №29 точність підрахунку запасів і визначення раціональних об’ємів робіт

При підрахунку запасів нафти і газу різними методами визначаються різні групи запасів: початкові, балансові – об’ємним методом і методом матеріального балансу; початкові видобувні – об’ємним методом; залишкові видобувні – статистичним методом.

Використання вище згаданих методів підрахунку запасів нафти і газу потребує врахування деяких особливостей цих методів в залежності від необхідної точності визначення цих запасів. Ці особливості полягають в наступному.

При використанні об’ємного методу незалежно від чисельної величини параметрів відносна похибка на n%, у визначенні будь – якого одного параметру тягне ±п% помилку в цифрах запасів. Завищення параметру приводить до завищення запасів, і навпаки заниження параметрів до заниження запасів. В об’ємному методі особливо небажаними

є однобічні (систематичні) помилки в сторону відносного завищення або заниження параметрів одночасно. Найбільша відносна похибка при цьому отримується від завищення параметрів. На рис. 29.1 показаний приклад впливу однакових систематичних помилок у визначенні параметрів об’ємного методу на точність підрахунку видобувних запасів нафти.

Як видно, при відносних похибках у всіх семи параметрах на +10% відносна похибка в запасах становить + 94,8%, а при +20% – +259%. В той же час відносна похибка у всіх семи параметрах на – 20% приводить до відносної похибки в запасах тільки на – 79%.

У випадку відсутності грубих і систематичних похибок, похибка в підрахунку запасів об’ємним методом

визначається по формулі середньоквадратичної похибки:

.

Рисунок 29.1 - Приклад впливу однакових систематичних на визначення параметрів об’ємного методу на точність підрахунку видобувних запасів нафти.

Для методу матеріального балансу вплив відносних помилок окремих параметрів на загальний підсумок підрахунку впливає не однаково. На відміну від об’ємного методу, в якому кожний розрахунковий параметр незалежний і визначається самостійно, в методі матеріального балансу практично всі параметри взаємопов’язані або зв’язані з початковим і поточним пластовими тисками. Це приведе до того, що допустима відносна похибка в будь – якому параметрі впливає на точність визначення іншого (залежного від нього) параметру і на точність підрахунку запасів в загальному. Дослідження показали, що похибки визначення тих чи інших параметрів при підрахунку запасів методом матеріального балансу впливають по різному, а саме:

1 Невелика відносна похибка по покладах із змішаним режимом (без газової шапки і закачки води або газу) отримується за рахунок відносних похибок у визначенні коефіцієнтів b і b₀, а також за рахунок неточності у визначення початкової розчинності газу в нафті і початкового пластового тиску.

2. Відносне завищення величини поточного пластового тиску приведе до більш значних похибок, чим відносне заниження, а відносне заниження величин b, r₀, P₀ приведе до суттєво значних похибок у величині запасів, ніж відносне завищення цих же параметрів.

3. Найменший вплив на точність підрахунку запасів нафти на початковій стадії розробки мають відносні неточності у визначенні води, яка ввійшла пласт і середнього початкового газового фактору.

По покладах з пружнім або пружно – водонапірним режимом найбільші помилки у величині запасів виникають в результаті неточності визначення накопиченого видобутку нафти, величини Р і коефіцієнту стисливості нафти. Неточності у визначенні коефіцієнта водонасиченості і коефіцієнту стисливості води впливає значно менше.

При підрахунку запасів газу за методом падіння тиску найбільші відносні похибки на будь – яку дату підрахунку запасів отримуються за рахунок можливих відносних неточностей у визначенні коефіцієнтів ₁ і ₂ пластових тисків Р₁ і Р₂. Найменші, але досить суттєві похибки в запасах газу отримуються за рахунок неточності визначення накопиченого видобутку газу. Вплив кожного з параметрів на загальний підсумок підрахунку по мірі віддалення дати підрахунку від початку розробки газового покладу змінюється в сторону його зменшення по значеннях Р₁, Р₂, ₁, ₂ і в сторону збільшення його по значеннях накопиченого видобутку газу.

Нерідко при підрахунку запасів нафти і газу різними методами проводиться співставлення підсумкової величини на рахунок їх збіжності. Між іншим збіжність цифр запасів навіть при підрахунку запасів газу може мати місце тільки для тих покладів, які характеризуються добрими та витриманими колекторськими властивостями, в яких проходить повне відновлення тиску. В інших випадках, оскільки об’ємний метод (при точно встановлених розрахункових параметрах) визначає повні балансові запаси, а метод матеріального балансу або статистичний – так звані “активні” запаси, такої збіжності може й не бути.

Величини балансових запасів нафти і газу правильно підраховані за допомогою об’ємного методу по достатньо розвіданих покладах, повинні характеризуватись дещо більшими значеннями, ніж величини запасів, отримані за допомогою інших методів підрахунку.

В тих випадках, коли при застосуванні об’ємного методу мають місце неточності у визначенні розрахункових параметрів, запаси нафти або газу, підраховані об’ємним методом, можуть характеризуватись як більшими так і меншими значеннями, ніж запаси, підраховані іншими методами. Характерним прикладом цього є газове родовище Лак (Франція), запаси якого підраховані за методом падіння пластового тиску складають 250 млрд. м³ і вважаються більш точними, ніж запаси визначені об’ємним методом – 206 млрд. м³. Аналогічні висновки були зроблені по інших родовищах, зокрема, і в Україні (наприклад, Битківське).

Таким чином, співставлення тільки величин запасів нафти і газу, визначених різними методами, ще не є критерієм точності. З метою досягнення максимальної точності підрахунків необхідно детально вивчити вихідні дані і застосувати такий комплекс методів визначення підрахункових параметрів і запасів, який найбільше відповідає геологічним умовам і характеру вихідних даних.

Підвищення точності підрахунку запасів нафти і газу в загальному відбувається по мірі збільшення кількості і покращення якості досліджень. Але це в свою чергу збільшує загальну кількість витрат коштів на геологорозвідувальні роботи. Тому починаючи з середини 50-х років минулого століття, різними дослідниками почалися пропонуватися спроби кількісного обґрунтування економічно – доцільного об’єму інформації. Кінцевого рішення цієї задачі поки ще немає.