Лекція №24 визначення коефіцієнтів нафто-, газо- і конденсатовіддачі
Коефіцієнти нафто-, газо- і конденсатовіддачі, являють собою співвідношення між видобувними і балансовими запасами відповідних вуглеводнів і є важливими геолого-економічними показниками ефективності робіт на нафтових і газових родовищах. Правильне їх прогнозування в процесі промислової оцінки родовищ має велике народногосподарське значення.
У відповідності з “Класифікацією запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр…” 1998р. коефіцієнт вилучення нафти і конденсату встановлюється Державною комісією по запасах корисних копалин при Кабінеті міністрів України, на основі техніко-економічних розрахунків, які випробувані у відповідних структурах нафто-(газо) видобувної галузі.
Коефіцієнт вилучення конденсату визначають, на основі “Інструкції по дослідженню газоконденсатних покладів з метою визначення балансових і видобувних запасів конденсату та інших компонентів газу”.
Коефіцієнт вилучення нафти визначається по родовищах з початковими балансовими запасами категорії А+В+С1 до 50 млн. т – за спеціальних графіками та таблицями, які викладені у “Тимчасовому методичному керівництві по визначенню коефіцієнту нафтовіддачі при підрахунку запасів нафти за даними геологорозвідувальних робіт”, а по більшкрупних родовищах – шляхом техніко-економічних розрахунків для декількох варіантів щільності сітки експлуатаційних свердловин з врахуванням різних найбільш прогресивних методів дії на пласт.
Визначення коефіцієнта нафтовіддачі
Під коефіцієнтом нафтовіддачі (або коефіцієнтом вилучення нафти) розуміють відношення видобувних запасів нафти (Qвид.), тобто сумарного можливого видобутку нафти з покладу до початкових балансових запасів (Qо.):
Іноді з метою більш детального прогнозування і вивчення характеру розробки нафтових покладів виникає необхідність в більш точному визначенні коефіцієнта нафтовіддачі.
Так, під проектним коефіцієнтом нафтовіддачі, розуміють відношення визначених проектом розробки видобувних запасів до початкових балансових запасів. Цей коефіцієнт являє собою, ту максимальну частину корисної копалини, видобуток якої є кінцевою метою розробки даного покладу.
На відміну від проектного, поточний коефіцієнт вилучення нафти являє собою відношення видобутої кількості нафти до початкових балансових запасів. Він визначає ступінь виробки балансових запасів на певну дату розробки і характеризує поточний стан розробки.
В підсумку при правильному розрахунку запасів і нафтовіддачі в кінці розробки покладу поточна нафтовіддача повинна відповідати плановій, якщо не були застосовані міроприємства по збільшенню видобутку.
Під первинним коефіцієнтом нафтовіддачі слід розуміти відношення кількості нафти, яка може бути вилучена (або вже видобута) за винятком застосування міроприємств по дії на пласт до початкових балансових запасів. При цьому відношення накопиченого видобутку до початкових балансових запасів, являє собою поточний первинний коефіцієнт нафтовіддачі, а відношення запланованих видобувних запасів до початкових балансових – плановий первинний коефіцієнт нафтовіддачі.
Вторинні (поточний і плановий) коефіцієнти нафтовіддачі являють собою відповідно відношення вже видобутої або запланованої до видобутку нафти (тільки за рахунок міроприємств по дії на пласт) до початкових балансових запасів.
Повний коефіцієнт нафтовіддачі з врахуванням всього видобутку (в тому числі і за рахунок міроприємств по дії на пласт) по відношенню до початкових балансових запасів рівний:
