МВ 02070855–2766–2010

Орлов О.О., Мазур А.П., Калиній Т.В. Нафтові і газові родовища та підземні сховища газу України: Конспект лекцій. Частина II, 2-ге вид. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. – 99с.

Конспект лекцій розроблений відповідно до навчального плану та робочої програми дисципліни “Нафтові і газові родовища та ПСГ України”. Конспект лекцій містить лекційний матеріал дисципліни. Призначено для підготовки фахівців спеціальності “Геологія нафти і газу” освітньо-кваліфікаційних рівнів 7.070704 – спеціаліст, 8.070704 – магістр. Може бути використаний студентами денної та заочної форм навчання.

Рецензент: доцент кафедри геології та

розвідки нафтових і газових родовищ Чорний М.І.

Р екомендовано методичною радою університету

(протокол № 4 від « 18 » лютого  2010 року)

 Орлов О.О., 2010

 Мазур А.П., 2010

 Калиній Т.В., 2010

 ІФНТУНГ, 2010

ЗМІСТ
Вступ………………………………………………………………………..	4
4 Східноукраїнський нафтогазоносний регіон (Дніпровсько-Донецька западина)…………………....	5
4.1 Короткий нарис геологічного розвитку Дніпровосько-Донецької западини (ДДз)...........................................................................	5
4.2 Літолого-стратиграфічний розріз………………..…	10
4.3 Тектоніка ДДз……………………………………….	18
4.4 Нафтогазоносність і типи покладів вуглеводнів…………………………………………………....	19
4.5 Короткий опис деяких родовищ вуглеводнів Дніпровсько-Донецької западини……………...	81
4.6 Відомості про термобаричні умови і розповсюдження нафтових і газових родовищ Дніпровсько-Донецької западини……………...…	91
4.7 Перспективи промислової нафтогазоносності ДДз на майбутнє………………………………….…………....	97
Перелік рекомендованих джерел……………………………..	99

ВСТУП

Нафтогазова промисловість є важливою галуззю народного господарства. Одне з найактуальніших завдань сьогодення – це забезпечення нашої держави нафтою і газом. Важливу роль у його розв’язанні відіграє власний видобуток вуглеводнів. Концепція розвитку нафтового комплексу в державі повинна здійснюватися не лише за рахунок підвищення (покращення) нафтовилучення на уже відомих родовищах, але і за рахунок пошуку і відкриття нових.

Для того, щоб досягнути цієї мети треба знати геологічну будову нафтогазоносних територій України, де родовища вуглеводнів вже відкриті і які знаходяться в розробці. Тільки на базі аналізу і узагальнення цих знань можна уявити подальші перспективи нафтогазоносності того або іншого регіону, району або окремої площі і кваліфіковано проводити пошуки і розвідку нафтогазових родовищ на сучасному науковому рівні.

У зв’язку з вищевказаним, курс “ Нафтові і газові родовища та ПСГ України ” має дуже велике значення для підготовки сучасних інженерів по спеціальності 04.00.17 – Геологія нафти і газу. Курс має свою мету:

1 Розкрити студентам основні риси геологічної будови нафтогазоносних регіонів і районів України, дати їм уяву про існуючі в цих регіонах родовища нафти, газу і конденсату.

2 Висвітлити студентам основні дані про подальші перспективи пошуків нафтових і газових родовищ на Україні.

3 Забезпечити студентам уміння самостійно користуватися геологічним матеріалом в тому або іншому нафтогазоносному регіоні (районі) України в процесі проведення пошуково-розвідувальних робіт на нафту і газ.

Конспект лекцій підрозділяється на три частини: І - частина, яка присвячена Західноукраїнському нафтогазоносному регіону; ІІ – частина, в якій розглядається Східноукраїнський нафтогазоносний регіон; ІІІ – стосується Південноукраїнського нафтогазоносного регіону.

Дане видання конспекту являється його ІІ частиною, де викладаються відомості про Східноукраїнський нафтогазоносний регіон, тобто Дніпровсько-Донецьку западину.

4 Східноукраїнський нафтогазоносний регіон (дніпровсько-донецька западина)

До Східноукраїнського нафтогазоносного регіону відноситься Дніпровсько-Донецька западина (ДДз), яка в географічному відношенні розташована на території Чернігівської, частково Київської, Сумської, Харківської, Полтавської і частково Донецької та Луганської областей.

В геологічному відношенні ДДз є складовою частиною Прип’ятсько-Дніпровсько-Донецької нафтогазоносної провінції. Прип’ятська дільниця цієї провінції (Прип’ятський прогин, до якого відноситься одноіменна нафтогазоносна область) знаходиться на території Білорусії.

Дніпровсько-Донецька западина, яка знаходиться цілком на території України, представляє собою Дніпровсько-Донецьку нафтогазоносну область, яка в геологічному відношенні приурочені до Дніпровсько-Донецького авлакогена.

Дніпровсько-Донецький авлакоген це вузька мульда (западина). Напрямок цієї западини з північного заходу на південний схід, де вона відділяється так званою Перехідною зоною від зануреної Донецької складчастої споруди у Донецькому басейні (рисунок 1).

4.1 Короткий нарис геологічного розвитку Дніпровсько-Донецької западини (дДз)

В історії геологічного розвитку ДДз можна виділити три етапи, які охоплюють час від середнього девону до верхнього візею нижнього карбону, від верхнього візею по нижню перм і від верхньої пермі до антропогену.

Протягом першого етапу за середньодевонської епохи на південно-західному схилі Воронежського масиву і північно-східному схилі Українського щита виникли великі розломи північно-західного простягання. Між розломами кристалічне підніжжя Східно-Європейської платформи опустилося і утворився грабен.

Протягом живетського, франського і фаменського віків девону в ДДз відбуваються коливальні рухи її дна. У западині двічі були морські умови нагромадження осадів (середина франського і початок фаменського часу). За період існування моря утворилися соляні товщі. Кінець девонського часу характеризується у ДДз вихідними тектонічними рухами великої амплітуди. Підсольові і міжсольові теригенні, а може і карбонатні відклади девону були зім’яті у згортки. Не виключена можливість, що в них сформувалися поклади вуглеводнів з певними значеннями пластових тисків, які зберігаються досі внаслідок їх герметизації сіллю.

Пізньовізейський час нижнього карбону позначив початок опускання дна ДДз. Виявилося декілька незначних фаз тектогенезу, що фіксується в розрізі карбонатних відкладів стратиграфічними і малими кутовими розбіжностями між окремими осадовими комплексами. Під час карбонового періоду занурюється і територія Донбасу. У ДДз це виявилося у збільшенні глибини дна моря у південно-східному напрямі. Нагромадження осадів продовжувалося в ДДз і в наступному ранньопермському часі.

Треба зазначити, що протягом другого етапу розвитку ДДз (верхній візей–нижній перм) відбувалися посування блоків фундаменту за повздовжніми і поперечними розривами у кристалічному підложжі ДДз, виникнення яких пов’язане, мабуть, з нерівномірностями занурення дна авлакогену. Вихідні рухи блоків фундаменту привели до утворення переривів у нагромадженні осадів між нижнім і середнім карбоном, башкірським і московським ярусами середнього карбону. Кінець нижньопермської епохи у ДДз (сакмарський час) позначився тектонічним підняттям її території. Породи карбону і нижньої пермі зминаються у пологі згортки. Починають збільшуватися соляні куполи. Якраз за цим часом не виключена можливість формування у структурах, які утворюються, покладів вуглеводнів. Дальше стиснення згорток спричиняє формування у природних резервуарах певних значень пластових тисків.

Умовні позначення до рисунка 2:

1–крайові розломи; 2–межі нафтогазоносних районів (А-Монастирищенсько-Софіївський, Б-Срібненський, В-Глинсько-Солохівський, Г-Мошівсько-Шебелинський, Д-Співаківський, У-Кальміус-Бахмутський, И-Руденківсько-Пролетарський, І-Октябрсько-Лозовський, К-Анастасіївсько-Рибальський, Л-Лисичанський, М-Красноріцький);3-перспективні площі; родовища: 4-газові, 5-нафтогазові, газонафтові, 6-нафтові, 7-газоконденсатні, нафтогазоконденсатні; цифри на карті: 1-Ярошівське, 2-Леляківське, 3-Талалаївське, 4-Глинсько-Розбишівське, 5-Яблунівське, 6-Солохівське, 7-Качанівське, 8-Машівське, 9-Західнохрестищинське, 10-Єфремівське, 11-Шебелинське, 12-Коробочкинське, 13-Дружелюбівське, 14-Зачепилівське, 15-Ольхівське.

За доби пізньої пермі (початок третього етапу розвитку ДДз) регіон опускається і нагромаджується потужна товща піщано-глинистих відкладів. Про це свідчать розбіжності залягання верхньопермських відкладів на утвореннях нижньої пермі та карбону. Проте Донецька складчаста споруда була втягнута у тектонічний рух протилежної спрямованості, внаслідок чого за доби пізньої пермі відбувається її відокремлення. Між ДДз і Донбасом формується перехідна зона. Кінець доби пізньої пермі у ДДз позначається вихідними рухами її дна. Починаючи з юрського часу в ДДз відбувається загальне скорочення і обміління морського басейну. Максимальні товщі осадів відкладаються у південно-східній частині центральної зони ДДз. Характер осадів теригенний і карбонатний. Наприкінці крейди і на початку палеогену виявляється, мабуть, ларамійська фаза альпійського тектогенезу. Відбувається завершення формування сучасної структури ДДз, хоча розвиток і ускладнення локальних структур відбувається і в наступний час внаслідок того, що продовжується ріст соляних куполів.

В антропогеновий час територія западини піднімається, проте повільніше, ніж зони Українського щита і Воронежського масиву. Найбільш інтенсивніші вихідні рухи в ДДз відбуваються у південно-західній її частині.