3 Західноукраїнський нафтогазоносний регіон

За сучасними даними у Західноукраїнському нафтогазоносному регіоні виділяються такі тектонічні одиниці (Рисунок 3):

І – Львівський палеозойський прогин Волино-Подільської плити;

ІІ – Передкарпатський прогин:

ІІ₁ – Зовнішня (Більче-Волицька) зона;

ІІ₂ – Внутрішня зона;

ІІІ – Складчасті Карпати;

ІV – Закарпатський прогин.

Львівський палеозойський прогин розташований в межах Волино-Подільської плити Східно-Європейської платформи. В його межах виділяють дві зони: Зовнішню на східному борті прогину та Внутрішню.

Передкарпатський прогин має складну будову і характеризується наявністю різновікового фундаменту в різних його частинах. Передкарпатський прогин поділяють на дві структурно-тектонічні зони: Зовнішню (Більче-Волицьку), яка є його платформним схилом і Внутрішню – геосинклінальний схил прогину. У Внутрішній зоні в деяких літературних джерелах виділяється дві підзони: Самбірська і Бориславсько-Покутська. Важливою особливістю тектоніки прогину є насувно-покривний характер її будови. Внутрішня зона зі сходу насунута на Зовнішню з південного заходу на північний схід. Максимальна амплітуда цього насуву, відомого в літературі під назвою Стебницького, досягає 15-

20 км.

У Складчастих Карпатах виділяється Скибова зона, Кросненська, Дуклянська та ін. Скибова зона Карпат насунута на Внутрішню зону Передкарпатського прогину по Береговому насуву. Горизонтальне зміщення насуву досягає 25 км. У межах Скибової зони виділяється декілька насунутих одна на одну скиб (лусок): Берегова скиба, Борівська, Сколівська, Парашки, Зелем’янки, Ржанки.

Закарпатський неогеновий прогин обмежений на північному сході Закарпатським, а на південному заході – Припаннонським глибинними розломами. У Закарпатському прогині слід вирізняти моноклінальну, або крайову зону, центральну зону солянодіапірових і брахіантиклінальних складок і Берегову зону розломів. На всі ці структури накладається Вигорлат-Гутинське вулканічне пасмо, яке побудоване пліоценовими ефузивами і ділить неогеновий прогин на дві частини (западини): Мукачівську (північно-західну) і Солотвинську (південно-східну).

Згідно нафтогазогеологічного районування у західному регіоні виділяється:

А Волино-Подільська нафтогазоносна область:

- Волинський нафтогазоносний район (НГР);

- Подільський перспективний район (ПР);

- Бузький газоносний район (ГР);

- Нестеровський перспективний район.

Б Передкарпатська нафтогазоносна область:

- Більче-Волицький нафтогазоносний район;

- Бориславсько-Покутський нафтогазоносний район.

В Карпатська нафтогазоносна область

- Скибовий нафтогазоносний район;

- Кросненський перспективний район

Г Закарпатська газоносна область:

- Мукачівський газоносний район;

- Солотвинський газоносний район.

Названі області та райони нерівноцінні за станом вивченості, потенціальними ресурсами вуглеводнів, кількістю родовищ та фазовим станом покладів.

У Волино-Подільській НГО відкрито лише два газових родовища: Великомостівське і Локачівське. Є підстави вважати, що при подальшому вивченні їх кількість збільшиться і можливе відкриття нафтових скупчень.

У Більче-Волицькому НГР з 44 родовищ 42 газові та газоконденсатні і тільки два нафтові – Коханівське (верхня юра) і Лопушнянське.

Бориславсько-Покутський НГР є переважно нафтоносним: з 39 відкритих родовищ 37 нафтові, нафтогазові та нафтогазоконденсатні.

У Скибовому районі Карпатської НГО відомо лише декілька невеликих нафтових родовищ.

Із неогеновою товщею Закарпатської ГО пов’язані чотири газові родовища, з них три – у Мукачівському ГР і одне у Солотвинському ГР.