Питання для самоконтролю.
Що таке комп’ютерна мережа?
Які ви знаєте основні компоненти комп’ютерної мережі?
Перечисліть сім рівнів моделі взаємодії комп’ютерних систем та їхні основні функції.
4.Приклади глобальних мереж
Серед комп’ютерних мереж особливе місце займають мережі SNA (System Network Architecture). Системна мережна архітектура являє собою сукупність принципів, процедур, протоколів і форматів, які визначають ідеологію фірми IBM по будові комп’ютерних мереж на базі систем телеобробки даних. SNA – організована за регіональним принципом. Кожен регіон являє собою окрему систему телеобробки даних, а між собою пов’язані за допомогою каналів передачі даних.
В якості основного методу доступу використовується Віртуальний телекомунікаційний метод доступу (VTAM), програмно реалізований у головному комп’ютері. Даний метод забезпечує інтерфейс між головним процесором і абонентами регіону, в свою чергу, зв’язок між регіонами забезпечувався за допомогою програми управління мережею (NCP).
Мережна архітектура DNA (Digital Network Architecture) створена однією з провідних комп’ютерних фірм – Digital Equipment Corp. (DEC) і являє собою основні концепції побудови територіально-розподіленої мережі на базі комп’ютерів, вироблених компанією. Як і в мережах SNA, в якості функціональних елементів визначені : головні (Host) комп’ютери, процесори сполучення, концентратори терміналів. Програмні та апаратні засоби, що постачаються фірмою, дають можливість створювати на базі комп’ютерів із серії PDP, VAX однорідні комп’ютерні мережі, об’єднувати ці комп’ютери з комп’ютерами інших фірм, включати такі мережі до складу інших мереж.
Питання для самоконтролю.
Наведіть приклади глобальних мереж.
Які фірми створили ці мережі та на базі яких комп’ютерів?
5.Архітектура локальних мереж. Зіркоподібні топології мереж
Локальною називається мережа, яка не виходить за певні межі, тобто розосереджена на порівняно невеликій території, в радіусі декількох кілометрів. В основному локальні мережі формуються в межах однієї організації, підприємства чи їх підрозділів і призначена для збору, передачі та обробки інформації в рамках даної організації.
Структурно локальну мережу можна представити у вигляді множини абонентських систем, об’єднаних високошвидкісними каналами передачі даних. Підключення станції до середовища передачі даних здійснюється за допомогою мережевих адаптерів (мережних карток), основним призначення яких, являється забезпечення взаємодії абонентських систем у рамках локальної мережі. З цією метою адаптери виконують ряд функцій, одна частина з яких не залежить від типу та характеру мережі, а друга частина визначається конкретним типом мережі.
Наявність високошвидкісних каналів передачі даних донедавна була основною відмінністю локальних мереж. Початково швидкість передачі в локальних мережах складала від 1 до 16 Мбіт/с, що було значно більше швидкості передачі в глобальних мережах. В широкорозповсюдженій мережі Ethernet інформація може передаватись зі швидкістю до 10 Мбіт/с. Сучасні локальні мережі забезпечують швидкість передачі понад 100 Мбіт/с. Висока швидкість передачі інформації в локальній мережі досягається ще й за рахунок максимального спрощення процедури вибору маршруту, комутації та проміжного збереження інформації в вузлах мережі.
За загальною конфігурацією (топологією) розрізняють: зіркоподібні, шинні, кільцеві і деревовидні топології локальних мереж.
Зіркоподібна локальна мережа характеризується наявністю центрального вузла комутації, до якого (чи через який) посилаються всі повідомлення. В якості центрального вузла комутації може використовуватись спеціальний комп’ютер – мережний сервер з функціями комутації і управління роботою всієї локальної мережі. В цьому випадку локальна мережа дуже подібна до системи телеобробки і може базуватись на її програмних та апаратних засобах, що і є однією з причин широкого використання зіркоподібної топології при розробці перших локальних мереж.
На мережевий сервер, крім основних, можуть бути покладені додаткові функції по узгодженню швидкостей роботи станцій і перетворенню протоколів обміну. Це дозволяє в рамках однієї мережі об’єднувати різнотипні абонентські системи.
Мал. 5.1. Зіркоподібна топологія мережі.
Поряд з перевагами, подібні локальні мережі володіють і рядом недоліків. Наприклад, при підключені великої кількості абонентських систем, підтримка високої швидкості комутації потребує значних апаратних затрат. Крім цього, значне функціональне навантаження центрального вузла визначає його складність, що, звичайно, відбивається на його надійності. В зв’язку з цим в більшості сучасних зіркоподібних мереж функції комутації абонентських систем і управління мережею розділені між комутатором і мережним сервером. Останній підключається до комутатора як абонентська система, але з максимальним пріоритетом, в цьому випадку структура центрального вузла суттєво спрощується, що в сполучені з високошвидкісними каналами дозволяє досягти достатньо високої швидкості передачі даних. Так, наприклад, в зіркоподібній мережі Ultra Net швидкість передачі даних складає 1,4 Гбіт/с.