Лекція 9 Економічні аспекти глобальних проблем

1. Причини виникнення та суть глобальних проблем. Класифікація глобальних проблем і шляхи їх розв’язання. Основні глобальні проблеми суча­сності.

2. Паливно-енергетична та сировин­на проблеми.

3. Еко­логічна криза та форми її прояву.

4. Необхідність і форми міжнародного співробітництва у розв'язанні глобальних проблем та розвитку світового господарства.

Питання перше. Причини виникнення та суть глобальних проблем. Класифікація глобальних проблем і шляхи їх розв’язання. Основні глобальні проблеми суча­сності.

Глобалізація – складний багатогранний процес, який поширюється на всі явища суспільного розвитку і пов’язаний з поглибленням інтернаціоналізації світової економіки, зростанням взаємозалежності національних держав, зумовлених прискореним рухом міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталу, високих технологій тощо.

Поняття „глобалізація” увійшло в науковий обіг у 80-ті роки ХХ ст. як відображення фундаментальних перетворень сучасної світової економіки, зумовлених посиленням дії загально цивілізаційних законів та закономірностей, які охоплюють усі сфери суспільного життя й формують постіндустріальну світову цивілізацію (рис.9.1).

Пов’язана з переходом від індустріальної до постіндустріальної стадії економічного розвитку

Означає якісно новий стан взаємозв’язків в економіці, політиці, екології на основі підвищення мобільності капіталу, робочої сили, інформації, ідей у світовому масштабі

Втілюється у зростаючій взаємозалежності країн світу в результаті інтенсифікації міжнародних переміщень товарів, послуг, міжнародних потоків капіталу, швидкої і широкої дифузії технологій тощо

Потребує спільних зусиль урядів держав і міжнародних організацій, регулювання на світовому рівні

Рис.9.1 Загальна характеристика процесу глобалізації

В умовах глобалізації інтернаціоналізація економіки на­буває нових рис:

— формується глобальне світове виробництво на осно­ві планетарного охоплення світової економіки транснаціо­нальними корпораціями і транснаціональними банками, розвитку довгострокових виробничих зв'язків, стратегічних альянсів, договорів про співдружність тощо;

— кардинально міняється зміст світових господарських зв'язків: темпи зростання міжнародної торгівлі випере­джають темпи зростання виробництва, а фінансові потоки перевищують трансакції, пов'язані з експортом товарів і послуг;

— змінюється спрямованість і структура міжнарод­ної торгівлі, зростає товарообмін наукомісткою, високотехнологічною продукцією між

розвинутими країнами;

— якісних перетворень зазнає фінансова сфера, зміню­ється її роль у світовій економіці на основі прогресуючого зростання валютних, фондових, кредитних ринків тощо;

— посилюється орієнтація розвинутих економік на розгортання всіх сфер людської активності: здатність ге­нерувати нові знання, швидко їх застосовувати, використо­вуючи сучасні методи обробки інформації;

—інтенсифікується пошук світового центру управлін­ня та інструментів регулювання глобальних світогоспо­дарських процесів.

Процес глобалізації розвивається під впливом сукуп­ності техніко-технологічних, соціально-економічних, політич­них та морально-етичних факторів (рис.9.2).

Фактори

глобалізацації

Технічні, технологічні:

– науково-технічний прогрес,

• революція в інформаційних та телекомунікаційних Технологіях;

• розвиток міжнародної інфраструктури, нових поколінь транспорту і зв’язку;

• технологічний прогрес в обробній промисловості тощо

Соціально-економічні:

• розвиток інтернаціоналізації виробництва на основі поглиблення міжнародного поділу праці;

• лібералізація сфери руху товарів і капіталів;

• зростаюча залежність національних економік від зовнішніх чинників;

• геоекономічні трансформації, пов’язані з розпадом соціалістичної системи господарювання та посиленням ринкової уніфікації сучасного світу

Політичні:

• взаємопроникнення макроекономічної політики урядів та центробанків;

• зростаюча орієнтація національних держав на зовнішні зв’язки;

• геополітичні зрушення, пов’язані з розпадом світової соціалістичної системи

Морально-етичні:

• послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків і звичаїв;

• зростання мобільності духовно-емоційного спілкування;

• інтернаціоналізація освіти, культурного простору тощо

Морально-етичні:

• послаблення ролі традицій, соціальних зв’язків і звичаїв;

• зростання мобільності духовно-емоційного спілкування;

• інтернаціоналізація освіти, культурного простору тощо

Рис.9.2 Фактори глобалізації

Форми прояву глобалізації:

— формування загальнопланетарного науково-інформа­ційного простору, світової комунікаційної мережі, глобаль­них технологічних систем;

— інтенсифікація міжнародних трансакцій, формуван­ня глобальних ринків робочої сили, товарів, інформаційних технологій на основі поступового демонтажу торговельних бар'єрів, підписання багатосторонніх торговельних угод тощо;

— бурхливе розширення світового фінансового ринку, різке збільшення обсягів і швидкості потоків капіталів, фінансових операцій, здійснюваних різними суб'єктами світогосподарських зв'язків;

— зростання відкритості й посилення взаємозалежності економік, господарсько-технологічне зближення країн, інтен­сифікація регіональних інтеграційних процесів, розвиток міжконтинентальної інтеграції тощо;

—становлення єдиного світового виробництва на основі інтенсифікації планетарної діяльності глобальних госпо­дарських комплексів (мультинаціональних компаній, багатопрофільних транснаціональних корпорацій, транснаціо­нальних банків, їхніх об'єднань тощо);

— міжнародний рух циклічних коливань економіки, біржових, валютних і фінансових криз; зближення процент­них ставок, внутрішніх і світових цін тощо;

— уніфікація ведення бізнесу, формування нової систе­ми глобального управління; зростання кількості наднаціо­нальних структур регулювання світового господарства, між­урядових та неурядових міжнародних організацій;

— інформаційно-культурне зближення народів, впрова­дження єдиних стандартів життя, уніфікація уподобань, цінностей, суспільної свідомості тощо;

— порушення рівноваги світової екосистеми, загострен­ня глобальних проблем.

Глобалізація – неодномірний, нелінійний процес, який виявляє неоднозначний, різноспрямований і суперечливий вплив на сучасний світогосподарський розвиток і економічну безпеку держав.

Глобальні проблеми — проблеми, пов'язані з при­родними, природно-антропогенними, суто антропогенними (у т.ч. економічними, соціальними) явища­ми, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації і мають загальнопланетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способами вирі­шення, а тому потребують координації зусиль усьо­го світового співтовариства.

Найзагальнішою причиною загострення глобальних про­блем є криза індустріальної цивілізації внаслідок:

— безсистемної, безконтрольної, безмежної утилізації ресурсів природи;

— низького рівня технологічної культури виробництва;

— максимізації, а не оптимізації. темпів економічного зростання;

— домінування технократичного підходу, послаблення антропогенних засад;

— масштабного впливу людської діяльності на навко­лишнє середовище й необмеженого вторгнення людства у біосферу;

— швидкої урбанізації населення планети, зростання гігантських мегаполісів і агломерацій, що супроводжується скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхли­вою автомобілізацією;

— поглиблення суперечностей між світовим економіч­ним розвитком і соціальним прогресом.

Особливості глобальних проблем:

— мають всезагальний, універсальний характер, загальнопланетарний зміст і значення, принципово важливі для долі всього людства;

— безпосередньо стосуються життєвих інтересів усіх верств населення, усіх країн і народів планети, усіх або знач­ної групи держав;

— мають взаємопов'язаний характер і суттєво вплива­ють на всі сфери суспільного життя;

— відображають поглиблення та ускладнення світогосподарських зв'язків;

— потребують залучення колосальних технологічних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, невідклад­них і рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства;

— можуть бути успішно вирішені при умові створення адекватної моделі стійкого розвитку людської цивілізації.

І. Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:

—надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо;

—раціональне природокористування і збереження нав­колишнього природного середовища;

—раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору;

—утилізація відходів життєдіяльності тощо.