48. Інтерпретація політичного процесу. Культурний код та концепція л. Пая

Категорія «політичний процес» розглядається в двох сенсах. У першому вона ототожнюється з терміном «політика» і протиставляється будь-якій іншій сфері суспільного життя (наприклад, економічної чи соціальної). В такому випадку специфіка політичної сфери пов'язується з діяльністю владних структур, що переслідують не офіційно проголошені, а реально існуючі цілі.

У другому - термін «політичний процес» висловлює динаміку політичного життя, змін до неї. Інакше кажучи, в цьому випадку специфіка категорії «політичний процес» полягає у відображенні динамічного аспекту політики, в контексті зміни її звичайного стану. Інша дослідницька парадигма використовується для аналізу політичного процесу в західній політології. Політичний процес описується в неї з точки зору взаємодії між соціальними суб'єктами і носіями політичної влади на основі виконуваних ними політичних ролей і функцій. Зміст і характер політичних взаємодій задаються системою культури соціальних суб'єктів і носіїв влади, політичної картиною світу, що існує у них. Отже, поняття «політичний процес» є тією універсалією, за допомогою якої забезпечується діалог індивідів, груп та їх культур, але не зумовлюється його результат. Ця універсалія створює можливість соціальним суб'єктам і носіям влади розмовляти на одній мові, приписувати політичним явищам одні й ті ж смисли, не обов'язково домовляючись при цьому. Ціннісне ставлення до світу політики, що лежить в основі політичних взаємодій, робить поняття «політичний процес» дуже важливим у політичній науці. Його значимість визначається орієнтаційно-ними можливостями, здатністю ставити певну трактування політики. В основі відповідного бачення політики лежить тип культури, який наказує соціальним суб'єктам і носіям політичної влади певні цінності, стандарти і норми політичної поведінки. У західній політології існують дві системи тіпагогі-зації політичних процесів. Перша з них створена в рамках порівняльної політології американським політологом Л. Паєм, який, порівнюючи політичний розвиток західних і незахідних країн, пов'язував їх принципові відмінності з культурним «Кодом», що визначає практичні орієнтації населення та його поведінку. Ці відмінності обумовлені цивілізаційними особливостями західного і «незахідного світу». Узагальнивши емпіричні спостереження, Л. Пай створив класичний «ідеальний тип» в дусі М. Вебера, здатний висловити своєрідність Заходу і унікальність незахідних суспільств. Протиставлення «Заходу» - «не-Заходу», засноване на відмінності культур, дозволяє зрозуміти, чому ідеї демократії розвивалися в межах історичного «Заходу» і були чужі буттєвих основ «незахідного світу».

Л. Пай розмежував політичні процеси західного і незахідного типу. У статті «незахідна політичний процес» він формулює 17 пунктів, по яких розрізняються політичні процеси в західних і незахідних суспільствах.1. У незахідних суспільствах немає чіткої межі між по літікі і сферою суспільних та особистих відношень.2. Політичні партії схильні претендувати на ви-ражі ня світогляду і представництво способу життя.3. У політичному процесі переважають кліки.4. Характер політичних орієнтації припускає, що керівництву політичних угруповань принале-жит значи тельно свобода у визначенні стратегії і тактики.5. Опозиційні партії і прагнуть до влади еліти часто виступають як революційних рухів.6. Політичний процес характеризується відсутністю ин теграціі серед учасників, що є наслідком отсутст вия в суспільстві єдиної комунікаційної системи.7. Політичний процес відрізняється значними мас штабами рекрутування нових елементів для виконання політичних ролей. 8. Для політичного процесу типово велика відмінність у політичних орієнтаціях поколінь.9. Незахідні суспільства відрізняються незначністю консенсусу щодо узаконених цілей і засобів полі тичного дії10. Інтенсивність і широта політичної дискусії мало пов'язані з прийняттям політичних рішень.11. Відмінною рисою політичного процесу яв-ляє ся високий ступінь суміщення і взаємозамінне-сти ролей.12. У політичному процесі слабо вплив органи-зовано них груп інтересів, що грають функціонально спеціалізованих рова ролі.13. Національне керівництво змушене апелюю-вать до народу як до єдиного цілого, нерозрізняючи в ньому соціальні групи.14. Неконструктивний характер незахідного політичного процесу змушує лідерів дотримуватися більш опреде ленних поглядів у зовнішній, а не у внутрішній політиці.15. Емоційні та символічні аспекти політи-ки відтісняють на другий план пошуки рішень конкретних під тань і загальних проблем.16. Велика роль харизматичних лідерів.17. Політичний процес обходиться в основному без уча сті «політичних брокерів».

Протиставлення «Захід» - «не-Захід" втрачає сенс у випадку аналізу товариств, що характеризуються плюралізмом мов, етносів та релігій (наприклад, Швейцарія, Бельгія, Люксембург).