Тема 2. 8.: сучасне діловодство в україні

1. Відродження національного ділового стилю.

2. Розвиток вітчизняної культури документу­вання.

Література:

1. Блощинська В.А.Сучасне діловедення: Навч.посібник. – Івано-Франківськ, 2000. - 270с.

2.Діденко А.Н.Сучасне діловодство: Навч.посібник. – 3-тє вид. - К.: Либідь, 2001. – 384с.

3.Корж А.В. Документація праводілової сфери: Навч. посібник . – К.: Інститут держави і права, 2003. – 240с.

Виявляючи волю й прагнення українського народу, Верховна Рада України 16 липня 1990 р. прийняла Декла­рацію про державний суверенітет України, в якій проголо­сила невід'ємне право української нації на самовизначен­ня, верховенство і самостійність, повноту і неподільність влади уряду республіки в межах її території.

Після спроби державного перевороту в Росії 19 серпня 1991р. Верховна Рада України, виходячи з права на само­визначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декла­рацію про державний суверенітет України, 24 серпня 1991р. проголосила незалежність України та створення са­мостійної Української держави — України.

1. Відродження національного ділового стилю

У преамбулі Закону Української РСР «Про освіту» ска­зано, що освіта — це основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою її є всебічний розвиток людини як осо­бистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її та­лантів, розумових і фізичних здібностей. А національний офіційно-діловий стиль мови саме й відображає рівень освіти нації та її культури. Отже, вироблення високолітературного, грамотного стилю ділового мовлення та вміння ним користуватись (складати документи й працювати з ними) є також одним з найважливіших завдань освіти взагалі.

У ст. 10 Конституції України, прийнятій на п'ятій сесії Верховної Ради України від 28 червня 1996 p., зазначено: «Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує її всебічний розвиток і функціонування в усік сферах суспільного життя на всій території України...» Відповідно до цього «Закон про мови в Українській РСР» поряд з визнанням суспільної цінності всіх національних мов визначає її як один з вирішальних чинників національної самобутності народу та надає їй статусу державної. Особливо важливо це тепер, коли ще не стабілізувалися процеси реформ у державному уп­равлінні. Найсуттєвішим моментом втілення в життя За­кону України про мови став саме перехід діловодства на державну мову. Це пояснюється нагальною потребою роз­крити за допомогою національного лексикону особливості документування управлінської діяльності в різноманітних сферах життя нашого суспільства.

2. Розвиток вітчизняної культури документування

Розбудова держави неможлива без відродження і розвит­ку культури документаційного забезпечення управління. За роки створення нової України

нагромаджено певний досвід практичного розв'язання різноманітних за обсягом, харак­тером і значенням управлінських завдань. Одержано чима­ло оригінальних рішень, зумовлених особливостями пе­рехідного періоду управління, становленням економіки, впровадженням різних форм підприємництва. Введена в дію Примірна інструкція з діловодства в міністерствах і відомствах України, органах державної влади, місцевого та регіонального самоврядування, розроблено Державний стандарт України з діловодства і архівної справи, введено в дію державний класифікатор управлінської документації, державний класифікатор професій, декретами Кабміну Ук­раїни представлено законодавство про нормативні доку­менти (технічні норми), Мінстатом України затверджені нові типові форми документів, набув сили Закон України «Про державну службу».

Організаційні основи управлінської діяльності в такому контексті набули характеру вирішальної умови ефектив­ності управління як різновиду інтелектуальної праці. Йо­го технологічна частина: загальні вимоги до управлінсь­кого стилю, організації документаційного забезпечення управління, операційної діяльності різних категорій пра­цівників, кадрового діловодства тощо, визначаються тією культурою управлінського професіоналізму, від якої зале­жить успіх будь-якого підприємства і держави загалом.

Новим господарським структу­рам сучасної України, вільної від адміністративно-командної системи, необхідно критично проаналізувати організацію діловодства в минулому, взяти з неї все цінне, обмежитись необхідним мінімумом документів та справ, не «роздуваючи» їх до не­потрібних розмірів; удосконалити документування управління.

У створенні суверенної України можна відзначити як певні досягнення, так і наявні труднощі, відчутні не­доліки, невикористані можливості. Хочеться вірити, що багатий на кадровий і науково-технічний потенціал ук­раїнський народ зможе подолати всі перешкоди і стати на цивілізований шлях розвитку завдяки програмній само­організації, в якій право і культура документаційного за­безпечення управління посідатимуть чільне місце.

РОЗДІЛ 3: ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЛОВОДСТВА В УСТАНОВІ