2.2.2. Аварії з викидом сильнодіючих отруйних речовин (сдор)

Хімічно небезпечним об'єктом (ХНО) вважається об'єкт гос­подарювання, при аваріях і руйнуваннях якого можуть відбутися масові ураження людей, тварин і рослин сильнодіючими отруйни­ми речовинами.

До ХНО відносяться:

• підприємства хімічної галузі промисловості, які виробляють чи використовують СДОР;

• підприємства по переробці нафтопродуктів;

• підприємства інших галузей промисловості, які використо­вують СДОР;

• підприємства, які мають на оснащенні холодильники, водонапірні станції, очисні споруди, що використовують хлор і аміак;

• залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах пе­реміщення СДОР;

• транспортні засоби, контейнери і наливні потяги, автоцис­терни, річкові і морські танкери, які перевозять хімічно небезпечні продукти;

• склади і бази, на яких зберігаються запаси речовин для дез­інфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки.

В зонах можливого хімічного зараження проживає близько 20 млн. чоловік, що становить 38,5% населення. 321 адміністратив­но-територіальна одиниця (АТО) має ступінь хімічної небезпеки, з них до першого ступеня відносяться 154 АТО, до другого — 47 АТО, до третього — 108 АТО.

На території Донецької області 145 ХНО, з них: 1-го ступеня хімічної небезпеки — 2 (Горлівське п/о «Стирол», базовий склад хлору Верхньокальміуської фільтрувальної станції); 2-го ступеня хімічної небезпеки — 5 (Макіївська фільтрувальна станція, Єнакієвський КХЗ, Горлівський хімічний завод, склад аміаку в с. Гра­нітне); 3-го ступеня — 65 об'єктів і 73 некатегорійованих хімічно небезпечних підприємств.

Хімічно небезпечні об'єкти м. Маріуполя представлені в табл. 2.6.

Сильнодіючі отруйні речовини (СДОР) — це токсичні хімічні речовини, що застосовуються в господарських цілях і здатні при витіканні зі зруйнованих чи ушкоджених технологічних ємностей, сховищ і устаткування, викликати масові ураження людей.

За своїми вражаючими властивостями СДОР поділяються на такі групи:

• речовини з переважно задушливою дією (хлор, фосген, хлорпікрин та ін.);

• речовини переважно загальноотруйної дії (окис вуглецю, ціаністий водень та ін.);

• речовини задушливої та загальноотруйної дії (аміак, акрилонітрол, азотна кислота й окисли азоту, сірчистий ангідрид, фто­ристий водень);

Таблиця 2.6.

Хімічно небезпечні підприємства м .Маріуполя

Найменування хімічно небезпечного об’єкта	Найменування і кількість СДОР, m		Можливі масштаби хімічного зараження
	максимально можлива	в одиничній ємності, m	Глибина розповсюдження зараженого повітря, км	Площа вогнищ ураження, км2	Кількість людей у вогнищах ураження, тис.чол.
1. Районне управління „Укрпромводчермет”	Хлор 114	57	20	166	130
2. ВАТ ММК ім. Ілліча	Аміак 60	30	2,1	13,8	2,7
3.Маріупольський коксохімзавод (ВАТ „Маркохім”)	Бензол 500	176	1	3,1	0,85
4. Маріупольський графітовий комбінат „Маркограф”	Соляна кислота 40	20	2,4	18,1	2,7
5. ВАТ Маріупольський пивоварний завод	Аміак 6	6	1,8	10,2	1,4
6. ЗАТ Комерційний центр „Азовсталь” (дві бази)	Аміак 6,5	6,5	2,77	14,3	1,9
7. Концерн „Азовмаш”	Азотна кислота 46	46	3	22,2	65
8. Маріупольський холодокомбінат	Аміак 20	20	3,2	44,8	2,2
9. Управління громадського харчування і торгівлі „ММК”	Аміак 16	16	3,3	34,1	1,8
10. ЗАТ „Маріупольський м’ясокомбінат” (два цехи)	Аміак 35	35	6,82	75,4	8,8
11. ЗАО „Маріупольський міськмолокозавод”	Аміак 10	10	2,41	18,2	7,0
12. Міськводоканал (два об’єкти)	Хлор 33	2	9,36	137,2	11,2
13. Радіаторний завод (два майданчики)	Соляна кислота 61,5	61,5	6,64	69,2	16,2
14. Маріупольський виробничий рибоконсервний комбінат	Аміак 15	10	2,41	18,2	1,4

• речовини, які діють на генерацію, проведення і передачу нервового імпульсу — нейротропні отрути (сірковуглець, тетраетилсвинець, фосфорорганічні сполуки й ін.);

• речовини задушливої і нейротропної дії (аміак, гептил, гідрозин та ін.);

• метаболічні отрути (окис етилену, дихлоретан та ін.).

Токсичність властивостей СДОР, яка визначає їх отруйність, що характеризується смертельною, вражаючою і граничною кон­центрацією.

За ступенем токсичності СДОР, які надходять в організм че­рез органи дихання і шлунково-кишковий тракт, можна розділити на шість груп (таблиця 2.7).

Таблиця 2.7.

Групи токсичності	Середня смертельна чи частково смертельна концентрація
Надзвичайно токсичні Високотоксичні Сильнотоксичні Помірнотоксичні Малотоксичні Практично нетоксичні	менше 1 1-5 6-20 21-80 81-160 більше

До надзвичайно і високотоксичних СДОР відносяться сполу­ки миш'яку, ртуті, кадмію талію, свинцю, цинку, нікелю, заліза, фо­сфору, хлору, брому, синильної кислоти і деякі інші сполуки.

До сильнотоксичних хімічних речовин відносяться сірчана, азотна, соляна, ортофосфорна, оцтова й ін. кислоти, луги (аміак, їдкий калій, натрій, хлористий і бромистий метил), деякі силь­нодіючі сполуки (гідроз, нітротолуол, нітробензол).

Особливу групу представляють пестициди — препарати для боротьби зі шкідниками сільського господарства, багато з яких до­сить токсичні для людини.

Як кількісну характеристику вражаючої дії різних токсичних для людей і тварин сполук використовують поняття токсодози.

Токсодоза — кількість речовини (в одиницях ваги), віднесена до одиниці об'єму і до одиниці часу. Токсодоза характеризує кіль­кість токсичної речовини, поглинутої організмом за певний інтер­вал часу.

• чисельність населення, яке опинилося в зоні можливого затоплення;

• число загиблих, поранених, людей, які залишилися без домівок;

• кількість населених пунктів, що потрапили в зону затоп­лення (міста, селища, сільські населені пункти — затоплені цілком, частково, які потрапили в зону підтоплення тощо);

• кількість житлових будинків і будинків соціально-культур­ного призначення, пам'ятників історії та культури;

• кількість об'єктів народного господарства, довжина заліз­ничних і автомобільних шляхів, лінії електропередач, зв'язку, інші комунікаційні елементи, що опинилися в зоні затоплення;

• площа затоплення сільськогосподарських угідь;

• кількість загиблих сільськогосподарських тварин.

В цілому наслідки характеризуються величиною збитків, які наносяться народному господарству і населенню.

Прямі збитки, обумовлені руйнуваннями й іншими безпосе­редніми втратами в результаті гідродинамічних аварій, і непрямі збитки, пов'язані з порушенням нормальної господарської діяль­ності, становлять 70% і 30% від загальних збитків відповідно.