РЕФЕРАТ

на тему:

Соціологічне знання:

передумови виникнення та етапи становлення

ПЛАН

1. Логіка виникнення соціологічного знання

2. О.Конт — засновник соціології

3. Г.Спенсер як продовжувач позитивістської лінії в соціології

4. Соціологічний позитивізм

5. Соціологічна концепція марксизму

6. Соціологічний психологізм

Висновки

Використана література

1. Логіка виникнення соціологічного знання

Соціологія як самостійна галузь наукового знання виникла досить пізно, у 40-х рр. XIX ст., і являє собою порівняно молоду науку. Але формування і накопичення знань про суспільство та його розвиток, місце і роль в ньому людини почалося з давніх давен, опираючись на уявлення первісних людей, відображені у міфах, легендах та героїчному епосі. З часом, десь близько двох з половиною тисячоліть тому, на базі первісної міфології виникає філософія, яка на перших етапах свого існування була сукупним знанням про світ і містила в собі елементи астрономічних, математичних, фізичних та інших знань. Окремою галуззю філософії як «цариці всіх наук» поступово стає соціальна філософія, вбираючи в себе чисельні спроби пояснення суспільних явищ, суті і призначення людини.

Крім філософії, пізнанням соціальних процесів і явищ займалася також історія. Як слушно зазначає вітчизняний-соціолог М.В.Захарченко, у стародавньому світі розвиток філософії та історії здійснювався паралельно, але ці два пізнавальні процеси ніколи не перетиналися: пізнавальний досвід історичної науки не вивчався філософією, а соціально-філософський аналіз суспільних проблем практично залишався поза історією. Філософія з її абстрактно-умоглядним розумінням соціальної дійсності була дуже далекою від реального суспільного життя в його неповторно-індивідуальних проявах, а історія уникала філософсько-теоретичних узагальнень, будучи скерованою саме на дослідження і опис унікальних і неповторних явищ та історичних осіб. До того ж історію завжди вважали наукою про минуле; соціапьна ж філософія більше тяжіла до спроб розуміння сучасного їй світу. Тому саме соціальну філософію можна вважати попередницею соціологи.

Однак філософи давнини не розглядали суспільство як окреме і самостійне утворення, що має свої власні закони і механізми розвитку. Для них суспільство та суспільне життя виступають складовою частиною загального космічного буття, незалежного від людини та її волі. Відтак і суспільство філософами древнього світу розглядається не як суб'єкт, не як цілісний соціальний організм, що саморозвивається й самовдосконалюється, а як простий або складний об'єкт вивчення по аналогії до інших природних об'єктів. До того ж стародавні філософські уявлення про суспільство і людину носили умоглядний, позадослідний характер.

Отже, з сивої давнини, впродовж тисячоліть історії людства домінуючою залишалася думка про органічну належність людини до природного світу (чи це був космос, чи земний світ), про людину як частку природи, підвладну природним законам, про суспільство як продовження і вищий продукт природи.

Подальший розвиток філософії, виділення з неї природничих наук, не змінюючи панівної думки щодо сутності людини й суспільства, вносить певні корективи у спроби їх тлумачення і дослідження. З доби Нового часу (XVII ст.) починає формуватися переконання, що суспільні процеси і явища можуть досліджуватися за допомогою методів природничих наук, що дасть змогу подолати абстрактність і описовість, забезпечить здобуття науково достовірного, дослідна підтвердженого знання про суспільний простір і діючу в ньому людську особистість.

Але всі ці намагання забезпечити науковість у поглядах на суспільство і людину здійснювались у рамках старої класифікації наук, в якій не знаходилось місця соціальній сфері як окремому предмету дослідження. Перший, хто переглядає усталену класифікацію наук і виділяє в ній окрему науку про суспільство, є французький вчений Огюст Конт (1798-1 857), якого і вважають засновником соціології. В його шеститомній праці «Курс позитивної філософії» вперше вжито назву «соціологія» і обгрунтовано її предмет і метод.