Злочинів у сфері господарської діяльності

В умовах перехідного періоду до ринкової економіки особливого значення набу­вають злочини, пов'язані з різними формами власності, що вчиняються з викорис­танням господарських операцій міждержавними і недержавними секторами еконо­міки, наприклад, бартерні угоди, взаємні заліки, натуральні розрахунки, безготівкові операції, різні махінації з цінними паперами, валютою. Такі злочини в практиці і літе­ратурі одержали назву економічних. Українське законодавство не використовує по­няття «економічні злочини». Разом з тим розглядає їх у розділах Кримінального ко­дексу «Злочини проти власності» і «Злочини в сфері господарської діяльності». У пер­шому розділі вміщені традиційні випадки, присвячені злочинним заволодінням чужим майном, а в другому — відомі: контрабанда, операції з грошовими коштами у кредит­но-банківській сфері, валютою, приховування валютного виторгу, легалізація грошо­вих коштів і майна, здобутого незаконним шляхом, приховування прибутку і ухилен­ня від сплати різних зборів, фіктивне підприємництво тощо.

Вище відзначалося, що для розробки криміналістичної методики розслідування кримінально-правова класифікація злочинів має методологічне значення, хоча вона побудована за іншою ознакою, ніж криміналістична класифікація. Підста­вою для криміналістичної класифікації є спосіб вчинення злочину, оскільки його засоби (знаряддя) служать слідоутворюючими об'єктами в ідентифікаційному про­цесі пізнання, тобто встановлення за слідами знарядь, не тільки ЯК діяв злочи­нець, а й прогнозувати: був він СВОЇМ чи ЧУЖИМ стосовно майна, яким він за­володів.

Криміналістичний аналіз злочинів, що вчиняються у сфері господарської діяль­ності, за способом вчинення злочину дозволяє розділити всі злочини на п'ять груп: 1) злочини, що вчиняються шляхом підробки грошей, цінних паперів тощо; 2) зло­чини, що вчиняються шляхом ухилення, тобто невиконання розпоряджень, закон­них дій (ухилення від сплати податку, погашення кредиторської заборгованості та ін.); 3) злочини, що вчиняються шляхом порушення законодавства в сфері господарсь­кої діяльності про вимірювальні прилади, товарні знаки тощо; 4) злочини, що вчи­няються з використанням підроблених акцизних марок, клейм і т.ін; 5) злочини, що вчиняються шляхом шахрайства, обману (фальсифікація товару, сировини, пере­сортиця і тощо).

Історично склалося так, що серед так званих господарських злочинів у криміна­лістиці раніше розглядалися фальшивомонетництво, присвоєння, розтрата, вима­гання, шахрайство. Тому вданому підручнику розглядаються лише деякі методики окремих злочинів, так звані податкові і легалізація.

502 Салтевський М. В. Криміналістика

Г лава 57. Основи розслідування злочинів, що вчиняються ухиленням від сплати податків, зборів та інших платежів

57.1. Криміналістична характеристики

Податок — це державний збір з населення, підприємств і організацій будь-якої форми власності. Ухилення від сплати податків утворює податковий злочин. Ухи­лення — це дія, вчинювана особою різними способами, наприклад, умисне непо­дання податкових декларацій і розрахунків, приховування (заниження) об'єктів опо­даткування, неповернення виторгу в іноземній валюті, несплата податків, зборів і обов'язкових платежів, непогашення кредиторської заборгованості. Такі злочини дозволяють одержувати майнові вигоди стосовно добросовісних платників податків, дестабілізують податкову політику держави.

Предметом безпосереднього посягання тут є матеріальні цінності, насамперед гроші, валюта.

Спосіб вчинення даного виду злочинів — це ухилення від сплати обов'язкових платежів шляхом злочинних операцій з бухгалтерськими документами, зокрема:

а) завищення в первинних чи звітних документах даних про матеріальні витрати;

б) неправдива заява в первинних чи звітних документах даних про виторг; в) за­ ниження (приховування) об'єкта оподатковування; г) приховування прибутку за зговором з керівниками підприємств, що користуються пільгами з оподаткову­ вання.

Слідову картину утворюють матеріальні сліди злочинних операцій з бухгалтерсь­кими та іншими документами, що відображають діяльність фізичної особи, підприє­мства, організації. Тут може бути як інтелектуальна, так і матеріальна підробка (як виготовлення нових фальшивих документів, так і внесення усіляких виправлень у діючі).

Особа злочинця. Коло суб'єктів злочину обмежене. Це, як правило, «тандем»: керівник підприємства і головний бухгалтер. Злочинці характеризуються високим соціальним статусом, міцною установкою на досягнення поставленої мети, твер­дим розподілом ролей у злочинній групі, розгалуженим соціальним зв'язком з дер­жавними і комерційними структурами.

До числа членів злочинних груп входять касири, економісти та інші особи з уп­равлінського апарату. Однак їх роль обмежена, вони є тільки старанними виконав­цями окремих операцій і можуть не знати про їх незаконність, а лише здогадуватися про справжню мету і прибуток, про механізм вчинення і приховування злочину.

57.2. Порушення кримінальної справи у типових ситуаціях

При виявленні ознак податкового злочину зустрічаються дві типові ситуації: а) платник податків явно ухиляється від сплати податків та інших обов'язкових пла­тежів, тобто ознаки протиправної дії суб'єкта очевидні; б) платник податків справ­но сплачує податки і обов'язкові платежі, але значно меншу суму, ніж передбачена законодавством. При цьому він приховує об'єкт оподатковування або його реальні розміри (приховує вид діяльності, реальний прибуток).

Розділ XVI. Основні методики розслідування починів у сфері господарської діяльності 503

У першому випадку справу порушують за фактом виявлення ознак злочину, інформація про них надходить до правоохоронних органів з офіційних органів, що відповідають за збір податків і платежів.

У другому випадку кримінальну справу порушують за матеріалами оперативних розробок органів дізнання Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки, подат­кової міліції, а так само за матеріалами перевірок державних контрольно-ревізійних органів, матеріали від яких надходять у прокуратуру, органи внутрішніх справ, Служ­би безпеки і податкової міліції, наділені функціями досудового слідства (ст. 102 КПК).

Як у першому, так і в другому випадку проводиться попередня перевірка, але різна за змістом і суб'єктами її здійснення. Оскільки заяви і повідомлення надхо­дять у прокуратуру або орган дізнання, то перевірку проводить прокурор, слідчий або орган дізнання. Якщо в повідомленні достатньо ознак, а додані документи підтверджують їх реальність, то слідчий порушує кримінальну справу і починає роз­слідування. Утих випадках, коли в повідомленнях є вказівка наявні ознаки, але вони не підтверджені доданими чи документами або сукупність їх не дозволяє судити про наявність злочину, то слідчий призначає дослідчу перевірку. Звичайно він прово­дить її гласними (ревізія, відібрання пояснень, витребування документів) або не­гласними діями, здійснення яких доручає органу дізнання. План попередньої пере­вірки слідчий складає разом з органом дізнання.

Зібрані органом дізнання матеріали попередньої перевірки передаються слідчо­му, останній оцінює їх достатність і приймає рішення: порушити кримінальну спра­ву, або продовжити перевірку, або припинити її.

Матеріали попередньої перевірки — це результат гласної і негласної діяльності. Всі вони концентруються в слідчого, який сам або разом із прокурором (начальни­ком слідчого відділу) аналізує їх і приймає відповідне рішення в порядку ст. 97 КПК.

Для аналізу первинну інформацію корисно групувати за джерелами: а) джерела, одержані гласними організаційно-тактичними діями слідчого (повідомлення, ви­требувані документи, дані огляду місця події, ревізій); б) джерела, одержані неглас­но, шляхом проведення оперативно-розшукових заходів (дані інструментального спостереження, документування, зняття інформації з мереж зв'язку тощо).

Оцінка інформації здійснюється на основі закону достатньої підстави, «якщо то..., то це». Однак твердого зв'язку між причиною і наслідком не існує, він звичай­но виражається імовірністю. Тому, щоб стверджувати якийсь наслідок (подія, факт), збільшують кількість умов, обставин, що характеризують його. Суб'єктивна оцінка констатує вид і форму зв'язку: об'єктивний і суб'єктивний, груповий і індивідуаль­ний (А.А. Ецсман, 1967).

Результати попередньої перевірки створюють інформаційне поле, оцінюючи яке можна сконструювати наступні ситуації: 1) є достатні дані про наявність відкритого податкового злочину; 2) є достатні дані про прихований податковий злочин; 3) дос­татніх ознак про відкритий чи прихований податковий злочин немає; 4) ознак про відкритий чи прихований податковий злочин узагалі немає.

Відповідно до цих ситуацій слідчий приймає процесуальні рішення: у випадку першої і другої ситуацію порушує кримінальну справу, у випадку третьої - про­довжує дослідчу перевірку, а при четвертій - відмовляє в порушенні кримінальної справи.

504 Салтевський М. В. Криміналістика

5 7.3. Організаційно-тактичні досудові дії слідчого

Досудова діяльність слідчого після порушення кримінальної справи включає планування, слідчі дії, організаційні та оперативно-розшукові заходи.

Вся діяльність слідчого здійснюється в рамках типових ситуацій. Для першої названої ситуації, найбільш сприятливої, загальна версія стосується встановлення причини ухилення: а) матеріально-фінансова неспроможність платника податків: б) розкрадання податку і обов'язкових платежів шляхом присвоєння, розтрати; в) наявність бухгалтерських помилок. Якщо в основу планування загальних версій були покладені не причини ухилення, а спосіб, тоді приблизні загальні версії можуть бути такими: а) приховання оподатковуваного прибутку вчиняється за рахунок занижен­ня виторгу в обліково-звітних документах. Останнє реалізується шляхом занижен­ня ціни товару, що продається; оплати товару бартером; фальсифікації записів у пер­винних документах; б) приховування вчиняється внаслідок заниження кількості об'єктів оподаткування або приховування від обліку взагалі (використання комер­ційної діяльності, не передбаченої статутом, заниження кількості торгових точок тощо).

Окремі версії залежать від конкретних обставин справи. Принаймніі версії можна будувати по особах, оскільки суб'єктами ухилення від сплати податків шляхом при­ховування прибутку, виторгу і фальсифікації первинних облікових і звітних доку­ментів є керівник, головний бухгалтер і бухгалтер підприємства.

Початковими слідчими діями є виїмка, огляд, допит, обшук, конфіскація майна, затримання. До числа подальших відносять експертизу. Слідство починається з виїм­ки документів, якщо злочинцям відомі факти попередньої перевірки до порушення кримінальної справи. Якщо перевірка проводилася негласно і злочинці не мають інформації про це, то доцільно замість виїмки проводити обшук у службових при­міщеннях бухгалтерії, сховищах документів. Раптовий обшук дозволяє виявити до­кументи, махінації щодо їх приховування, знищення злочинцями. Виїмка допускає вилучення відомих документів, що зберігаються у відомому місці. При обшуку в при­міщенні одночасно проводиться особистий обшук осіб, які перебувають в при­міщенні, що є більш ефективним, ніж виїмка. Обшук і виїмка провадяться на за­гальних підставах з дотриманням відомої тактики і вимог.

Огляд. Огляд проводиться головним чином щодо вилучених документів у кабі­неті слідчого за участю фахівця. Слідчий при огляді вирішує питання про відносність і допустимість, тобто використанні документа в доказуванні. При цьому звертають увагу на наступне: які факти, обставини підтверджує документ; як він виконаний, яким способом, які в ньому є зміни. Оглянуті документи необхідно долучити до спра­ви як речові докази.

Огляд місця події проводиться відразу ж після виїмки. При цьому, крім доку­ментів, оглядаються техніка, інформація на твердих і м'яких дисках у разі потреби копіюється, а м'які дискети вилучають. З'ясовуються обставини захисту комп'ю­терної техніки, яка фірма обслуговує комп'ютерну техніку, вилучають договір, з'я­совують, чи користується підприємство зв'язком ІНТЕРНЕТ, які шифри входу і збе­реження інформації.

Допит. Допит підозрюваних треба відкласти, доки слідчий не збере достатню інформацію для спілкування. Тому допитують спочатку свідків: товаришів послужбі.

Розділ XVI. Основні методики розслідування злочинів у сфері господарської діяльності 505

з найомих, родичів, співробітників взаємопов'язаних підприємств по комерції, ви­робництву, податкових інспекторів, працівників ОВС за місцем проживання плат­ників податків.

Відомості, що цікавлять слідство при розслідуванні ухилення від сплати податків і обов'язкових платежів, повинні стосуватися причин ухилення, способів ухилення, фінансово-матеріальної спроможності підприємств (чи одержують співробітники зарплату, яким майном володіє керівництво, яка фінансово-господарська діяльність підприємства).

Обшук — ефективна слідча дія, якщо слідство у справі починається з обшуку службових приміщень, робочого місця підозрюваних, одночасного проведення об­шуку за місцем проживання, на дачі. Накладається арешт на майно, а при достатніх підставах проводять затримання підозрюваного, щоб виключити вплив останнього на співучасників, що перебувають на волі. Якщо підозрюваний перебуває на волі під підпискою, то слідчий доручає органу дізнання вести оперативне спостережен­ня за його діями, відстежувати і документувати зв'язки, прослухувати телефонні роз­мови. Обов'язково проводяться опис майна і накладення арешту на майно.

До наступних слідчих дій відносять провадження судових експертиз: судово-економічної, судово-товарознавчої і криміналістичної. Серед криміналістичних екс­пертиз особливе місце посідає техніко-криміналістичне дослідження документів, почеркознавче і техніко-криміналістичне дослідження комп'ютерних засобів і за­собів комунікації (телефонів з автовідповідачами, локальних комп'ютерних мереж).

506 Салтевський М. В. Криміналістика

Г лава 58. Основні розслідування легалізації («відмивання») грошових коштів або іншого майна