51.2. Особливості порушення кримінальних справ про вбивства,

заподіяння шкоди здоров 'ю, незаконне позбавлення волі

і недоторканність людини

Тактика порушення кримінальних справ опосередкована слідчими ситуаціями, що виникають після одержання інформації про ознаки злочину.

В теорії і практиці розглядають дві ситуації: 1) порушення кримінальної справи за фактом виявлення трупа з ознаками насильницької смерті; 2) за фактом зник­нення людини. При встановлених наступних обставинах: а) труп знищений (спале­ний, розчинений в агресивній рідині); б) встановлене місце поховання трупа, але на

450 Салтевський М. В. Криміналіст

ц ьому місці побудований житловий масив, знаходиться смітник і виявлення тр\ стає економічно недоцільним.

Оцінюючи другу ситуацію про людину, що безвісти зникла, слідчий повиь. зібрати інформацію про те, що цю людину, найімовірніше, вбито. Для цього він здійснює попередню перевірку, суть якої полягає в організаційно-оперативній пе­ревірній діяльності, здійснюваній головним чином органами дізнання. Слідчий над­силає запити: 1) за місцем роботи зниклого; 2) в органи міліції (можливо, він затри­маний); 3) в ізолятори тимчасового утримання; 4) у медичні витверезники; 5' лікарні; 6) в організації з набору робочої сили для використання усередині країни або направлення за кордон; 7)у військові комісаріати; 8) до родичів і близьких знайо­мих; 9) у криміналістичні обліки, зокрема картотеку невпізнаних трупів.

Наприклад, перевіркою не встановлено ознак, які свідчать про те, що зниклі мертвий. Тоді діють так: якщо аналіз матеріалів перевірки свідчить про її недобро­якісність, то слідчий складає додатковий план перевірки і здійснює його, залучаючи нові сили і засоби. Якщо ж вичерпані всі реальні оперативно-технічні і організацій­но-тактичні можливості, а місце перебування зниклого чи його труп не встановле­но, то слідчий порушує кримінальну справу і проводить розслідування «без трупа У деяких випадках труп, справді, не можна знайти, оскільки він знищений або по­хований у такому місці, що виявлення його сучасними засобами неможливо. Так. один із 9 трупів злочинець вивіз на міський смітник Луганська. Через рік злочинець показав місця поховання 8 трупів, останки яких були виявлені. Знайти останній труп було неможливо, тому що він знаходився під 12-метровим шаром сміття, що зібра­лося за рік.

51.3. Організаційно-тактичні основи початкового етапу

досудового слідства при порушенні кримінальної справи

за фактом виявлення трупа

Початковий етап організаційно-тактичної діяльності слідчого характеризуєть­ся: 1) невідкладністю слідчих дій; 2) оперативністю і раптовістю оперативно-розшу-кових заходів та 3) організаційно-управлінською діяльністю щодо зосередження сил і засобів для розкриття злочину за гарячими слідами. До числа невідкладних слідчих дій відносять: огляд трупа, впізнавання, впізнання, допит свідків-очевидців, екс­пертизу трупа.

На місце виявлення трупа, як правило, виїжджає слідчо-оперативна група (СОГ) у складі: слідчого, прокурора-криміналіста, технічного помічника слідчого, інспек­тора карного розшуку, дільничного інспектора, фахівця і понятих. Нерідко в огля трупа беруть участь прокурор і начальник міліції району, міста. Однак керує СОГ слідчий.

Формування СОГ і організація огляду залежать від ситуацій виявлення трупа, що складаються. За місцем виявлення трупа розрізняють: 1) огляд трупа в при­міщенні; 2) на відкритій місцевості; 3) у водоймі; 4) у важкодоступних місцях, де слідчий безпосередньо не може досліджувати обстановку події. Удвох останніх ви­падках функції огляду слідчий надає фахівцю, наприклад водолазу, для огляду місця виявлення трупа на дні водойми. Практиці відомі випадки, коли слідчий надяг. скафандр і сам обстежував місце події. Огляд трупа, виявленого в каналізаційні

Розділ XIV. Основні методики розслідування злочинів проти життя, здоров'я і гідності 451

з ідстійниках, загазованих шахтах, вимагає обережності, застосування протигаза, геспіратора. У загазованих вибоях, як правило, слідчий доручає огляд представни­кам гірничорятувальної служби, яких включають у СОГ як фахівців. Після ліквідації наслідків слідчий сам оглядає труп.

Таким чином, огляд трупа у важкодоступних місцях розпочинає фахівець-технік, а закінчує слідчий після витягування трупа з небезпечної зони.

Огляд трупа в приміщенні або на місцевості слідчий проводить самостійно з особистою участю фахівця — судового медика. Починаючи огляд, слідчий фіксує місце розташування трупа, його позу і сліди, що знаходяться біля нього. Безпосе­реднє дослідження трупа слідчий доручає фахівцю, дії останнього фіксує слідчий, звертаючи увагу на сліди, частини тіла трупа, які необхідно досліджувати насампе­ред і вилучити. Огляд тіла звичайно починається згори вниз з дослідження одягу, потім труп роздягають і оглядають оголене тіло. При цьому в протоколі обов'язково відображаються: стать, статура, приблизний вік, температура тіла в пахвових запа­динах на початку і наприкінці огляду; температура навколишнього середовища; на­явність трупних плям; характер трупного задубіння; гниття; положення язика, ока; вид живота; стан заднього проходу; статевих органів. Опис трупа в протоколі здійснює сам слідчий зі слів фахівця і відображає місце розташування, форму, розмір, колір ознак. Паралельно дослідженням місце виявлення і труп фіксують фотозйом­кою або відеозаписом. Описуючи сліди-ушкодження не можна робити однозначні висновки про механізм і час їх утворення, яке застосовувалося знаряддя, які з уш­коджень були фатальними тощо. Це питання для судової експертизи.

За способом заподіяння смерті розрізняють: 1) огляд трупів, що піддавалися дії високих температур; 2) огляд трупа, що перебував у петлі; 3) огляд загиблих внаслі­док падіння з висоти; 4) огляд загиблих при ДТП, залізничних і авіакатастрофах; 5) огляд загиблих при впливі радіаційних, високочастотних, електромагнітних випро­мінювань і дії вибухових речовин. У цих випадках до СОГ слідчий включає фахівців з відповідних галузей знань, наприклад, інженерів з радіаційного захисту, вибухової техніки, автотехніки тощо.

На початковому етапі паралельно з оглядом слідчий організує розкриття зло­чину за гарячими слідами. Після прибуття на місце події він доручає дільнично-інспектору і співробітнику карного розшуку почати розкриття за гарячими слідами: а) зібрати інформацію про факт виявлення трупа (хто, коли знайшов труп); б) встановити особу загиблого; в) виявити можливих свідків (хто міг бачи­ти, чути); г) здійснити подвірний (поквартирний) обхід у пошуках злочинця та інформації про подію і потерпілого, якщо встановлено його особу; ґ) за наяв­ності запахових слідів застосувати службово-розшукового собаку; д) заблокува­ти вокзали, аеропорти; сповістити КПП на автомагістралях; є) встановити опе­ративне спостереження за місцями ймовірної появи злочинців; ж) на основі ре-льтатів огляду визначити деякі ознаки одягу і зовнішності злочинця і організувати затримання підозрюваних.

До числа невідкладних слідчих дій, крім огляду, звичайно відносять впізнання, топиш свідків, провадження судово-медичної експертизи, а при встановленні особи — ігіяд місця проживання і робочого місця за місцем служби; допит родичів, близьких і товаришів по службі; при огляді місця проживання і робочого місця вилучаються гсобисті документи, листування, щоденники, прижиттєві фотознімки.

452 Саптсвський М. В. Криміналіі

Д опит свідків. При виявленні трупа в числі свідків можуть бути: 1) очевидці чину; 2) особи, що знайшли труп; 3) громадяни, які випадково опинилися на \ злочину; 4) родичі, знайомі, товариші по службі.

Допити різних свідків спрямовані на встановлення даних:

а) про особу, що заподіяла смерть потерпілому. У зв'язку з цим треба з'ясувати, чи знає свідок людину, якій заподіяно смерть; де, коли з нею зустрічався, чи може на­ звати її прізвище, місце проживання або роботи; які її зовнішні ознаки; чи не б; свідок яких-небудь осіб на місці події до або після події;

б) про потерпілого. Необхідно з'ясувати: чи знає свідок потерпілого, хто він, де проживає, як його прізвище; які ознаки зовнішності; який спосіб життя вів потер­ пілий; який його характер; був він життєрадісний, товариський, похмурий; які пла­ ни будував на життя; чи не вирізнявся підвищеною обережністю; чи боявся злодіїв, здирників; не мав намір покінчити життям; яка обстановка в родині, не ревнував дружину, чи не влаштовував скандали; чи зловживав спиртними напоями, бився:

і за яких обставинах свідок бачив потерпілого, чи не очікував кого-небудь останнім, куди збирався піти, поїхати, когось зустріти; які цінності, предмети мав при собі-Якщо труп виявлений у кімнаті, службовому кабінеті, то у свідків треба з'ясувати: хто входив до нього, чи сам потерпілий відчиняв двері; хто останнім вийшов із при­міщення; як потерпілий виявився на місці події, приїхав, прийшов, з ким? Як пово­дився потерпілий у момент здійснення злочину?

51.4. Організаційно-тактичні основи початкового етапу розслідування кримінальних справ, порушуваних за фактом зникнення людини

Повідомлення про безвісти зниклу чи раптово зниклу людину є всього лише приводом, але не підставою для порушення кримінальної справи. Тому законода­вець передбачив попередню перевірку таких повідомлень для встановлення достатніх підстав, які свідчать, що зникла людина мертва.

По закінченні перевірки слідчий аналізує дві ситуації: 1) перевіркою виявлений труп зниклого, а іноді і затриманий підозрюваний; 2) перевіркою встановлені до­статні дані про останнє місце перебування зниклого. Збирають інформацію, з якого приводу він був на місці, чи був розстроєний, що помітили в його поведінці, що він говорив, чи не бажав кудись виїхати.

Необхідно докладно встановити, як був одягнений зниклий, які супроводжуючі речі були при ньому; охарактеризувати його зовнішність за ознаками словесного портрета.

Значний інтерес становлять відомості про свідка-заявника, допитом останньо­го треба встановити: чим викликана заява, коли вона подана: відразу чи після зник­нення через деякий час, як поводився заявник до і після подання заяви, де бував; яка була поведінка всіх близьких після зникнення.

Огляд місця можливого вбивства. З криміналістичної характеристики вбивств, учинених за умов неочевидності, відомо, що вбивства вчиняють в основному чо­ловіки (93%), робітники (79%) віком 30-45 років, що характеризуються негативно; у 70% вони були родичами, подружжям або товаришами по службі, конкурентами по бізнесу, співвласниками конкуруючої фірми, які нерідко виступають замовни­ками.

Розділ XIV. Основні методики розслідування злочинів проти життя, здоров'я і гідності 453

П ричиною вбивства найчастіше були помста, ревнощі, приховання іншого зло­чину¹ . Статистика свідчить, що з наведених мотивів убивства звичайно вчиняються в житлових приміщеннях (квартира, дача), при цьому «свій злочинець» намагається ретельно приховати сліди — удається до розчленування трупа, спалення або похо­вання поблизу місця вбивства.

У ході перевірних дій дослідження житлових приміщень, надвірних будівель спрямовано на виявлення місця можливого вбивства — слідів крові, забитих і зафар­бованих, пошкоджень обстановки. Сліди крові нерідко знаходять у щілинах паркет­ної, дощатої підлоги, на ворсистих килимах, біля ліжка, на килимових доріжках на підлозі, бризки крові можуть бути на обшивці меблів. Корисно для пошуку слідів крові затемнити кімнату і оглянути обстановку з ультрафіолетовим джерелом. Помітні плями крові на білизні, рушнику будуть виглядати темними.

Підвали, льохи, надвірні будівлі підлягають огляду для виявлення слідів злочи­ну і поховання трупа.

Оглядаючи місце останнього проживання зниклого, слід звернути увагу на зміну обстановки, заміну меблів, здійснений ремонт. Огляду і вилученню підлягають осо­бисті речі, щоденники, ділове листування, фотоальбоми. На предметах обстановки можуть зберегтися сліди пальців зниклого, які треба вилучити.

Обшук доцільніше проводити тоді, коли пошук слідів злочину пов'язаний з ви­явленням і розкриттям схованок, підлогу пошуках слідів крові, меблевих шаф, осо­бистих сейфів, відкрити які при огляді місця події власник приміщення відмовився. У ході обшуку, як і огляду, що проводяться з дотриманням загальних процесуальних і тактичних правил, застосовуються пошукові засоби, трупошукачі, металошукачі. Особливо важливо досліджувати російськії печі, плити, де можна знайти останки спалених тканин людини (кістки, особливо трубчасті); золу в цьому випадку слід вилучати. Експертиза може встановити, що спалено: тканина людини або тварини.

Способи вбивства, особливо при викраденні, позбавленні волі, різноманітні, тому пошук знарядь зброї, слідів її дії є важливим. Здійснюючи обшук, слідчий завжди по­винен пам'ятати, що шукає ретельно сховані сліди тяжкого злочину, тому тут недопу­стимі поспіх, вибірковий пошук, відсутність сучасних засобів криміналістичної і опе­ративної техніки. Суцільне дослідження обстановки при обшукує обов'язковим.

51.5. Організаційно-тактичні основи діяльності слідчого на наступних етапах досудового слідства при розслідуванні вбивств

У цьому разі можливі дві типові ситуації: злочин розкритий по гарячих слідах або залишився нерозкритим. Розглянемо ці ситуації.

Злочин розкритий по гарячих слідах, тобто проведені необхідні невідкладні слідчі дії і оперативно-розшукові заходи; органами дізнання виконані всі доручення слідчо­го; зібрані і закріплені сліди, що свідчать про ознаки вбивства; встановлено особу потерпілого; виявлені основні свідки-очевидці, родичі, знайомі, друзі, товариші по службі; встановлений і затриманий підозрюваний, що визнається у вчиненні вбив-

454 Салтевський М. В. Криміналісти-

с тва. Зібраний і закріплений достатній матеріал для версіювання і планування на­ступного етапу досудового слідства.

Вибір слідчих дій визначається відпрацюванням основної версії головного на­прямку: чи достатні матеріали розкриття злочину по гарячих слідах для побудови системи доказів, що підозрюваний є злочинцем, чи зібраних матеріалів недостатньо і необхідно продовжувати збір інформації, а зібрані докази переперевіряти.

Таким чином, мета слідства зводиться до критичної оцінки матеріалів, отрима­них провадженням невідкладних слідчих дій і оперативних заходів, і побудови пла­ну, спрямованого на перевірку достатності зібраних доказів по кожній обставині, що підлягає доказуванню: хто вбитий, ким, коли, чим і в який спосіб, з якою метою

Для вирішення цих завдань слідчий проводить будь-як слідчі дії, тісно коордш: свою діяльність з органами дізнання. Найчастіше проводяться допити, впізнання, пе­ревірка показань на місці, слідчий експеримент, ексгумація та різні види експертиз.

Злочин залишився нерозкритим, хоча виконані невідкладні слідчі дії, проведені оперативно-розшукові заходи щодо розкриття злочину за гарячими слідами. У ції ситуації головний напрямок початкового етапу залишається в силі. Слідчий:

• продовжує збір первинної інформації про злочин, наприклад, здійснює по­ вторні запити, проводить повторний огляд місця події, призначає ексгумацію трупа і додаткову або повторну експертизу, повторно допитує свідків, перевіряє показан­ ня на місці тощо.

• аналізує матеріали початкового етапу, виявляє прогалини у провадженні опе- ративно-розшукових заходів, доручає провадження нових у сполученні з слідчими діями;

• планує тактичні операції, зокрема «атрибуцію трупа» (В. М. Шиканов, 1978): «розшук злочинця від трупа». Атрибуція трупа — це комплекс слідчих, організацій­ них і оперативно-розшукових заходів, спрямованих на встановлення особи потерп­ ілого, насамперед використання криміналістичних і оперативних обліків, розшук за словесним портретом, використання методів суб'єктивного і скульптурного пор­ трета у разі виявлення останків трупа; проведення різних експертиз;

• концентрує сили і засоби на розкриття злочину. Нерідко органи дізнання після безуспішного розкриття вбивства за гарячими слідами згортають оперативну ак­ тивність. Це недопустимо.

Слідчий, використовуючи процесуальні можливості наступного етапу, концен­трує оперативні і слідчі засоби на розкриття вбивства, насамперед встановлення осо­би потерпілого, механізму події і виявлення підозрюваних. Основна роль належить аналітичній діяльності, вмінню користатися законами логіки, будувати версії і здійснювати їх перевірку засобами криміналістичної тактики.

51.6. Організаційно-тактичні основи перевірки причетності запідозреного до вчинення убивства

На початковому і наступному етапах розслідування вбивств установлення зло­чинця починається з визначення групи запідозрених осіб, серед яких може бути підозрюваний — вбивця, ґвалтівник, викрадач, загарбник заручників. Можна назва­ти три таких групи громадян: а) вбивця чужий, тобто не знайомий з потерпілим і не проживав разом з ним; б) вбивця знайомий, але не проживає в цій місцевості:

Розділ XIV. Основні методики розслідування злочинів проти життя, здоров'я і гідності 455

в ) вбивця свій — близький родич, який проживає разом з потерпілим. Відпрацьову­ючи ці версії, слідчий формує коло запідозрених, а потім починається робота зі зву­ження кола підозрюваних, тобто встановлення особи, яку можна допитати як підоз­рюваного або обвинуваченого, відповідно роз'яснити сутність підозри або висунути обвинувачення. Тут можливі наступні ситуації:

1. підозрюваний повністю визнає себе винним і дає розгорнуті показання, од­ нак вони викликають сумнів щодо їх правдивості;

2. підозрюваний частково визнає себе винним;

3) підозрюваний не визнає себе причетним до злочину, заперечує зібрані докази. Якщо запідозрений відразу зізнався в учиненні вбивства, не можна поспішати з

пред'явленням обвинувачення¹. Необхідно детально перевірити всі обставини, що підлягають доказуванню, і продовжувати збирати докази з іншихджерел, щоб дока­зувані факти були взаємопов'язані і кожний з них забезпечувався позитивною інфор­мацією, бажано з різних джерел (вербальних і речових). У цьому разі можна висуну­ти обвинувачення або допитувати як підозрюваного.

Допити підозрюваного і обвинувачуваного в тактичному плані схожі. Кожен допит починається з роз'яснення формули підозри чи обвинувачення, а потім у підозрюва­ного з'ясовують, що він може навести у своє виправдання, як пояснює факти підозри. При допиті обвинувачуваному пред'являються обвинувачення і ставиться запитання: «Чи визнаєте себе винним?» Якщо він визнає це повністю і сутність обвинувачення йому зрозуміла, то обвинуваченому пропонується викласти все відоме йому в справі. Потім слідчий ставить запитання про факти, що дозволяють закріпити визнання об­винуваченого, з'ясувати нюанси події злочину, відомі тільки безпосередньому вико­навцю вбивства. Якщо обвинувачений не визнає обвинувачення повністю, то слідчо­му варто подумати, чи всі докази зібрані для обвинувачення, чи точна «формула обви­нувачення»; це краща форма захисту і дискредитації наслідку взагалі (судять невинного). Такі ситуації досить часті в сучасних умовах, особливо при розслідуванні вбивств, учинених в умовах неочевидності і найманими кілерами.

Перед допитом необхідно зібрати всю можливу інформацію про особу допитува­них, механізм злочину і слідову «картину» на місці вбивства представляти детально, скласти докладний план допиту і перелік доказів, що будуть пред'явлені. План допиту обвинуваченого, який говорить неправду, слідчий повинен думкою «прорепетувати» і уточнити, які докази, він може пред'явити, щоб викрити кожну неправдиву, помил­кову відповідь допитуваного. Якщо таких доказів не зібрано і не побудовано логічний :\ ланцюг, то приступати до допиту обвинуваченого, який говорить неправду, немає су. Потрібно допит відкласти і збирати докази — вербальні і матеріальні.

Допит свідків щодо запідозрених має істотне значення для інформаційного за­безпечення пред'явлення обвинувачення і визнання особи підозрюваним. Тут не­обхідно з'ясувати наступні обставини про запідозрених:

- де, коли, за яких обставин бачив свідок запідозреного напередодні розсліду­ваної події (що було підозрілого в його поведінці, наприклад, виявляв почуття рев­нощів, погрожував розправою, скаржився на боржника тощо);

456 Салтевський М. В. Криміналістика

• я кі були взаємини потерпілого із запідозреним на роботі, у побуті;

• яка особистісна характеристика запідозреного (корисливий, мстивий, чи не зазнавав матеріальної нестачі, як ставився до роботи, чи не мав доступу до зброї, якої, де; вибухових, отруйних речовин; чи не бачив свідок у запідозреного предметів, виявлених на місці події, тощо);

• які були взаємини запідозреного з потерпілим (родичі, знайомі по дозвіллю: товариші по роботі, разом відбували покарання; чи не було між ними конфліктів, сварок, на якому Грунті);

• що відомо свідку про поведінку запідозреного після вчинення вбивства, чи не було якихось підозрілих моментів, наприклад, наступна купівля будинку, одержан­ ня тимчасової відпустки, поява на одязі якихось слідів; термінова здача одягу в ре­ монт, хімчистку, продаж одягу; чи не змінював зовнішність, наприклад, поголив вуса, відпустив бороду, змінив зачіску; став замкнутим, не з'являється в громадських місцях; став жити «не по кишені», здійснив дорогі покупки тощо.

Отримані відомості класифікують по особах і використовують їх на допитах при пред'явленні обвинувачення або допиту як підозрюваного.

Для перевірки причетності запідозрених до події злочину необхідно провести огляд запідозреного, якщо він не проведений, оглянути його одяг, а іноді обшук за місцем проживання.

Огляд бажано проводити за участю судового медика або лікаря, при огляді в про­токолі необхідно відображати наступну інформацію: 1) наявність тілесних ушкоджень; 2) їх локалізацію; 3) форму і характер країв; 4) колір ушкоджень; 5) наявність ознак побічних явищ (наявність струпа, сукровиці, нагноєнь; 6) наявність плям крові, спер­ми, забруднень, саден; 7) наявність прилиплих часток бруду, волокон, фунту, рос­лин, волосся; 8) наявність особливих прикмет — шрамів, татуювань, родинних плям.