Глава 51. Основи методики розслідування вбивств

57.1. Криміналістична характеристика вбивств

Вбивство - це позбавлення життя людини шляхом заподіяння їй таких ушкод­жень, що порушують нормальне функціонування життєво важливих органів, як зовнішніх, так і внутрішніх. Відтак сліди ушкоджень, вбивства людини можуть бути очевидними (розрізи, забиті місця, рани), і неочевидними, схованими, прогнозова­ними фахівцем.

Не пов'язані з убивством розглядувані сліди так чи інакше заподіюють шкоду здоров'ю, порушують волю, гідність, честь і недоторканність людини - потерпіло­го. Тому елементна структура таких злочинів схожа зі структурою характеристики вбивств. Нижче розглядається єдина криміналістична характеристика.

Предмет безпосереднього посягання вбивств, заподіяння шкоди здоров'ю, неза­конного позбавлення волі і порушення особистої недоторканності так чи інакше

448 Салтевський М. В. Криміналістика

п ов'язаний з безпосереднім фізичним або психічним впливом на людину, заподіян­ня їй якоїсь шкоди (ушкоджень, болючих відчуттів, позбавлення пересування і волі, спілкування тощо).

У методиці розслідування злочинів людину — потерпілого і злочинця — слід роз­глядати в двох аспектах: 1) як активну біофізичну систему, наділену свідомістю і мис­ленням; 2) як пасивну фізико-механічну систему, здатну копіювати відображення. Криміналістика розробляє методи і засоби виявлення і «зчитування» інформації із джерел безпосереднього посягання, точніше, впливу, яким виступає людина — по­терпілий або злочинець, що є елементами криміналістичної характеристики.

За видом безпосереднього посягання в криміналістичній методиці розрізняють приватні методики, наприклад, розслідування вбивств неповнолітніх, осіб без гро­мадянства, що тимчасово проживають на території конкретної держави, злочинів терористичної спрямованості, вбивств на замовлення та ін.

Спосіб вчинення вбивства. У загальному значенні — це спосіб дії, тобто діяль­ності злочинця проти життя і здоров'я, волі і недоторканності людини. У вузькому розумінні — вид рухів тіла людини або окремих її частин (рук, ніг, голови, обличчя), спрямованих на здійснення якоїсь роботи, наприклад, переміщення вантажу, руй­нування перешкоди, завдати удару знаряддям, постріл зі зброї тощо. Це діяльнісний бік способу.

З фізичного боку спосіб — це момент певної форми рухів матерії або їх сукуп­ності, що породжують відповідно до форм руху матеріальні сліди: механічні, фізичні, хімічні, біологічні і психічні — сліди пам'яті. Таким чином, криміналістична харак­теристика описує спосіб вчинення злочину як процес взаємодії і слідоутворення, наприклад, при вбивстві шляхом удушення руками, петлею, нунчаками, поліетиле­новим кульком або протигазом; де і які повинні залишатися сліди, на що слід звер­тати увагу при огляді вогнепальних поранень, колото-різаних ран, де необхідно шу­кати сліди боротьби на тілі потерпілого і злочинця.

Спосіб вбивства залежить від об'єктивних (обстановки місця вбивства, викори­станих знарядь, часу тощо) і суб'єктивних факторів як злочинця, так і потерпілого. Суб'єктивні фактори — це психічні і морально-етичні властивості особи: дратів­ливість, запальність, егоїзм, цинізм, звірство тощо. При вчиненні злочину об'єктивні і суб'єктивні фактори взаємодіють і формують спосіб вчинення дії злочинця і про­тидії потерпілого проти застосованого способу злочинця. Оскільки будь-яка взає­модія породжує сліди, то наявність їх на місці вбивства, тілі трупа, в злочинця і по­терпілого слугує «візитною карткою» для їх виявлення.

Слідова картина вбивства — це речове поле матеріальних і ідеальних джерел інформації. Слід мати на увазі, що матеріальні джерела певний час можуть перебу­вати на місці вчинення злочину, а ідеальні — люди — перебувають на місці події лише в момент його вчинення; потерпілих доставляють у лікувальні установи, а злочинці ховаються. На тілі, одязі, супроводжуючих речах як перших, так і других можуть бути сліди — ушкодження (синці, розриви тканин, відділення частин тіла, пробоїни), що несуть інформацію про застосовуване знаряддя і механізм впливу. Криміналістика розробляє методи і засоби виявлення цих матеріальних та ідеаль­них слідів, їх «прочитання», тобто витягування сигналів відображеної інформації про минулу подію злочину. У цьому полягає специфіка криміналістичного підхо­ду до предмета безпосереднього посягання, яким є людина, при розслідуванні вбивств та інших злочинів.

Розділ XIV. Основні методики розслідування злочинів проти життя, здоров'я і гідності 449

В ідтак виявлення слідів — джерел інформації про подію — невіддільне завдання слідчого, органу дізнання. При деяких видах убивств (автокатастрофа, убивства із застосуванням вогнепальної зброї, вибухових речовин, холодної зброї тощо) слідо­ва картина події вбивства виявляється очевидною, її треба лише технічно і тактично грамотно зафіксувати. Іноді при очевидності вбивства (кров, ушкодження вогнем, транспортом тощо) слідова картина реального вбивства виявляється випадково або умисно замаскована неправдивими джерелами інформації. Слідчому треба зверта­тися до фахівців, запрошувати їх на місце події, на огляд вилучених із місця події матеріальних предметів зі слідами злочину.

Слідова картина вбивства дає можливість установлювати, хто злочинець, як він пересувався на місці події, чи вистежував жертву, як напав, як здійснив мету — по­збавив життя людину, де і які обоє 'язкові сліди злочинець повинен залишити, які .ліди залишилися на його одязі і тілі. Головне — вміти знаходити і «читати» джерела інформації при розслідуванні вбивств, як очевидних, так і неочевидних, особливо •замовлених» злочинів.

Особа злочинця. Характеристика особи злочинця взагалі і окремого злочину зо­крема повинна відображати криміналістичні ознаки і властивості, що уможливлю­ють вести його цілеспрямований розшук. На першому плані повинні бути персо-нографічні ознаки, потім виробничі, спортивні, світоглядні, побутові і моральні, медичні і психофізіологічні.

При цьому криміналістичний портрет треба орієнтувати на вид предмета без­посереднього посягання, спосіб вчинення злочину і особу потерпілого. Це має бути типова модель, наприклад, вбивці-маніяка, ґвалтівника або сексуального розбещен-ця, терориста, загарбника заручників з метою викупу, організатора замовленого вбив­ства, виконавця, розкрадача в кредитно-банківській сфері тощо. Такі дійсні кри-V|іналістичні портрети у працях В.Ю.Шепитькота В.І. Бояровадалеко недосконалі спірні. Розробка їх — завдання сучасних криміналістів.

Особа потерпілого. Це елемент, обов'язковий не для всіх видів злочинів, а для злочинів, пов'язаних з убивством, заподіянням шкоди здоров'ю, незаконним по­збавленням волі, порушенням недоторканності. Характеристика особи потерпілого є обов'язковим елементом. Характеристика особи потерпілого, так само, як і зло­чинця, відображає видові ознаки і властивості. До раніше названих для злочинця необхідно додати віктимологічні ознаки. Віктимність потерпілого іноді є причиною злочину. Психофізіологічні і побутові властивості повинні знайти чітке відображення в характеристиці потерпілого.