47.1. Поняття способу вчинення злочину

Спосіб вчинення злочину — явище об'єктивної дійсності, його правове і науко­ве поняття є предметом досліджень ряду правових наук.

У науці кримінального права склалося уявлення про спосіб вчинення злочину як про неодмінну частину кожного злочину. Тому в кримінальному праві спосіб — це характеристика передбаченого законом для даного злочину дії (бездіяльності) (В. М. Кудрявцев, 1957), певний порядок, метод, послідовність рухів і прийомів.

Криміналістика розглядає спосіб як комплекс усіх взаємозалежних дій, операцій і рухів злочинця при вчиненні злочину.

Спосіб вчинення злочину — узагальнене поняття: це комплекс динамічних актів рухів, що залишають у навколишній середовищі зміни — сліди злочину, які є джере­лом інформації для розкриття злочинів, виявлення і викриття винних.

В основі криміналістичного використання даних про способи вчинення злочинів лежить емпіричне положення про те, що діяльність суб'єкта несе на собі відбиток його індивідуального і соціального досвіду, індивідуальних здібностей, навичок і психофізичних властивостей. За наявними джерелами, ця закономірність була по­мічена ще в середині XIX ст. і використовувалася з метою розкриття і розслідування злочинів. Для цих цілей видавалися збірники з описом прийомів обману і шахрай­ства, властивих представникам різних дрібних соціальних груп тодішнього суспіль­ства. Згодом збірники описів способів використовувалися для розшуку злочинців та їх викриття. Так з'явилися обліки злочинців.

Криміналістичний облік злочинців за способом вчинення злочинів був розроб­лений на початку XX ст. Л. Етчерлі в Англії і А. Фолмером у США. Система Л. Ет-черлі була пристосована для розкриття крадіжок зі зломом і враховувала десять «мо­дусів» — ознак способу вчинення злочинів. Система А. Фолмера також включала десять "модусів" — ознак, позначених літерами. У свою чергу, кожна деталь «моду­су», тобто окрема ознака способу, позначалася певним числом, що давало можливість складати формулу способу вчинення злочину і використовувати її для виявлення схожих способів, властивих відомим чи невідомим особам.

Спосіб вчинення злочину як закономірне явище виникнення доказової інфор­мації має методологічне значення для криміналістики і служить одним із елементів для розробки загальної теорії криміналістики, її техніки, тактики і методики, визна­чення напрямку її розвитку взагалі, розробки нових рекомендацій, засобів і методик розкриття і розслідування злочинів.

Разом з тим і дотепер спосіб визначають з позиції опису ознак події в кримі­нально-правовому його значенні. Нерідко спосіб, наприклад крадіжки, характери­зують лише як спосіб проникнення в сховище (шляхом злому, підбору ключа, роз­бирання грубної труби тощо), спосіб вбивства або тілесного ушкодження характе­ризувався за видом застосовуваного знаряддя (вогнепальна, холодна зброя, предмет побутового призначення тощо)

Розпочаті в 60-70-х роках XX ст. дослідження способів вчинення злочинів з по­зицій системно-структурного, системно-компонентного і системно-функціональ-

Розділ ХНІ. Методологічні основи криміналістичної методики 425

ного підходів відкрили можливість вироблення наукового поняття способу вчинен­ня злочину, що відповідає криміналістичним завданням.

Спосіб вчинення злочину являє собою комплекс причинно і функціонально пов'язаних довільних (і почасти мимовільних) цілеспрямованих дій злочинця. Він детермінований сукупністю фактів об'єктивного і суб'єктивного характеру, склад і дія яких є ситуаційними, що обумовлює відкритий характер способу як системи, відносну стійкість і повторюваність способів.