43.5. Клас технічних експертиз

Технічна експертиза поєднує наступні підвиди судових експертиз: технічну екс­пертизу загального характеру; пожежно-технічну; будівельно-технічну; агротехніч­ну і судово-автотехнічну.

Технічна експертиза загального характеру призначається для визначення стану механізмів і придатності їх для виконання конкретних технічних операцій; вияв­лення технічних причин дефектів механізмів; часу і причин їх виникнення, а також для встановлення причин порушення технологічних процесів тощо.

Пожежно-технічна експертиза проводиться у справах про порушення правил пожежної безпеки для встановлення причин і механізму виникнення пожежі. Екс­пертизою встановлюють місце виникнення пожежі, час і напрямок поширення вог­ню. Уточнюють обставини події, визначають коло осіб, причетних до події, ступінь їх відповідальності, а також вирішують питання про встановлення факту порушен­ня правил техніки безпеки (табл.10).

Агротехнічна експертиза проводиться для встановлення обставин, пов'язаних із псуванням сільськогосподарської продукції в процесі її вирощування, збирання, збереження і доставки споживачеві, з'ясування причин загибелі, псування чи по­гіршення якості продукції.

Судово-автотехнічна експертиза проводиться при розслідуванні кримінальних справ про дорожньо-транспортні пригоди (ДТП). Предметом автотехнічної експер­тизи є: технічний стан транспорту, дорожня обстановка; дії учасників і механізм ДТП, а також обставини, що сприяють виникненню ДТП. Об'єктами дослідження слу­жать: 1) автотранспорт, міський електротранспорт, трактори і самохідні механізми, агрегати, деталі і сліди на них; 2) дорога, поле, двір та інші місця, де рухається транс­порт; 3) матеріали справи і речові докази.

Найбільше значення має визначення технічного стану транспортного засобу, стану гальмівної системи та ефективності її дії, порушення правил дорожнього руху, яка була дорожня ситуація при ДТП: небезпечна чи аварійна, і хто її створив (табл. 10,17).

43.6. Клас експертиз матеріалів, речовин і виробів (КЕМРВ) і експертиз, що розвиваються

Багато криміналістів експертизу матеріалів, речовин і виробів відносять до кри­міналістичної за видами досліджуваних об'єктів, що є речовими джерелами доказо-

404 Салтевський М. В. Криміналістика

в ої інформації. Об'єктами дослідження експертизи є сліди-предмети і сліди-речо-вини. Це тверді, сипучі, рідкі, газоподібні речовини природного, біологічного, синте­тичного походження (метали, пластмаси, волокна, скло, кераміка, фарби, наркоти­ки тощо)(табл. 28,30).

Методами дослідження в даній експертизі служать спеціальні знання з різних галузей природничих наук, головним чином хімії, фізики, біології і морфології, ком­плексне використання яких дозволяє вирішувати питання диференціації об'єктів за джерелом походження, виявляти і систематизувати схожі і однорідні ознаки. Резуль­тати дослідження КЕМРВ формулюються у вигляді групової належності, віднесен­ня об'єктів до однієї групи чи визначення єдиного джерела походження верстата, партії товару, масового виробу.

КЕМРВ - класифікаційна експертиза, оскільки в остаточному підсумку при порівнянні залишаються два об'єкти, що можуть бути як завгодно схожими, одно­рідними, але це два об'єкти, а не один, тотожний сам собі.

КЕМРВ включає наступні підвиди: експертиза наркотичних речовин; експер­тиза металів і сплавів; експертиза фарб і лаків; експертиза пально-мастильних речо­вин; експертиза волокон; експертиза скла і кераміки; експертиза пластмас і полі­мерів.

Клас інших видів судових експертиз включає рідкісні експертизи, що перебува­ють у стадії становлення. За класифікацією українських криміналістів, до цього класу віднесені: експертиза звуко- (відео)записів фоно- (відео)апаратури; експертиза з метою ототожнення джерела звуку; органолептично-одорологічна експертиза; іхтіо­логічна експертиза; ситуаційна і діагностична експертиза.

Серед названих експертиз, що розвиваються, значного поширення набула су­дово-акустична експертиза, предметом дослідження якої є звуко- і відеозапис.

Судово-акустична експертиза виникла з потреб практики в зв'язку з широким впровадженням у судово-слідчу практику звукозаписної техніки. Це криміналістична експертиза, що вирішує завдання ототожнення джерел звуку (людини, звукозапис­них об'єктів — магнітофонів, диктофонів). Судово-акустична експертиза поділяється натри види: 1) судово-фоноскопічну; 2) судово-електроакустичну; 3) судово-фоне­тичну.

Судово-фоноскопічна експертиза досліджує фізичні і лінгвістичні параметри людської мови для ототожнення конкретної особи. У розв'язанні цієї проблеми на­мітилися два підходи: 1) автоматичне дослідження фізичних параметрів мови дик­тора за допомогою технічних пристроїв і 2) напівавтоматичне дослідження, що вклю­чає застосування технічних приладів з обов'язковим семантичним аналізом мови фахівцем-лінгвістом (табл. 31).

Теоретичну основу першого підходу складає математична модель, що показує можливість ідентифікації диктора за варіаціями спектральних переходів голосних звуків. Ця модель реалізується з технічним пристроєм автоматичного аналізу — син­тезу мовних сигналів¹.

Розділ XII. Тактика провадження змішаних слідчих дій 405

Д ля ідентифікації людини за звуковою мовою з допомогою розробленої систе­ми розпізнавання слухових образів необхідно мати записану на магнітну стрічку мову людини і зразки її мови.

Судово-електроакустична експертиза досліджує звукозаписуючі об'єкти і фоно­грами для ідентифікації конкретного магнітофона або іншого звукозаписуючого при­строю, а також вирішує неідентифікаційні питання, пов'язані з використанням маг­нітного звукозапису на досудовому і судовому слідстві, а саме: чи піддавалася фо­нограма механічним змінам (механічному або електроакустичному монтажу); яка використовувалася для запису стрічка — нова чи така, що була у вживанні; чи є за­пис первинним (справжнім) чи це копія (перезапис за допомогою іншого магніто­фона); на одному чи на різних магнітофонах записані дві або кілька фонограм; ви­значення за фонограмою класу магнітофона, на якому зроблений запис, чи надано­му магнітофоні записана доставлена фонограма; відновлення змісту інформації, записаної на фонограмі.

Фонетична експертиза — третій вид акустичної експертизи. Якщо метою фоно-скопічної експертизи є ідентифікація людини за фізичними параметрами усного мов-яення, а метою електроакустичної експертизи — ідентифікація за акустичними па­раметрами засобів звукозапису, то метою фонетичного дослідження фізичних пара­метрів звукової мови людини є діагностика емоційного стану людини, що говорить, тобто фоноскопічна ідентифікаційна експертиза відповідає на запитання: «Хто го­ворить?», а фонетична визначає «Як говорять, у якому емоційному стані?». При цьому в обох випадках досліджуються фізичні параметри усного мовлення, зафіксованого на магнітних носіях.

Фонетична експертиза — діагностична, її висновок про наявність емоційного порушення може бути сформульований як у категоричній формі, так і в ймовірній. Що ж до встановлення причин появи емоційного порушення і чи не є його ознаки наслідком діагностики сліду пам'яті, то на ці питання висновки експерта можуть бути висловлені лише в ймовірній формі.

Фонетика — галузь мовознавства, вивчає будову мови. Вивчення ведеться у фізіо­логічному аспекті, акустичному і лінгвістичному¹. Тому фонетична експертиза є складною і перебуває у стадії становлення. Незважаючи на це, ймовірний висновок фонетичної експертизи повинен фігурувати в кримінальному процесі, оскільки будь-які докази оцінюються в сукупності на підставі внутрішнього переконання.

Судова одорологічна експертиза займається встановленням джерела запаху за різними слідами — носіями запаху за допомогою біологічних і технічних детекторів. Отже, це експертиза ідентифікаційна, оскільки її завданням є встановлення кон­кретних джерел газоподібної речовини, до яких належать люди, речі, тварини, рос­лини і речовини органічного і неорганічного походження.

Одорологічне дослідження запахових слідів за допомогою біодетектора — с ужбово-розшукового собаки і використання одержуваних результатів поши-гене в оперативно-розшуковій діяльності, однак визнати таке дослідження су­довою експертизою поки що немає підстав, оскільки дуже важко технічними ме-

ми перевірити отримані дані. Запропонована ймовірнісно-статична модель

406 Салтевський М. В. Криміналістика

о бґрунтування вірогідності одорологічної ідентифікації (Г. М. Собко, 1987) не вносить нового в проблему, оскільки виходить із широкого поняття ідентифі­кації в технічних науках як встановлення тотожності двох і більше об'єктів, що входять у певну сукупність. Відомо, що криміналістичне поняття тотожності — це рівність об'єкта самому собі.

Таким чином, судово-одорологічна експертиза поки що перебуває в стадії ста­новлення, наукові засади її останнім часом розробляються в зкспертно- криміналі­стичному центрі Росії і мають 15-літню апробацію. За 1998 р. у лабораторіях Росії було виконано близько 250 експертиз. Працями російських криміналістів цікавляться криміналісти Німеччини, Польщі, Угорщини, США. Висновки одорологічних дос­ліджень поки що носять ймовірний характер і можуть бути представлені у формі однорідності, групової належності чи навіть єдиного джерела походження. Запах — матеріальний об'єкт, що перебуває в газоподібному стані, відтак інструментальне порівняльне дослідження двох зразків газоподібних об'єктів для сучасного рівня науки — звичайне явище. Тому ідентифікаційна експертиза сипучих, рідких і газо­подібних об'єктів на рівні їх атомарно-молекулярних властивостей — очевидно справа недалекого майбутнього інформаційного суспільства¹.

43.7. Система експертних державних установ України

Кримінально-процесуальне законодавство допускає провадження експертиз у державних експертних установах і поза ними, по відповідних думках. Однак кримі­налістичні, судово-медичні і судово-психіатричні експертизи проводяться тільки в державних спеціалізованих установах, науково-дослідних інститутах судових екс­пертиз, науково-дослідних лабораторіях судових експертиз, бюро судово-медичних експертиз, науково-дослідних, експертно-криміналістичних центрах головних уп­равлінь і обласних управлінь, міністерствах юстиції, внутрішніх справ, охорони здо­ров'я, оборони і Служби безпеки.

Експертні установи у відомстві одного міністерства утворюють субординовану систему. Так мережу експертних установ системи Мін'юсту України очолює Депар­тамент експертного забезпечення. Нині в Україні діють 7 науково-дослідних інсти­тутів судових експертиз: Київський, Харківський імені М.С. Бокаріуса, Одеський, Львівський, Кримський (м. Сімферополь), Дніпропетровський і Донецький (рис. 94). Організаційна структура інститутів включає відділення і профільні лабораторії: 1) судово-почеркознавчого дослідження письма; 2) судово-технічного дослідження документів; 3) судово-трасологічних і балістичних досліджень; 4) судово-хімічних і фізичних досліджень; 5) судово-біологічних досліджень; 6) судово-автотехнічних досліджень; 7) судово-бухгалтерських досліджень; 8) будівельно-технічних і това­рознавчих досліджень; 9) пожежно-технічних і вибуховотехнічних досліджень і 10) відділ теорії судової експертизи. В окремих інститутах є фоноскопічні лабораторії і лабораторії дослідження комп'ютерних засобів. Деякі інститути мають експертні відділення (рис. 94).

Розділ XII. Тактика провадження змішаних слідчих дій * 407

Н ауково-дослідні Відділення науково- ,

інститути судових дослідних інститутів

експертиз судових експертиз

*> Вінницьке

1 ^ > Тернопільське

1. Київський «^^Ец^І^_~~

1 ^;---ІІ^~ ■—► Черкаське

^^~* Чернігівське

^ ___^^> Полтавське

2 . Харківський ■<^^~ ► Сумське

~~~ *■ Севастопольське

1 ► Миколаївське

3. Одеський —=ггЩ31-

' " ► Кіровоградське

4. Львівський ► Волинське (м. Луцьк)

5. Донецький ► Луганське

6. Кримський

7. Д ніпропетровський

Р ис. 94. Система експертних установ Міністерства юстиції України

До експертної мережі Міністерства охорони здоров'я входять: Український НДІ соціальної і судової психіатрії та його відділення на місцях; Державне бюро судово-медичної експертизи України; в областях діють обласні бюро судово-медичної екс­пертизи при управліннях охорони здоров'я держадміністрації області. В бюро судо­во-медичної експертизи є профільні лабораторії: дослідження живого тіла людини; дослідження трупів; дослідження біологічних об'єктів; фізико-хімічна лабораторія; гістологічна лабораторія та ін.

Найбільш розгалуженою є мережа експертних установ у системі МВС. Головною методичною установою є науково-дослідний експертно-криміналістичний центр, який організує науково-дослідницьку роботу і виконує складні судові експертизи (Наказ МВС 682-1999 р). У кожній області є науково-дослідні експертно-криміналістичні центри при управліннях М ВС областей (рис. 95). Основна роль низових експертних підрозділів — забезпечувати кваліфіковане збирання, фіксацію і використання криміналістичних обліків, а також провадження судових експертиз по деяких видах експертиз.

408 Салтевський М. В. Криміналістика!

Організаційна структура експертної служби МВС України

3. Вінницька обл. >» *Ґ /\*А оо ь_ ^*

5. Дніпропетровська обл. _? 16 у ^У Х-Д^у-, яГ*

6. Донецька обл. Ґ 30,-г ^"^«іХ^Йа^ 24. Черкаська обл.

7. Житомирська обя. л» у /4® Иш_ У"""? ²^' Ч*Р*'ввЧЬ*а обл.

8. Закарпатська обл. \»>'^<""'\) СЧМЙ| ІДП^Щ 26. Чернігівська обл.

9. Запорізька обл. \/Я2 щЯт"**"^ 2-7. м. Київ

10. Івано-Франківська обл. Х^гарг 28. Донецька зал.

11. Київська обл. 16. Одеська обл 29. Львівська зал.

12. Кіровоградська обл. 17. Полтавська обл ЗО Одеська зал

13. Луганська обл 18. Рівненська обл. 21. Харківська обл. 31. Південна зал.

14. Львівська обл. ід Сумська обл 22. Херсонська обл. 32 Півдонмо-Західна зал.

15. Миколаївська обл. 20. Тернопільська обл 23. Хмельницька обл. 33. Придніпровська зал.

Рис. 95. Організаційна структура експертної служби МВС України

Обласні експертно-криміналістичні центри у своїй структурі містять профільні лабораторії. Тут згідно з наказом №682 проводяться всі види криміналістичних екс­пертиз: мікрооб'єктів і речовин, харчових продуктів, автотехнічні, біологічні, хімічні. пожежно-технічні, вибуховотехнічні — останні не у всіх областях.

Науково-дослідні експертно-криміналістичні центри є в структурі управлінь внутрішніх справ на залізничному, морському і повітряному транспорті (рис.99» Галузеві експертно-криміналістичні підрозділи є в службі оперативно-технічно управління Державної безпеки.

У постанові про призначення експертизи слідчий коротко викладає фабулу спра­ви, формулює запитання експерту, називає державну експертну установу, якій до­ручає провадження судової експертизи.

Конкретного експерта визначає керівник установи, він же попереджає про кри­мінальну відповідальність. Якщо експертизу проводить приватний експерт, то слідчий безпосередньо вручає постанову фахівцеві-експерту. До постанови додають­ся досліджувані об'єкти і зразки для порівняння. Зброя, боєприпаси, вибухові речо­вини, як правило, на експертизу доставляються нарочним.

43.8. Призначення експертизи, підготовка матеріалів

У ситуаціях, коли слідчому або суду для дослідження джерел доказів інформації необхідні спеціальні знання, вони призначають судову експертизу. Слідчий вино-

Розділ XII. Тактика провадження змішаних слідчих дій 409

с ить постанову про проведення експертизи, а суд — ухвалу, в яких у вступній частині коротко викладається фабула справи. У резолютивній частині постанови або ухвали ставляться запитання експерту, вказується експертна установа, якій доручається проведення експертизи і називаються матеріали, що представляються експерту.

Розрізняють два види зразків — вільні та експериментальні. Вільні зразки — це об'єкти (сліди-відображення, сліди-предмети і сліди-речовини), що виникли до порушення кримінальної справи (письмові, друковані документи, виконані особою до порушення кримінальної справи). Такі зразки слідчий одержує шляхом виїмки або обшуку.

Експериментальні зразки — це об'єкти, отримані слідчим на досудовому слідстві або суддею в суді. Для одержання експериментальних зразків, наприклад, почерку, відбитків печаток, друкованих машин і друкуючих пристроїв, зразків сипучих, рідких і газоподібних речовин, слідчий виносить постанову, а суд — ухвалу.

Для одержання зразків, пов'язаних з фізіологічною діяльністю людини і пору­шенням недоторканності особи, слідчий запрошує фахівця. Відібрання експеримен­тальних зразків крові, сперми, волосся тощо доручається медичній установі, для чого в резолютивній частині називається конкретна установа.

43.9. Технологія і структура висновку експерта

Експертне дослідження незалежно від виду експертизи включає послідовно ви­конувані етапи: 1) огляд досліджуваних об'єктів експертизи і зразків; 2) порівняльне дослідження; 3) аналітичний, оціночний етап результатів порівняння; 4) формуван­ня висновків висновку.

Огляд досліджуваних об'єктів і зразків. Це відповідальна процедура. Експерт розкриває упаковку, описує, хто і як засвідчив речові докази, доправлені посиль­ним або поштою. Потім досліджує їх загальний стан — цілісність (чи не пошкод­жені). Далі із застосуванням вимірювальних і оптичних засобів досліджує наявність загальних і окремих ознак, групує їх у сукупність і оцінює її неповторність, тобто ідентифікаційну цінність. Якщо об'єктів одного походження (слідів, гільз, куль) кілька, попередньо їх групує по загальних ознаках і частках, об'єднаних у су­купність. Об'єкти вимірюються, зважуються — все докладно фіксується у виснов­ку і фотографується.

Потім слідчий приступає до дослідження вільних і експериментальних зразків. Приблизно в такій же послідовності спочатку вільні зразки, потім експериментальні. Встановлює в них наявність однакових загальних і окремих ознак, формує з них певну сукупність, тобто вирішує, що зразки походять від одного джерела. Зрозуміло, пере­лічуються загальні і окремі ознаки, що увійшли в сукупність зразків.

Порівняльне дослідження проводиться складанням сукупностей ознак дослід­жуваного об'єкта із сукупностями ознак зразків органолептично або з використан­ням технічних засобів зіставлення, накладення, сполучення. Ознаки, що збігають­ся, фотографуються, а нафототаблицях розмічаються кольором. Значну допомогу в порівнянні надають комп'ютерна техніка і спеціальні програмні системи для по­рівняння, наприклад, параметричних характеристик динамічних ознак. Порівняль­не дослідження детально описується, іноді робляться посилання на використовува­ли етодич ну, довідкову та іншу літературу.

410 Салтевський М. В. Криміналістика

А налітичний оціночний етап полягає у визначенні кількості ознак, що збіга­ються, і ознак, що розрізняються, у порівнюваних сукупностях, сформульованих і оцінених індивідуальними і відносно немінливими. Тут же обов'язково дається по­яснення ознакам, які не збігаються і називаються причини їх виникнення, що най­частіше виникають внаслідок механізму слідоутворення і часу, що минув між подією злочину, коли виникли сліди, і часом одержання зразків на досудовому слідстві.

Закінчується аналітичний етап формуванням в експерта переконання, що по­рівнювані сукупності ознак досліджуваного об'єкта і його зразків однакові, тобто походять від того самого джерела. Отже, констатується факт встановлення тотож­ності: якщо сукупності не збігаються, то встановлюється розходження — досліджу­ваний об'єкт не той, від якого отримані зразки.

Якщо кількість ознак, що розрізняються, у сукупностях більше, ніж кількість таких, що збігаються, а останні дуже стійкі і характерні, то результат порівняння може бути оцінений як схожість, тобто об'єкти схожі. У цих випадках експерт зобо­в'язаний назвати як однакові ознаки, так і такі, що розрізняються, дати їм своє по­яснення, а висновок сформулювати на користь однорідності об'єктів або загально­го джерела походження. Таким чином, структура експертного висновку включає наступні частини: вступ, дослідження, висновок.

Оцінюючи висновок, слідчий встановлює, чи на всі запитання отримані відповіді, в якій формі. Відповіді формулюють у позитивній і негативній формі або із зазначенням групової належності. Іноді експерт відмовляється від вирішення пи­тання. Відмова повинна бути докладно мотивованою із зазначенням причини, на­приклад, відсутність розробленої методики дослідження або непридатність дослід­жуваного матеріалу. Після закінчення експертизи експерт може бути допитаний. Правильна оцінка висновку дасть можливість побудувати переконливий ланцюг доказів.

,.,,,,;, ■■ - 411