Експертизи

43.1. Засади використання спеціальних знань для збирання інформації на досудовому слідстві

Інститут спеціальних знань у кримінальному судочинстві виник на зорі науко­во-технічної революції з появою нових засобів і методів пізнання об'єктивної ре­альності. Винахід мікроскопа, відкриття рентгенівських променів, природної радіо­активності, методів спектроскопії і хромотографії уможливили розширення меж людського пізнання речей. Учених фізиків, хіміків, біологів стали запрошувати до суду для одержання відомостей (інформації) з речовихджерел, шо лежать за межами органолептичного пізнання. Таких людей стали називати "знаючими особами", "фахівцями", що володіють спеціальними знаннями.

І в минулому і нині законодавець не розкриває сутність спеціальних знань, тільки вказує, що в необхідних випадках слідчий для проведення слідчих дій може запро­шувати фахівця. Він зобов'язаний з'явитися на виклик, брати участь у проведенні слідчих дій, використовувати свої навички і знання для виявлення доказів, звертати увагу слідчого на особливості виявлення і закріплення доказів, давати пояснення на основі своїх спеціальних знань тощо. З тексту кримінально-процесуального закону випливає, що за змістом спеціальні знання є науковими, якими не слідчий володіє.

Знання, якими володіє фахівець, одержані ним у процесі професійного навчан­ня і являють собою певну сукупність, що характеризує фахівця, наприклад юриста, лікаря, інженера тощо. Називати їх спеціальними для особи, яка володіє ними, не можна, оскільки їх застосування становить коло її професійних обов'язків. Вони є спеціальними для людини, яка має іншу професію. Наприклад, знання інженера з лектротехніки для слідчого є спеціальними, тоді як відомості з криміналістики в галузі судової фотографії про правила зйомки слідів на місці події належать до про­фесійних знань фахівця-юриста, оскільки вони входять у його компетенцію.

Таким чином, знання називаються спеціальними лише стосовно інших знань, що відрізняються за змістом,— це знання, відсутні в адресата доказування (А. А. Ей-;\іан, 1967). Проблемність використання спеціальних знань у кримінальному судо­чинстві підкреслюється їх неоднаковою процесуальною регламентацією. Так, в од­ному випадку законодавець суворо обмежує їх застосування переліком слідчих дій, а в іншому — вони можуть використовуватися в усіх слідчих діях. Практика підтвер-лжує, що фахівця можна використовувати для збирання інформації в будь-якій ідчій дії, причому він може застосовувати лише методи і засоби витягування інфор­мації, що відповідають його компетенції, і тільки ті, які не тягнуть за собою зміни, пошкодження і знищення матеріального джерела.

Це загальне правило може мати винятки, якщо досліджується матеріальне дже­рело — сумативне ціле (сипуча, рідка або газоподібна речовина). Розподіл таких об'єктів не змінює властивостей їх частин. Тому на місці події допустимо відокрем­лювати частину джерела і проводити дослідження, як це робиться фахівцем-меди­ком при визначенні групових ознак крові в плямі, наявності алкоголю у видихува­ному повітрі тощо.

398 Салтевський М. В. Криміналістика

С лідчий може використовувати допомогу інших осіб, знання і навички яких не є для нього спеціальними. Так, у ході огляду, обшуку або слідчого експеримент\ співробітник експертно-криміналістичного відділу, що входить до складу слідчо-оперативної групи, у ряді випадків не дає слідчому яких-небудь порад, консультацій, заснованих на спеціальних знаннях, а виконує технічну роботу, наприклад, здійснює фотографування чи відеозапис, складає масштабні плани і схеми, закріплює і вилу­чає звичайні сліди. Слідчий міг би сам виконати ці дії, оскільки вони входять у коло його професійних знань і обов'язків, але внаслідок тактичної доцільності розсліду­вання він доручає таку роботу запрошеній особі.

Зрозуміло, таких осіб не можна вважати фахівцями в процесуальному розумінні, оскільки застосовувані ними знання входять у комплекс професійних для слідчого. На відміну від фахівця такого учасника в літературі і на практиці називають техні-ком-криміналістом або технічним помічником слідчого.

Процесуальні форми використання спеціальних знань. Законодавець прямо на­зиває одну форму використання спеціальних знань — це висновок судової експер­тизи.

Разом з тим у ряді слідчих дій рекомендується запрошувати фахівця, а окремі дії пропонується проводити за участю фахівця, наприклад, освідування, ексгумацію, допит неповнолітнього, огляд трупа проводяться за участю фахівця. Звідси другою процесуальною формою використання спеціальних знань у кримінальному судо­чинстві є участь фахівця в досудових слідчих і судових діях.