4 0.6. Пред 'явлення трупа для впізнання

Труп і його частини пред'являються поодинці. На практиці виникають дві ти­пові ситуації. Перша пов'язана з виявленням трупа невідомої особи, коли слідом за оглядом місця події з метою встановлення його особи він пред'являється жителям навколишньої місцевості, особам, які випадково перебували поблизу місця вияв­лення трупа, а також посадовим особам, які за характером роботи спілкуються з на­селенням даної місцевості. Таке впізнавання є оперативно-розшуковою дією і відбу­вається поза процесуальними правилами пред'явлення для впізнання: впізнаючий попередньо не допитується, поняті не запрошуються, протокол не складається. Якщо в цьому разі труп буде впізнаний, то показання особи, яка впізнала, мають бути відоб­ражені в протоколі її наступного допиту. Потім труп необхідно пред'явити для впізнання відповідно до вимог кримінально-процесуального закону.

Друга ситуація виникає в зв'язку з заявою про особу, яка безвісти зникла, коли передбачається, що нею може бути виявлений труп. У цій ситуації заявники повинні бути докладно допитані про ознаки зовнішності зниклої особи в момент прийняття заяви про зникнення. При цьому важливо встановити прикмети на прихованих одя­гом частинах тіла, а також ознаки, які найменше піддаються зміні і руйнуванню — особливості зубів, родимі плями, бородавки, шрами, татуювання тощо.

У цих випадках впізнання проводиться в анатомічній палаті, де виставляють труп для впізнання. Слідчий повідомляє всіх осіб, що заявляли про безвісти зниклих, і взагалі громадян, які мають прибути в палату і подивитися, чи не впізнає хто-небудь у трупі свого близького або знайомого. Понятих при такому впізнанні не запрошу­ють, труп пред'являє відвідувачам черговий лікар. Якщо хто-небудь впізнає труп, то черговий лікар викликає слідчого, який після прибуття запрошує понятих проводи­ти впізнання (складає протокол), а громадянина, який упізнав, допитує.

40. 7. Пред 'явлення для впізнання людей і речей у специфічних

слідчих ситуаціях

У сучасній слідчій практиці трапляються ситуації, коли впізнаючий учасник процесу з якихось причин не бажає, щоб його впізнав обвинувачуваний. Закон про захист учасників у кримінальному процесі¹ дозволяє впізнання, що коли впізнаю­чий бачить впізнаваного, а останній не бачить впізнаючого. На нашу думку, таке впізнання можливо, якщо створити спеціальні умови: два приміщення, розділені склом, яке пропускає світло лише в один бік.

У цьому разі в кожній кімнаті повинні бути по двоє понятих, в одному при­міщенні - слідчий, а в другому - його помічник. Процедура впізнання повинна по­вторюватися двічі, при цьому поняті, які засвідчують факт впізнання, міняються приміщеннями. При сучасній техніці організація впізнання можлива по телеканалу при досить грамотній режисурі слідчого. Однак поняті як гаранти впізнання при повторенні процедури впізнання обов'язково повинні мінятися місцями.

382 Салтевський М. В. Криміналісті и

А налогічна ситуація виникає при впізнанні за голосом і звуковою мовою.

Впізнання за голосом і мовою людини використовується в слідчій практиці здав­на. Ідентифікаційними ознаками при цьому виступають: сила, висота, тембр голо­су, шепелявість, гаркавість, заїкуватість та інші дефекти мови.

Тактика пред'явлення для впізнання має свої особливості, а саме: а) впізнання повинно проводитися так, щоб впізнаючий не бачив впізнаваного, а лише чув його голос; б) необхідно надати можливість впізнаючому порівняти голос впізнаваного голосами інших осіб; в) зміст розмови під час впізнання не повинен стосуватися обставин розслідуваної справи, але в його тексті мають бути слова, які чув упізнаю­чий в момент сприйняття.

За звуковим образом можна впізнавати не тільки людей і тварин, а й предмети, агрегати, машини, шо є джерелами звуку, наприклад, характерного звуку працюю­чого мотора автомашини тощо.

Впізнаваний пред'являється серед статистів, які мають однорідні ознаки мов Для переконливості впізнання слідчий повинен підготувати спеціальні тексти, яких слова і фрази, що їх чує впізнаючий, розміщують серед нейтральних пропо­зицій. Такі підготовлені тексти слідчий пропонує для читання впізнаючому і ста­тистам. При цьому послідовність прочитання обирає сам впізнаючий. Ця умо фіксується понятими і відзначається в протоколі. Впізнаючий слухає тексти, і зачитуються, один за одним і заявляє, що впізнає за мовою людину, яка чита текст другою. Цю заяву, тобто факт впізнання, посвідчують поняті, а слідчий за­носить до протоколу.

Потім поняті міняються місцями, і процедура впізнання повторюється, одн. текст для читання використовується інший, підготовлений за такою ж методикою.

Результатом впізнання за функціональними ознаками, звичайно, є встановлення більшого чи меншого ступеня схожості, хоча і не виключено встановлення тотож­ності.

Повторне пред'явлення для впізнання людини допустиме, коли первіс; впізнання проводилося в умовах, що ускладнюють або навіть виключають мож­ливість впізнання. Як правило, це випадки, коли первісне впізнання проводилося -грубими порушеннями тактичних і процесуальних рекомендацій. До повторно його проведення треба підходити дуже обережно.

Іноді, коли потрібно пред'явити для впізнання лише функціональні озши об'єкта, що впізнається, наприклад, иавичкові звички поведінки, жестикуляцію, м неру тримати паузу в конкретних випадках, виникає нетрадиційна ситуація. Видаєть­ся, що пред'явлення таких навичкових властивостей і поведінкових прийомів є мож­ливим. Безперечно, таке впізнання вимагає спеціальної підготовки із запрошенні фахівців.

У випадках, коли пред'являються антикварні речі, предмети індивідуального виготовлення, рідкісні старовинні монети, марки тощо, рекомендується пред'явл ти ці об'єкти у вигляді фотознімків.

Пред'явлення фотознімків для впізнання можливе для будь-якого виду об'єктів І упізнання. Однак треба пам'ятати, що фотознімки — це всього лише площинна к пія, яка не відображає всіх ознак об'єкта. Для цього потрібно виготовити гологра об'єкта. Спостереження голограм створює «ефект присутності», коли зображені об'єкта не можна відрізнити від його реального сприйняття. Зрозуміло, за такими | Розділ XI. Тактика провадження вербальних слідчих дій 383

о лограмами у майбутньому будуть проводити впізнання, пересилаючи їх окремим дорученням у будь-яку точку по каналах зв'язку.

Фіксація процесу впізнання і його результатів здійснюється, як правило, техні­ком-криміналістом фотозйомкою, відеозаписом, складанням планів, схем, що відоб­ражають розташування ділянок впізнання і місць установки засобів (камер) фіксації.

384 Салтевський М. В. Криміналістика