40.1. Поняття впізнання, його сутність і види

Для встановлення факту, чи є даний об'єкт тим самим, який свідок, потерпі­лий, підозрюваний бачили раніше, проводиться пред'явлення для впізнання. Це вербальна дія, психофізичну сутність якої становить впізнавання. Лютіш сприймає навколишній світ органами чуттів, унаслідок цього в її пам'яті утворюються сліди пам'яті — уявні суб'єктивні образи: зорові, слухові, нюхові, дотикальні. У повсякденній практичній діяльності людина безперервно сприймає реальні предмети і порівнює їх з образами, що зберігалися в її пам'яті, раніше сприйнятих предметів. Якою озна­ки і властивості реального предмета збігаються з ознаками образу, що запам'ятався, суб'єкт констатує, що це той самий предмет або схожий з ним. Такий механізм впізна­вання, яким людина користується в практичному житті, поповнюючи свої знання новими суб'єктивними образами пізнаваних об'єктів.

Пред'явлення для впізнання — це процесуальна слідча дія, процедура провад­ження якої суворо регламентована законом, наприклад, не всякі об'єкти матеріаль­ного світу і не всіх суб'єктів можна пред'являти, сам процес пред'явлення обмеже­ний тактичними особливостями.

Раніше вказувалося, що пред'явлення для впізнання — це спосіб (форма, метод) ідентифікації по пам'яті. Звідси пред'явлення для впізнання є специфічною слідчою дією, у ході якої здійснюється криміналістична ідентифікація або групофікація за ідеальними відображеннями (уявними образами, слідами пам'яті).

Сутність цієї дії полягає в тому, що попередньо допитана особа (впізнаючий) при пред'явленні їй об'єкта порівнює¹ його з уявним образом і дає показання про те, чи впізнає вона об'єкт як такий, що сприймався раніше при певних обставинах, пов'язаних з розслідуваним злочином, а також пояснює, за якими ознаками чи об­ставинами. Таким чином, впізнаючий у ході слідчої дії здійснює ототожнення за іде­альним відображенням, результати якого фіксуються в протоколі впізнання.

Отже, пред'явлення для впізнання — це взаємодія, в якій беруть участь впізнаю­чий івпізнований. Впізнаючий об'єкт —це людина (люди), що колись бачила (сприй­мала) предмет, річ і запам'ятала його, тобто суб'єкт, який володіє ідеальним відоб­раженням. Впізнаючими суб'єктами можуть бути тільки люди: свідки, потерпілі, обвинувачені, підозрювані.

Впізнаваний - це об'єкт, який впізнає (узнає) впізнаючий. Пред'являти для впізнання можна будь-які об'єкти живої і неживої природи, що мають ознаки і функ­ціональні властивості. У криміналістиці розрізняють наступні об'єкти впізнання: люди, предмети, тварини, трупи, частини цілого, рослини, ділянки місцевості, ок­ремі будівлі.

Законодавець назвав два види об'єктів пред'явлення для впізнання: люди і пред­мети, тобто «люди і речі», і, відповідно, два види процесуального впізнання:

Розділ XI. Тактика провадження вербальних слідчих дій 375

« пред'явлення особи для впізнання» (ст. 174 КПК) і «пред'явлення предметів для впізнання» (ст. 175 КПК). Однак у криміналістиці прийнято конкретизувати названі об'єкти. Так, розрізняють пред'явлення людей і трупів, тварин і предметів, при­міщень і ділянок місцевості¹.

Способом процесуального впізнання служать дії щодо застосування органів чуттів упізнаючим, головним чином зору, слуху, нюху, дотику. Тому впізнання найчастіше полягає в спостереженні впізнаваного об'єкта при зоровому сприйнятті. Однак впізнання може бути на слух, із застосуванням нюху і дотику. У практиці м. Києва був випадок, коли злочинці напали на сходовій площадці на сліпого і пограбували його. Потерпілий сліпий у момент нападу устиг провести рукою по обличчю нападника і запам'ятав його образ. У суді були пред'явлені три чоловіки, серед яких був грабіж­ник. Потерпілий провів рукою по обличчю кожного і точно впізнав злочинця.

Впізнання за голосом, запахом об'єкта, структурою його поверхні — це своєрідні форми, що вимагають спеціального розгляду. Це окремі випадки, коли пред'явля­ються речі — невидимі фізичні тіла — звук, газ, маловидимі (прозорі рідини), фізичні властивості яких перебувають на молекулярному рівні (джерела запаху) або атомар­ному (хвильове електромагнітне коливання — звук). Це функціональні властивості речей, за ними проводиться впізнання органолептичними або технічними засоба­ми. У цьому зв'язку реальним є впізнання об'єкта за функціональними ознаками, наприклад, людини за ходою.

Метою пред'явлення для впізнання може бути, наприклад, одержання даних про перебування підозрюваного на місці події, про контакти між впізнаючим і впізнава­ним, про належність предметів впізнаючий особі тощо.

За загальним правилом впізнання недоцільно проводити в таких випадках: а) якщо впізнавані об'єкти не мають чітко вираженої індивідуальної сукупності ознак; б) якщо впізнавані об'єкти зазнали змін, що позбавили їх колишніх властивостей і ознак; в) коли допитуваний затрудняється назвати ознаки об'єкта і категорично стверджує, що він не може впізнати об'єкт; г) коли особа, якій повинні бути пред'­явлені об'єкти для впізнання, внаслідок своїх фізичних недоліків або стану здоров'я не може впізнати їх.

40.2. Підготовка до пред 'явлення для впізнання

Результати пред'явлення для впізнання залежать від упізнаваного об'єкта, умов його пред'явлення, повноти і стійкості образу, що запам'ятався впізнаючому, коли він раніше спостерігав предмет впізнання. Тому порядок впізнання заснований не тільки на рекомендаціях криміналістичної тактики, він докладно регламентований кримінально-процесуальним законом. Наприклад, забороняється показувати впізнаючому об'єкт, що підлягає впізнанню, або повідомляти його ознаки. Впізна­ваний об'єкт пред'являється в числі однорідних, а впізнаючий попередньо допи­тується про обставини сприйняття об'єкта і його ознаки, за якими він запам'ятав і може впізнати об'єкт.

376 Салтевський М. В. Криміналістика

Т аким чином, підготовка для впізнання включає: а) допит впізнаючого; б) підбір однорідних об'єктів, серед яких буде пред'явлений впізнаваний; в) вибір місця про­ведення впізнання; г) підготовку технічних засобів фіксації.

Допит впізнаючого проводиться тільки в тих випадках, якщо він раніше не допи­тувався з приводу впізнаваного об'єкта. Наприклад, особи, що заявили про безвісти зниклих, обов'язково допитуються про зниклого. Тому, коли пред'являється не­впізнаний труп потерпілим, тобто заявникам про безвісти зниклого, повторний до­пит їх є недоцільним.

Допитом впізнаючого слідчий повинен зібрати, принаймні, таку інформацію: де, коли, за яких обставин він спостерігав впізнаваний об'єкт; з якої відстані, які були метеорологічні умови; як і за яких обстав він звернув увагу на об'єкт; чим він сам займався в цей час і в якому емоційному стані перебував. Нарешті, які ознаки об'єкта він запам'ятав, які це ознаки (статичні ознаки форми, розміру або функціо­нальні, манера поведінки, жестикуляція, голос і мова). Однак головне — це ознаки зовнішності. Якщо допитуваному важко назвати ознаку і правильно визначити її, то можна використовувати асоціативні образи, наприклад, показати існуючі форми брів і попросити вибрати найбільш схожі. Допит про ознаки зовнішності, що запам'ята­лися, рекомендується проводити від загального до окремого. Можна використову­вати альбоми "Типи та елементи зовнішності", "Портрет", а також комп'ютерні програми "Словесний портрет".

Підготовка однорідних об'єктів. Впізнаваний об'єкт пред'являється впізнаючо­му в числі однорідних об'єктів. Зазначимо, що законодавець не вказав кількість од­норідних об'єктів, хоча пред'явлення людини проводиться серед не менше трьох однорідних осіб.

Однорідність означає, що предмети повинні мати схожі загальні ознаки форми, розміру, кольору. Якщо ніж був фінський, то його треба пред'являти серед фінських ножів, що можуть відрізнятися окремими деталями. Якщо речова сумка — об'єкт пред'явлення для впізнання — була темною, шкіряною, то однорідні сумки теж по­винні бути темними, шкіряними. Труднощі виникають з підбором однорідних об'єктів при пред'явленні об'єктів, що мають прикметні ознаки, наприклад, у про­понованого відсутнє око, рука тощо. У цих випадках впізнання безпосередніх об'єктів можна замінити впізнанням фотознімків, які підібрати простіше.

Особи, що підбираються, повинні бути приблизно одного віку. Якщо впізнаю­чий вказує на колір волосся, носа, то й ці ознаки необхідно враховувати. Непра­вильним буде пред'являти впізнаваного, який має бороду або руде волосся, серед безбородих і з темним волоссям. Такий підбір об'єктів може бути розцінений адво­катом як своєрідна підказка впізнаючому для впізнання конкретної особи.

Безпосереднє спостереження впізнаваного впізнаючим є основною умовою впізнання. Однак «у виняткових випадках, з метою безпеки особи, якавпізнає, впізнан­ня проводиться поза візуальним спостереженням того, кого впізнають» (ч. 4 ст. 174 КПК). Для такого впізнання обладнується спеціальне приміщення, що дає можливість упізнаючому спостерігати впізнаваного, а останній не бачить впізнаючого.

Тварини звичайно пред'являються в череді і тут підбір однорідних об'єктів особ­ливих труднощів не викликає.

Складніше підібрати однорідні приміщення, ділянки місцевості, серед яких по­

Розділ XI. Тактика провадження вербальних слідчих дій 31Т

а бо будівлю серед однорідних неможливо, оскільки це нерухомі об'єкти. Автори, що рекомендують ділянки місцевості і приміщення як об'єкти впізнання, посила­ються нате, що будь-яка ділянка місцевості знаходиться серед однорідних ділянок, що оточують її. Фактично це так, але розташування ділянки — це не єдина ознака, яку впізнаючий запам'ятав. Там є й інші ознаки, наприклад, форма рельєфу, вид чагарників, дерев тощо. Такі ознаки на поруч розташованих ділянках навряд чи є. Отже, порушений принцип пред'явлення об'єктів серед однорідних. У цьому зв'яз­ку правильніше буде проводити впізнання за фотознімками або шляхом перевірки показань на місці, що, по суті, нагадує пред'явлення для впізнання.

Підготовка до пред'явлення для впізнання трупа. Труп пред'являється без одно­рідних об'єктів. Якщо пред'явлення трупів проводиться за фотознімками, то фото­знімок трупа пред'являється в числі фотознімків, на яких сфотографовані трупи, за видом однорідні з упізнаваним.

У підготовку до пред'явлення трупа для впізнання входить його туалет, який слідчий доручає судовому медику.

40.3. Загальна тактика пред 'явлення для впізнання і управління ним

Перед пред'явленням для впізнання необхідно допитати впізнаючого, якщо він раніше не допитувався з цього приводу. Слідчий повинен установити: а) за яких об­ставин він сприймав впізнаваний об'єкт; б) чи може він впізнати його і за якими ознаками; в) чи не має допитуваний дефектів органів чуттів і психіки, що можуть позначитися на характері і повноті сприйняття впізнаваного об'єкта; г) хто може підтвердити його показання.

Як найважливіший елемент підготовки до пред'явлення для впізнання, допит впізнаючого дозволяє визначити доцільність провадження цієї слідчої дії, встано­вити інші джерела, за допомогою яких можна підтвердити показання допитуваного, а також актуалізувати (оживити) у пам'яті образ раніше сприйманого об'єкта і збе­регти його для наступного впізнавання.

З огляду на останню обставину попередній допит впізнаючого проводиться яко­мога раніше. Якщо в ході первинного допиту з достатньою повнотою і ясністю не були встановлені і зафіксовані індивідуальні ознаки об'єкта або з моменту його про­ведення минуло багато часу, для перевірки повноти збереження і оживлення в пам'­яті ознак об'єкта, що запам'ятався, доцільно безпосередньо перед впізнанням про­вести повторний допит із зазначених обставин. Під час допиту допитуваному можна запропонувати намалювати об'єкт, щоб більш точно передати його ознаки або ство­рити іншу матеріальну модель. Наприклад, для встановлення загальних і окремих ознак злочинця можна рекомендувати використовувати науково-технічні засоби і методи, що містять типізовані елементи зовнішності людини (ИКР-2, багатоканаль­ний проектор, посібник "Портрет" тощо).

Процесуальні правила провадження впізнання приписують пред'являти впізнава­ний об'єкт у числі інших однорідних, що не мають зовнішніх розходжень. Це зобов'­язує слідчого ретельно підбирати об'єкти, керуючись наступними тактичними ре­комендаціями: а) родові і видові ознаки об'єктів повинні цілком збігатися, щоб вони розрізнялися тільки за окремими особливостями; б) пропоновані особи повинні бути приблизно одного віку, однакової статури, мати однаковий колір волосся, носити

378 Салтевський М. В. Криміналістика

п риблизно таку ж зачіску, бути одягненими в одяг з родовими ознаками, шо збіга­ються (матеріал, фасон, колір); в) пропоновані речі повинні бути одного наймену­вання, виду, марки, моделі, розміру, форми, кольору, стану; г) тварин потрібно пред'­являти серед інших такої ж породи, що не мають між собою істотних розходжень у зовнішньому вигляді.

Особлива ситуація виникає при необхідності впізнати рідкісний унікальний об'єкт (твір мистецтва, коштовності, предмет, виконаний у єдиному екземплярі тощо). У таких випадках практично неможливо забезпечити необхідний ступінь схожості об'єктів, пропонованих для впізнання, тому втрачається сенс у провад­женні цієї слідчої дії. Акт впізнавання унікального об'єкта може бути проведе­ний і зафіксований у процесі допиту, коли він предявляється допитуваному для огляду.

За загальним правилом об'єкт пред'являється для впізнання в числі не менше трьох. Тільки труп, а також його окремі (розчленовані) частини пред'являються для впізнання в однині. Перед впізнанням трупа проводиться його реставрація. Впізна­ючому не можна показувати об'єкт або його фотознімок перед пред'явленням для впізнання.

Пред'явлення для впізнання проводиться в просторому, добре освітленому при­міщенні. Впізнаючому пропонують оглянути об'єкти, при цьому слідчий повинен з'ясувати: чи влаштовують впізнаючого умови спостереження, чи достатньо добре помітні ознаки; у необхідних випадках треба змінювати ступінь і спрямованість ос­вітлення, надавати можливість використовувати найпростіші вимірювальні та оп­тичні засоби, переміщати об'єкти в просторі тощо. Треба дати впізнаючому час по­думати, придивитися.

Шляхом постановки уточнюючих і конкретизуючих запитань наприклад: «Впізнаєте ви даний об'єкт як той самий чи тільки схожий?» — слідчий з'ясовує ступінь точності впізнання. Фактично йдеться про встановлення тотожності або гру­пової належності.

У процесі пред'явлення для впізнання, як і при провадженні інших слідчих дій, пов'язаних з одержанням інформації від людей, слідчий справляє на впізнаючого певний психологічний вплив, що не повинно обмежувати волі вибору впізнаваного об'єкта, виключати будь-яку підказку і навідні дії.

Психологічний вплив, який справляє слідчий на впізнаючого, має на меті акти­візувати його мислення, створити сприятливі для нормального ходу слідчої дії умо­ви. Для цього можна рекомендувати такі прийоми, як попередня бесіда з впізнаю­чим, в якій роз'яснюється порядок пред'явлення для впізнання, його важливість, звертається увага на те, що участь у його провадженні - важливий громадянський обов'язок впізнаючого тощо.

Пред'явлення для впізнання того самого об'єкта, як правило, можна проводити тільки один раз. Результат впізнання може бути виражений у категоричній або в можливій (чи ймовірній) формі. Результат впізнання слід вважати позитивним у тих випадках, коли впізнаючий заявляє про впізнавання і називає не тільки ознаки, а й їх сукупність, на якій базується впізнання.

У криміналістиці пред'явлення для впізнання підрозділяється на наступні види: 1) впізнання людей; 2) впізнання трупа; 3) впізнання речей (предметів); 4) впізнан­ня тварин.

Розділ XI. Тактика провадження вербальних слідчих дій 379

Будь-який з перелічених видів пред'явлення для впізнання може здійснювати­ся в двох формах: пред'явлення об'єктів у натурі або пред'явлення їх фотографічних зображень.