Розділ IX.

ТАКТИКА ПРОВАДЖЕННЯ ДОСУДОВИХ

Слідчих дій

Глава 35. Джерела інформації досудових слідчих дій

35.1. Поняття і види джерел інформації

Інформація про ознаки злочину ставить пізнавальне завдання перед органами слідства. З цього моменту діяльність слідчого набуває пошуково-пізнавального ха­рактеру, спрямованого на виявлення джерел інформації, застосування тактичних засобів її зчитування і використання для придбання нових знань.

Повідомлення і заяви про ознаки злочину слугують лише приводом для початку перевірних дій слідчим і одержання нової інформації, достатньої для порушення кримінальної справи. Факти, що перевіряються, належать до минулої події, тому слідчий шукає джерела інформації, які збереглися в теперішньому.

Джерела інформації — це об'єкти живої і неживої природи, в тому числі й люди, які були учасниками події злочину і відображали його у вигляді ідеальних слідів па­м'яті (суб'єктивних образів-знань, уявлень) і в такий спосіб стали джерелами інфор­мації про раніше вчинений злочин.

Інші матеріальні об'єкти в будь-якому енергетичному стані «були присутні* на місці події і «запам'ятали його» матеріально у вигляді елідів-предметів, слідів-від-ображень, слідів-речовин, що зберігають інформацію про подію злочину. Це об'єкти живої природи, не наділені свідомістю: тварини, птахи, рослини, мікроорганізми, або предмети як природного, так і штучного походження, що перебувають у твердо­му, рідкому, газоподібному стані і, отже, можуть бути джерелами інформації про минулу подію злочину. Такі джерела інформації узагальнено названі речами.

Отже, люди і речі або їх сполучення, причинно пов'язані з подією злочину, є джерелами доказової інформації. Вони по-різному відображають об'єктивну ре­альність: люди — ідеально (суб'єктивно), а речі — матеріально і об'єктивно. Розгля­немо їх.

Люди — узагальнене поняття, що представляє різні категорії вільного і особисто залежного населення¹.

Людина — високоорганізована істота, наділена мисленням, здатністю усвідом­лено приймати рішення. їі особиста недоторканність, честь і гідність, недотор­канність і безпека гарантовані Конституцією України. Людина вільна спостерігати, одержувати інформацію і зберігати її в пам'яті, але відтворювати її вона може тільки за власною волею, добровільно. Звідси одержання інформації від людей — складне тактичне завдання слідчого і суду, основу якого становить теорія спілкування.

324 Салтевський М. В. Криміналісті

У кримінальному процесі люди — це учасники процесу, названі в КП К України (підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідок та ін.).

Речі — широке поняття, що позначає матеріальні об'єкти. У праві — це матері­альні предмети як у природному стані (грунт, вугілля, нафта, ліс тощо), так і ство­рені працею людини¹. У філософії річ — об'єкт пізнання, предмет діяльності; систе­ма, що складається із безлічі елементів (часток).

Матеріальна обстановка місця події являє собою сукупність об'єктів живої і неживої природи. Перелічити об'єкти неможливо, у цьому і немає необхідності Типові обстановки місця події зустрічаються рідко, та й то загалом (застосовува­не знаряддя, спосіб, сліди рук). Щоразу злочин вчиняється, як правило, на ново­му місці, де природна обстановка була сформована раніше. Учасники злочит лише змінюють її: вносять нові об'єкти, залишають сліди тощо. У такий спосіб на основі природної обстановки створюється обстановка місця вчинення кон­кретного злочину як сукупність (система) взаємопов'язаних предметів, які нази­ваються речами.

Люди і речі — прості джерела, що відрізняються за видом відображення інфор­мації. Якщо джерело складається із двох простих, то його називають складним, або системним.

35.2. Особливості відображення і тактика одержання інформації від людей (особистісних джерел)

Люди є специфічними джерелами інформації, оскільки людина як високоорга-нізована істота має мислення, відображає об'єктивну реальність ідеально. Крім того, людина — це біологічне живе тіло, здатне відображати взаємодіючі об'єкти у вигляді матеріальних слідів у трасологічному їх значенні (сліди розрубу, рани колоті, рвані, сліди нашарування інших речовин).

При вчиненні злочину люди вступають у взаємодію між собою, утворюючи сис­тему «людина - людина» і з матеріальним середовищем за схемою «людина - річ» Людина за допомогою органів почуттів сприймає механізм події і осіб, які беруть участь у ній; обстановку, тобто навколишнє матеріальне середовище, внаслідок чо в її пам'яті з разючою точністю формується уявний образ — слід пам'яті.

Слід пам'яті — уявний образ становить реальну зміну — реальний слід² у матер­іальному субстраті головного мозку людини. Звідси некоректно називати уявний образ ідеальним слідом або поділяти сліди на ідеальні і матеріальні.

Крім слідів пам'яті, людина як біологічне живе тіло може відображати матері­ально, тобто за рахунок зміни тканин, маси і будови цілого. Це звичайні сліди на незвичайному живому біологічному матеріалі. Тому за якістю відображення вони поступаються слідам на твердих тілах, що мають залишкову деформацію. Разом тим сліди на трубчастих кістках і хрящах досить чіткі і придатні для ідентифікації знарядь.

;іл IX. Тактика провадження досудових дій 325

Т ільки люди є джерелами специфічних відображень — слідів пам'яті у вигляді суб'єктивних образів, специфічність яких полягає в тому, що вони недоступні для іроннього спостереження, їх не можна бачити і копіювати технічними засобами. Вони доступні поки що тільки для самого джерела. Наявність сліду-відображення в людини можна встановити тільки побічно з використанням тактичних засобів, і то лише з певним ступенем імовірності. Розшифрувати слід пам'яті більш точно поки що не видається можливим.

Існуючі в тактиці прийоми розкриття змісту суб'єктивного образу побудовані на прийомах теорії спілкування, вербальних тактичних засобах: поясненні, повідом­ленні, розповіді, демонстрації лише при добровільному волевиявленні вході слідчих, оперативних дій.

Дії, в основі яких лежить спілкування, називаються вербальними¹ . Методологіч­ною основою вербального одержання інформації слугує теорія спілкування.

Спілкування слід інтерпретувати як взаємодію двох і більше осіб, спрямовану на узгодження і об'єднання зусиль для досягнення загального результату — мети, а також встановлення між суб'єктами спілкування певних відносин, що можуть до­помогти у вирішенні спільного завдання.

Для дослідження механізму спілкування і розкриття сутності вербальних засобів держання інформації певне значення має класифікація рівнів спілкування, запро­понована М. В. Саратовським (1980). Вона містить чотири рівні. Назвемо їх.

Перший рівень — «маніпулювання», коли один суб'єкт розглядає іншого як засіб або перешкоду для досягнення своєї діяльності, як об'єкт особливого роду, « зна­ряддя, що говорить».

Другий рівень — «рефлексивна гра», сутність якої полягає втому, що один суб'єкт ;. проекті своєї діяльності (меті) враховує контрпроект (мету) другого суб'єкта, але не визнає її самоцінності і прагне до «виграшу», реалізації саме своєї мети і до бло­кування мети другого суб'єкта (чужої мети).

Третій рівень — «правове спілкування», коли суб'єкти визнають право на існу­вання власних цілей (проектів діяльності) і намагаються узгодити їх; замість «вигра­шу» і влади на рівні спілкування, на думку автора, прагнуть до справедливості.

Четвертий рівень — «моральне суспільство», коли суб'єкти добровільно прийма­ють загальний проект і розділяють мету взаємної діяльності, наприклад, обвинува­чений погоджується активно діяти для встановлення істини у розслідуваній справі.

Механізм вербального спілкування в криміналістичній тактиці нерідко інтер­претують як обмін інформацією між суб'єктами слідчої дії, але це не так. Судово-слідчий процес — це особливе пізнання, регламентована кримінально-процесуаль­ним законом діяльність, що слугує захисту інтересів держави та її громадян. Тому спілкування, крім обміну інформацією, має на меті управління судово-слідчою діяль­ністю для досягнення суспільних цілей боротьби зі злочинністю.

У ході досудового слідства виникають різні системи суб'єктів спілкування, на­приклад, «слідчий « свідок», «дізнавач « потерпілий», «прокурор « обвинувачений», «слідчий « обвинувачений», «свідок « свідок» і тощо. Структурно-логічна схема та-

326 Салтевський М. В. Криміналістик.;

к ого спілкування і управління включає три елементи: 1) суб'єкт, що пізнає; 2) керо­ваний суб'єкт; 3) засоби спілкування і управління суб'єктів, що спілкуються.

Відмінність структури спілкування в кримінальному судочинстві від структури спілкування взагалі полягає в ранжуванні засобів спілкування за суб'єктами, тобто суб'єкти управління спілкуванням використовують тільки встановлені законом за­соби доказування, а керовані суб'єкти спілкування можуть використовувати як за­гальновідомі в психології прийоми спілкування, так і спеціальні, якими користується слідчий, суд.

Разом з тим вербальні засоби спілкування криміналістичної тактики характе­ризуються специфічними особливостями. До них належать такі: 1) зміст ідеального образу, тобто відображення в сліді пам'яті людини, можна розкрити тільки спілку­ванням з його джерелом. Тому тактичний засіб вербальної діяльності включає пере­дачу керівного впливу (постановку завдання, роз'яснення прав, переконання), тоб­то здійснює «маніпулювання», що спонукає суб'єкта, який намагається спочатку почати актуалізовувати (пригадувати) уявний образ і конструювати свою версію, що відповідає поставленому завданню, а потім повідомляти її зміст; 2) тактичні засоби для вербального одержання інформації засновані на системі прийомів спілкування, до яких належать: розповідь, розпитування, пояснення, переконання, демонстра­ція, графічне відтворення образу, міміка, жести; 3) тактичні засоби і прийоми одер­жання вербальної інформації засновані на обов'язковому врахуванні вільного воле­виявлення джерела спілкуватися і добровільно передавати інформацію, що збері­гається в пам'яті. Небажання джерела розкрити зміст сліду пам'яті призводить до конфліктних ситуацій, появи помилкової інформації тощо. Тому наукою криміналі­стикою розроблені системи тактичних прийомів для одержання від допитуваного в конфліктних ситуаціях об'єктивної інформації про приховуваний слід пам'яті і його зміст.

35.3. Особливості відображення і тактики одержання інформації від речей (із речових джерел)

Речі, тобто предмети матеріального світу, що перебувають в будь-яких агрегат­них станах, у процесі взаємодії відображають один одного матеріально, на обох об'єк­тах виникають сліди відображення: об'ємні і поверхневі, нашарування і відшару­вання, тиску і ковзання, периферичні і локальні, відділення і поділу, видимі і мало-видимі¹ . Матеріальні сліди відображають форму і будову всього об'єкта (наприклад, сліду взуття) або його частини (слід каблука), масу об'єкта (пляма олії, крові, роз­сипаний цукор, цемент), або вид цілого (недопалок, пістолетна гільза). Такі сліди майже завжди видимі, виявлення їх і «зчитування» відображеної інформації не ста­новлять труднощів.

Речі, як джерело елементарних матеріальних відображень, відображають фак­тичні дані, інформацію про злочин в очевидній (видимій) або прихованій формі. Для виявлення сліду і зчитування відображеної інформації досить спостереження.

Розділ ГХ. Тактика провадження доеудових дій 327

дотику, нюху, слуху, тобто органолептичних засобів, що є прийомами чуттєвого пізнання. Якщо сліди відображення (невидимі) лежать за порогом чуттєвого сприй­няття, то застосовуються технічні засоби (мікроскопія, спектроскопія, хромотогра-фія тощо), що розширюють чуттєве пізнання.

Тактичні засоби, в основі яких лежать чуттєві засоби збирання інформації, на­зиваються органолептичними, а засновані на них слідчі дії одержали назву «нонвер­бальні» (огляд, обшук тощо).

Нонвербальні засоби криміналістичної тактики — це тактичні прийоми в опо­середкованій формі. Між суб'єктом і об'єктом пізнання поміщають інструментарій (технічний засіб), що зчитує інформацію про пізнаваний об'єкт, а суб'єкт сприймає її, логічно обробляє і формує уявний образ або фіксує його на матеріальному носії.

Нонвербальні засоби криміналістичної тактики в основному контактні, оскіль­ки приймачі (датчики) інформації повинні перебувати в безпосередньому контакті з джерелом. Разом з тим такі чуття, якзір, нюх, слух, використовуються для зняття інфор­мації при дослідженні як живих, так і неживих об'єктів, не вимагають обов'язкового контакту датчика з об'єктом дослідження. Щоб пізнати об'єкт, встановити його влас­тивості і ознаки, необхідно насамперед візуально знайти і виділити його серед по­дібних (предмет, слід, явище), зафіксувати розташування, вид, забарвлення. Для вста­новлення фізичної сутності (дерево, камінь, метал) його треба взяти в руки і органами чуттів «зважити», визначити температуру (теплий, гарячий), вологість, шорсткість, твердість, чим він пахне, які сторонні речовини знаходяться на ньому тощо.

Якщо об'єкт або його ознаки і властивості перебувають за порогом сприйняття органів чуттів, то суб'єкт використовує інструментарій, тобто криміналістичну тех­ніку, що розширює пізнавальні можливості органів чуттів і в тактичному аспекті слугує їх предметним продовженням. У цьому зв'язку нагадаємо ще раз, що будь-який технічний засіб, що включається в тактичний прийом, є його структурним еле­ментом, стороною, що виконує предметно-перетворюючу функцію. Такі засоби, застосовувані в сполученні з органами чуттів, називають нонвербальними засобами криміналістичної тактики.

Нонвербальні тактичні засоби практично важко відокремити від вербальних, оскільки тактичний прийом у своїй структурі містить дві сторони: інтелектуальну і предметно-перетворюючу. Разом з тим на практиці вербальні прийоми, засновані на мовному спілкуванні суб'єктів, безконтактні і призначені для одержання інфор­мації в основному від людей як єдиних джерел ідеальних відображень.

Таким чином, нонвербальні засоби криміналістичної тактики — контактні і в основному використовуються для добування (зняття) інформації із об'єктів неживої природи, тобто речей. Вони характеризуються такими особливостями:!) викорис­тання одних й тих самих нонвербальних прийомів, заснованих на чуттєвому пізнанні, до яких належать: спостереження, вимір, пошук, зіставлення, порівняння. Звідси логічна сутність і структура діяльності слідчого при одержанні інформації однакові для всієї групи слідчий дій; вони включають безпосередній або опосередкований вплив на джерело інформації і таким чином у ході сприйняття або відчуття відбу­вається формування інформації про матеріальне відображення; 2) використовувані тактичні прийоми і технічні засоби у більшості випадків не зачіпають особистісні права громадян. Тому огляд, тобто одержання інформації з матеріальних джерел, допускається проводити до порушення кримінальної справи; 3) нарешті, для всієї

328 Салтевський М. В. Криміналіс

групи слідчих нонвербальних дій однакова вимога безпосереднього чуттєвого пізнан­ня. Слідчий повинен сам безпосередньо сприймати обстановку місця події, оглянути об'єкт, досліджувати слід тощо.

35.4. Особливості відображення і одержання інформації із складних системних джерел (РЕЧІ «ЛЮДИ)

Розслідування злочину можна подати як алгоритм послідовних дій слідчого щодо виявлення простих джерел і одержання з них доказів інформації за схеми взаємодії «людина « людина», «людина « річ». Прості джерела зберігають інформацію з мину­лого і в основному знаходяться на місці злочину після його вчинення. Тому первіс­не завдання слідчого зводиться до виявлення і збереження простих джерел доказо­вої інформації — людей (свідків, потерпілих, підозрюваних) і речей (слідів-предметів. слідів-відображень і слідів-речовин).

Особливістю складного системного джерела є те, що кожний його елемент, як просте джерело, існує і може використовуватися окремо, оскільки воно є носієм в основному одного виду відображення. Система двох джерел виникає тоді, коли слідчий проводить дії для встановлення внутрішніх зв'язків, виявлення властивостей і зако­номірностей, що існують між матеріальними та ідеальними відображеннями.

Логічна структура і криміналістична сутність такої діяльності зводяться до фор­мулювання суб'єктом А завдання і передачі його складному джерелу (В « С — обви­нувачений, потерпілий, свідок, спеціаліст) керівного впливу, завдання (постановка питання, пропозиція показати, розповісти тощо.) (рис. 91).

_в ЛЮДИ:

І І обвинувачений

__, потерпілий Аг-

^^*\ свідок Г****\

у/" очевидець І ^ч.

уг І спеціаліст >ч

/ і Ції , \

А СУБ'ЄКТ: І , 1 1 1 1 . І _к О

' Слідчий І—1\ ' НОВЕ

Прокурор ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ і / ЗНАННЯ

Суд ■ | ______ І 1 |/

\. І С ^РЕЧІ: і ^

\^1 І предмети м^"^

^^ сліди ^^

всі матеріальні об'єкти

\\ 'і

Рис. 91. Структурно-логічна схема одержання інформації із системного (складного)

джерела «люди - речі»

Одночасно джерелу (В « С) ідеальних відображень пред'являється річ — матері­альне відображення (С), наприклад, слід, знаряддя вчинення злочину тощо.

Розділ IX. Тактика провадження досудових дій *329

Людина (потерпілий, обвинувачений, свідок, спеціаліст) як елемент системно­го джерела «люди « речі» у рамках керівного впливу проектує своє ідеальне відобра­ження на матеріальний об'єкт (С) і пояснює матеріальне відображення з позицій ідеального відображення, наприклад, спеціальних знань експерта або суб'єктивно­го образу, сприйнятого потерпілим у момент вчинення злочину. Одержана на емпі­ричному рівні інформація (О) обробляється раціональними прийомами: на теоре­тичному рівні пізнаються її внутрішні зв'язки і сторони явищ, слідів і встановлюєть­ся їхня сутність, тобто закономірності утворення відносин між відображеннями. У такий спосіб одержуємо нову інформацію і фіксуємо її у висновку експерта, прото­колі слідчого експерименту або в усній рекомендації спеціаліста.

Отже, використовуються засоби криміналістичної тактики для одержання інфор­мації із системних джерел, а сама процедура дослідження і формування нового знання становить експеримент або судову експертизу. Завдання одержання нового знання зводиться до вирішення питання про можливість чи неможливість існування в ми­нулому події, яка перевіряється, факту, явища.

Справді, в слідчому експерименті використовуються два види простих джерел інформації: 1) учасник кримінального процесу, чиї показання про спосіб дії пере­віряються, це суб'єктивні знання-зразки; 2) реальна слідова картина, що виникла після дослідного відтворення події, що перевіряється. Наприклад, перевіряється спосіб злому замка, про що заявляє обвинувачений, який готовий його продемонст­рувати. Експеримент — досвідна дія, що нерідко вимагає створення таких само або схожих умов проведення досвідних дій, використання тих же чи таких само засобів. У досвідних діях бере участь особа, чиї показання перевіряються, вона за бажанням може демонструвати, відтворювати досвідні дії або їх проводить статист. Сліди, що утворилися, і механізм рухів суб'єкта фіксуються, тобто одержуємо реальну матері­альну слідчу картину, характерну для способу дії, що перевіряється.

У такий спосіб одержують два види інформації: перша характеризує суб'єктивні показання суб'єкта (обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого тощо), а друга — подає інформацію, відображену матеріальними слідами — джерелами, що виникли в ході досвідних дій.

Два види інформації, що утворилися, слідчий порівнює зіставленням або на­кладенням одну на одну. Якщо реальна слідова картина, одержана під час дослід­жень, відрізняється від тієї, про яку заявляє обвинувачений, то в слідчого формуєть­ся нове знання, що виникло на основі порівняння матеріального і ідеального відоб­ражень, про те, що: 1) події, яка перевіряється, не було; 2) якщо вона була, то воно вчинена іншою особою й іншими інструментами.

У такий спосіб формування нового знання вході використання складного дже­рела інформації «людина - річ» являє процес тактики розумової діяльності, має свою специфіку, а саме: 1) сутність і логічна структура тактичних прийомів зводяться до уявної проекції (нібито накладання) ідеального на матеріальне відображення та інтерпретації результатів порівняння матеріального відображення на основі ідеаль­ного; одержувана нова інформація як результат проекції ідеального на матеріальне відображення виникає лише при порівнянні та оцінці системного джерела «люди -речі»; 2) самі по собі речі (сліди, предмети) не породжують нової інформації в даній слідчій дії. Щоб зробити якесь судження, висновок про об'єкт, що спостерігається, треба відображену в ньому інформацію («мертву") актуалізувати, образно кажучи,

Розділ IX. Тактика провадження досудових дій *329

Людина (потерпілий, обвинувачений, свідок, спеціаліст) як елемент системно­го джерела «люди « речі» у рамках керівного впливу проектує своє ідеальне відобра­ження на матеріальний об'єкт (С) і пояснює матеріальне відображення з позицій ідеального відображення, наприклад, спеціальних знань експерта або суб'єктивно­го образу, сприйнятого потерпілим у момент вчинення злочину. Одержана на емпі­ричному рівні інформація (О) обробляється раціональними прийомами: на теоре­тичному рівні пізнаються її внутрішні зв'язки і сторони явищ, слідів і встановлюєть­ся їхня сутність, тобто закономірності утворення відносин між відображеннями. У такий спосіб одержуємо нову інформацію і фіксуємо її у висновку експерта, прото­колі слідчого експерименту або в усній рекомендації спеціаліста.

Отже, використовуються засоби криміналістичної тактики для одержання інфор­мації із системних джерел, а сама процедура дослідження і формування нового знання становить експеримент або судову експертизу. Завдання одержання нового знання зводиться до вирішення питання про можливість чи неможливість існування в ми­нулому події, яка перевіряється, факту, явища.

Справді, в слідчому експерименті використовуються два види простих джерел інформації: 1) учасник кримінального процесу, чиї показання про спосіб дії пере­віряються, це суб'єктивні знання-зразки; 2) реальна слідова картина, що виникла після дослідного відтворення події, що перевіряється. Наприклад, перевіряється спосіб злому замка, про що заявляє обвинувачений, який готовий його продемонст­рувати. Експеримент — досвідна дія, що нерідко вимагає створення таких само або схожих умов проведення досвідних дій, використання тих же чи таких само засобів. У досвідних діях бере участь особа, чиї показання перевіряються, вона за бажанням може демонструвати, відтворювати досвідні дії або їх проводить статист. Сліди, що утворилися, і механізм рухів суб'єкта фіксуються, тобто одержуємо реальну матері­альну слідчу картину, характерну для способу дії, що перевіряється.

У такий спосіб одержують два види інформації: перша характеризує суб'єктивні показання суб'єкта (обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого тощо), а друга — подає інформацію, відображену матеріальними слідами — джерелами, що виникли в ході досвідних дій.

Два види інформації, що утворилися, слідчий порівнює зіставленням або на­кладенням одну на одну. Якщо реальна слідова картина, одержана під час дослід­жень, відрізняється від тієї, про яку заявляє обвинувачений, то в слідчого формуєть­ся нове знання, що виникло на основі порівняння матеріального і ідеального відоб­ражень, про те, що: 1) події, яка перевіряється, не було; 2) якщо вона була, то воно вчинена іншою особою й іншими інструментами.

У такий спосіб формування нового знання вході використання складного дже­рела інформації «людина - річ» являє процес тактики розумової діяльності, має свою специфіку, а саме: 1) сутність і логічна структура тактичних прийомів зводяться до уявної проекції (нібито накладання) ідеального на матеріальне відображення та інтерпретації результатів порівняння матеріального відображення на основі ідеаль­ного; одержувана нова інформація як результат проекції ідеального на матеріальне відображення виникає лише при порівнянні та оцінці системного джерела «люди -речі»; 2) самі по собі речі (сліди, предмети) не породжують нової інформації в даній слідчій дії. Щоб зробити якесь судження, висновок про об'єкт, що спостерігається, треба відображену в ньому інформацію («мертву") актуалізувати, образно кажучи,

330 Салтевський М. В. Криміналістика

« оживити». Для цього потрібен сторонній суб'єкт, який має ідеальне відображення

— слід пам'яті про предмет, подію, яку він сприймав раніше, або особа (спеціаліст), що володіє спеціальними знаннями або дослідними знаннями про такі предмети; 3) слідчі дії, застосовувані для одержання інформації із складного системного дже­ рела, у свою структуру включають процедуру проведення дослідів. Слідчий сам не проводить досліди, а лише проектує їх результати на матеріальні зміни (сліди), по­ рівнює і оцінює їх і процесуально закріплює нове знання, що свідчить про можливість або неможливість існування взаємодії системних об'єктів, що перевіряється.

За видом джерел відображення інформації досудові слідчі дії розділені на три групи: 1) вербальні — для одержання інформації з особистісних джерел (від людей); 2) нонвербальні — для одержання інформації з речових джерел (від речей); 3) змішані

— для одержання інформації із складних (системних) джерел Слюди - речі'). У на­ вчальній і науковій криміналістичній літературі тактика відкривається переважно розглядом нонвербальних слідчих дій (огляду, обшуку, виїмки тощо). Ми додержує­ мося традиційної практики подачі навчального матеріалу і будемо розглядати слідчі дії в такому порядку: нонвербальні, вербальні та змішані. Однак зауважимо, що більш логічно було б спочатку розглянути вербальні дії, оскільки вони є основними засо­ бами описання, а розмовна та письмова мова — найбільш поширений „інструмен­ тарій" їх реалізації.

* 331

РОЗДІЛ X.

ТАКТИКА ПРОВАДЖЕННЯ НОНВЕРБАЛЬНИХ СЛІДЧИХ ДІЙ