34.4. Тактика планування розслідування

Використовуючи закони логіки і категорії діалектики, слідчий оцінює слідчі ситуації, шо виниклимоделює версії і шляхи, необхідні для їх практичного вирішен­ня. У спеціальній літературі є рекомендації з планування розслідування, що вклю­чають такі правила: 1) правильно користуватися юридичними поняттями, точно виз­начати ознаки предметів і явищ, не допускати змішування понять, користуватися логічним прийомом поділу понять; 2) використовувати логічні операції, тобто сис­теми суджень і умовиводів; 3) точно дотримуватися законів тотожності, несупереч-ності, виключення третього і закон достатньої підстави; 4) використовувати форми мислення у вигляді гіпотези, тобто слідчої версії.

320 Салтевський М. В. Криміналіс

Д іяльність слідчого щодо планування включає застосування тактичних прийомів. Вона може бути усною і письмовою. Тому розрізняють плани усні і пись­мові.

Усний план не фіксується матеріально, він реалізується в усній формі (вислов­лювання, поради, рекомендації, накази). Складається він, як правило, для перевірки нескладних слідчих, оперативних або експертних версій.

Письмовий план доцільно складати у всіх випадках розслідування криміналь­них справ. За нескладними кримінальними справами письмовий план може бути складений у вигляді окремих заміток, переліку питань (обставин), які підлягають доказуванню. Складні кримінальні справи, особливо багатоепізодні, не можна роз­слідувати без письмового плану. Останній забезпечує повноту планування, створює наочність, дисциплінує слідчого як дійовим засіб контролю і самоконтролю. Скла­даючи письмовий план, висуваючи версії, слідчий моделює свою діяльність, визна­чає, за допомогою яких слідчих дій і оперативно-розшукових заходів можна в най-коротший строк досягти цілей, що випливають із завдань розслідування. План ство­рює можливість передбачити перевірку з справі всіх виведених наслідків за версіями, гарантує повноту і об'єктивність розслідування.

Планування при розслідуванні починається негайно після виявлення ознак зло­чину. На цій стадії воно має, як правило, усну форму. Висунуті версії стосуються організації розшуку злочинця за гарячими слідами, виявлення джерел матеріальних та ідеальних відображень. Після провадження невідкладних слідчих дій і оператив­но-розшукових заходів звичайно виникає можливість письмового планування роз­слідування.

Діяльність щодо планування поділяється на два етапи: 1) вивчення фактичних даних; 2) складання робочої програми розслідування, тобто власне складання планів.

Вивчення зібраних у справі фактичних даних являє собою оціночну діяльність слідчого і включає: а) аналіз зібраної інформації, що міститься в матеріальних і іде­альних відображеннях; б) класифікацію інформації за видами джерел: речові, вер­бальні, підтверджуючі або спростовуючі версію конкретної обставини, яка пере­віряється; в) формування систем доказів за видом обставин, що підлягають доказу­ванню, тобто утворення системи доказів.

Оцінюючи зібрану інформацію, слідчий використовує її для вирішення таких завдань: 1) обґрунтування побудови версій, виявлення, закріплення і вилучення до­казів, що можуть бути втрачені з об'єктивних і суб'єктивних причин; прогнозуван­ня можливих латентних джерел інформації; 2) організація розшуку злочинця за га­рячими слідами; 3) виявлення викраденого майна і вжиття заходів щодо забезпе­чення відшкодування матеріального збитку; 4) одержання інформації про причини і умови, що сприяли вчиненню злочинів.

Вирішуючи ці завдання, слідчий визначає, які факти є достовірними, які мають потребу в перевірці, які треба встановити.

Складання робочої програми включає: 1) висування слідчих версій на основі оці­неного і систематизованого матеріалу. Кожна обставина, яка підлягає доказуван­ню, співвідноситься із системою наявних доказів, і на цій підставі будуються слідчі версії (як правило, спочатку загальні). Кожна загальна версія, якщо це необхідно, деталізується на окремі. Після висування всіх версій доцільно виписати їх на окре-

Розділ VIII. Основи управління засобами криміналістичної тактики ^к" 321

м ий аркуш і систематизувати за якоюсь підставою, наприклад, за важливістю одер-

ваної інформації, кількості джерел, що підтверджують або спростовують версію;

виведення наслідків із сконструйованих версій, тобто формул ювання безпосередньо

питань, що підлягають перевірці; 3) визначення засобів і методів перевірки, тобто

слідчих дій, оперативно-розшукових і організаційних заходів; 4) визначення строків

виконання, перевірки і відповідальних виконавців; 5) складання письмового плану.