Глава 33. Управління в криміналістичній тактиці

33.1. Поняття управління і його структура

Управління в тлумачних словниках інтерпретується як процес, притаманний високоорганізованим системам, спрямований на збереження їх цілісності та опти­мальне функціонування для досягнення певної мети. Тут «процес» позначає взає­модію сил двох матеріальних систем, що функціонують як єдине ціле для отриман­ня очікуваного результату. Отже, управління завжди припускає вплив однієї систе­ми на іншу. Першу систему називають керуючою, а другу — керованою.

Боротьба зі злочинністю становить одну із соціальних функцій держави. У струк­турному плані вона складається з двох високоорганізованих систем впливу, що дає можливість державі цілеспрямовано впливати на стан злочинності, прогнозувати її рівень, активно вести профілактичну роботу, змінювати рівень окремих видів зло­чинів.

За рівнями складності керуючі системи поділяють на ригідно детермінованії ста­тистично детерміновані. Перші є жорстко детермінованими, тобто процес взаємодії і відображення між системами заздалегідь запрограмований і однозначно визначає реакцію керованої системи. Останнє характерно насамперед для простих матеріаль­них систем взаємодії, наприклад, у трасології при копіюванні слідоутворюючого об'єкта матеріальною субстанцією слідосприймаючого. Тут керована система стає джерелом інформації про механізм слідоутворення, властивості і якості керуючої системи. Прості ригідно детерміновані системи індивідуальної криміналістичної ідентифікації твердих об'єктів за матеріально фіксованими відображеннями.

Статистично детерміновані системи — це головним чином матеріальні системи, структура яких перебуває на молекулярно-атомарному рівні. У таких системах па­нують статистичні закономірності. Надію керуючої системи керована система відпо­відає певним набором (сукупністю) реакцій, що перебувають в обмеженому діапа­зоні ймовірно можливих відображень у сформованій ситуації. Таким чином, стати­стична детермінованість становить для керованої системи право вибору якогось одного виду відображення — матеріального або ідеального.

Розслідування і розкриття злочинів являють собою типовий випадок керуючого впливу статистичних систем державних органів досудового і судового слідства на складну статистичну систему, якою є злочинність у цілому і окремі види-системи злочинів зокрема.

Управлінська діяльність — це інтелектуальна, психологічна процедура, тому вона є найбільш складною, а механізм її розкритий ще недостатньо. Управлінська діяльність допускає альтернативні тактичні рішення, заміну засобів діяльності. Пси­хологічна управлінська діяльність опосередкована вантажем постійної взаємодії

3_12

суб'єктів кримінального процесу, безупинною творчою оцінкою її результатів і прий­няттям рішень — процесуальних, організаційно-тактичних або організаційно-тех­нічних.

Слідчий постійно зобов'язаний обирати лінію поведінки, форми спілкування при кожній зустрічі із суб'єктом кримінального процесу. Тому в літературі до числа найбільш важких управлінських завдань відносять проблеми спілкування суб'єктів у ході слідчих дій і оперативно-розшукових заходів, оцінку виникаючих ситуацій і прийняття рішень. Назвемо деякі з них: а) встановлення психологічного контакту: б) надання допомоги слідчим свідку, потерпілому та іншій особі у вирішенні пізна­вальних завдань, наприклад, згадати забуте; в) формування сприятливої психологі­чної обстановки в міжособистісних відносинах при управлінні розслідуванням у ціло­му або провадженні окремої слідчої дії; г) надання допомоги в об'єктивному роз­критії суб'єктивного образу (сліду нам'яті) у разі неправильного його сприйняття або навмисного перекручування; ґ) вибір прийомів рефлексивного спілкування тощо.

Рефлексія — це розуміння суб'єктом не тільки самого себе в ході спілкування, а й з'ясування того, як інші знають і розуміють його особистісні особливості, емоційні реакції. Тому рефлексивне управління є дзеркальним самовідображенням суб'єктів, що спілкуються. Прийоми рефлексивного управління дозволяють формувати в про­тилежної сторони психофізіологічну установку взаєморозуміння для досягнення загальної мети, наприклад, активної участі обвинуваченого в слідчих діях, таких як експеримент, відтворення обстановки і обставин події. У психології відомі психо­логічні прийоми управління спілкуванням. Нагадаємо їх: суміжність, роз'єднання, перифраз, вичікування, припинення неправди, допущення легенди, раптовість тощо.

Відповідна реакція керованої системи як загального соціально-реального ціло­го носить статистичний характер, де критерієм ефективності служить адаптація ке­руючої системи до змін, що відбуваються в керованій системі. Наприклад, збільшення сил і тактичних засобів безпосереднього впливу; створення підрозділів швидкого реагування; спеціалізація дізнання і досудового слідства за видами злочинів (теро­ризм, організована, економічна злочинність); технізація діяльності і професіоналі­зація особового складу органів боротьби зі злочинністю; визначення мети і напрям­ку «головного удару»; концентрація засобів криміналістичної тактики на головному напрямку впливу на криміногенну ситуацію — все це і багато чого іншого змінюють структуру і рівень злочинності.

Оскільки в соціальних системах зміни відбуваються повільно, то їх результати фіксують, як правило, за якісь тривалі відрізки часу (квартал, півріччя, рік, п'ятирі­чка). Керуюча система за цей час адаптується до змін, що відбулися в керованій си­стемі, і у свою чергу змінює форми керуючого впливу, наприклад, створює нові си­стеми (Координаційний комітет боротьби зі злочинністю, Федеральне бюро розслі­дування, розширення дізнання і слідства, створення податкової міліції, спеціальних підрозділів швидкого реагування тощо), розробляє нові закони і вдосконалює старі, створюючи нову правову базу боротьби зі злочинністю.

У взаємодіючих системах змінюються методи і засоби управління та обміну інформацією. Все це, як і багато чого іншого, дозволяє зберегти структурну цілісність керуючої системи і підвищувати її керуючий вплив.

Найпростіші жорстко детерміновані керуючі системи з'явилися у зв'язку з бур­хливим розвитком науки і техніки, насамперед математики, кібернетики та інфор-

Розділ VIII. Основи управління засобами криміналістичної тактики 313

матики, створенням обчислювальних машин, людино-машинних технологій, засобів програмного забезпечення тощо. Системи автоматизованого управління в різних галузях народного господарства (АСУ), автоматизовані інформаційно-довідкові си­стеми (АІДС), автоматизовані інформаційно-пошукові системи (АІПС) та інші, по суті, є жорстко детермінованими. Вони одержали широке поширення в науці, ви­робництві, побуті, державних системах управління. Разом з тим найпростіші жорст­ко детерміновані системи можуть працювати як у ригідному, так і в статистично де­термінованому режимі, якщо увести відповідну програму.

Найбільш складні системи управління — соціальні і біологічні. Вони мають складну багаторівневу ієрархічну структуру управління і лише на останньому, ниж­чому рівні здобувають класичну форму управління — «керуючий — керований об'єкт (система)», наприклад, «слідчий - обвинувачений»; «дізнавач — підозрюваний», «суд — підсудний» тощо. Нарешті, «слідчий — місце події», «слідчий — засіб криміналістичної тактики».

На нижчому рівні управління характер системи визначається видом взаємоді­ючих об'єктів та їх структурою. Якщо об'єктами взаємодії є об'єкти живої приро­ди, то система, як правило, має статистичний характер. При взаємодії об'єктів не­живої природи характер керуючого впливу визначається структурою об'єктів (твер­да, рідка, газоподібна). При взаємодії рідких і газоподібних систем, як правило, результат керуючого впливу має статистичний характер. Звідси криміналістична ідентифікація рідких і газоподібних тіл неможлива. Все це має безпосереднє відно­шення до методології криміналістичної тактики, її предмета, який у сучасному інформаційному суспільстві не можна мислити без управління засобами тактики, тобто прийомами, способами, технічними засобами і джерелами їх рухів, дій, що в теорії управління, називають силами. У цьому зв'язку визначати предмет кримі­налістичної тактики тільки як «систему планування і організації розслідування, систему найбільш ефективних прийомів...»¹ некоректно. Тому в сучасних умовах криміналістичної тактика — це система закономірностей планування, організації і управління та розроблені на їх основі принципи і способи збирання, дослідження, на­дання та оцінки доказів.

33.2. Принципи управління засобами криміналістичної тактики

Тактика -динамічна категорія, що характеризує роботу, діяльність, взаємодію, управління, спрямовані на перетворення реальної дійсності.

Структура будь-якої діяльності являє собою багатокомпонентну систему взає­модіючих об'єктів, серед яких завжди можна виділити впливаючий об'єкт, що від­ображає свої ознаки і властивості в змінах ознак і властивостей іншого об'єкта, що піддається впливу. Перший об'єкт у теорії відображення називають відображува­ним, тобто управляючим, а другий — відображаючим, тобто керованим.

Управління — закономірна властивість, притаманна будь-якому процесу взає­модії. У живій природі управління є основою розробки принципів і методики іден-

314 Салтевський М. В. Криміналіст

т ифікації людей і речей за їх слідами пам'яті, а в неживій природі закономірності управління є основою слідознавства і методики трасологічної ідентифікації.

У науці управління названі загальні принципи, такі як: єдність політичного і господарського управління; демократичний централізм; наукове планування¹.

Боротьба зі злочинністю взагалі і розслідування окремих злочинів зокрема вхо­дять у структуру складної державної системи управління. Звідси для криміналістич­ної діяльності, зокрема управління використанням тактичних засобів розслідуван­ня злочинів, характерні як загальні принципи науки управління, так і деякі окре принципи, що регулюють управління конкретними засобами криміналістичної так­тики. На нашу думку, до таких принципів належать: а) законність методів і засобів управління; б) демократичний централізм; в) плановість і контроль; г) єдинона­чальність і особиста відповідальність: ґ) єдність цілей керівної вертикгіпі.

Розглянемо їх зміст.

1. Законність методів і засобів управління, тобто засоби і методи, застосовувані в керівному процесі, повинні бути законними, не порушувати конституційних прав і свобод громадян у соціально-біологічних системах («людина — людина», «людина - річ»), а в матеріальних системах («річ - річ») зберігати цілісність взаємодіючих об'єктів, не змінювати їх ознак і властивостей як джерел доказової інформації.

2. Демократичний централізм можна розглядати як принцип керуючого впливу на керовані об'єкти ієрархічних систем. Керуюча система — багатоярусна, нагадує піраміду, на вершині якої приймаються рішення, що визначають загальні уп­ равлінські завдання боротьби зі злочинністю, наприклад, Указ Президента України «Про національну програму боротьби з корупцією» №319/97. На наступних рівнях управляючої системи (обласна, міська, транспортна, міжрайонна прокуратура) за­ гальне керуюче рішення (указ, розпорядження, постанова, наказ, вказівка) здобу­ ває конкретний характер керівних впливів на органи дізнання, досудового слідства і суду, тобто на найнижчі рівні керівної системи: "слідчий-злочин", "злочинець - слід". "знаряддя злочину — слід", "слідчий - орган дізнання", "слідчий — засіб криміналістич­ ної тактики" тощо.

Таким чином, принцип демократичного централізму в управлінні допустимо інтерпретувати як збереження єдиної мети на всіх рівнях управління при постійно­му переході від складних систем до більш простих.

3. Плановість — організаційний принцип будь-якої діяльності, в тому числі й управлінської, сутність якого зводиться до впорядкованої передачі (видачі) інфор­ мації впливу суб'єктам керованої системи. У складних біологічних системах по­ слідовність видачі керівних впливів належить суб'єкту, наділеному мисленням і здат­ ному передбачати, будувати прогнози, аналізувати ситуації, що виникають і плану­ вати їх вирішення.

У ригідно детермінованих системах послідовність, наприклад слідоутворюючих. впливів або пропонується заздалегідь створеним алгоритмам, або визначається ме­ханізмом слідоутворення, матеріальною структурою взаємодіючих систем і зовнішніх чинників. Так, у простій жорстко детермінованій системі "знаряддя злому > слід" перше виконує функцію керівної системи, в якій відображаються механізм застосу-

Розділ VIII. Основи управління засобами криміналістичної тактики 315

в ання знаряддя злому, зовнішні умови (положення і перебування в матеріальному середовищі слідосприймаючої системи), фізико-хімічні властивості взаємодіючих об'єктів — знаряддя і сприймаючого об'єкта тощо.

Отже, керівним як ймовірним, так і детермінованим системам притаманна внут­рішня організованість. її відсутність призводить до збоїв, утрати цілісності системи. Тому плановість в керівних системах — це, з одного боку, розкриття природного за­кону збереження цілісності керівної системи і відображення цього закону в плані практичної діяльності, а з другого — внесення суб'єктивних коригуючих впливів, що відображають сучасний рівень науково-технічного розвитку, наукової органі­зації праці і управління для виконання поставленого завдання.

4. Єдиноначальність і особиста відповідальність. У складних і простих соціальних керівних системах на будь-якому рівні суб'єкт управління приймає управлінське рішення і відповідає за його практичну реалізацію. Слідчий самостійно приймає управлінські рішення, наприклад, порушує кримінальну справу або відмовляє в її порушенні; затримує підозрюваних; проводить обшук; накладає арешт на майно, поштову кореспонденцію тощо.

Наведені принципи управління взаємозалежними в практичній управлінській діяльності, їх важко диференціювати, кожний з них як методологічна засада при­сутній в будь-якому управлінському рішенні.

316 СалтевськиЙ М. В. Криміналістика

Г лава 34. Планування в криміналістичної тактиці