28.3. Структура, види і суб'єкти спілкування

Спілкування — багатопланове поняття, зміст і структура його в різних галузях знань інтерпретуються по-різному. В психологічному аспекті спілкування харак­теризують як самостійну і специфічну сферу індивідуального буття людини, діа­лектично взаємопов'язану з іншими сферами її життєдіяльності, як процес міжо-собистісної взаємодії, умови появи і розвитку соціально-психологічних явищ (В. О. Кольцова, 1988 р.). В загальній теорії криміналістики спілкування не розглядало­ся як специфічна категорія, уперше на це звернув увагу В. Г. Лукашевич².

Поділяючи його думку, ми розглядаємо спілкування як засіб тактики в найбільш загальному розумінні, як пошуково-пізнавальну діяльність. Спілкуван­ня — це єдиний процес дії і взаємодії, отже, його структура подібна до моделі соціаль­ної діяльності взагалі, що включає чотири елементи: суб'єкт, засіб, предмет (об'єкт), результат.

І. Суб'єктами спілкування на досудовому і судовому слідстві виступають учас­ники кримінального процесу: слідчий, прокурор, суд, обвинувачуваний, підозрю­ваний, потерпілий, свідок, експерт, фахівець, захисник, цивільний позивач і відпо­відач. Функції і завдання учасників кримінального судочинства регламентовані про­цесуальною формою. Звідси, види спілкування багато в чому детерміновані суб'єктами і їхньою роллю в доведенні.

Розділ VI. Основи криміналістичної тактики 275

2 . Засоби спілкування являють собою інструментарій передачі та обміну інфор­ мацією. Засоби спілкування поділяють на види: інтелектуальні, мовні, динамічні. предметно-знакові і технічні. Розглянемо їх.

а) Інтелектуальні засоби слід розуміти як іманентну властивість суб'єкта, що належить до психічного життя людини², його розумовий розвиток, пізнавальні і творчі здібності, застосовувані як специфічний «інструментарій» у спілкуванні вза­ галі і судово-слідчому зокрема. Духовність, розум, інтелект, освіта людини, вміння логічно мислити, аналізувати ситуації, шо виникають передбачати і випереджати дії супротивної сторони спілкування — це і багато чого іншого слід інтерпретувати як інтелектуальні засоби суб'єкта спілкування. Вони дають можливість переконувати співрозмовника, впливати на його психіку силою розуму й інтелекту. Інтелектуальні засоби широко використовуються в слідчих діях.

Мовні засоби спілкування становлять собою мовлення суб'єкта, за допомогою якого він здійснює пізнавальну діяльність і взаємодію в матеріальному середовищі. Усне звукове мовлення — це головний «інструментарій» вербального спілкування, що виконує комунікативні функції.

Динамічні (поведінкові) засоби являють собою виразні рухи тіла людини, що не­суть певне смислове (інформаційне) навантаження про предмет спілкування. Серед них розрізняють: міміку, жестикуляцію і пантоміміку.

Міміка представляє рух м'язів особи, що виражає психічні процеси людини, які відбуваються, особливо її емоції: радість, сум, гнів, погрозу, задоволення тощо. Роз­різняють мимовільну (рефлекторну) міміку та осмислену (керовану), яку суб'єкт нерідко використовує як один із способів спілкування .

Жестикуляція — це виразні рухи частин тіла людини: рук, ніг, голови, пальців рук та ін., що виражають психічний стан або смисловий зміст предмета спілкуван­ня. Сполучення рухів міміки і жестикуляції утворює поняття «мова жестів», де ко­жен рух являє собою код якогось слова, поняття, дії, фрази.

Пантоміміка являє собою виразні рухи тіла людини в цілому, що відображають психічний стан, емоції і якісь дії (діяльність). Пантоміміка в судово-слідчій прак­тиці як засіб спілкування використовується рідко, в основному — це «інструмен­тарій» сфери театрального мистецтва.

б) Предметно-знакові засоби спілкування становлять собою матеріальні об'єкти, що несуть певне семантичне (змістовне) навантаження. Це предмети-знаки, рисун­ ки, лист графічний. Деякі предметно-знакові форми спілкування збереглися у зло­ чинців. Сучасні вимагачі, рекетири нерідко як погрозу убивства посилають «хрес­ тик», а підпалу — сірник.

в) Технічні засоби — це різні пристрої, що дозволяють спілкуватися на відстані за допомогою засобів зв'язку (телефон, радіо, телебачення тощо), транспорту, пере­ міщати предмети-знаки спілкування тощо.

3. Предмет (об'єкт) спілкування являє собою матеріальні та ідеальні відобра­ ження - джерела інформації, що використовуються в доказуванні в кримінальних

завах. Тому предметами безпосередньої діяльності, тобто спілкування, слідчого,

276 Салтевський М. В. Криміналістика

п рокурора, судді є особистісні і речові джерела доказової інформації, тобто люди і речі, явища і події.

4. Результат (продукт) спілкування варто розуміти в широкому плані як будь-яку зміну в матеріальному і соціальному середовищі — це матеріальні сліди та уявні образи — сліди пам'яті, що виникають внаслідок взаємодії людей і речей. Наприк­лад, розкритий злочин, викритий злочинець, відшкодований збиток, відновлене право і свобода тощо.

28.4. Функції спілкування в криміналістичній тактиці

Функції спілкування детерміновані його сутністю, спрямованою на задоволення життєвих або професійних потреб. Спілкування завжди підкоряється практичній реалізації уявної моделі якоїсь взаємодії як засобу досягнення мети. Тому одержан­ня нової інформаціїдля переходу суб'єкта від незнання до знання є однією з головних функцій спілкування.

Поряд з метою функціональну роль відіграє тип спілкування. Прийнято розріз­няти: безпосереднє і опосередковане спілкування, ділове і емоційне, короткочасне] три­вале, індивідуальне і групове, закінченеі незакінченетощо. З огляду на полімодальність суб'єктів діяльності у літературі зустрічаються інші класифікації, об'єднані єдиним класом, який називається «світспілкування». Останній включає три основних види: 1) спілкування з реальним партнером; 2) спілкування з ілюзорним партнером (тва­рини, рослини, речі); 3) спілкування з уявним партнером (самоспілкування, ху­дожній, міфологічний образ тощо.).

Спілкування — цілеспрямована функція, результат її опосередкований суб'єктом діяльності. Тому один з провідних соціопсихологів сучасності Б. Ф. Ломов (1975) фун­кцію спілкування вбачає у «подоланні обмеженості індивідуального досвіду» і «на­данні можливостей суб'єкту засвоїти накопичений життєвий досвід» і в такий спосіб «забезпечити формування спільності індивідів, що виконують спільну діяльність»¹ .

Судові психологи функцію спілкування вбачають насамперед в особливостях пси­хофізіологічних властивостей суб'єктів спілкування, їх комунікабельності, перевтіленні, встановленні психологічного контакту². Найбільш загальними й істотними вчені-пси-хологи називають три види функцій: комунікативну, інтерактивну і перцептивну?.

Комунікативна функція спішування характеризує здатність суб'єкта виділяти і здійснювати спілкування в широкому діапазоні джерел інформації. Комуніка­бельність — це необхідна риса працівника правоохоронних органів. Це не тільки вміння спілкуватися, а й вміння розуміти одержувану інформацію, цілеспрямовано використовувати її, передусім для підтримання спілкування.

Інтерактивна функція спілкування в тактичному аспекті характеризується сту­пенем взаємодії суб'єктів при організації і проведенні слідчих дій. Взаємодія може приймати такі форми: співдружність, конкуренція і конфлікт.

Розділ VI. Основи криміналістичної тактики 277

С півдружність як форма спілкування припускає об'єднання суб'єктів на основі справедливих, коректних стосунків, без неправди й обману і виконання обіцяних вигод. При співдружності спільність інтересів суб'єктів виражається в прагненні досягти єдиної мети спілкування.

Об'єднання на основі конкуренції допускає кількох лідерів спілкування, які во­лодіють неоднаковими особистими і професійними якостями, швидкістю реакцій на подразник, хоробрістю, ризиком, досвідом передачі знань, вмінням дискутувати тощо. Навколо таких суб'єктів групуються інші учасники колективного спілкування.

Конфліктна форма взаємодії спілкування виникає при наявності, наприклад, різних цілей у ході розподілу награбованого, вирішення організаційних питань, ви­бору лідера тощо. Конфлікти частіше за все виникають у простих групах.

Перцептивна функція спілкування характеризує психологічну сторону суб'єкта спілкування, його здатність розуміти інших учасників спілкування. Роль перцеп-тивної функції в психології проявляється в специфічних психологічних навичках: ідентифікації, стереотипізації, рефлексії і зворотному зв'язку. Вони не позбавлені значення в криміналістичній тактиці.

Ідентифікація розуміється як несвідоме уподібнення самого себе суб'єкта, з яким відбувається спілкування. Наприклад, слідчий, який проводить обшук, повинен уявити себе в ролі обшукуваного і спробувати змоделювати ситуацію, де б він найк­раще сховав зброю, коштовності та інші об'єкти обшуку. Роль цього прийому вели­ка в відшукуванні невидимих джерел інформації на місці події, виявлення можли­вих свідків-очевидців тощо.

Стереотипізація — це прийом сприйняття і мислення, сутність якого полягає в класифікації та оцінці сприйманих предметів і об'єктів на основі певних уявлень про нього¹. Простіше кажучи, у процесі сприйняття відбувається типізація об'єктів за схожими ознаками, тобто формування сприйманої інформації в якісь типи, види, групи за схожими ознаками.

Рефлексія — психологічна категорія, яка міцно увійшла в криміналістичну терм­інологію. Рефлексія інтерпретується як прийом мислення самосвідомості суб'єктом внутрішніх психічних актів і станів суб'єкта, що спілкується, але головне в саморо^ зумінні, виявлення того, як інші розуміють власні особистісні особливості, емоційні реакції. Рефлексія — це «дзеркальне» відображення суб'єктами спілкування один одного, імітація розумової діяльності і застосовуваних взаємодій.

Шахіст, рухаючи фігуру, намагається передбачати відповідний хід партнера і на основі цього розпочинає подальші кроки. Слідчий, перш ніж поставити запитання, повинен уявити собі можливу відповідь, психологічну реакцію допитуваного і знову «дзеркально» відбити відповідь і реакцію допитуваного, а після цього прийняти рішен­ня, яке поставити наступне запитання або пред'явити доказ, щоб цілеспрямовано управляти спілкуванням для одержання об'єктивної інформації. Велике значення має рефлексія у вербальних слідчих діях (допит, перевірка показань, впізнання).

Зворотний зв'язок у спілкуванні — це інформаційно-комунікативний прийом, сутьякого полягає в безупинному одержанні адресатом інформації про те, який вплив він справив на партнера, що спілкується, і прийняття рішень з коригування стра­тегії спілкування.

278 Салтевський М. В. Криміналістика

Г лава 29. Вчення про методи криміналістичної тактики