2 3.7. Дослідження машинописних текстів

Документи та їх реквізити найчастіше виконуються на побутових канцелярських друкарських машинах, цифрових і зиакодрукуючих пристроях, комп'ютерних пери­ферійних пристроях — принтерах, плотерах електронно-обчислювальних машин, пер­сональних комп'ютерів. Усі друкуючі пристрої, що здійснюють відбитки шляхом уда­ру чи натискання-тиску, є різновидом класу «Знаряддя», а інструменти становлять вид поняття «Засоби вчинення злочину».

Друкарські машини поділяють на класи, типи і моделі. Розрізняють клас механіч­них машин ударної дії і безударної. В машинах ударної дії друк здійснюється ударом або тиском друкуючої форми на папір, тобто контактом, а в безударних — дистанційно на основі фотофізичних і хімічних процесів.

Звідси друкуючі пристрої поділяють на важільні та безважільні. Типовими важіль­ними друкарськими машинами є канцелярські, дорожні, портативні моделі «Україна». «Москва», «Івиця». «Олімпія», «Континенталь», «Ундервуд» тощо. Безважільні — це принтери, плотери та ін.

Будь-який друкуючий пристрій містить літероносій і опорну площину (опорний вал), між якими поміщають барвну стрічку і пакет паперу. Якщо прикласти силу до опорної площини чи літероносія, то наявний на останньому виступаючий знак (буква • зробить відбиток на папері через барвну стрічку.

Літероносій — це пристрій, що містить повний набір знаків. Він може бути м< літним і складеним. У відомих механічних побутових друкарських машинах літероносп складені, знаки закріплені на важелях, які у механічних машинах приводяться в р оператором, а в електрифікованих - електродвигуном. Рухаючись, важіль ударяє по опорному валу і робить відбиток літери-букви.

Монолітний літероносій — це єдине ціле: куля, циліндр, диск, кільце тощо, на по­верхні якого розташований весь набір друкуючих знаків.

У сучасних друкуючих пристроях літероносій не містить набору всіх друкованих знаків. Такі літероносії одержали назву матриць, а спосіб друку — матричний.

Матричний спосіб друку майже витиснув механічний друк. Але оскільки побутові друкарські важільно-механічні машини ще частково збереглися, то нижче розгляда­ються ознаки старих, а потім нових засобів друку.

Важільні машини характеризуються загальними і окремими ознаками. До загальних ознак відносять: крок головного механізму, величину рядкових інтервалів, марку шриф­ту і тип клавіатури.

Крок головного механізму— це відстань, на яку переміщується каретка при натис­канні на клавішу або педаль«Р». Крок головного механізму визначають за формулою Ш = Р/ К, де Р — відстань по рядку між штрихами однакових букв; К - кількість знаків між ними. Для підрахунку необхідно взяти довжину рядка в 18—20 знаків і одержане значення Р в мм розділити на кількість знаків у рядку, рахуючи й інтервали між слова­ми. Крок головного механізму коливається від 2,4 до 3,0 мм. Найбільш поширений крок сучасних машин — 2,6 мм («Москва», «Олімпія», «Адлер», «Торпедо», «Мерседес», «Континенталь», «Івиця» та ін.).

Величина рядкового інтервалу — це відстань між рядками, вимірювана між вершина­ми однойменних знаків. Для точності необхідно брати кілька рядків і загальну відстань ділити на їх кількість.

Розділ V. Засоби вчинення злочинів 221

М арка шрифту (тип шрифту) — це конфігурація і розмір знаків, букв. За висотою букв розрізняють шрифт дрібний — до 2,10 мм, середній — від 2,10 до 2,25 мм і великий — понад 2,25 мм. Середні шрифти ставляться на канцелярські, дрібні — на портативні машини. За шириною знаків шрифти можуть бути широкими (2,64 мм), середніми (2,3 мм) і вузькими (2,20 мм). За конфігурацією найбільш поширеними є «Медіум», «МІ», «Р4», «РЗ», «Р2», «М2», «Зірочка». Для визначення марки шрифту слід звертатися до фахівця або використовувати каталог.

Тип клавіатури. Друкарські машини характеризуються кількістю знаків та їх роз­міщенням на панелі клавіатури, остання може містити 42,44 чи 46 клавіш, що відповідає 84,88 і 92 знакам, розміщеним на них. Тип клавіатури як загальну ознаку можна вико­ристовувати тоді, коли є відбиток усіх знаків.

Окремі ознаки обумовлені не тільки конструктивними особливостями машини, її літеродрукуючого механізму, а й головне — умовами і часом експлуатації, в процесі якої у важільних і безважільних механічних і електричних машинах виникають поломки (дефекти), що відображаються при друку як окремі ознаки. До них відносять: а) зсув окремих знаків по вертикалі; б) зміну нахилу; в) зміну інтервалів між знаками; г) не­рівномірність інтенсивності фарбування знака; г) непаралельність ліній основ (вершин) рядкових і заголовних знаків; д) непаралельність рядків.

23.8. Деякі відомості про сучасні друкуючі пристрої і ознаки, що відоб­ражаються на друкованих документах

Швидкий розвиток обчислювальної техніки і периферійних друкуючих пристроїв змінив технологію і практику виготовлення документів. Будь-який користувач одер­жав можливість сам готувати документ на персональному комп'ютері, вибирати його форму, шрифт, кількість примірників тощо. І все це завдяки появі сучасних комп'ютер­них засобів, периферійних друкуючих пристроїв, які називаються принтерами. За спо­собом нанесення зображення на папір вони поділяються на: ударні, контактні і стру­минні.

Ударніпринтери поділяються на голкові матричні, голкові порядкові, барабанні, ланцюгові, пелюсткові.

Контактніпринтери поділяються на термічні (одержання зображення наспецпа-пері), лазерні, світлодіодні, офсетні і сублімаційні.

Струменеві принтери можуть бути термічної і п'єзоелектричноїдії. Спосіб нанесення зображення ударно-магричним принтером механічний. Удруку-ючій голівці (рис. 64) спеціальним чином змонтований пакет (9,18,24) голок, товщи­ною близько 0,35 мм. Голки в голівці можуть рухатися. При друку на голку діє механі­чна сила, голка рухається убік опорного вала, між яким і голкою знаходяться барвна стрічка і папір. Удар голки наноситься через барвну стрічку, тому на папері утворюється відбиток торця (поверхні) кінця голки у вигляді крапки, а не цілого відбитка букви чи знака, як це буває в друкарських механічних машинах (рис. 81). Голки в друкуючій голівці розташовуються так, що дозволяють у спеціальній сітці, яка називається матри­цею, формувати крапками цілий знак. Такий спосіб друку іменується крапково-мат­ричним (рис. 64-1).

222 Салтевський М. В. Криміналістика

І

™ _-*-У * Голко ІЦуфта Пружкий

■ ; ^--'■ \г<^і пяпір м¹-?—-

Барвна ^-^'"^ „ ■ Х^*-*;""* ⁴ /

стріявд^-""' Др5«ужїчі Магніте осердя

•*^ ДрЛ'ЖІ'К'Чй МЛІ ЛІТ 1І]ЯШІД

ГОЛІЕІСЛ

І

і, _| ^ І

Рис. 64. Друкуюча голівка матричного принтера

Струмевий принтербудує зображення рідким барвником — чорнилом за допомогою струменів, що вилітають із дюз (сопел) друкуючої голівки. Принцип формування зоб­раження струменевого принтера аналогічний голковим матричним, але замість голок у них в голівці у певному порядку розташовані дюзи (сопла, їх кількість коливається від 16 до 128 на один колір). За способом створення струменя принтери поділяють на термічні і п'єзоелектричні. У перших струмінь утворюється за рахунок різкого на­грівання електрострумом рідкого барвника — чорнила. У камері утворюється пар високого тиску, оскільки вихід назад у чорнильницю в цей момент закритий, відбу­вається мікровибух і в напрямку паперу «вистрілюються» міріади дрібних крапель­ок чорнила, підхоплених пухирцями пари. Пухирці, ллускаючись, утворюють на па­пері зображення. Одна точка зображення формується багатьма пухирцями, що роз­ташовуються на папері в хаотичному порядку, дотримуючись закону ймовірного розподілу.

У п єзоелектричних принтерах високий тиск у камері створюється різким нагріван­ням п'єзоелектричних кристалів, що виштовхуються у вигляді струменю на папері. Точка зображення утворюється однією плямою, краї його нерівні (відм. 4).

Деякі фірми в струминних принтерах використовують друкуючі голівки з одним соплом. «Вистрілювані» крапельки барвника при польоті одержують електричний за­ряд, а потім в електромагнітному полі системами, що відхиляються, управляють і фор­мують зображення подібно електронному променю на екрані. Струменеві кольорові принтери нерідко використовуються злочинцями для фальшивомонетництва, підроб­ки цінних паперів і т.ін (рис. 65).

Лазернийпринтер—^ це найбільш досконалий друкуючий пристрій. Принцип друку заснований на фізичному явищі змінювати фоточутливість матеріалу під дією світла. Ос­новними елементами лазерного принтера є: лазерний діод, дзеркало, що обертається, і

Розділ V. Засоби вчинення злочинів 223

ф оточутливий барабан. За допомогою дзеркала, що обертається, формуючий зображення лазерний промінь спрямовують на фоточуливий барабан, на якому утворюється прихова­не електростатичне зображення. Потім на барабан наносять пофарбований діелектрик (то-нер), що прилипає до заряджених місць. Після цьогодо барабана прикочують нагрітим валиком папір, і розм'якшений барвник прилипає до паперу (рис. 65).

і⁴ /

Р ис. 65. Принципова схема друку електростатичним друкуючим пристроєм (лазерний

принтер, ксерокс)

Огляд і дослідження друкованих документів. Вище відзначалося, що друкуючі пристрої бувають ударної і неударноїдії. У першому випадку це контактні механічні друкарські ма­шини різного призначення (побутові, друкарські, нумератори, печатки, штемпелі тощо).

Пристрої неударного способу друку безконтактні і дуже різноманітні: фотографічні, електрофотографічні, електрографічні, електрохімічні, електроіскрові, електротермічні, термографічні, струменеві та ферографічні. Кожен спосіб друку має свої особливості і, мабуть, ознаки, що відображаються в тексті. У сучасних друкуючих пристроях найбільш поширеним способом є електрофотографічнийпроцес, в основі якого використані яви-ша фотопровідності діелектриків інапівпровідників для утворення прихованого відобра­ження оптичного сигналу.

Оглядаючи машинописний тексту документі, насамперед треба встановити, на чому зін видрукуваний: 1) на друкарській машині; 2) на звичайній канцелярській; 3) насу­пленому друкуючому пристрої-принтері, ксероксі тощо.

У першому випадку відбиток утворюється внаслідок удару (тиску) друкованої фор-:. на якій знаходився барвник. Тому барвник у штрихах знаків розподілений рівномі­рно, краї рівні, подекуди видні сліди видавлювання барвника з-під друкованої форми, особливо на гербовому папері.

В другому випадку відбиток знака також утворюється ударом (тиском), але барвни-(2 на друкуючій формі немає. Він знаходиться над поверхнею паперу (барвна стрічка чи ■игіювальний папір). Штрихи відбитків букв, нанесених через барвну стрічку або копі-

224 Салтевський М. В. Криміналістика

ю вальний папір, відображають їх структуру: при достатньому збільшенні у відбитку помітно структура переплетення тканини стрічки (рис. 66, відм. 1), а в штрихах копію­вального паперу видні частки сажі (відм. 3), кольорового неорганічного барвника при кольоровому тексті.

1

Рис. 66. Знаки, нанесені матричним принтером: І — формуюча матриця; 2—точка, нанесена через барвну стрічку; 3—точка, нанесена через копіювальний папір; 4 — точка,

нанесена струменевим принтером

Якщо виявиться, що текст нанесений через барвну стрічку (копіювальний папір), то подальшим дослідженням можна визначити модель друкарської машини: чи є вона пристроєм зі складеним або монолітним літероносіем. Складений літероносій у вигляді одиночних важелів притаманний побутовим старим друкарським машинам, ознаки і властивості яких розглянуті вище. Тексти, видрукувані на таких машинах, можна за окремими ознаками відрізнити від текстів, виконаних на машинах з монолітним літеро-носієм.

Навіть при побіжному огляді машинописного і друкарського текстів у документі їх не можна сплутати з текстом, нанесеним матричним друком.

Матричний спосіб формування знаків використаний у принтерах, що дозволяє ди­ференціювати їх за друкованим текстом у документах. Спосіб формування знаків хоча й однаковий, але різні способи відображення інформації на папері: контактний (голчас­тий), струменевий і електростатичний.

Матричний друк відрізняється тим, що друкована форма складається із дискретних елементів — «голок» або мікрокапілярнихтрубочок-сопел. Тому знак (буква) формується у вигляді пофарбованих відбитків голок і пофарбованих крапок, нанесених «вистрілю­ванням» барвника із сопла мікрокапіляра. Точки голками наносяться через барвну стрічку. За цією ознакою можна легко відрізняти голчасті принтери відструменевих.

Матричний друк здійснюється в автоматичному режимі за спеціальною програ­мою, тобто традиційні загальні ознаки машинописного тексту вданому разі за основу диференціації брати не можна, оскільки вони зберігаються до зміни програми друку, що може зробити оператор. Якщо друк кольоровий, то знаки складаються із кольорових точок (плям): чотирьох додаткових і двох складених кольорів. Зрозуміло, що навіть за участі фахівців в огляді не завжди можна встановити необхідне, потрібно провести тех-ніко-криміналістичну експертизу документів.

Підготовка матеріалів до техніко-криміналістичної експертизи документів. Техн

Розділ V. Засоби вчинення злочинів 225

к о-криміналістична експертиза машинописних документів вирішує комплексні іден­тифікаційні і неідентифікаційні завдання: а) здійснює ідентифікацію друкуючих машин — механічних важільних і з монолітними літероносіями; б) встановлює гру­пову належність за машинописним текстом сучасних друкуючих засобів з голчастим і струменевим способами відображення інформації; в) здійснює диференціацію спо­собів відображення на носії інформації (електрофотографічний, термографічний, тер­мічний тощо) і пристроїв, що працюють за контактним способом. Що ж до механіч­них машин, то іноді за текстом можна встановити оператора (автора, який віддруку­вав текст).

До числа неідентифікаційних завдань належать такі: встановити, на одній чи кількох машинах видрукуваний досліджуваний документ; яка кількість примірників видруку­вана в одній закладці; чи всі фрагменти документа виконані в один прийом без витягу­вання паперу з машини або якась частина додрукована пізніше; яка давність виготов­лення друкованого те кету документа.

Для вирішення цих завдань повинні бути представлені в достатньому обсязі доб­роякісні вільні та експериментальні зразки. Оскільки окремі ознаки і більшість за­гальних хисткі, а ідентифікаційний період їх обмежений строками капітального або профілактичного ремонту друкарської машини, тому вільні зразки за часом повинні бути однаковими, тобто видрукуваними в той самий час. При цьому може виявити­ся, що досліджуваний документ надрукований 12.07.76, а машина ремонтувалася 13.07.76. Зрозуміло, ці обставини слідчий повинен встановлювати, а потім проводи­ти виїмку зразків.

Для одержання експериментальних зразків слідчий готує текст, який пропонує друкарці надрукувати. Якщо ставиться питання про визначення виконавця тексту, то друкарка повинна бути кваліфікованою. Нерідко експериментальні зразки про­понуються надрукувати особі, щодо якої проводиться ототожнення. Машинописно­го тексту повинно бути досить, принаймні стільки, щоб усі знаки клавіатури були тричі відтворені. У числі експериментальних зразків обов'язково повинні бути по порядку видрукувані (набрані) всі знаки верхнього і нижнього регістрів літероносія. Потім слід промити шрифті повторити процедуру. Експериментальні зразки мат­ричних друкуючих пристроїв відбирає слідчий за участю фахівця в різних режимах роботи пристрою, приблизно на такому ж папері, як і досліджуваний документ, з використанням однакового барвника, фарбуючої стрічки, копіювального паперу, якщо текст був надрукований з його допомогою. Треба одержати зразки друкуючої матриці (голівки принтера), а також зразки знаків, сформованих даною голівкою: наприклад, голчастий принтер формує конкретні букви в матриці 9 х 11 і 5 х 7, що підлягають дослідженню.

Проблеми ототожнення засобів матричного і струменевого друку за їх друкованою продукцією поки залишаються в центрі уваги сучасної криміналістики і чекають на :воє розв'язання.