Г лава 19. Сліди запаху людини (криміналістична одорологія)

19.1. Поняття, види і властивості слідів запаху

Сл ід запаху—це матеріальне утворення, що перебуває в газоподібному стані. Запах — природна властивість матеріальних тіл і має два значення.

У першому випадку словом «запах» визначають об'єктивну властивість фізичних тіл, що полягає в безперервному видділенні в зовнішнє середовище часток їх речовин — молекул, які утворюють запаховий слід. З фізичного боку відділення молекул — це про­цес випарування, який відбувається постійно, але з різною швидкістю, що залежить від природи об'єкта і зовнішніх умов.

У другому випадку терміном «запах» визначають суб'єктивне відчуття (відобра­ження, уявний образ), яке виникає в людини чи тварини в результаті взаємодії часток пахучої речовини з нюховими рецепторами.

Запахові сліди утворюють особливий клас слідів, споріднених класу «сліду-речови-ни» у трасології, але в той же час відмінних від них. За механізмом утворення їх поділя­ють на два види: джерела слідів запаху і сліди запаху.

Джерела слідів запаху. Джерелами запаху є всі матеріальні об'єкти живої і неживої природи, що перебувають у твердому, рідкому і газоподібному стані. Оскільки запах — це газоподібний стан об 'єкта, що перебуває в молекул юрному стані, то слід запаху відоб­ражає ознаки і властивості цілого джерела. Так, при дослідженні наркотичних з'єднань експертам вдається встановити конкретний вид наркотика, вихідну сировину, район виростання сировини, технологію виробництва рослинного наркотика.

Особливу групу джерел слідів запаху утворюють тварини, риби, птахи, комахи, для яких запах слугує засобом спілкування, знаходження одне одного, засобом захисту своєї території проживання. Людина є найбільш складним і багатогранним джерелом. За об­разним визначенням учених, запах людини — це її «хімічний підпис». За слідами запаху можна не тільки розшукати, а й ототожнити людину, вирішити діагностичні завдання: характер захворювання, район проживання, приблизну дієту, використовувані предме­ти туалету і косметики тощо.

Сліди запаху. Запах — це частина цілого, що відокремилася від нього і перебуває в газоподібному стані. Якщо газоподібна хмара запаху перебуває на певній відстані від джерела, то вона являє собою самостійне безформне матеріальне утворення, яке нази­вається слідом запаху. Наприклад, запах парфумів у кімнаті, в якій вони були розлиті; повітря в житловому масиві, отруєне газами хімічного заводу, шо знаходиться поза ме­жами міста; запах вихлопних газів автомашини, що сховалася, тощо. Такі сліди нестійкі, вони негайно розсіюються і зникають. Тому, виявивши їх на місці події, необхідно їх відразу ж вилучити і законсервувати.

Таким чином, сліди запаху — це фізичні тіла, що перебувають в газоподібному стані, коли в місці виявлення запаху відсутнє його джерело. Тому сліди запаху поши­рюються в повітрі, рідинах, їх можна виявити в таких середовищах на значній відстані від джерела.

Наука, що вивчає природу і властивості запаху, називається одорологіею¹ (осіог — запах). Використання слідів запаху в розслідуванні злочинів відоме з глибокої

Розділ IV. Сліди людини 179

давнини. Однак серйозно використовувати запаху кримінальному судочинстві по­чали в середині XX ст. у зв'язку з досягненнями науково-технічної революції і роз­робленням методів і засобів збирання та консервації слідів запаху. В криміналістиці виник новий напрямок — криміналістична одорологія. Розділ науки криміналістики, шо займається дослідженням фізичних і біологічних закономірностей механізму ут­ворення слідів запаху і розробленням на цій основі методів і засобів дослідження, збирання і використання слідів у кримінальному судочинстві².

Сліди запаху — це матеріальний стан речовини в газоподібній фазі, отже, їм прита­манні всі фізичні властивості газоподібних тіл: летючість, розчинність, адсорбція, роз­ведення, дифузія. На цій основі були сформульовані криміналістичні властивості запа­хових слідів (М.В.Салтевський, 1976), до яких віднесені: безперервність механізму ут­ворення, рухливість структури, розсіюваність і подільність³.

Безперервність механізму утворення слідів відображає динамічний бік утворення за­пахових слідів: за наявності джерела і зовнішніх умов слід утворюється безперервно, поки існує джерело. Наприклад, запах бензину в кімнаті зберігатиметься доти, доки повністю не випарується його пляма на підлозі. Властивість безперервності утворення слідів дозволяє накопичувати запахову речовину, створюючи в сліді її велику концент­рацію.

Рухливість структури запахових слідів характеризує внутрішній стан речовини сліду, вказуючи нате, що його молекули перебувають у стані хаотичного руху, не зв'язані одна з одною, постійно перемішуються із середовищем, у якому відбувається слідоут-ворення. Тому поблизу джерела концентрація запахової речовини більша, ніж удалині від нього. Якщо ж джерело помішене в замкнуту посудину, то внаслідок рухливості структури газоподібний слід у ємності буде однорідним у кожній її точці.

Розсіюваність — це здатність газоподібного сліду розосереджуватися в ємності або в просторі, тобто змінювати свій обсяг, і втакий спосіб зменшувати концентрацію речо­вини в одиниці об'єму. Виникнувши поблизу джерела - автомашини, що проїхала, краплі парфумів на одязі — він постійно розсіюється, збільшується в обсязі, віддаляєть­ся від джерела, концентрація його поступово зменшується, зрештою, він стає несприй-нятим. Через цю властивість запаховий слід необхідно фіксувати якнайближче від дже­рела і відразу після його утворення.

Подільність запахових слідів. Однорідність запахового сліду в замкненому просторі створює умови для поділу його на частини без зміни якісно-кількісного стану кожної порції. Звідси законсервований у ємності слід для дослідження можна поділяти на порції, кожна з них характеризуватиме ознаки цілого.

180 Салтевський М. В. Криміналістика

19.2. Робота із запаховими слідами на місці події

Робота із запаховими слідами на місці події — це комплекс прийомів по застосуван­ню технічних засобів криміналістичної одорології для виявлення, фіксації, досліджен­ня і використання в розслідуванні злочинів для організації розшуку людей і речей по «гарячих слідах», а також експертного дослідження для одержання доказової інформації. Заразу Росії і деяких країнах Заходу (Литва, Польща, Угорщина, Німеччина, Нідерлан­ди, США) та СНД (Білорусь) створені одорогічні лабораторії науково-експертного, тоб­то інструментального, дослідження запаху, перенесеного на стандартний носій екстра­гування запаху у вакуумній кріогенній установці. Досвід одорологічних лабораторій Росії показує їх ефективність, що дозволяє одержати доказову інформацію, створювати банки даних запахів тривалого зберігання.

При збиранні джерел запаху і слідів запаху треба пам'ятати, що вони відображають декілька видів інформації. Так, джерело запаху одночасно може містити три види інфор­мації: 1) одорологічну, оскільки відбувається безперервне випарування речовини, що й утворює газову хмару молекул речовини джерела. Пахнуть молекули, атоми запаху не мають; 2) субстанціональну, що дозволяє судити про якісно-кількісний вид носія сліду запаху (пото-жирові сліди завжди розташовані на інших матеріальних об'єктах, що та­кож випаровуються і створюють сліди запаху); 3) ідентифікаційну формою розташу­вання джерела запаху на матеріалі носія (пото-жирова речовина на носії відображає фор­му слідоутворюючого предмета (форму будови шкіри людини на її тілі (сліди рук, об­личчя, ніг).

Кожен вид інформації бажано фіксувати роздільно, у певній послідовності: насам­перед закріпити запахову інформацію (законсервувати запах); потім з цього сліду (на­приклад, взуття) можна виготовити гіпсовий зліпок. Знаряддя злочину, яке тримав у руках злочинець, не можна брати голими руками, пам'ятаючи, що на ньому є запаховий слід, який треба використовувати для розшуку злочинця. Для цього зі знаряддя необ­хідно вилучити слід запаху або законсервувати його разом зі слідами.

Виявлення і фіксація слідів - джерел запаху. Джерела запаху — це матеріальні об'­єкти або їх частини. Причинно пов'язаними здіями злочинця на місці події можуть бути об'єкти двох видів: 1) предмети-носії власного запаху і 2) предмети-носії запаху люди­ни.

До першої групи відносять речі, предмети або частки твердих, сипучих речовин, об'єми рідких тіл у вигляді плям або вмісту ємностей, атакожчастки, що відокремилися від тіла людини, шматочки епідермісу, волосся, зрізані нігті, плями сперми, сечі, решт­ки сухої крові, об'єми рідкої крові тощо.

До другої групи запахових джерел відносять предмети, що зберігають запах слідів рук, ніг, шкірного покриву обличчя людини - будь-які тверді об'єкти, яких вонаторка-лася, предмети постійного контакту - одяг, взуття, предмети туалету, супутні речі, на­решті, предмети праці та інструменти, засоби вчинення злочину, що перебували в руках злочинця чи на ньому. Це залишені на місці події шапка і відламаний ніготь, вирвані волосся тощо. У кожному разі це видимі чи маловидимі об'єкти, які неважко виявити оглядом візуальним або з використанням оптичних засобів слідчої валізи.

Для роботи на місці події із запаховими слідами сконструйована одорологічна ва­ліза. До неї входять засоби забезпечення стерильності роботи з джерелами; засоби вилу­чення запахової речовини із джерела; консервації та упаковки [табл. 13-І].

Розділ IV. Сліди людини 181

П ри роботі зі слідами джерел запаху треба дотримуватися таких правил:

всі технічні засоби, за допомогою яких проводяться вилучення і консервація, по­винні бути стерильними;

виявленого предмета не слід торкатися руками. Спочатку треба подумати, якйого тримав злочинець, а потім, вдягнувши гігієнічні рукавички і протерши їх спиртом, взяти предмет так, щоб не пошкодити наявні на ньому сліди папілярних візерунків;

насамперед об'єкт досліджується щодо наявності на ньому видимих і невидимих слідів пальців рук і сторонніх часток — слідів-нашарувань;

після огляду об'єкт необхідно законсервувати, тобто помістити в герметично зак­риту ємність (рис. 48).

Рис. 48. Зразки упаковки джерел запаху на місці події:

1 — зрізи нігтів, волосся, волокна;

2 — предмети одягу:рукавичка, носова хустка, шапка,

З ~ дрібні предмети, що знаходилися в руках людини;

4 — документи, що знаходилися в контакті з людиною

Виявлення і вилучення слідів запаху людини, адсорбованих на носіях. Криміналістична і оперативно-розшукова тактика знають кілька прийомів розшуку злочинця по «гарячих слідах» на місці події. Одним з них є розшук за слідами запаху шляхом використання біоло­гічного детектора- нюху службово-розшукового собаки. Тут відомі два способи: 1) пере­слідування злочинця по його слідах запаху службово-розшуковим собакою під управлін­ням кінолога і 2) фіксація запахового сліду злочинця на місці події для наступного його дослідження з метою встановлення злочинця шляхом вибірки.

Після прибуття на місце події на початку стадії орієнтуючого огляду слідчий з кіно­логом визначають предмети, які можуть бути джерелами запаху злочинця (слід взуття, який-небудь загублений предмет, знаряддя злочину тощо). Якщо предметів кілька, то вибирають той, на якому немає трасологічних слідів, а за наявності останніх їх спочатку фотографують і тільки після цього пропонують кінологу застосувати службово-розшу­кового собаку.

Джерелом запаху людини може бути будь-який предмет матеріальної обстанов­ки, його треба вилучити і законсервувати. Якщо предмети — великогабаритні меблі, дверцята сейфа, стінка, дверна ручка, грунт, тканина тощо, то слід запаху від носія можна відокремити і перенести на нейтральний носій, а останній законсервувати.

182 Салтевський М. В. Криміналістика

З араз розроблені і застосовуються на практиці принаймні три прийоми відділення сліду запаху від його носія: 1) відсмоктування (забір) молекул запаху шприцом, 2) забір молекул запаху безпосередньо ємністю, 3) адсорбування запахового сліду на нейтральний носій.

Відсмоктування молекул запаху шприцом. Якщо є об'ємний слід взуття, невидимий слід руки на сейфі, кахельній стіні, сидінні в салоні автомобіля, яких торкався або на яких сидів злочинець, треба взяти 100—200 см³ шприц і піднести його голку до поверхні сліду. З огляду на те, що речовина сліду безперервна випаровується, можна представити, що його молекули постійно перебували над слідом у суміші з молекулами повітря. Якщо поршень шприца відвести назад, то він усмокче запахову хмару сліду. Залишається пе­ренести його в герметичну ємність (рис. 50). Цю процедуру треба проробити кілька разів, щоб збільшити концентрацію зразка. У ємність перед накачуванням запаху доц­ільно помістити невеликі тампони стерильного бинта, фланелевої тканини, що зменшу­ють рух запаху і слугують його адсорбентами.

Рекомендується з одного сліду запаху відбирати кілька ємностей зразків запаху, що забезпечує використання його для вирішення оперативних і слідчих завдань розкриття і розслідування злочину.

Забір запаху безпосередньо ємністю. Сутність цього прийому полягає в такому. Пол­іетиленову флягу (ПДЗ — прилад добору запаху) стискують і горловиною підносять до поверхні сліду, потім флягу звільняють, вона розправляється і всмоктує повітря з моле­кулами запаху. Флягу швидко закривають і опечатують. Якщо ємність скляна чи з мате­ріалу, який не можна деформувати, то забір роблять так: ємність наповняють водою і виливають її над поверхнею сліду, ємність, що звільняється, заповнюється молекулами запаху і її герметично закривають. Зрозуміло, воду треба вилити біля поверхні сліду так, щоб не пошкодити слід. Цього можна досягти, використовуючи лоток, який відведе воду убік. Так можна відбирати зразки запаху в приміщенні, в якому ночував розшукуваний злочинець. Відомо, що якщо кімната не провітрювалася, то запах людини зберігається близько 20 годин після її відходу. При оглядах місць події, пов'язаних з отруєнням, вжи­ванням наркотиків, їх переробкою, нерідко в приміщенні залишаються сліди запаху, хоча

його джерел немає. У цьому разі реко-

ТГ" ~х. - з^ мендується відбирати зразки запаху, ви-

' ^>«й1 —ДДг користовуюч и поліетиленову флягу ч и

4ЙЯВ^^^ВД»Зр звичайну, чисту пляшку. Відібрані зраз-

дЩЙ §*^ВР'^Г ки повітря з молекулами запахової ре-

_>г човини, а також методика відбирання

#- ш^ -V- відображаються в протоколі огляду

^ЛСі\ Щ Ґ^*Ь> <■£&%* місця події.

>И ^А>а». І ^^Чі і / ''У^ші Адсорбування сліду запаху на нейт-

\3г / і V )■[ І, V ІШ\ ральний носій — найбільш прогресивний чьіеР і і і ':ЩІ іі и ії^' прийом. Для цього досить на поверх-^^^^^?ЧІ—Ща йіт^^~ -^ІІЦ^^^ ню джерела запаху покласти сорбент, *^**иьі^ЗіР Шшвишівш Ш* наприклад, стерильну фланелеву сер­ветку, шматок вуглецевої тканини,

Рис. 49. Перенесення запахового сліду на марлевий бинт, накрити його шматком

нейтральніш носій (фланелева тканина, акти- Ф^{ольги аб}° ^{скла і} залишити в контакті

воваиа вугільна тканина АВТ) і упаковка (див. з джерелом на 15-20 хв. Оскільки за-

табл 12 ВК-8) пахова речовина постійно випаровуєть-

Розділ IV. Сліди людини 183

с я, то її молекули будуть адсорбуватися на сорбенті — просочувати серветку запахом. Потім серветку пін цетом поміщають у ємність і герметично закривають (рис. 49).

Цей прийом добре застосовувати для фіксації слідів запаху із сидінь у салоні автооб-іля, предметів у кімнаті, яких торкався злочинець. Процедура відбирання відображається в протоколі. Учасникам огляду слід роз'ясняти сутність відбирання зразків.